Постанова

від 22.01.2025 по справі 640/18205/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18205/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря: Євгейчук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офіса Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, суддя Головенко О.Д., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офіса Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадженя (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 », прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження;

- визнати протиправними та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 26дк від 05.10.2022 та наказ Офісу Генерального прокурора № 27дк від 10.10.2022;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2022 по дату прийняття рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення дисциплінарного органу про накладення дисциплінарного стягнення, наказ про звільнення з посади є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, на переконання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду в медичній установі. Цими діями, на думку відповідачів, порушено п. 2.9. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) (відповідальність за порушення якого передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП), п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (що становлять собою дисциплінарні проступки, передбачені п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» і за вчинення яких застосовано стягнення у вигляді звільнення).

Також, за змістом оскаржуваного рішення, суть вчиненого дисциплінарного правопорушення полягає лише і виключно у нібито, встановленому факті керування позивачем транспортних засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмови у проходженні огляду у медичній установі, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, позивач вказує на те, що сформований членом комісії Війтовичем Л. висновок від 25.07.2022 № 07/3/2-183дс-74дп-22 про наявність дисциплінарного проступку у діях заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 , не відповідає вимогам, встановленим ч. 10 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» та п. 102 Положення, оскільки у такому відсутні відомості та/або обгрунтування щодо характеру проступку, його наслідків, ступеня вини ОСОБА_1 , обґрунтувань щодо того, чому пропонується застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Окрім того, автоматизований розподіл дисциплінарної скарги щодо позивача було вчинено 16.02.2022, а висновок про наявність дисциплінарного проступку було сформовано 25.07.2022. Відтак, на переконання позивача, стадія перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в даному випадку тривала з 16.02.2022 по 25.07.2022, тобто більш, ніж 5 місяців, що є порушенням гранично допустимого 3 місячного строку, встановленого п. 106 Положення. Висновок про наявність дисциплінарного проступку щодо позивача було сформовано 25.07.2022, відтак рішення за результатами розгляду відповідного висновку повинне було бути прийняте не пізніше, ніж протягом місяця з моменту формування висновку, а саме 25.08.2022.

Позивачем ставиться під сумнів також і обставини правомірності прийняття рішення в контексті дотримання ч. 2 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, як під час дисциплінарного провадження, так і під час службового розслідування, позивачем було надано або уповноваженими особами в службового розслідування/дисциплінарного провадження було отримано ряд доказів, що підтверджують відсутність у його діях будь-яких правопорушень (як адміністративних, так і дисциплінарних), зокрема: акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 19 від 17.11.2021, сформований КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2021, виданий КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 5064/2021-т від 29.12.2021 щодо проведення судово-медичної експертизи крові ОСОБА_1 на наявність спиртів; довідку від 24.12.2021 по результатам спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, проведеного в рамках службової перевірки на факт керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння з 16 на 17.11.2022; постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, такі докази та пояснення позивача не були належним чином враховані під час здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 справу прийнято до провадження та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 проведено заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 640/24928/20, за результатами якого головуючим суддею визначено Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято до провадження справу, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.04.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 », прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Визнано протиправними та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора № 26дк від 05.10.2022.

Визнано протиправними та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора № 27дк від 10.10.2022.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури, з 11.10.2022.

Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2022 по 23.08.2024 у розмірі 1404843,21 грн (один мільйон чотириста чотири тисячі вісімсот сорок три гривні 21 коп).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури, з 11.10.2022 та стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісія прокурорів, Офіс Генерального прокурора та Львівська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22 січня 2025 року колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду за згодою учасників справи та за усним клопотання представника позивача було надано можливість представнику позивача приймати участь в розгляді справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі у органах прокуратури з 2008 року.

З листопада 2020 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури.

З червня 2022 року позивач перебував на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури

Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження на підставі дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку від 11.02.2022 було здійснено щодо позивача дисциплінарне провадження. За результатом такого дисциплінарного провадження було прийнято рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 ».

На підставі вказаного рішення, Офісом Генерального прокурора винесено наказ від 05.10.2022 № 26дк, яким наказано звільнити позивача з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

У подальшому, Офісом Генерального прокурора також винесено наказ від 10.10.2022 № 27дк, яким наказано вважати позивача звільненим з 10.10.2022, у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності.

Накази та рішення були доведені до відома позивача 12.10.2022, що підтверджується вчиненим ним особистим підписом на відповідних примірниках.

Вважаючи рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 21.09.2022 № 152дп-22, наказ від 05.10.2022 № 26дк та наказ від 10.10.2022 № 27дк протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Конституцію України доповнено ст. 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальностів в порядку дисциплінарного провадження передбачені ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

За правилами ч.3 ст. 48 вищезазначеного закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Приписами ст. 49 Закону «Про прокуратуру» визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Порядок розгляду Вищою радою правосуддя скарги на рішення про притягнення до дисциплнарної відповідальності прокурора визначений ст. 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За змістом ст. 53 Закону скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається Вищою радою правосуддя у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (ч.3).

За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення відповідного органу без змін(частина 5).

Приписами ст. 54 Закону «Про вищу раду правосуддя» визначено, що рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою.

У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

В апеляційних скаргах скаржники, вважаючи оскаржуване судове рішення незаконним, зазначили, що суд не взяв до уваги той факт, що незважаючи на те, що Drager Alcotest показав результат 1,96 проміле алкоголю у позивача, тобто стан сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився пройти медичне остеження у порядку, визначеному законом.

Вподальшому факт зупинки позивача з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови пройти медичний огляд отримав негативний розголос серед громадськості.

Скаржники просять врахувати, що звільнення позивача відбулося з урахуванням та дослідженням встановлених всіх обставин цього інцинденту, а не у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП України.

З огляду на всі зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників та з урахуванням досліджених доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що одним із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є зразковість поведінки та дисциплінованість.

У статті 16 цього Кодексу встановлено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою має поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийнято восьмим Конгресом Організації Об`єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року), визначено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Пунктом 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491 (далі - Порядок № 111), встановлено, що до дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

Відповідно до статті 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (Інструкція № 1452/735), та Порядком № 1103.

Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктами 7 і 8 Порядку № 1103 передбачено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, 27 листопада 2021 року, приблизно о 01:15 год. у м. Львів на проспекті Чорновола, 10 поліцейськими батальйону управління патрульної поліції у Львівській області за порушення ПДР, а саме неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху, було зупинено автомобіль марки «Лексус», д.н.з НОМЕР_1 під керуваннм ОСОБА_1 .

Оскільки поліцейськими було виявлено ознаки у водія алкогольного сп`яніння, зокрема: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, різкий запах з порожнини рота, водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810.

Позивач приблизно 6 разів намагався продути прилад на предмет вмісту алкоголю, після чого працівником поліції було роз`яснено як необхідно заповнювати прилад повітрям. Після повторного застосування приладу, останній показав результат 1,96 проміле алкоголю, тобто перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Зазначений результат було закріплено актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних заходів, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився.

Окрім того, факт застосування спеціального приладу та обставин фіксування перебування водія в стані алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського та чеком тестування на алкоголь.

Водночас, працівниками поліції, було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, однак позивач відмовився, наполягаючи на повторному проходження тестування на приладі Drager Alcotest, що не передбачено законодавством.

Після цього, працівниками міліції було складено на місці події о 02 год 10 хв 17 листопада 2021 року протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП за фактом порушення вимог п. 9.2.6 ПДР.

Позивач зазначає, що він не відмовлявся пройти медичне обстеження, проте працівниками поліції не було запропоновано йому у встановленому законом порядку пройти таке обстеженння Проте, з огляду на поведінку працівників поліції, він відмовився від такого проходження і вранці самостійно пройшов обстеження.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що працівники поліції зупинили автомобіль, яким керував позивач, о 01 год 15 хв 17 листопада 2021 у м. Львів і оскільки у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, йому запропоновано пройти тест на предмет сп`яніння на технічному приладі «Драгер», а потім, після проходження тесту та виявлення факту алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти медичне дослідження в медичному закладі, на що позивач відмовився.

Зазначена обставина підтверджується, зокрема відеозаписом на відеофайлах від 17 листопада 2021 року.

Зокрема, з відеозапису убачається, що на ньому зафіксовано факт виявлення у позивача алкогольного сп`яніння 1,96 проміле.

У подальшому, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичне обстеження у медичного закладі у зв`язку з його незгодою з результатом тесту на Драгері, на що позивач погодився.

Разом з тим, коли працівник поліції запропонував проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, повідомивши, що порушуються його права і він не бажає їхати до лікувального закладу.

Дискусія щодо поїздки до медичного закладу між позивачем та працівниками поліції відбувалася досить тривалий час, і позивач декілька разів повідомив, що не поіде на освідування з поліцейськими.

Відеозапис був розшифрований та досліджений кваліфікаційно-дисциплінарною комісією під час розгляду питання щодо протягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також досліджений судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду справи.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що факт відмови позивача пройти медичне обстеження в медичному закладі у відповідності до вимог чинного законодавства, як те пропонували працівники поліції, є доведеним, підтверджується зібраними у справі матеріалами справи, у т.ч і поясненнями працівників поліції Мудрика В.В. від 08.12.2021, Бліхарського Р.Є. (а.с. 40, 44, 51, 55, т.3).

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на ту обставину, що він самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки таке проходження може у певних випадках мати значення у справі про адміністративне правопорушення, але не має значення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за обставин цієї справи.

Адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності та в межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

До того ж час, що минув з моменту виявлення працівниками поліції підстав для проведення медичного огляду до моменту проходження ним медичного огляду, становив більше вісьми годин, а відтак наданий висновок не є тим документом у розумінні пункту 2 Порядку № 111, який може підтвердити недопущення позивачем відповідного дисциплінарного проступку.

Правовий висновок у подібній справі був висловлений Великою Палатою Верховного Суду у справі №9901/159/22 від 30 червня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу на пояснення ОСОБА_1 , які він надавав на ім`я члена комісії з проведення розслідування прокурору відділу 17/1/1 УВД Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Бенка М.М. , у яких він не заперечував, що за результатом 5-6 спроби проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції було продемонстровано результат 1, 9 проміле, з чим він категорично не погодився а.с.107, т.3).

Також позивач підтвердив, що працівники поліції пропонували йому пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, але він відмовився з огляду на поведінку працівників поліції та сумніви у їх неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до вимог чинного законодавства, за наявності в поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та у випадку незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія повинен бути проведений у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення поліцейським відповідних ознак.

Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Окрім того, законодавством передбачено чіткий порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння та позивач як водій (учасник дорожнього руху) зобов`язаний дотримуватися його. Проходження ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції необхідних етапів огляду на стан сп`яніння (як і відмова від їх проходження) у встановленому законодавством порядку не супроводжувалось обмеженням його свободи пересування та місцезнаходження, а відтак безпідставними є доводи позивача про неналежну поведінку працівників поліції, що викликали у нього сумніви у їх безсторонності.

Разом з тим, з огляду на вимоги п. 2 Порядку № 111 саме факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані, в даному випадку, є діями, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Також колегія суддів вважає зазначити, що наявність процедурних порушень з боку працівників поліції, як те вказав суд першої інстанції, то останні мають значення лише у межах вирішення питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Зокрема, відсутність направлення прокурора на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, не має значення при оцінці відповідачем поведінки прокурора, адже потреба дотримання прокурором етичних норм не ставиться у залежність від поведінки інших осіб, у т.ч. дотримання ними визначених законом процедур.

Правова прозиція була викладена Верховних Судом у подібній справі №9901/1413/19, постанова від 20 травня 2020 року.

Щодо посилання позивача як на доказ на довідку від 24.12.2021 про результати спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, проведеного в рамах службової перевірки за фактом керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння з 16 на 17 листопада 2021 року, колегія суддів зазначає таке.

Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа в органах прокуратури України визначений наказом Генерального прокурора від 17 вересня 2021 №293 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення психологічного дослідження із застосуванням поліграфа в органах прокуратури України».

Згідно з п. 1, 14 та 15 розділу ІІ Інструкції метою проведення дослідження є отримання орієнтувальної інформації, з`ясування ступеня її достовірності та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватися у службовій діяльності органів прокуратури у порядку та випадках, визначених законодавством.

Дослідження не передбачає отримання незаперечних результатів щодо реагування особи на психологічні стимули (подразники). Висновки за результатами такого дослідження мають виключно ймовірний та орієнтувальний характер і розглядаються у сукупності з іншою перевіреною інформацією (п.14).

Результати дослідження не тягнуть правових наслідків, не можуть бути підставою для прийняття будь-яких адміністративно-управлінських рішень стосовно суб`єкта дослідження (п.15).

Пунктом 2. Розділу ІV визначено, що для проведення дослідження використовується поліграф, який відповідає вимогам ДСТУ 8692:2016, має декларацію про відповідність і висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи України. Використання для проведення досліджень в органах прокуратури поліграфів, які не відповідають цим вимогам, забороняється.

Як убачається із довідки, наданої позивачем, психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа проведено стосовно ОСОБА_1 членом громадської організації, видами діяльності якої є діяльність інших громадських організацій (основний), професійних громадських організацій, інших громадських організацій - поліграфологом Федчишином А.В. , який 30 березня 2020 року отримав свідоцтво Одеського національного університету про підвищення кваліфікації, відомості про якого у Реєстрі атестованих судових експертів відсутні, як і відстні у Реєстрі методики проведення судових експертиз відомості про «Методики проведення психофізіологічнх досліджень з використанням поліграфа», які останнім використовував при дослідженні.

У довідці відсутні відомості про сертифікацію семиканального компютерного поліграфу «РУБІКОН» ТУ У 26.2-2356813818-001:2015.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що такі результати дослідження не тягнуть правових наслідків, не можуть бути підставою для прийняття будь-яких адміністративно-управлінських рішень стосовно суб`єкта дослідження та мають виключно ймовірний та орієнтувальний характер.

Як зазначено колегією суддів вище, 12 червня 2017 року Генеральна прокуратура України своїм наказом № 180 затвердила Інструкцію про порядок використання поліграфа в діяльності органів прокуратури.

Використовувати поліграф при проведенні опитування будуть відносно таких осіб:

- кандидатів на посади слідчих, прокурорів;

- прокурорів, які подали рапорт в знятті з них необґрунтованих звинувачень;

- прокурорів, яким може бути відома інформація про проведення службового розслідування.

Підставою для проведення перевірки на поліграфі є завдання, видане управлінням прокуратури.

Завдання може бути видано тільки при наявності добровільного письмової згоди суб`єкта опитування на участь в його проведенні.

Для проведення опитування використовується поліграф, який відповідає вимогам Держстандарту, має сертифікат відповідності та висновок санітарно-епідеміологічної експертизи України. Проводити опитування може співробітник прокуратури, який отримав спеціальну освіту і функціональними обов`язками якого передбачена робота з поліграфом. Опитування не може тривати більше двох годин без перерви і чотирьох годин на день. Також інструкцією встановлюються особливі вимоги до приміщення для опитування. За результатами опитування фахівець поліграфа готує довідку в двох примірниках, в якій особисті дані опитуваного не вказуються.

З огляду на вищевикладене та, з урахуванням встановлених у справі обставин та підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивача, у іх сукупності, колегія суддів вважає, що такий доказ не є належним, так як спротовується іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи та отриманий з недотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо порушення Комісією строків розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 .

Відповідно до п.108 Положення розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, яке призначається не пізніше ніж через 15 днв після надходження висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. У разі неможливості прийняття органом рішення протягом місяця цей строк може бкти продовжений органом, але не більше як на місяць.

Як встановлено колегією суддів, дисциплнарна скарга Львівської обласної прокуратури надійшла до Комісії 16 лютого 2022 року.

17 лютого 2022 року членом Комісії Войтовичем Л.М. прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія рф проти України.

Рішенням Комісії від 09 березня 2022 №1зп-22 «Про особливості діяльності відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження в умовах воєнного стану», розгляд дисциплінарних скарг, а також дисциплінарних проваджень, одержаних та відкритих дисциплінарних скарг до введення воєнного стану, зупиняються з 25 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану або до прийняття Комісією окремого рішення.

25 липня 2022 року членом Комісії Войтовичем Л.М. складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 та передано на розгляд Комісії.

Розгляд проведено 21 вересня 2022 року в силу того, що у зв`язку з військовою агресією рф утворився значний залишок нерозглянутих дисциплінарних проваджень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що Комісією строки розгляду висновку порушено з вищезазначених причин, які є поважними, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування відповідного висновку Комісії.

Помилковими є доводи позивача щодо неврахування відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 року у справі № 466/11407/21, відповідно до якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, тому притягнення чи непритягнення до дисциплінарної відповідальності не може обумовлюватись наявністю чи відсутністю складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Суд у межах розгляду цієї справи не може досліджувати питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі №9901/711/18.

У п. 4 мотивувальної чстини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд зазначив, що відповідно до Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання: обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, тверджує авторитет держави як правової.

За змістом ч. 6 ст. 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів доходить висновку, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази та обгрунтувала пропорційність застосування такого виду стягнення і його співмірність вчиненному проступку.

Окрім того, оскаржуване рішення Кваліфкаційно-дисциплінарної комісії є вмотивованим, в ньому зазначені конкретні підстави звільнення позивача, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора й можуть викликати сумнів у йього об`єктивноті, неупередженості та незалежності, у чесності і непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, що в повній мірі підтверджує доводи скаржників про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офіса Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Грибан І.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст виготовлено: 27 січня 2025 року.