Постанова

від 20.08.2024 по справі 910/1328/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" серпня 2024 р. Справа№ 910/1328/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.08.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст рішення складено 19.04.2024)

у справі №910/1328/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК»

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Томашпільської селищної ради

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст) про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту №3975/5 від 20.11.2023 (далі по тексту - Наказ), виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.10.2023, за результатами розгляду скарг Томашпільської селищної ради від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за № СК-3092-23, 07.08.2023 №СК-3140/23.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний Наказ прийнято з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 01.07.2004 №1952-IV, у редакції Закону, діючого на дату виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150, зі змінами (далі по тексту - Порядок №1128), оскільки скаргу подано з порушенням строку для її подання, наявність відкритого судового провадження за заявою скаржника, предметом якого є оскарження тих самих рішень та неповідомлення позивача, як заінтересовану особу, про розгляд скарги.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2024 відкрив провадження у справі №910/1328/24 та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Томашпільську селищну раду (далі по тексту - третя особа). Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 закрив провадження в частині визнання протиправними та скасування пунктів 4 та 6 наказу Міністерства юстиції України №3975/5 від 20.11.2023; у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив у повному обсязі.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем позовних вимог. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.04.2024 у справі №916/4093/21.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи та без врахування правових позиції Великої Палати Верховного Суду, та Верховного Суду.

Позивач зазначає, що відповідачем розглянуто скаргу третьої особи, яка подана з порушенням строку на її подання, що виключає підстави для її задоволення. Крім того, про розгляд скарги Мін`юст не повідомив позивача, як власника нерухомого майна, який бажав бути присутнім та надати свої заперечення з приводу скарги.

Як зазначає апелянт, третя особа не повідомила Мін`юст про подання до Господарського суду Вінницької області позову про скасування рішень реєстратора, які скасовані за спірним Наказом Мін`юстом, справа №902/1348/23, провадження за якою відкрито 15.11.2023, при цьому позов подано до суду раніше. Крім того, у Томашпільському районному суді розглядається справа №146/1054/23 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Рішенням Восьмого окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №120/17430/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевик» до Виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання нечинним та скасування рішення, позов задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 03.07.2022 №370 «Про створення комісії та затвердження Положення про комісію з обстеження земельних ділянок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»; зобов`язано Виконавчий комітет Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, на переконання апелянта, наявність судових спорів між сторонами щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд Мін`юстом скарг на рішення реєстратора про державну реєстрацію на таке майно. Також наявність спорів із Томашпільською сільською радою протягом багатьох років свідчить про обізнаність останньої про спірні рішення державних реєстраторів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.05.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1328/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24.

Матеріали справи №910/1328/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.05.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.05.2024 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24, оскільки строк на оскарження не пропущено; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 25.06.2024 о 13 год. 30 хв.

14.06.2024 відповідачем сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, за яким відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 залишити без змін.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на відсутність підстав для залишення скарги третьої особи без розгляду з підстав пропуску строків на звернення із скаргою, оскільки такий строк не був пропущений скаржником, тоді як позивачем не доведено протилежне із наданням відповідних доказів.

Щодо наявності судових спорів, то, як зазначає відповідач, справи №902/1348/23, №146/1054/23 та №120/17430/23, на які посилається позивач, не відповідають критеріям тотожності (подібності), вказані справи стосуються іншого нерухомого майна, а саме земельної ділянки.

Щодо повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, то повідомлення позивача, як заінтересованої особи, відбулось у відповідності до вимог пункту 10 Порядку №1128 шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Мін`юсту інформації про дату, місце та час засідання Комісії, та повідомлення керівника позивача ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку (телефонограма).

Відповідач також вказує на те, що під час розгляду скарги третьої особи було виявлено порушення, вчиненні державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій, оскільки спірне рішення прийнято за відсутності документа, що відповідно до вимог Закону засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, крім того, не зазначено уповноважену особу в заяві, а тому таке рішення прийнято за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.

18.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24. Третя особа вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Як зазначає третя особа, після проведення земельних торгів щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0523955100:01:002:1024, площею 0,1826 га, а саме 03.07.2023 з отриманого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна їй стало відомо про рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, індексний номер 46804672 від 11.05.2019. Дана реєстраційна дія проведена державним реєстратором за відсутності декларації про готовність об`єкта до експлуатації та документа, що посвідчує право позивача на забудову земельної ділянки.

