Постанова

від 28.08.2024 по справі 200/7816/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року справа №200/7816/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання - Кобець О.А.,

за участю: представника позивача Городовенка А.В.,

представника відповідача - Литвиненко Ю.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року у справі № 200/7816/20-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.07.2016 по 21.05.2020 у сумі 249 682,26 грн.; стягнуто з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 249 682, 26 грн. з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

На адресу суду надійшла заява позивача, в якій заявник просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 18.12.2020 року шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 29.05.2024 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №200/7816/20-а, задоволено: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №200/7816/20-а протягом тридцяти днів з дати набрання цією ухвалою законної сили.

26.06.2024 року представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення. В обґрунтування заяви вказує, що виконання судових рішень про стягнення на користь фізичної особи грошових коштів, боржником за якими є державні органи, здійснюється органами Державної казначейської служби України (т.2 а.с. 65-66).

Ухвалою суду від 08.07.2024 року у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом в адміністративній справі №200/7816/20-а - відмовлено.

03.07.2024 року представником відповідача подано звіт про виконання рішення, у якому зазначено, що за п.3 Порядку 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (т. 2 а.с. 80-81).

Враховуючи відсутність зобов`язання стосовно нарахування компенсації втрати частини доходів Головним управлінням в свою чергу ініційовано прийняття додаткового рішення (відповідна заява подана 26.06.2024 року).

Вважає, що Головним управлінням вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов`язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 200/7816/20-а.

Просить суд прийняти звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 200/7816/20-а або надати додатковий строк.

У заяві від 28.06.2024 року позивач заперечував проти прийняття звіту, посилаючись на те, що відповідач повинен був нарахувати і виплатити цю компенсацію втрати частини доходів і без судового рішення, тобто без «зобов`язань чи стягнень суду», адже це прямо передбачено вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Також наголошує, що у відповідача відсутні перешкоди виконати рішення суду і у добровільному порядку виплативши компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (т. 2 а.с. 77-78).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Донецькій області щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №200/7816/20-а.

Встановлено ГУ ПФУ в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №200/7816/20-а - протягом 2 місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №200/7816/20-а, в частині зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості та подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №200/7816/20-а у двомісячний строк з дня набрання ухвалою законної сили (т. 2 а.с. 101-102).

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2024 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального, процесуального права, просив скасувати ухвалу суду в частині відсутності зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 , справу направити для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції.

Апелянт зазначив, що відмовляючи ГУ ПФУ в Донецькій області у прийняті звіту щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020, суд дійшов правильного висновку, що рішення суду боржником не виконано у повному обсязі.

Проте, встановлюючи новий строк для подання звіту про виконання вищевказаного рішення суду аж у 2 місяці, застосував судовий контроль лише в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості.

Таким чином, суд зобов`язав боржника лише нарахувати компенсацію стягувачу, без зобов`язання її виплати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у задоволені заяви про виправлення описки на предмет відсутності слова «виплатити» в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 про виконання рішення суду відмовлено.

Таким чином, суд підтвердив, що відсутність слова «виплатити» у резолютивній частині ухвали суду не є опискою, а є правовою позицією суду, з якою погодитися не можна та яка суперечить самим висновкам суду.

При пред`явленні позовної заяви у даній справі, було заявлено позовну вимогу, зокрема, «Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості», яку суд задовольнив у повному обсязі.

Встановлюючи повторний строк для надання звіту, суд першої інстанції не звернув уваги на причини невиконання боржником судового рішення.

Таким чином, суд не встановив належного та ефективного судового контролю за виконанням рішення з метою його реального виконання, оскільки боржником у справі було надано належні та допустимі докази ухилення від виконання рішення суду у цій справі.

На чисельні запити до органів ПФУ Донецької області, боржник у всіх своїх відповідях відповідає, що всі виконавчі документи про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.

Проте, казначейська служба виконала свій обов`язок здійснивши щодо безспірного списання грошових коштів заборгованості з виплати пенсії відповідно до виконавчого листа на користь стягувача.

А, компенсація втрати частини доходів при прийнятті рішення суду від 18.12.2020 не могла бути нарахована судом (адже нараховується після виплати заборгованості), а тому не тільки нараховувати, а і виплачувати її повинні саме ГУ ПФУ в Донецькій області.

Також, помилковим є висновки суду щодо виконання рішення суду, що зміст, який викладений у 3-му абзаці резолютивній частині ухвали від 08.07.2024 покликаний вирішити спірне питання, яке порушено у звіті відповідача від 03.07.2024, а саме відсутність зобов`язання стосовно нарахування компенсації, що заважало боржнику у повному обсязі виконати рішення суду, оскільки боржник у всіх своїх відповідях вказує, що рішенням суду від 18.12.2020 на боржника не покладено зобов`язання не тільки щодо нарахування, а і тим паче виплати компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, встановлення судом нового 2-х місячного судового контролю із зобов`язанням боржника лише нарахувати (без слова виплатити) компенсацію втрати частини доходу є неефективним способом захисту прав позивача у тому обсязі, який є необхідним при контролю виконання рішення суду, адже не призведе до реального виконання рішення суду у вигляді виплати суми компенсації втрати частини доходу

Крім того, зовсім не аргументовано судом причини надання боржнику строку для надання звіту щодо виконання рішення суду аж у 2 місяці лише для того, щоб останній тільки нарахував суму компенсації втрати частини доходів. Адже, вказане нарахування проводиться програмою швидко та автоматично. Крім того, доводи боржника, що для цього йому необхідний такий великий строк лише для її нарахування, матеріали справи не містять.

Відповідачем подано додаткові пояснення у справі щодо апеляційної скарги, в яких зазначив наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, (далі - Порядок № 845).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення № 215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 215 визначено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

З огляду на вищезазначені норми права, виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року по справі № 280/1446/19.

Листом від 14.06.2024 № 04-16-06/2290 Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області повідомило, що виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року по справі № 200/7816/20-а про стягнення з Маріупольского ОУПФУ Донецької області, правонаступником якого є Головне управління, на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії у розмірі 249 682,26 грн обліковувався в ГУ ДКСУ у Донецькій області за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішення суду, що гарантовані державою». Зазначений вище виконавчий документ було виконано 30 листопада 2021 року, грошові кошти у розмірі 249 682,26 грн перераховані на рахунок стягувача.

Таким чином, оскільки приписами чинного законодавства на органи Державної казначейської служби України не покладено повноваження щодо здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів, ОСОБА_1 було виплачено лише заборгованість з пенсії.

У рішенні суду по справі № 200/7816/20-а зазначено, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає пенсія з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, однак, зобов`язання щодо здійснення Головним управлінням нарахування такої компенсації відсутнє.

З вищенаведеного вбачається, що оскільки відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 200/7816/20-а на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з пенсії з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, виконання зазначеної категорії судових рішень покладається на органи Державної казначейської служби України. Водночас, дані органи не наділені повноваженнями щодо нарахування такої компенсації.

Разом з тим, оскільки згідно з вказаним судовим рішенням на Головне управління не покладено зобов`язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, відповідач теж позбавлений законних підстав для її нарахування та виплати.

З метою вирішення зазначеного питання Головне управління звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по даній справі шляхом доповнення резолитивної частини судового рішення по справі № 200/7816/20-а пунктом наступного змісту: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості».

Однак, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом в адміністративній справі № 200/7816/20-а відмовлено у зв`язку з тим, що на думку суду першої інстанції питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів вирішено судом у рішенні від 18.12.2020, а доводи Головного управління щодо відсутності можливості виконати зазначене судове рішення належним чином та у повному обсязі не заслуговують на увагу.

З огляду на вищенаведене, апелянт вважає, що Головним управлінням вжито всіх можливих в даному випадку та передбачених чинним законодавством і наданими функціональними повноваженнями заходів, спрямованих на виконання зобов`язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 200/7816/20-а.

Зазначене спростовує твердження ОСОБА_1 про відсутність у Головного управління перешкод для належного виконання рішення суду від 18.12.2020, оскільки Відповідач безпосередньо зацікавлений у його виконанні та прийнятті судом першої інстанції відповідного звіту.

Що стосується посилання на те, що встановлений ухвалою суду від 08.07.2024 новий двомісячний строк для подання Головним управлінням звіту про виконання рішення суду по справі № 200/7816/20-а є занадто великим, то положення статті 382 КАС України не містять чітких приписів щодо такого строку, він визначається на розсуд суду у кожній справі окремо з урахуванням всіх фактичних обставин справи, її складності.

Позивачем подано заперечення на пояснення відповідача (відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в яких просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду в частині відсутності зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Заявник вважає безпідставними пояснення відповідача, оскільки рішенням суду у цій справі саме ГУПФУ в Донецькій області зобов`язано не тільки нарахувати, що ним не зроблено, а й виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Крім того, суд першої інстанції не аргументував, через наявність яких саме обставин справи, встановлено двомісячний строк для подання повторного звіту; такі доводи боржника щодо надання великого строку матеріали справи не містять.

Також, заявник вважає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 304 КАС України відповідачем не надіслано пояснення відповідача (відзив на апеляційну скаргу) позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень відповідача щодо апеляційної скарги, заперечень представника позивача на додаткові пояснення відповідача і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 14 КАС України).

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Верховний Суд в постанові від 3 травня 2018 року у справі № 805/402/18 виклав правову позицію, згідно якої зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Поряд з цим, встановлюючи строк для подання звіту, повинен врахувати особливості покладених зобов`язань судовим рішенням та наявності у суб`єкта владних повноважень об`єктивної можливості їх виконати.

Верховним Судом в постанові від 6 травня 2019 року у справі № 826/9960/15 викладено правову позицію, згідно якої, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованихКонституцією УкраїнитаКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що компенсацію втрати частини доходів повинен нарахувати та виплатити орган ПФУ, як того вимагає положення ст. 46 Закону № 1058-IV, у якій зазначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, рішення суду відповідачем повністю не було виконано.

Отже, станом на дату розгляду звіту відповідача, рішення суду не виконано в повному обсязі. Твердження відповідача щодо того, що стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства не підтверджує виконання рішення суду у цій частині.

На підставі викладеного, беручи до уваги невиконання в повному обсязі рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлення нового строку для подання звіту.

Водночас, на думку апеляційного суду, строк у 2 місяці для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі, є надто завищеним та нічим не аргументований ані судом першої інстанції, ані відповідачем.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення суду в частині строку для подання звіту про виконання рішення суду, а саме, замість 2 місяців встановити 1 місяць.

Крім того, апеляційний суд погоджує доводи позивача, що встановлення судом нового судового контролю із зобов`язанням боржника лише нарахувати без виплати компенсації втрати частини доходу є неефективним способом захисту прав позивача у тому обсязі, який є необхідним при контролю виконання рішення суду, адже не призведе до реального виконання рішення суду у вигляді виплати суми компенсації втрати частини доходу.

Також, такий контроль не відповідає змісту резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року у справі №200/7816/20-а, згідно якої стягнуто з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 249 682, 26 грн. з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні підстави для:

- встановлення ГУ ПФУ в Донецькій області нового строку для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №200/7816/20-а - протягом місяця з дня набрання ухвалою суду законної сили;

- застосування судового контролю за виконанням судового рішення у справі №200/7816/20-а в частині зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості та подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №200/7816/20-а у місячний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

Щодо доводів позивача про порушення вимог ч. 5 ст. 304 КАС України відповідачем не надіслано пояснення відповідача (відзив на апеляційну скаргу) позивачу, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч. 5 ст.304 КАС України до відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

За ч. 6 ст. 304 КАС України до відзиву на апеляційну скаргу застосовуються правила, встановленічастиною другоюстатті 175 цього Кодексу.

Статтею 175 КАС України передбачено подання відзиву

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Апеляційний суд зазначає, що дійсно відповідачем не надано доказів надсилання копії пояснень (фактично за змістом відзиву на апеляційну скаргу) та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Водночас, позивач ознайомлена з цими пояснення в системі «Електронний суд», що нею не заперечується, тому суд вважає, що вказані недоліки не виплинули на право та можливість позивача скористатися своїми процесуальними правами щодо подання заперечень на відзив відповідача.

Крім того, КАС України не містить наслідків недотримання умов надсилання копій відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про:

- зміну мотивувальної частини рішення суду в частині висновків щодо застосування місячного строку для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі та висновків щодо застосування судового контролю за виконанням судового рішення у справі №200/7816/20-а в частині зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості;.

- зміну резолютивної частини а саме, в частині встановлення місячного строку для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі, замість двомісячного та доповнені щодо застосування судового контролю за виконанням судового рішення у справі №200/7816/20-а в частині зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області не тільки нарахувати, а й виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу в решті - без змін.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин, частково невірно вирішив справу в зазначеній вище частині, тому чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині, в іншій - без змін.

Апелянт просив скасувати ухвалу суду в частині відсутності зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 , справу направити для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції.

Апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 320 КАС України передбачено підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, нормами КАС України передбачено направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку зі скасуванням ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В даному випадку відсутні правові підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала суду про встановлення судового контролю не належить до ухвал, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо розподілу судових витрат.

За ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку позивачем не понесено судові витрати при зверненні із заявою про встановлення судового контролю та поданні апеляційної скарги на ухвалу суду, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у цій справі щодо позивача.

Також, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору на користь ГУПФУ у Донецькій області, оскільки КАС України передбачено тільки відшкодування судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз., тому суд не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 250, 286, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року у справі № 200/7816/20-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків апеляційного суду.

Абзац другий резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року у справі № 200/7816/20-а - змінити після слова «протягом» шляхом зазначення строку «одного місяця» замість «2 (два) місяців».

Абзац третій резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року у справі № 200/7816/20-а - змінити шляхом доповнення після слова «нарахувати» фразою «та виплатити» та замість «у двомісячний строк», зазначити «у місячний строк».

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 серпня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Геращенко

СуддіТ.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв