Постанова

від 28.08.2024 по справі 380/14176/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Сидор Н.Т.

28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14176/23 пров. № А/857/16319/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Глушка І.В., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/14176/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

22.06.2023р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Львівського обласного центру зайнятості в якому просила суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період: 01.03.2022р. - 04.01.2023р. з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року включно та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня;

- зобов`язати здійснити перерахунок і виплату допомоги по безробіттю (з урахуванням виплачених сум) відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період: 01.03.2022р. - 04.01.2023р. з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року включно та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Львівського обласного центру зайнятості щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період: 01.03.2022р. - 28.11.2022р., з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року, та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня.

Одночасно, суд зобов`язав Львівський обласний центр зайнятості здійснити перерахунок і виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період: 01.03.2022р. - 28.11.2022р., з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року, та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Львівський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.02.2022р. ОСОБА_1 перебувала на обліку у Львівському міському центрі зайнятості.

Розрахунок допомоги по безробіттю здійснювався у розмірі мінімальної допомоги з урахуванням страхового стажу.

26.09.2022р. ОСОБА_1 звернулась до Львівського обласного центру зайнятості із заявою про перерахунок належних виплат в статусі безробітного за період: 01.03.2022р. з урахуванням заробітної плати за календарний день 31.01.2022р..

У листах від 05.10.2022р. №07-2557/22, від 06.12.2022р. №07-2992/22 суб`єкт владних повноважень вказав, що відповідно до даних ЄДРС розрахунковий період, за який обчислюється позивачу середньоденна заробітна плата є лютий 2021 року - січень 2022 року. В цей період остання перебувала у трудових відносинах з комунальним підприємством "Винниківське" та комунальним підприємством "Ритуальна служба "Меморіал". Згідно даних ЄДРС по КП "Винниківське" позивач звільнена з роботи 31.01.2022р. (ст.40 п.1 КЗпП України), перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку по 31.01.2022р. Згідно з даних ЄДРС по КП "Ритуальна служба "Меморіал" дата звільнення з роботи 31.01.2022р. Відомості про відпустку по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку відсутні. За розрахунковий період лютий 2021 року - січень 2022 року відсутні дані про трудову діяльність. У зв`язку з вищевказаним нема поважної причини виключення календарних днів з розрахункового періоду та унеможливлено проведення розрахунку середньоденної заробітної плати. Тому, розрахунок допомоги по безробіттю здійснюється в розмірі мінімальної допомоги з урахуванням страхового стажу. При надходженні достовірних відомостей буде здійснено перерахунок з моменту призначення виплати.

У листі від 30.03.2023р. №1350.08-702/23 відповідач вказав, що розрахунковий період, за який обчислюється позивачу середньоденна заробітна плата є лютий 2021 року - січень 2022 року. В цей період ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з комунальним підприємством "Винниківське" та комунальним підприємством "Ритуальна служба "Меморіал". Станом на 30.03.2023р. в даних ЄДСР щодо позивача (номер облікової картки застрахованої особи 3051025928) у КП "Винниківське" є дані про закінчення періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку - 31.01.2022р. та звільнення з роботи 31.01.2023р. відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Станом на 30.03.2023р. в даних ЄДСР щодо ОСОБА_1 (номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 ) у КП "Ритуальна служба "Меморіал" є дані про звільнення з роботи з 31.01.2022р. відповідно до ст. 38 КЗпП України (поважна причина) (категорія особи " 1. Наймані працівники (трудова книжка) та 31.01.2022р. відповідно до п.1 ст.36 КзпП України (категорія особи " 1. Наймані працівники (без трудової книжки). Станом на 30.03.2023р. немає підстав для перерахунку та виплати позивачу допомоги по безробіттю. Однак, Львівською філією ЛОЦЗ буде проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення шляхом проведення виїзної перевірки страхувальників-роботодавців спільно з представниками Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Львівською філією Львівського обласного центру зайнятості проведено розслідування, на підставі яких складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" №59 від 06.04.2023р. та акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" №60 від 06.04.2023р.

У листі від 30.05.2023р. №10-1813/23 повідомлено, що згідно роз`яснення Державного центру зайнятості від 26.05.2023р. №33/10/3388-23 на дату реєстрації в службі зайнятості в Державному реєстрі були наявні всі необхідні дані для обчислення страхового стажу та призначення допомоги по безробіттю відповідно до чинного законодавства, а саме відомості про припинення трудових відносин, згідно яких позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.10.2019р. - 31.01.2022р. та припинила трудову діяльність 31.01.2022р. Враховуючи, що на момент реєстрації ОСОБА_1 у Львівській філії Львівського обласного центру зайнятості були наявні всі дані для призначення допомоги по безробіттю, не вбачається підстав для здійснення перерахунку допомоги по безробіттю.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані з фінансовими та організаційними засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-ІІІ (далі Закон №1533-ІІІ) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

ч.1 ст.6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

В абз.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видно, що одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Із змісту ч.1, ч.2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", працівники та гіг-спеціалісти юридичних осіб, що перебувають у статусі резидента Дія Сіті згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", після звільнення чи припинення гіг-контракту мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Із змісту записів трудової книжки чітко видно, що 01.06.2012р. ОСОБА_1 прийнята техніком з підготовки технічної документації в комунальне підприємства "Винниківське" (наказ №4/01 від 01.06.2012р.); 31.01.2022р. - звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (наказ №08-к/тр від 31.01.2022р.).

У зв`язку з відсутністю підходящої роботи позивачу надано статус безробітної та з 01.03.2022р. розпочато виплату допомоги з безробіття у мінімальному розмірі.

Розмір такої допомоги відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до даних ЄДРС розрахунковий період, за який обчислюється ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата є лютий 2021 року - січень 2022 року. В цей період позивач перебувала у трудових відносинах з комунальним підприємством "Винниківське" та Комунальним підприємством "Ритуальна служба "Меморіал". Згідно даних ЄДРС по КП "Винниківське" позивач звільнена з роботи 31.01.2022р. ( п.1 ст.40 КЗпП України), перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку по 31.01.2022р.. Згідно з даних ЄДРС по КП "Ритуальна служба "Меморіал" дата звільнення з роботи 31.01.2022р. Відомості про відпустку по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку відсутні. За розрахунковий період лютий 2021 року - січень 2022 року відсутні дані про трудову діяльність.

31.01.2022р. ОСОБА_1 приступила до виконання посадових обов`язків у комунальному підприємстві, але цього ж дня була звільнена у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що 01.06.2012р. ОСОБА_1 прийнята техніком з підготовки технічної документації в комунальне підприємства "Винниківське" (наказ №4/01 від 01.06.2012р.).

Крім того, за сумісництвом з 03.09.2012р. позивач працювала приймальником замовлень в комунальному підприємстві "Ритуальна служба "Меморіал" (наказ №2/03 від 03.09.2012р.).

Починаючи з 22.10.2019р. ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

21.01.2022р. позивач подала директору комунального підприємства "Ритуальна служба "Меморіал" заяву, у якій просила звільнити з роботи приймальника замовлень з 31.01.2022р. за угодою сторін та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки.

21.01.2022р. керівником підприємства "Ритуальна служба "Меморіал" видано наказ №5/01 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено з 31.01.2022р. ОСОБА_1 з посади приймальника замовлень за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Крім того, 05.01.2022р. позивач звернулась до директору комунального підприємства "Винниківське" з заявою, у якій просила припинити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.01.2022р.

На підставі поданої заяви, директор комунального підприємства "Винниківське" видав наказ від 28.01.2022р. "Про припинення відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 ", яким передбачено припинити позивачу юрисконсульту, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.01.2022р.

Згідно з табелем обліку робочого часу ОСОБА_1 відпрацювала 8 робочих годин 31.01.2022р.

Із змісту розрахункової відомості на виплату заробітної плати працівникам КП "Винниківське" за січень 2022 року видно, що оклад ОСОБА_1 за відпрацьований час становить 1083,16 грн (кількість відпрацьованих днів або годин - 1).

Згідно довідки від 31.01.2022р., з даними бухгалтерського обліку розмір заробітної плати позивача за 1 (один) робочий день 31 січня 2022 року становить 1083,16 грн. (одна тисяча вісімдесят три гривні 16 копійок).

Наказом директора комунального підприємства "Винниківське" від 31.01.2022р. №08-к/тр "Про припинення трудового договору" звільнено з 31 січня 2022 року ОСОБА_1 з посади юрисконсульта на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату працівників).

16.08.2022р. з метою конкретизації дати, з якої працівник зобов`язаний приступити до виконання посадових обов`язків в.о. директора комунального підприємства "Винниківське" видав наказ 16-к/тр "Про внесення змін та доповнень у наказу від 28.01.2022р. №04-к/тр "Про припинення відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " із наступним змістом:

"...Наказую:

1. Внести зміни та доповнити наказ від 28.01.2022р. №04-к/тр "Про припинення відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 ".

2. Викласти пункт наказу від 28.01.2022р. №04-к/тр "Про припинення відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " у новій редакції:

"Припинити ОСОБА_1 , юрисконсульту, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 30 січня 2022 року та приступити до виконання посадових обов`язків 31 січня 2022 року".

Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач довела факт перебування на роботі та виконання посадових обов`язків 31.01.2022р., за що їй було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 1083,16 грн.

Однак, відповідач відмовив у перерахунку розміру допомоги по безробіттю з врахуванням 1 календарного робочого дня (31.01.2022р.).

Зокрема, Львівський обласний центр зайнятості вважає, що у заяві від 05.01.2022р. позивач просила припинити відпустку з 31.01.2022р., заява про вихід на роботу з 31.01.2022р. у КП "Винниківське" відсутня.

Відносини щодо надання та припинення відпустки по догляду за дитиною врегульовані ст.179 КЗпП України.

Згідно ч.8-ч.10 ст.179 КЗпП, відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів. За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

З аналізу наведеної норми видно, що КЗпП України не передбачає обов`язку працівника подання заяви про вихід на роботу, а лише необхідність повідомлення про припинення такої відпустки, що, в свою чергу, передбачає, вихід на роботу.

Доводи апелянта щодо безпідставності видання роботодавцем наказу від №16-к/тр від 16.08.2022р. "Про внесення змін та доповнень у наказу від 28.01.2022р. №04-к/тр "Про припинення відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " колегія суддів відхиляє, оскільки такий наказ не є предметом оскарження в межах спірних правовідносин. Станом на момент розгляду справи наказ є чинним, а доказів протилежного апелянт не надав суду.

Крім того, факт виходу позивача на роботу підтверджується також табелем обліку робочого часу, розрахунковою відомістю на виплату заробітної плати, довідкою від 31.01.2022р.

Доводи апелянта щодо відсутності даних про дату закінчення відпустки у відомостях, поданих КП "Ритуальна служба "Меморіал" колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору є вимога щодо зобов`язання перерахувати та виплатити допомоги по безробіттю з урахуванням 31.01.2022р. як робочого дня у комунальному підприємстві "Винниківське".

Отже, наведені апелянтом доводи не можуть бути підставою для неврахування робочого дня 31.01.2022р. при визначенні розміру допомоги по безробіттю позивачу.

Крім того, суб`єкт владних повноважень стверджує, що перерахунок допомоги може бути здійснено лише після надходження відповідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, покликаючись на п.11 Порядку надання допомоги по безробіттю.

Порядок надання допомоги по безробіттю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022р. №735 (далі Порядок №735) визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, механізм обчислення регіональними, міськими, районними, міськрайонними центрами зайнятості Державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

п.11 Порядку №735 передбачено, що якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі для застрахованих осіб.

Після надходження необхідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, а в разі відсутності даних для військовослужбовців, добровольців територіальної оборони, членів добровольчих формувань територіальних громад - після подання особою документів з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, брала участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи.

В п.14 вказаного Порядку видно, що страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1 (далі Положення №10-1).

Положення №10-1 визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.5 Положення №10-1 реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

п.3 Розділу IV Положення №10-1 передбачено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п.4 Положення №10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок веденню Реєстру застрахованих осіб покладено на Головне управління Пенсійного фонду України на підстав поданих страхувальником даних.

Отже, позивач, як застрахована особа, позбавлений можливості безпосередньо впливати на повноту і своєчасність внесення даних до Реєстру щодо свого страхового стажу.

З матеріалів справи видно, що для виправлення неточностей у Державному реєстрі застрахованих осіб роботодавцем КП "Винниківське" подавались уточнюючі розрахунки у вигляді Додаток №5 до Податкового розрахунку сум доходу, розрахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д5):

- 16.08.2022р. подано уточнюючий звіт (реєстраційний номер документа 9160724345), в якому відображена категорія 6-особи, яким надано відпустку по догляду за дитиною. В графі 10 зазначена дата закінчення періоду 30.01.2022р.;

- 03.01.2023р. Додаток 5 (реєстраційний номер документа 9286279533) з відомостями Ознакою 1 в графі 20 Форми Д5, що свідчить про відмову попереднього невірного (помилкового) запису.

Факт подання таких звітів не заперечується Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області у листі від 16.05.2023р. №1300-5901-8/69387. Однак, такі, за доводами апелянта, не відображені в Реєстрі.

Проте, зважаючи на наведене нормативне регулювання, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність необхідних даних в реєстрі чи розбіжності між поданими документами та відомостями реєстру не можуть бути підставою для відмови в здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю, оскільки призведуть до покладення на позивача надмірної відповідальності.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови Львівського обласного центру зайнятості у перерахунку та виплаті позивачу допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року, та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня. Тому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з урахуванням страхового стажу за розрахунковий період з лютого 2021 року - січень 2022 року, та з урахуванням 31.01.2022р. робочого дня.

Стосовно періоду, за який слід здійснити перерахунок допомоги по безробіттю, колегія суддів звертає увагу на таке.

У позовних вимогах позивач просить здійснити перерахунок за період з 01.03.2022р. - 04.01.2023р. Водночас відповідач стверджу, що виплату допомоги по безробіттю позивачу припинено 28.11.2022р. у зв`язку з внесенням змін до законодавства.

Зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 29.09.2022р. №2622-ІХ (далі Закон №2622-ІХ) абз.4 п.3-3 розділу VIII Прикінцеві положення Закону №1533-ІІІ викладено у такі редакції:

"Установити, що під час дії воєнного стану тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" набрав чинності 29.10.2022р.

24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р."Про ведення воєнного стану в України", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.

Таким чином, зважаючи на запровадження на території України воєнного стану, позивачу, як особі, яка отримувала допомогу по безробіттю з 01.03.2022р. Тобто, понад 90 днів станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці", припинено виплату такої допомоги з 28.11.2022 (30 календарних днів з дня набрання чинності Законом №2622-ІХ).

Отже, перерахунок допомоги по безробіттю слід здійснити саме за період з 01.03.2022р. -28.11.2022р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівського обласного центру зайнятості діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/14176/23- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор