Справа № 524/5476/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Реки А.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Реки Анни Сергіївни від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії,-
Встановив:
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії, передана за підсудністю відповідно до ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 травня 2024 року.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 липня 2024 року було задоволено заяву судді Колотієвського Олександра Олександровича про самовідвід.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2024 року було задоволено заяву судді Баранської Жанни Олександрівни про самовідвід.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 липня 2024 року було задоволено заяву судді Клименко Світлани Миколаївни про самовідвід.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву було розподілено до провадження судді Реки А.С. 05.08.2024.
06 серпня 2024 року було постановлено ухвалу суду про прийняття позовної заяви до провадження та відкриття провадження в цивільній справі.
28 серпня 2024 року в провадження Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Реки А.С. від розгляду цивільної справи № 524/5476/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування заявленого відводу позивач зазначає, що він сприймає головуючого суддю по справі Реку А.С. як упереджений склад суду та неодноразово у зв`язку з наведеними обставинами заявляв відводи судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Реки А.С. від розгляду справ за його участю, проте ним було отримано ухвалу про відкриття провадження по цивільній справі №524/5476/24. Вважає, що зазначена ухвала постановлена судом з порушенням вимог чинного законодавства, так як він неодноразово заявляв відводи складу суду, що не було враховано судом при відкритті провадження, крім того він не згоден зі змістом даної ухвали.
Відповідно до положень ст.40ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Перевіривши доводи заявленого відводу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.36ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно ч.3ст.39ЦПК України,відвід повиненбути вмотивованимі заявленимпротягом десятиднів здня отриманняучасником справиухвали провідкриття провадженняу справі,але непізніше початкупідготовчого засіданняабо першогосудового засідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження.Самовідвід можебути заявленийне пізнішепочатку підготовчогозасідання абопершого судовогозасідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).
Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Водночас, частиною 4 статті 36ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Враховуючи вказане та аналізуючи викладені у заяві ОСОБА_1 обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді по справі, що не може бути обґрунтованою підставою для відводу судді. Тобто заявником не наведено жодних обґрунтованих доводів на підтвердження заінтересованості, упередженості або необ`єктивності судді у ході розгляду справи, а твердження, якими позивач вмотивовує заяву про відвід, фактично зводяться до припущень щодо упередженості судді. Вказане вище не свідчить про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а лише вказує на суб`єктивне бачення позивача. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких даних та доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді у результатах розгляду справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ`єктивності судді під час судового розгляду даної справи.
Водночас, оцінюючи позицію позивача ОСОБА_1 у вказаній справі щодо його недовіри головуючому судді, а також його пояснення щодо суб`єктивного категоричного переконання в упередженості судді Реки А.С. при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Частиною першою статті 2 Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законодавством і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
Згідно зі статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв`язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 01 жовтня 1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15 грудня 2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії», тощо).
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно пунктів 10, 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Так, позивач ОСОБА_1 неодноразово заявляв відводи судді Реці Анні Сергіївні, зокрема по справі № 536/1506/23 такі відводи були розглянуті та вирішені ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни було відмовлено; ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, якою у задоволенні другої заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни було відмовлено; ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2023 року, якою було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни. Відповідні відводи позивачем ОСОБА_1 неодноразово було заявлено судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Реці А.С., зокрема, по справам № 536/1698/23, №536/2790/23, №536/1290/24, де стороною по справі є ОСОБА_1 , які були судом задоволені у зв`язку з тим, що у позивача завідомо склалося суб`єктивне стійке переконання про необ`єктивність та упередженість судді у справі, що може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості та законності майбутнього судового рішення.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що заявлення даного відводу позивачем свідчать про те, що у вказаного учасника справи завідомо склалося суб`єктивне стійке переконання про необ`єктивність та упередженість судді у даній справі та на даний час воно є стійким та не змінилося з плином часу; і хоча в дійсності таких об`єктивних фактів установлено не було, але це може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності майбутнього судового рішення у справі незалежно від результатів її розгляду.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, не задоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді вказує і Верховний Суд, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади та вказуючи, що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів, а також, сприятиме підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.
Тому, хоча судом об`єктивних проявів упередженості головуючого у справі судді Реки А.С. не встановлено, будь-яка заінтересованість у результаті розгляду справи у головуючого у справі судді відсутня, однак позивач послідовно вказує на сформовану стійку особисту переконаність в упередженості головуючого у справі судді, яка на даний час не зменшилася та не зникла, а тому задля забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який сумнів у безсторонності суду, визнає, що суб`єктивна впевненість позивача ОСОБА_1 в упередженості судді навіть за відсутності об`єктивних підстав для неї є вагомим чинником, який суд бере до уваги вирішуючи питання щодо заявленого відводу.
Враховуючи викладене, з метою уникнення суб`єктивної недовіри учасника справи до головуючого у справі та запобігання безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення даної справи, а також задля сприяння підтримці до зростання довіри суспільства, сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, задовольнити заявлений судді відвід саме з цієї передумови, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 03 березня 2021 року по справі № 569/6008/19, провадження № 61-1594вно21.
В зв`язку з задоволенням заяви про відвід, дану справу, у відповідності до ст. 41 ЦПК України, слід передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд, -
Постановив:
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Реки Анни Сергіївни задовольнити.
Відвести суддю Кременчуцького районного суду Полтавської області Реку Анну Сергіївну від розгляду цивільної справи № 524/5476/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії.
Цивільну справу №524/5476/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії, передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяА. С. Река
Суд | Кременчуцький районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2024 |
Оприлюднено | 30.08.2024 |
Номер документу | 121259693 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії |
Цивільне
Кременчуцький районний суд Полтавської області
Река А. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні