Ухвала

від 29.08.2024 по справі 699/362/24

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/362/24

Номер провадження 2/699/194/24

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

29.08.2024 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визначення місця проживання дитини,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказана цивільна справа про визначення місця проживання дитини.

Позивач просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, батьком ОСОБА_1 , за місцем його реєстрації або проживання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 26.12.2015 перебували у шлюбі, який рішенням суду був розірваний. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_4 . Після розлучення син постійно проживає з позивачем і він займається вихованням дитини самостійно без участі матері. Стягнення аліментів на утримання сина з відповідачки не проводилося. Позивач зазначає, що він не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Син навчається у другому класі Драбівської гімназії. Мати дитини проживає в іншій країні, участі у навчанні та вихованні дитини не бере та не бажає брати участі у житті дитини, але заявляє про необхідність зміни місця проживання дитини,. Так, вона заявляла, що забере дитину собі, що краще знає як виховувати сина.

Посилаючись на ці обставини, а також на те, що увесь час дитина проживала з ним, він займався її вихованням, водив до школи, син прив`язаний до нього, відповідачка не виявляє проявів самостійного виховання сина, позивач вважає, що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дитини з ним. Також позивач зазначає, що погрози відповідачки відібрати дитину ускладнюють виконання батьківських обов`язків. Ним же створені найкращі умови для дитини, він слідкує за станом здоров`я сина, любить його, у них налагоджений психологічний контакт та позивач має змогу забезпечити сина всім необхідним, працює за трудовим договором та отримує стабільну заробітну плату. У позивача відсутні шкідливі звички. З цих підстав вважає, що проживання сина разом з ним відповідає інтересам дитини. Разом з тим він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із сином.

Ухвалою судді від 01.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16.04.2024 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину відповідачкою державного кордону України у період з 16.12.2021 по 16.04.2024.

Ухвалою суду від 23.05.2024 справу призначено до судового розгляду, зобов`язано позивача забезпечити явку у судове засідання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для заслуховування думки дитини при вирішенні спору про визначення її місця проживання.

Також зобов`язано орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області забезпечити у судове засідання явку представника служби у справах дітей, який повинен бути присутнім при заслуховуванні судом думки дитини.

Учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до рекомендованого повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення №0600253586173 їй було вручено копію ухвали суду про відкриття провадження, судову повістку та копію позовної заяви.

Так як позивач стверджував, що за адресою реєстрації місця проживання відповідачка не проживає, то суд додатково повідомляв її про розгляд справи шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті судової влади.

Відповідачка відзив не подала, причини неявки суду не повідомила, заяв не подавала.

У суді установлено, що 26.12.2015 сторони уклали шлюб, який був розірваний 15.01.2022, що підтверджується рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.12.2021, яке набрало законної сили 15.01.2022.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.06.2016 під час шлюбу у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини указані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З даних довідки про склад сім`ї, виданої виконкомом Набутівської сільської ради 24.01.2024 №34, вбачається, що до складу сім`ї зареєстрованих у будинку по АДРЕСА_1 входять: заявник ОСОБА_1 , 1994 року народження, його син ОСОБА_3 , 2016 року народження, його батько ОСОБА_5 , 1971 року народження, його мати ОСОБА_6 , 1971 року народження, його брат ОСОБА_7 , 1994 року народження, його дружина (розлучені) ОСОБА_2 , 1999 року народження.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_8 від 20.02.2024 №1 ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_8 бетонярем з 19.02.2024.

Драбівська гімназія видала 06.02.2024 позивачу довідку №3, з якої вбачається, що син позивача станом на дату видачі довідки був учнем другого класу указаної гімназії та те, що ОСОБА_1 самостійно виховує сина, постійно цікавиться успішністю сина, відвідує батьківські збори, приводить до школи та забирає, а мати участі у вихованні дитини не бере.

Довідка медичного закладу амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Набутів від 21.02.2024 №115 свідчить про те, що син сторін перебуває на "Д" обліку та регулярно оглядається лікарями.

Відповідно до довідки Служби у справах дітей виконавчого комітету Набутівської сільської ради, виданої 24.01.2024 за №04/11-12, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розлучення батьків у 2021 році залишився проживати разом з батьком та на цей час проживає разом з батьком за місцем його реєстрації, що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 24.01.2024 №35.

Будинок, у якому проживає позивач із сином, належить на праві власності батьку позивача ОСОБА_5 , що підтверджується наданою позивачем копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22.03.1996.

Представниками виконавчого комітету Набутівської сільської ради 12.02.2024 складено акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, у якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в с. Драбівка разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розлучений. Сам доглядає за сином, так як дружина довгий час знаходиться за кордоном і дитина постійно проживає разом із батьком.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на ухвалу суду від 16.04.2024 надав інформацію щодо перетинання державного кордону України відповідачем у період з 16.12.2021 по 16.04.2024, згідно якої відповідачка в указаний період часу систематично в`їжджала (п`ять разів) та виїзджала з України (п`ять разів) з України (пункти пропуску АДРЕСА_2 , перебуваючи в Україні від одного тижня до одного місяця. Останній раз відповідачка перетнула кордон України на виїзд 13.11.2023 (пункт пропуску Угринів) і з цього часу в Україну не поверталася.

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Набутівської сільської ради надав суду затверджений рішенням виконкому від 04.04.2024 №45 Висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В указаному висновку наведено зміст досліджених у суді документів, які позивач надав суду. Також вбачається, що представники комісії відвідували позивача за місцем його проживання і встановили, що батько має доброзичливі відносини з сином, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню сина, створює належні житлово-побутові умови проживання, піклується про здоров`я, забезпечує фізичний та розумовий розвиток дитини, має стабільний заробіток, позитивно характеризується.

Також зазначено, що достовірні дані, з яких можливо було б встановити фактичне місце проживання матері відсутні, комісія не в змозі зібрати про неї будь-які дані, а зі слів батька дитини вона перебуває за межами України, участі в житті та вихованні дитини не бере, матеріально не допомагає, інколи виходить на контакт. Звернень щодо усунення перешкод, визначення способів та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 від ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Набутівської сільської ради не надходило. Зауважують, що ОСОБА_4 виявляє тверде бажання проживати з батьком.

З огляду на викладене, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його зареєстрованого і фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні думка дитини ОСОБА_3 щодо визначення його місця проживання не заслуховувалася, оскільки позивач не забезпечив уччасть дитини.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Виходячи з вищевикладеного, суд виснує таке.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує, що дитина проживає разом з ним, він створив належні умови для проживання дитини, натомість відповідачка фактично сином не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, відтак уважав за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком.

Відповідно до положень статті 161 СК України з урахуванням статті 4 ЦПК України вирішення судом з ким із батьків буде проживати малолітня дитина допускається у разі відсутності між батьками такої згоди, тобто за наявності спору.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків є спірним та це питання не є врегульованим між сторонами. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що син ОСОБА_4 з часу розірвання шлюбу 15.01.2022, тобто третій рік, проживає з ним, а мати дитини проживає в іншій країні та не бажає брати участі в житті та вихованні дитини.

Разом з тим, виснуючи, що відповідачка "не бажає брати участі в житті та вихованні дитини", позивач стверджує, що вона заявляє про необхідність зміни місця проживання дитини. Такі твердження є кардинально суперечливими.

При цьому позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач дійсно не згідна з тим, що дитина проживає з позивачем та між сторонами з приводу визначення місця проживання дитини виникає спір. Це твердження позивача є голослівним. Навпаки, матеріали справи підтверджують те, що відповідач згідна з тим, що дитина проживає після розірвання шлюбу з батьком, не виказувала жодної незгоди із цим, не направляла звернення до відповідних органів для визначення іншого місця проживання дитини, ніж з батьком. Так, з висновку органу опіки та піклування вбачається, що звернень ОСОБА_2 з приводу сина ОСОБА_4 до Набутівської сільської ради не надходило.

Представники ж органу опіки та піклування із самою ОСОБА_2 з приводу визначення місця проживання дитини не спілкувалися і лише зі слів позивача їм відомо, що відповідач нібито в ході телефоного спілкування з позивачем виказувала своє бажання забрати дитину до себе.

Суд, розглядаючи позовну заяву, ураховує, що в сучасних реаліях повномасшатбної війни, яку розв`язала РФ в Україні, можливе ініціювання цивільних справ, обставини яких свідчать про відсутність фактичного спору між батьками про визначення місця проживання дитини. Такі справи можуть бути ініційовані одним з батьків з метою, пов`язаною з подоланням обмежень у виїзді за межі України, або із перебуванням на військовому обліку та мобілізацією. Тому суд ретельно дослідив надані докази та дійшов висновку, що у даній справі відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що право кожної особа на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, кореспондуються повноваження суду щодо розгляду в порядку цивільного судочинства справ щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зокрема, під порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково, відтак потребує судового захисту.

Підставою ухвалення рішення про захист порушеного права є установлення судом факту порушення або оспорення суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов.

У цій справі не встановлено факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, відтак заявлені вимоги не можуть бути ні задоволені, ні в їх у задоволенні не може бути відмовлено.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Поряд із цим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2019 року (справа №456/647/18, провадження №61-2018св19).

Таким чином, у суді встановлено, що на час пред`явлення позову і на даний час між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дитини. Син сторін з 2021 року по даний час проживає з батьком без будь-якої демонстрації матір`ю своєї незгоди із цим та будь-яких реальних, підтверджених доказами, спроб з її сторони змінити місце проживання дитини.

Тому суд на підставі п.2. ч.1 ст. 255 ЦПК України закриває провадження в справі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255, ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.160, 161 Сімейного кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини - закрити за відсутністю предмета спору.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складеня повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.

СуддяЛітвінова Г. М.