Постанова

від 28.08.2024 по справі 161/21970/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/21970/23 пров. № А/857/17055/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засіданняПрачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2024 року (головуючий суддя Івасюта Л.В., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія БАБ №557520 від 29.11.2023.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що з оскаржуваної постанови відповідача від 29 листопада 2023 року вбачається, що він нібито керував транспортним засобом того ж числа о 18 год. 45 хв. в АДРЕСА_1 . Але будь-яких належних та допустимих доказів керування, зупинки та вимоги поліцейського пред`явити документи у матеріалах справи відсутні

Відповідно до пп.19 п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху від 10.10.2001р.) водієм є особа, яка керує транспортним засобом або яка перебуваючи безпосередньо у транспортному засобі навчає керуванню ним.

Ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» передбачає, що водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та у випадках, передбачених законодавством і страховий поліс.

На виконання вимог п.2.4а Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи зазначені у п.2.1. У п.2.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001р. визначено, що такими документами є посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.

Пп.46 п.1.10 Правил дорожнього руху від 10.10.2001р. передбачено, що зупинкою є припинення руху транспортного засобу до 5 хвилин і більше. І у яких випадках зупинка може бути більше 5 хвилин передбачено у даній нормі законодавства.

Отже, обов`язок пред`явити для перевірки документи на вимогу поліцейського, зазначені в п.2.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001р. виникає у особи одночасно за наявності двох умов: 1) особа повинна бути водієм і керувати транспортним засобом; 2) до водія повинна бути вимога поліцейського зупинитись та після здійснення самої зупинки.

Суд не взяв до уваги твердження, що не було ніякого розгляду справи, а сама постанова складалася не у місці, що передбачено законодавством України.

Суд прийшов до помилкового висновку, що відеозапис IMG_9306 з мобільного телефону є належним та допустимим доказом.

Сторона позивача у суді доводила, що даний доказ є недопустимий, одержаний з порушенням порядку встановленого законом і не може братися судом до уваги.

Крім того, сама постанова від 29.11.2023р. не містить посилання на наявність як доказу відеозапису IMG_9306 з мобільного пристрою.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у її вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018р. в справі №338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник чи висловлених останнім доводів.

Крім того, апелянт зазначає, що судом з істотним порушенням норм процесуального права були допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відтак показання зазначених вище свідків є недопустимими доказами.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2023 поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержантом поліції Гасюк О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія БАБ № 557520 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 29.11.2023 о 18 год. 45 хв. в смт. Рокині по вул. Мічуріна, 1 керував транспортним засобом марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 не мав при собі та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, а також не мав і не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.п. 2.1, 2.1 б ПДР України.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказаною нормою закону передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Відхиляючи доводи позивача про те, що він не керував транспортним засобом марки «Peugeo Expert» д.н.з. НОМЕР_1 , судом першої інстанції з`ясовано, що 29.11.2023 о 18 год. 42 хв. надійшло повідомлення на службу 102 про те, що « 29.11.2023 о 18 год. 42 хв. в м. Луцьку по вул. Героїв УПА, водій автомобіля марки «Пежо Експерт», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, зі слів заявника водій з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Заявник рухається за вказаним транспортним засобом, під час розмови повідомив, що рухається повз аеродром до с. Жидичин».

Вказаним вище заявником був ОСОБА_2 , який здійснюючи рух за вказаним автомобілем, проводив відео зйомку за допомогою свого мобільного телефону.

З відеозапису JMG9306 вбачається, що автомобіль марки «Peugeo Expert» д.н.з. НОМЕР_1 здійснює паркування, із вказаного автомобіля виходить особа, як пізніше було з`ясовано ним виявився позивач ОСОБА_1 , до якого підійшов працівник поліції.

При цьому, суд вірно вважав, що зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а відтак є належним та допустимим доказом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто, відеозапис, який був наданий поліції та використаний як доказ при розгляді патрульною поліцейською справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому пояснення позивача про неналежність такого доказу є необґрунтованими.

Крім цього, допитаний у судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 , пояснив, що 29.11.2023 на автодорозі водій автомобіля марки «Peugeo Expert» д.н.з. НОМЕР_1 , як пізніше стало відомо ОСОБА_1 ,, порушив ПДР та звинуватив його у тому, що він чинить перешкоди у керуванні транспортним засобом. При розмові з водіям, він помітив, що в останнього присутні явні ознаки алкогольного сп`яніння, після чого зателефонував до поліції та продовжив рух за вказаним транспортним засобом до моменту його паркування та приїзду працівників поліції. Свідок підтвердив, що водієм, який керував автомобілем марки «Peugeo Expert» д.н.з. НОМЕР_1 та був в нетверезому стані є позивач ОСОБА_1 .

Допитана в якості свідка поліцейська взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП у Волинській області ОСОБА_3 , суду пояснила, що 29.11.2023 на робочий планшет надійшло повідомлення про залучення додаткового екіпажу на виклик. Коли вона приїхала, то підійшла до ОСОБА_1 , запропонувала пред`явити документа на що він відмовився, в подальшому його особу було встановлено за допомогою бази даних поліції. При спілкуванні з ОСОБА_1 він стверджував, що автомобілем не керував, проте свідком події та заявником було надано відео, яке спростовувало твердження ОСОБА_1 . Оскільки в останнього вбачалися ознаки алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля, проте він відмовився у зв`язку з чим його було доставлено на огляд до лікаря-нарколога. Саме біля закладу охорони здоров`я по вул. Карбишева у м. Луцьку було проведено розгляд справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, перед початком розгляду справи ОСОБА_1 повторно було запропоновано пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, на що він повторно відмовився.

У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

З урахуванням викладеного, правильними є висновок суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2024 року по справі №161/21970/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.І. Мікула

А.Р. Курилець