Як вказує третя особа, про розгляд скарги Мін`юстом належним чином повідомлено позивача, як заінтересовану особу, тоді як останній проігнорував своє право на подання письмових пояснень по суті скарги у сфері державної реєстрації.

Щодо наявних судових спорів, то до Томашпільського районного суду Вінницької області ТОВ «Меблевик» подало позов до Томашпільської селищної ради Тульчинського районну Вінницької області та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, провадження у справі №146/1054/23 відкрито 17.08.2023. До Вінницького окружного адміністративного суду ТОВ «Меблевик» подано позов до виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського районну Вінницької області про визнання нечинним та скасування рішення, провадження у справі №120/17430/23 відкрито 04.12.2023. У листопаді 2023 року до Господарського суду Вінницької області Томашпільською селищною радою Тульчинського районну Вінницької області подано позов до ТОВ «Меблевик», третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, провадження у справі №902/1348/23 відкрито 15.11.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2024 продовжив строк розгляду справи №910/1328/24; відклав розгляд справи №910/1328/24 на 20.08.2024 об 13 год. 15 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 справу №910/1328/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.08.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Третя особа своїх представників в судове засідання, призначене на 20.08.2024, не направила про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду до її електронного кабінету.

Відповідно до пункту 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, справа розглядається за відсутності представника третьої особи, належним чином повідомленої, що не є перешкодою для розгляду справи.

20.08.2024 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засідання 20.08.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснень на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалах даної справи вбачається, що підставі рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівни №46804672 від 11.05.2019 внесено запис про державну реєстрацію права власності позивача на магазин, загальною площею 1 959,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.15).

Томашпільська селищна рада звернулася зі скаргами №02-10-14/1771 від 01.08.2023 до Мін`юсту на рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталією Ігорівною №46804672 від 11.05.2019, вказана скарга отримана Відповідачем 02.08.2023 та зареєстрована за вх. №СК-3092-23 (а.с. 64), та 07.08.2023 вх. №СК-3140-23.

25.09.2023 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про те, що 11.10.2023 відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, розгляд скарг Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2023 за №СК-3140-23. Тип об`єкта нерухомого майна: магазин. Адреса: АДРЕСА_1. Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Вороновицької селищної ради Вінницького району, Вінницької області Сауляк Наталія Ігорівна. Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (32186379) (ІНФОРМАЦІЯ_1) (дата публікації 25.09.2023).

Наказом Мін`юсту №3975/5 «Про задоволення скарги» від 20.11.2023 скарги Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 № 02-10-14/1771 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 11.05.2019 №46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівни; визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 18.01.2021 №456188696 державного реєстратора Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка Віктора Федоровича; тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівні строком на 3 місяці (а.с. 7).

Підставою для прийняття вказаного наказу Мін`юсту слугував висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.10.2021 (а.с. 7 зворотній бік - 10) за результатом розгляду скарги Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Спір виник внаслідок прийняття Мін`юстом Наказу, який, як стверджує позивач, прийнято з порушенням положень частини 3, 6 статті 37 Закону, оскільки скаржником порушено строк подання скарги, скаржник не повідомив Мін`юст про наявну інформацію про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, та пункту 10 Порядку №1128, оскільки позивача, як заінтересовану особу, не було повідомлено про розгляд скарги, чим позбавлено його права надати свої заперечення на скаргу.

Згідно із статтею 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний у відповідності до частини 3 статті 13 та статті 74 ГПК України довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Статтею 37 Закону врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Частиною 6 статті 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Абзацом 16 частини 7 статті 37 Закону визначено, що рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом (пункт 2 Порядку №1128).

Пунктом 5 Порядку №1128 встановлено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Згідно із пунктом 8 Порядку №1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Пунктом 10 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду (абзац 3 пункту 12 Порядку №1128).

Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду (пункт 17 Порядку №1128).

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни від 11.05.2019 №46804676 зареєстровано право власності за позивачем на магазин, загальною площею 1 959,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому, рішенням державного реєстратора Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка Віктора Федоровича від 18.01.2021 №56188696 внесено зміни до відомостей Державного реєстру прав щодо збільшення площі магазина з 1 959,5 кв.м. до 2 402,9 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником частини нерухомості (побутове приміщення зазначене в плані літерою «Д» площею 239,89 кв.м. та обивочний цех, зазначений у плані літерою «І» площею 477,34 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1) на підставі Договору купівлі-продажу частини нерухомості від 16.07.2003, укладеного із Колективним підприємством «Томашпільська меблева фабрика» (а.с. 28).

16.09.2005 між позивачем та третьою особою укладено Договори оренди землі, за якими позивачу третьою особою передано в оренду земельні ділянки площею 0,0997 га, кадастровий номер 0523955100:01:002:0087 та 0,0748 га, кадастровий номер 0523955100:01:002:0086 (а.с. 143-155).

Рішенням Томашпільської селищної ради №51 від 26.03.2019 комплексу належних позивачу вищезазначених будівель загальною площею 717,23 кв.м. (239,89 кв.м. + 477,34 кв.м.) присвоєно адресний номер, з наданням поштової адреси АДРЕСА_1 (а.с. 23 зворотній бік).

Як зазначає третя особа, у 2020 році з метою впорядкування містобудівної документації та відведення земельних ділянок з державної власності у комунальну власність на замовлення третьої особи було виготовлено проект щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Внаслідок чого сформувалась нова земельна ділянка з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024, площею 0,1826 га для розміщення основних та підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вулиці Заводська, смт. Томашпіль. Під час розробки проекту відведення у 2020 році на вказаній земельній ділянці були відсутні будь-які споруди.

19.10.2021 третьою особою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024, площею 0,1826 га для розміщення основних та підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вулиці Заводська, смт. Томашпіль Тульчинського району Вінницької області.

Третя особа рішенням №2867 від 23.02.2023 вирішила затвердити умови проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024.

За результатами проведення аукціону 27.04.2023 переможцем аукціону стала ОСОБА_2 , з якою 23.05.2023 Томашпільська селищна рада уклала Договір оренди землі з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024, площею 0,1826 га для розміщення основних та підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 , строком на 7 років.

Після підписання Договору оренди землі ОСОБА_2 виявлено, що на переданій їй в оренду земельній ділянці ведуться підготовчі роботи по встановленню навісу, закопуються стовпи та завозяться металеві конструкції у зв`язку із чим вона звернулася до Томашпільської селищної ради.

На вимогу ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Томашпільської селищної ради №370 від 03.07.2023 було створено земельну комісію і в той же день на замовлення селищної ради було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2023, з якого вбачається, що 07.05.2019 державним реєстратором Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталією Ігорівною проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивача - магазин загальною площею 1 959,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером 1826590705239, рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 46804672 від 11.05.2019.

При виїзді комісії 11.07.2023 на місце, за адресою розташування комплексу будівель та споруд належних ТОВ «Меблевик» АДРЕСА_1, виявлено проведення підготовчих робіт для встановлення навісу орієнтовною площею 350 кв.м., висотою орієнтовно 3м. Під час роботи комісії були виявлені закопані стовпи та вже готові для встановлення будівельні ферми. Земельна ділянка під майбутнім навісом та поруч нього заскладована будівельними матеріалами. Забудовником даної споруди ОСОБА_3 жодних документів не було пред`явлено комісії для ознайомлення (а.с. 161).

18.07.2023 комісія в іншому складі знову виїхала на місце забудови. Комісією зафіксовано факт самовільного зайняття та забудови ТОВ «Меблевик» земельних ділянок, загальною площею 0,0932 га, які знаходяться в межах земельної ділянки площею 0,2847 га, кадастровий номер 0523955100:01:002:003, комунальної власності Томашпільської селищної ради по АДРЕСА_1 та земельної ділянки прибереженої захисної смуги загальною площею 0,0643 га, та самовільне заняття земельної ділянки площею 0,0125 га, яка заскладована будівельними матеріалами, чим порушує норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону земель» (а.с. 165-168).

З огляду на фіксацію факту самовільного зайняття та забудови ТОВ «Меблевик» магазину на земельній ділянці, кадастровий номер якій не присвоєно, згідно акта обстеження стану та використання земельної ділянки (а.с. 165-168) третя особа (скаржник за скаргами до Мін`юсту) зазначає про те, що дізнався про порушення свого права саме 18.07.2023, із чим погодився і Мін`юст, розглядаючи скарги Томашпільської селищної ради від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстровані у Мін`юсті 02.08.2023 за №СК-3092-23 та 07.08.2023 за №СК-3140-23 на рішення від 11.05.2019 №46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни.

При цьому слід зазначити, що інформація про рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни міститься у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2023.

