Рішення

від 14.11.2007 по справі 20-4/049-5/179-9/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/049-5/179-9/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" листопада 2007 р. справа № 20-4/049-5/179-9/274

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юреко” (99055, м.Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37)

до Приватного підприємства “Расчетный центр” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, б. 5, кв. 50)

про визнання недійсним договору № б/н від 01.02.2000 про інвестування будівництва житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака.

суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

позивача – - Веремчук М.А., довіреність №  б/н  від 01.02.2007;

відповідача –Старков О.В., власник, паспорт  АР 215390  від 03.12.1999,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юреко” (далі –ТОВ «Юреко») звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Расчетный центр” (далі ПП «Расчетный центр») про визнання недійсним договору б/н від 01.02.2000 про інвестування будівництва житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.04.2006 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви приватного підприємства “Расчетный центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юреко” про визнання недійсним акта державної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта (вбудованих службових приміщень в блоці 1-3 будинку №5 по вул. Шостака в м. Севастополі) від 13.01.2000.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.04.2006 позов задоволено, постановлено визнати недійсним з моменту укладення договір про інвестування в будівництво житлового будинку (шифр 8/7-575) по вул. Шостака м. Севастополя від 01.02.2000, укладений між Малим приватним підприємством “Юреко” (правонаступник ТОВ «Юреко») та ПП “Расчетный центр”, та постановлено стягнути з Приватного підприємства “Расчетный центр” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юреко” 85 грн. –державне мито, 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 рішення та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 05.04.2006 у справі № 20-4/049 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 19.07.2006 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006, рішення господарського суду міста Севастополя від 05.04.2006 та ухвала господарського суду міста Севастополя від 05.04.2006 у справі № 20-4/049 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 10.08.2006 справа  прийнята до провадження  суддею  Євдокимовим І.В., справі привласнений № 20-4/079-5/179.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.04.2007 позов задоволено, постановлено визнати недійсним з моменту укладення договір про інвестування в будівництво житлового будинку (шифр 8/7-575) по вул. Шостака м. Севастополя від 01.02.2000, укладений між Малим приватним підприємством “Юреко” та ПП “Расчетный центр”, та постановлено стягнути з ПП “Расчетный центр” на користь ТОВ “Юреко” 85 грн. –державне мито, 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 13.04.2007  залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 15.08.2007 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2007, рішення господарського суду міста Севастополя від 13.04.2007 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 10.08.2006 справа прийнята до провадження суддею Рибіной С. А., справі привласнений № 20-4/079-5/179-9/274

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просить визнати в порядку статті 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) недійсним договір № б/н від 01.02.2000 про інвестування будівництва житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака, та застосувати до сторін договору реституцію.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що він як інвестор здійснював практичні дії по реалізації інвестицій у будівництво об'єкта інвестицій, у тому числі, сплачував кошти, передбачені інвестиційним договором. Відповідач також посилався на інші підстави, зазначеним у відзиві на позов.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені ними докази, суд встановив:

01.02.2000 між Малим приватним підприємством “Юреко” (Генеральний інвестор) та Приватним підприємством “Расчетный центр” (Інвестор) був укладений договір про інвестування в будівництво житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака у місті Севастополі.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору, предметом Договору є відносини сторін з інвестування коштів в завершення будівництва та здачу до експлуатації службових приміщень загальною площею 197,5 кв.м в блоці 3-1 житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в місті Севастополі.

Пунктом 2.2.1 Договору Інвестор (відповідач) зобов'язувався за рахунок своїх або інших коштів забезпечити фінансування завершення будівництва службових приміщень на умовах вказаного Договору.

Сторони за договором домовились (пункт 3.1) визначити в натурі долю Інвестора в службових приміщеннях загальною площею 197,5 кв.м в блоці 3-1 житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в місті Севастополі в розмірі 100 %.

Вказаний договір підписаний сторонами: Малим приватним підприємством “Юреко” та ПП “Расчетный центр” та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

Позивач: ТОВ “Юреко”, яке створено шляхом реорганізації Малого приватного підприємства “Юреко” та є його правонаступником, відповідно до Статуту, просить суд визнати договір про інвестування в будівництво житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака міста Севастополя від 01.02.2000 недійсним з моменту його укладення на тій підставі, що на момент укладення договору службові приміщення загальною площею 197,5 кв.м в блоці 3-1 житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в місті Севастополі вже були добудовані та здані в експлуатацію відповідно до Акту державної приймальної комісії від 13.01.2000. Він вважає, що договір на момент укладення протирічив нормам Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) та Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення представників сторін, а також підстави скасування Вищим господарським судом України рішень судів по даній справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”  № 1560-XII від 18.09.1991 в редакції, що діяла на момент укладення договору (далі –Закон), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно з частиною першою статті 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Об'єктами інвестиційної діяльності, відповідно до статті 4 Закону можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (стаття 9 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що вбудоване адміністративне приміщення, яке входить до складу 120-квартирного житлового будинку по вул. Шостака, 5 було прийнято до експлуатації державною приймальною комісією 13.01.2000, що підтверджується Актом державної приймальної комісії № б/н про приймання до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням СМДА от 20.01.2000г. за № 101-р.

Відповідно до вказаного Акту до експлуатації прийнятий об'єкт шифр 8/7-575 (3-1) –вбудоване адміністративне приміщення загальною площею 126,86 кв.м., яке закінчено будівництвом.

 Постановою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2006 по справі № 20-12/212 адміністративний позов Приватного підприємства “Расчетный центр” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі про визнання недійсним Акту державної прийомочної комісії про прийом до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту (вбудованих службових приміщень в блоку 3-1 будинку № 5 по вул. Шостака в м. Севастополі) від 13.01.00р., задоволений в повному обсязі.

Підставою для визнання вказаного акту недійсним стало те, що у спірному Акті відсутній підпис Державного управління екобезпеки в м. Севастополі у зв'язку з не забезпеченням очисними спорудами необхідної потужності.

Однак, даний Акт, відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу  України,  відноситься к письмовим доказам та є належним засобом доказування, який містить відомості щодо обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спора.  

Як документ, засвідчений членами державної приймальної комісії, вказаний Акт містить дані про ті обставини, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання спірного договору недійсним.

Актом державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта встановлені наступні обставини:

- п. 1 Акту: „Державної приймальної комісії наданий до прийому в експлуатацію об'єкт: вбудоване адміністративне приміщення (шифр 8/7-575; блок 3-1) по вул. Шостака в місті Севастополі)”;

-  п. 8 Акту: „Будівельно-монтажні роботи здійснювались у строки: начало робіт: червень 1997 року, завершення робіт –грудень 1999 року”;

- у п.п. 12-12, п.п. 17, 18 Акту вказано про проведення усіх необхідних будівельно-монтажних робіт по будівництву об'єкту, а також вказана його вартість.

Даний документ фактично підтверджує існування збудованого об'єкту станом на 13.01.2000.

Вбудоване адміністративне приміщення по вул. Шостака, 5 в м. Севастополі (блок 3-1) до наступного часу не прийнято в експлуатацію у зв'язку з визнанням недійсним судом Акту державної приймальної комісії. Однак вбудоване адміністративне приміщення повністю збудовано відповідно до передбаченого проекту, при цьому строк завершення усіх будівельно-монтажних робіт по приміщенню –грудень 1999 року.

Таким чином, хоча Акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта був судом визнаний недійсним, але він є доказом того, що вбудоване адміністративне приміщення (шифр 8/7-575; блок 3-1) по вул. Шостака в місті Севастополі було збудовано до 01.02.2000 тобто до дати укладання спірного договору.

Факт укладання  інвестиційного договору від 01.02.2000р., який оспорюється позивачем, після закінчення будівництва об'єкта інвестицій за інвестиційним договором від 01.02.2000р. підтверджується також листом БТІ та ДРОНМ м. Севастополя вих. № 1617 від 12.04.2005р. на ім'я керівника ТОВ "Юреко", у якому повідомляється про те, що 10-ти квартирний будинок, що входить до складу житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Шостака д. 5 прийнятий в експлуатацію Актом державної приймальної комісії № 33 від 13.01.2000р., затверджений розпорядженням СМДА від 20.01.2000р. за № 101-р.

З матеріалів справи вбачається, що вбудоване адміністративне приміщення по вул. Шостака 5 у м. Севастополі, розташоване в цокольному поверсі житлового 10-ти квартирного будинку, який введений в експлуатацію 13.01.2001, є об'єктом інвестицій за інвестиційним договором.

Факт завершення його будівництва на момент укладення інвестиційного договору тверджується також наступним.

Договір від 01.02.2000, згідно пояснень сторін, укладений на виконання договору про спільну діяльність з організації інвестування будівництва житлового будинку (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в місті Севастополі від 200.7.1995. Сторонами за даним договором є Чорноморський флот в особі військової частини 59131 (Генпідрядник) та МПП "Юреко" (Генінвестор).

Розділом 3 даного Договору передбачено, що оплата об'єкту інвестування здійснюється поетапно, останній платіж –протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта. Остаточна вартість інвестицій визначається від фактичної вартості будівництва по закінченню його будівництва.

Враховуючи, що сторони у договорі інвестування від 01.02.2000 визначили остаточну вартість об'єкту інвестування, яка не підлягає зміні, суд дійшов висновку, що об'єкт інвестування на момент укладення договору вже був існував.

Відповідач у відзиві на позов та поясненнях, які викладені ним у судових засіданнях посилається на те, що об'єкт інвестицій за інвестиційним договором від 01.02.2000р. ще не побудований і йому, як інвестору не передавався, тому що об'єкт інвестицій, зазначений в Акті державної приймальної комісії № б/н про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту та об'єкт за інвестиційним договором від 01.02.2000 являються різними об'єктами будівництва так як мають різні площі об'єктів.

Дані доводи відповідача суд не може взяти до уваги з наступних підстав.

 З матеріалів справи також вбачається, що вбудоване адміністративне приміщення було об'єктом інвестицій за договором  про спільну діяльність по організації інвестування будівництва житлового будинку (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в м. Севастополі від 20.07.1995 (далі - договір від 20.07.1995), який укладений між Малим приватним підприємством "Юреко" і військовою частиною 59131 (відділ капітального будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації). В п. 1.1. договору від 20.07.1995  зазначено, у тому числі й вбудоване службове приміщення в блоці 3-1 по вул. Шостака загальною площею 197,5 м. кв.

  Фактично було побудоване службове (адміністративне) приміщення загальною площею 126, 68 м. кв., що зазначено в Акті державної приймальної комісії № б/н про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта (шифр 8/7-575, блок 3-1) вбудоване адміністративне приміщення, що входить до складу 120 квартирного  житлового будинку по вул. Шостака 5.

  Доказів про наявність інших об'єктів будівництва, що входять до складу житлового будинку № 5 по вул. Шостака в м. Севастополь, у тому числі, як вбудовані чи прибудовані об'єкти, відповідач, в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що на момент укладення спірного договору об'єкт інвестиційної діяльності з даним договором, вже був збудований, тому укладення спірного договору протирічило Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

  Відповідно до  вимог ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції Закону 1963. недійсною є  угода, що не відповідає вимогам закону, „По недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсної угоди не передбачені законом”.

Аналогічні норми містяться у статтях 203, 213, 216 Цивільного кодексу України (№ 435-ІV від 16.01.2003).

Пунктом 5 Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зі змінами передбачено, що  за правилами ст. 48 Цивільного кодексу України угода визнається недійсної при невідповідності її не тільки законам, але й іншим актам, прийнятим органами державної влади в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 Цивільного кодексу України застосовується при порушенні встановленого порядку здійснення громадянами й організаціями дій, що спрямовані на встановлення,  чи зміну припинення цивільних прав і обов'язків, ..., а також в інших випадках їх не відповідності вимогам діючого законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ГК).

З огляду на те, що на дату укладення інвестиційного договору, тобто  на 01.02.2000 об'єкт інвестицій, у будівництво якого повинні були бути спрямовані інвестиції відповідача вже був побудований і прийнятий в експлуатацію, суд дійшов висновку про те, що  весь обсяг  прав і обов'язків, передбачених у інвестиційному договорі від 01.02.2000 фактично реалізувати сторонам за договором  не представлялося можливим. Дані обставини свідчать про те, що договір б/н від 01.02.2000 про інвестування будівництва житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака, укладений між ПП "Розрахунковий центр" і Малим приватним підприємством "Юреко" суперечить вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. ст. 430-432 Цивільного кодексу УРСР у редакції 1963 року, який був чинним на момент укладення договору.  

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання договору недійсним визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

У відношенні твердження відповідача про сплив позовної давності, наданого законодавством для захисту порушеного права позивача, суд, виходячи з представлених доказів і пояснень сторін, прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування вимог ст. ст. 75, 80 Цивільного кодексу УРСР у редакції 1963 з наступних підстав: як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо, що об'єкт інвестицій за інвестиційним договором від 01.02.2000 був побудований і прийнятий в експлуатацію до дати укладення інвестиційного договору тільки при ознайомленні з матеріалами цивільної справи № 2-397/05, що розглядалась у місцевому суді Гагарінського району м. Севастополя, а саме при ознайомленні з Актом державної приймальної комісії б/н від 20.01.2000, тобто  в липні 2004.

Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає зі дня, коли особі  стало відомо, чи повинно було стати  відомо, про порушення його права. Таким чином, строк загальної позовної давності - три роки, що встановлено статтею 71 ЦК УРСР в редакції 1963 року на момент звернення позивача з позовом у господарський суд - 09.03.2006 не сплинув.

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що строк позовної давності на момент звернення не сплинув.

У частині застосування реституції, як правового наслідку визнання угоди недійсної відповідно  до  вимог ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, суд керується нормами статті 216 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, згідно яких у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд встановив, що відповідач сплатив на розрахунковий рахунок військової частини 59131 кошти  в загальній сумі 10020,00 грн. При цьому, п. 3.3. інвестиційного договору від 01.02.2000 передбачене право відповідача оплачувати передбачену цім інвестиційним договором грошову суму у розмірі 10000,00 грн. на адресу військової частини 59131, що зазначена в преамбулі даного договору як замовник за договором  про спільну діяльність по організації інвестування будівництва житлового будинку (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в м. Севастополі від 20.07.1995, укладеного з малим приватним підприємством "Юреко". Дана обставина свідчить про виконання відповідачем зобов'язання про сплату за інвестиційним договором від 01.02.2000 на користь позивача. У свою чергу, з матеріалів справи (акт прийому-передачі вбудованого службового приміщення, пояснення сторін), випливає, що позивач передав відповідачеві вбудоване службове приміщення, розташоване в цокольному поверсі житлового будинку № 5 по вул. Шостака в м. Севастополі загальною площею 126,86 м. кв.

Не може бути прийнятий судом довід Малого приватного підприємства “Юреко” про неможливість стягнення з нього суми 10000,00 грн., яка перерахована на адресу іншої особи (в/ч 59131) з тих підстав, що таке перерахування передбачено п. 3.3 оскаржуємого договору. Тобто перерахування  даної суми у встановленому договором порядку є доказом виконання умов договору на користь МПП "Юреко".

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо реституції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до  вимог статті 236 Цивільного кодексу України (аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 59 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року) правочин визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник  внаслідок неправильних дій обох сторін, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на обидві сторони порівну.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір від 01.02.2000 про інвестування в будівництво житлового будинку № 5 (шифр 8/7-575) по вул. Шостака в місті Севастополі, укладений між Малим приватним підприємством “Юреко” та Приватним підприємством “Расчетный центр”.

3.          Застосувати двосторонню реституцію.

4.          Зобов'язати Приватне підприємство «Расчетный центр»(99053, м. Севастополь, вул. Меншикова 5, кв. 16, ідентифікаційний код 30710183, р/р 26009301335968 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Юреко” (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя,37, ідентифікаційний код 20717349, р/р 26008733526001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) вбудоване службове приміщення, розташоване в цокольному поверсі житлового будинку № 5 по вул. Шостака в м. Севастополі загальною площею 126,86 м. кв.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юреко” (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя,37, ідентифікаційний код 20717349, р/р 26008733526001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) на користь Приватного підприємства «Расчетный центр»(99053, м. Севастополь, вул. Меншикова 5, кв. 16, ідентифікаційний код 30710183, р/р 26009301335968 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515)  грошову суму у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень).

             Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

6. Стягнути з Приватного підприємства “Расчетный центр”  (99053, м. Севастополь, вул. Меншикова 5, кв. 16, ідентифікаційний код 30710183, р/р 26009301335968 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юреко” (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя,37, ідентифікаційний код 20717349, р/р 26008733526001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) 101,50 грн., в тому числі: державне мито у розмірі 42,50 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

Суддя                                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 03.12.2007                                 

розсилка:

1.          ТОВ “Юреко” (99055, м.Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37);

2.          ПП. “Расчетный центр” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, б. 5, кв. 50);

3.          справа

4.           наряд