Рішення

від 19.08.2024 по справі 147/1341/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1341/23

Провадження № 2/147/35/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову покликається на те, що 06.04.2007 він та відповідачка зареєстрували шлюб у виконкомі Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2010 року шлюб розірвано. Згідно з розпорядженням Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області від 02.12.2020 №191 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З протоколу № 13 засідання комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації від 15.11.2020, вбачається, що відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов від 22.10.2020, ОСОБА_1 проживає в будинку, що складається з 5 кімнат, кухні, ванної кімнати та двох коридорів, більярдної, альтанки, присадибної ділянки 0,36 га, в будинку затишно, зроблено капітальний ремонт, нові меблі, діти мешкають в окремих кімнатах та забезпеченні всім необхідним для гарного розвитку. Позивач є ФОП, та має можливість утримувати дітей.

Відповідач у справі є матір`ю сина - ОСОБА_4 , 2005 року народження (батьківство позивача було підтверджено рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області справа №146/999/19 від 09.06.2020, за наслідком звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки відповідач у цій справі не хотіла вказати позивача батьком). Син ОСОБА_4 є повнолітнім.

Мати доньки ОСОБА_3 взагалі не займається її вихованням. Відповідач понад п`ять років ухиляється від обов`язків по вихованню своєї дитини, не забезпечує здобуття нею загальної середньої освіти, не проявляє зацікавленості до неї, матеріальної допомоги для гідного розвитку доньки не надає, не цікавиться її духовним, фізичним та соціальним розвитком, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав. Позивач же у свою чергу виконує всі обов`язки як батька, так і матері, опікується дитиною та матеріально забезпечує. Зазначені вище обставини були предметом розгляду та підтверджені висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини. Зазначені факти як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Відповідач понад три роки, тобто з часу проживання доньки з позивачем, повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, а саме з дитиною не проживає, відтак не проявляє батьківської турботи щодо доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та успіхами у навчанні та вихованні, а також матеріально не забезпечує доньку.

У зв`язку з чим, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 , 2007 року народження, та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Тростянецької селищної ради,шляхом залучення Служби у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року витребувано від Служби у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області письмовий висновок щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року повторно витребувано від Служби у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області письмовий висновок щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вимог ухвали суду 04 березня 2024 року надано суду висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням Ободівської сільської ради №684 від 29.02.2024.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлений позов за обставин, викладених у ньому, пояснив, що мати дітей ОСОБА_2 зовсім не піклується про дочку ОСОБА_3 , не допомагає їй, веде аморальний спосіб життя. Сама донька не заперечує щоб матір позбавити батьківських прав, тому наполягає на своєму позові та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щоб покарати за її поведінку. Вона не заслуговує бути матір`ю дітей. Також зазначив, що в поліцію щодо побиття дочки не звертався, лише у Крижопільську РДА для визначення місця проживання дочки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило. У підготовчому засіданні заперечила щодо заявленого позову, зазначивши, що позов надуманий та такий, що не відповідає дійсності.

Представник Служби у справах дітей Ободівської сільської ради Чернецька Л.М. в судовому засіданні пояснила, що ними було досліджено умови проживання дитини ОСОБА_3 . Встановлено належні умови проживання разом з батьком. При заслуховуванні дитини вона зазначила, що проживає і з батьком і з матір`ю, тому сказала, що не хоче, щоб позбавляли мати материнських прав. Також зазначила, що до Служби не надходило жодного повідомлення з поліції щодо неналежного способу життя ОСОБА_2 . Сім`я не перебуває на обліку як проблемна. Дитина фактично проживає з батьком. Оскільки звертався до служби батько, то умови проживання матері не обстежувалися.

В судовому засіданні дитина ОСОБА_3 суду пояснила, що до 2020 року вона жила з матір`ю в с. Вербка і в с. Мала Стратіївка до 13 років. Потім був конфлікт з матір`ю (про який вона нікому не розповідала) і вона вирішила, що хоче жити з батьком. Мати часто вживала алкоголь, не піклується про неї. Коли закінчувала 11 клас, мати приходила на батьківські збори. Навчанням цікавились і мати і батько. Основну частину матеріального утримання приймає батько, мати дуже мало допомагає. Місяць тому вони з матір`ю спілкувались щодня. Усе, що говорила на комісії у службі було сказано під впливом матері, оскільки вона просила її про це та чинила тиск на неї.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 22.10.2020 (а.с.14).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №2-266/2010 від 18 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 29.05.2010 (а.с.17). На підставі рішення Відділом ДРАЦС Тростянецького РУЮ Вінницької області видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.18).

З довідки №689 від 22.09.2023 виданою Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять батько ОСОБА_7 , 1958 року народження, (родинний зв`язок з яким підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.04.2015), син ОСОБА_4 , 2005 року народження, дочка ОСОБА_3 , 2007 року народження (а.с.9).

Довідкою №1468 від 14.08.2023 виданою Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області вбачається, що склад сім`ї ОСОБА_1 , 1982 року народження, жителя АДРЕСА_1 , наступний: син ОСОБА_4 , 2005 року народження, зареєстрований та проживає; дочка ОСОБА_3 , 2007 року народження, зареєстрована та проживає; батько ОСОБА_7 , 1958 року народження, зареєстрований та проживає. Діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні (а.с.19).

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року у справі №146/999/19 визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_8 , який в подальшому змінив прізвище на ОСОБА_8 (а.с.23-26).

Позивач звертався до органу опіки та піклування Ободівської ОТГ з заявою про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з батьком, що підтверджується копією поданої заяви, зареєстрованої 13.02.2023 за №85 (а.с.27).

Розпорядженням Крижопільської РДА від 02.12.2020 №191 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 (а.с.28), який також підтверджено висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком (а.с.37, 38).

До матеріалів, які опрацьовувались Крижопільською РДА за заявою ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком додано також: пояснювальну записку, подання, протокол №13 засідання комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації (а.с.30-36), заяву ОСОБА_3 , заяву ОСОБА_1 , акт обстеження умов проживання (а.с.39-42).

З довідки Тростянецького РВ ДВС ЦЗ МРУ МЮ (м.Хмельницький) вбачається, що згідно з даних АСВП виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Тростянецького районного суду Вінницької області №2-372 від 11.04.2011 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завершено 30.06.2016 на підставі письмової заяви стягувача про припинення стягнення аліментів від 30.06.2016. Станом на 26.10.2020 виконавчий документ, за яким би ОСОБА_1 перебував би боржником по стягненню аліментів до відділу ДВС не надходив(а.с.43).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22.10.2020 встановлено, що за зверненням батька ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку чисто, охайно, зроблений ремонт. Діти мають дитячий майданчик. Донька знаходиться з батьком так як стосунки з матір`ю не складаються (а.с.44, 45).

З висновку Органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , 2007 року народження, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ободівської сільської ради від 29 лютого 2024 року №684, вбачається, що 08 лютого 2024 року під час розгляду даного питання на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ободівської сільської ради, встановлено наступне: громадянин ОСОБА_1 , 1982 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , 1986 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі не перебувають. Рішенням Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області № 191 від 02.12.2020 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_3 проживає з батьком, ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, який створив належні умови для проживання дитини. Зі слів гр. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в них напружені та складні відносини з причини виховання дочки. Мати ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням та розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм поведінки та моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. ОСОБА_1 не забороняв матері спілкуватися з донькою, розуміючи потребу доньки у материнській турботі та увазі. При нечастих зустрічах мати намагалася маніпулювати дитиною, щоб бути в її очах хорошою матір`ю, дозволяла речі недозволені батьком. ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_2 дочка ОСОБА_3 її відвідує, вони підтримують зв`язок в телефонному режимі, спілкується з ОСОБА_3, як мати та дочка, цікавиться навчанням та її мріями на майбутнє, по можливості купляє їй речі.

Зі слів неповнолітньої ОСОБА_3 , вона проживає біля батька, там кращі побутові умови. По міри можливості спілкується з матір`ю. Мати цікавиться її здоров`ям, навчанням, спілкуванням із друзями і не бажає, щоб матір позбавили батьківських прав.

За відсутності достатньої та переконливої документальної бази, враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування Ободівської сільської ради, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сімейним кодексом України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», вважає недоцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.106-108).

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст. 155 СК України).

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи - відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57, п.58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.100).

Відповідно до с. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Верховний Суд у постанові від 01.08.2024 у справі №761/25311/20-ц (61-3153св24) висловився про те, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратив інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин не відповідатиме інтересам дитини.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.05.2020, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Аналізуючи вимоги та положення зазначеного вище законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності (виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків), а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, про що суду не надано доказів.

Твердження позивача про те, що мати жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, те, що мати ображала психологічно та фізичною розправою дитину ОСОБА_3 , не підтверджені жодними доказами.

Таким чином судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин ОСОБА_1 не довів та не надав суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 , 2007 року народження, шляхом позбавлення матері ОСОБА_2 материнських прав та доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання материнських обов`язків щодо дитини.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ;

третя особа - Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 44096404, адреса місцезнаходження: вул. Дружби, 4, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Мудрак