За приписами частини 3 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах (справи №400/1825/20 та №826/3442/17), що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Судом апеляційної інстанції з наявного у матеріалах даної справи акта обстеження стану та використання земельної ділянки від 18.07.2023 встановлено, що комісією третьої особи повторно зафіксовано факт самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Станом на 2023 рік, земельні ділянки директором ТОВ «Меблевик» ОСОБА_3 не повернуто у комунальну власність. Факт самовільного заняття земельної ділянки зафіксовано шляхом співставлення інформаційних даних, даних фотознімків, та графічних матеріалів, які відображені в переліку документів: Акт перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 03.06.2019, Припис старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель на території Вінницької області від 31.07.2019, постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 від 31.07.2019, висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 28.08.2021, а також шляхом вивчення наданих 18.07.2023 комісії документів землекористувачем спірної земельної ділянки ОСОБА_3 .

Також комісією зафіксовано факт самовільного зайняття та забудови ТОВ «Меблевик» власником та директором, якого є ОСОБА_3 земельної ділянки, яка входить в прибережну захисну смугу (ділянка не проінвентаризована, кадастровий номер не присвоєно), загальною площею орієнтовно 0,0643 га. Станом на день проведення експертизи від 2021 року дана земельна ділянка не була забудована. Станом на 18.07.2023 на даній земельній ділянці знаходиться продовження самовільної прибудови до магазину, а також навіс. В технічному паспорті на схематичному плані земельної ділянки позначено літерами В1 та В2.

Складеним актом підтверджено, що ОСОБА_3 в період часу з 2019 року (рік фіксування порушення земельного законодавства контролюючими органами) по теперішній час добровільно не звільнив самовільно зайняті земельні ділянки, в межах земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0523955100:01:002:1003, площею 0,2847 га по АДРЕСА_1 (територія колишньої меблевої фабрики). Крім того, дані земельні ділянки станом на 2023 рік ще забудовані ОСОБА_3 та використовуються ним для комерційної діяльності.

Таким чином, в результаті обстеження, комісією повторно зафіксовано факт самовільного зайняття ТОВ «Меблевик», керівником та власником якого є ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 0,0932 га, що відображено у експертному висновку від 2021 року. А також комісією додатково виявлено забудову земельної ділянки ТОВ «Меблевик», яка входить в прибережну захисну смугу орієнтовною площею 0,0643 га (показано на план-схемі) та самовільне зайняття ними земельної ділянки площею 0,0125 га, яка заскладована будівельними матеріалами ТОВ «Меблевик».

Отже, починаючи з 03 червня 2019 року було зафіксовано факт самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_3 , як директором ТОВ «Меблевик» в АДРЕСА_1, тоді як рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни №46804672 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем прийнято 11.05.2019, відомості про яке містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є відкритим джерелом.

Зазначене спростовує доводи відповідача та третьої особи про те, що про рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем №46804672 від 11.05.2019 скаржнику стало відомо лише 03.07.2023 з витягу з Державного реєстру речових прав (а.с. 139), оскільки як вбачається зі змісту Акта обстеження від 18.07.2023 порушення позивача були зафіксовані ще у червні 2019 року.

Верховий Суд у постанові від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23 зазначив, що порушення у виді пропуску строку на звернення зі скаргою до Мін`юсту не можна вважати суто незначним формальним порушенням, яке не вплинуло та не могло вплинути на правильність оспорюваного наказу, позаяк законодавець у пункті 1 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 26.07.2022) чітко зазначив, що сплив встановленого цим Законом строку для подання скарги є самостійною підставою для залишення Міністерством без розгляду по суті скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав.

Скаржником повинно бути дотримано вимоги закону щодо строків подання скарги, що в свою чергу, впливає на прийняття Мінюстом та його територіальними органами мотивованого рішення. В свою чергу, Міністерство юстиції України позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що для відмови у розгляді скарги на підставі пропуску строків на оскарження, Мін`юст має також мати беззаперечні докази порушення цього строку, оскільки в іншому випадку матиме місце безпідставна відмова у розгляді скарги, яка буде ґрунтуватися лише на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи приписи Закону, Мін`юст мав залишити скарги Томашпільської селищної ради від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстровані у Мін`юсті 02.08.2023 за №СК-3092-23 та 07.08.2023 за №СК-3140-23 на рішення від 11.05.2019 №46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни, без розгляду по суті на підставі частини 6 статті 37 Закону, а тому спірний Наказ підлягає визнанню протиправним та підлягає скасуванню в частині пунктів 1, 2, 3, 5.

Враховуючи те, що порушення строку на подання скарги є самостійною підставою для визнання спірного Наказу Мін`юсту протиправним та скасування його в частині, суд вважає за доцільне надати оцінку іншим підставам позову, на які посилається позивач.

Крім того судом встановлено, що Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.03.2024 у справі №120/17430/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевик» до Виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання нечинним та скасування рішення позов задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 03.07.2022 №370 «Про створення комісії та затвердження Положення про комісію з обстеження земельних ділянок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»; зобов`язано Виконавчий комітет Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Рішенням мотивоване тим, що відповідачем - Виконавчим комітетом Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області не надано суду належних доказів оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, оскаржуваного рішення, що додатково свідчить про його протиправність у зв`язку з чим такий нормативно - правовий акт визнається нечинним.

В провадженні Томашпільського районного суду Вінницької області перебуває справа №146/1054/23 за позовом ТОВ «Меблевик» до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним.

В провадження Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1348/23 за позовом Томашпільської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевик» про знесення самочинного будівництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.10.2023 Томашпільська селищна рада звернулася до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевик» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району, Вінницької області Сауляк Н.І. про державну реєстрацію права власності, індексний номер 46804672 від 11.05.2019; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 31492976 від 07.05.2019 року, який був вчинений державним реєстратором Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяження; зобов`язання ТОВ «Меблевик» знести самочинне будівництво, а саме: навіс літ. «в», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024 площею 0,1823 га, за адресою: вул. Заводська, смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області та навіси літ. « 2в1» та літ. « 2в2» і прибудову літ «В1» на земельній ділянці з кадастровим номером 0523955100:01:002:1003, загальною площею 0,2847 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Провадження у справі №902/1348/23 відкрито Господарським судом Вінницької області ухвалою від 15.11.2023.

В процесі розгляду справи №902/1348/23 позивач - Томашпільська селищна рада 07.12.2023 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою просив суд зобов`язати ТОВ «Меблевик» знести самочинне будівництво, а саме: навіс літ «в», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0523955100:01:002:1024 площею 0,1823 га, за адресою: вул. Заводська, смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області та навіси літ. «2в1» та літ. « 2в2» і прибудову літ «В1» на земельній ділянці з кадастровим номером 0523955100:01:002:1003, загальною площею 0,2847 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, з урахуванням приписів пункту 5 Порядку №1128 станом на 02.08.2023 - дата реєстрації скарги третьої особи Мін`юстом та наступний робочий день з дня її реєстрації - 03.08.2023, була відсутня інформація про відкрите за позовом третьої особи судове провадження зі спору між тими ж самими сторонами, з того ж самого предмета спору і тієї ж самої підстави.

Інформація щодо судового провадження була відсутня і на момент складання висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.10.2021 (а.с. 7 зворотній бік - 10) за результатом розгляду скарги Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області на оспорювану реєстраційну дію.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц виснував, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів. Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №916/4093/21 дійшла наступних висновків. «Велика Палата Верховного Суду виснує, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону).».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Правовідносини у даній справі регулюються положеннями Закону у редакції від 22.07.2023, тоді як у вказаній позивачем постанові Великої Палати Верховного Суду надавалась оцінка правовідносинам, які регулювались положеннями Закону в іншій редакції, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.04.2024 у справі №916/4093/21, до спірних правовідносин, оскільки стаття 37 Закону станом на момент виникнення спірних правовідносин вже викладена в іншій редакції.

Крім того, слід зазначити, що Колегія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України та його територіальних управліннях, що в межах повноважень, визначених Порядком №1128, здійснює колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегія формує висновок, а Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Абзацом 16 частини 7 статті 37 Закону визначено, що рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 колегія суддів у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що предметом оскарження в цій категорії спорів є саме наказ Мін?юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації і додаткових вимог у позовній заяві зазначати непотрібно. Належним відповідачем буде саме Міністерство юстиції України.

А тому посилання позивача на те, що станом на дату прийняття спірного Наказу Мін`юстом було відкрито провадження у справі №902/1348/23 ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.11.2023, не заслуговують на увагу, оскільки скаргу третьої особи Колегією розглянуто 11.10.2023, за результатами розгляду якої Колегією прийнято висновок, на підставі якого 20.11.2023 Мін`юстом прийнято спірний Наказ.

Пунктом 10 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду (абзац 3 пункту 12 Порядку №1128).

25.09.2023 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 11.10.2023 відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, розгляд скарг Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2023 за №СК-3140-23. Тип об`єкта нерухомого майна: магазин. Адреса: АДРЕСА_1. Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Вороновицької селищної ради Вінницького району, Вінницької області Сауляк Наталія Ігорівна. Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (32186379) (ІНФОРМАЦІЯ_1) (дата публікації 25.09.2023).

Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що головним спеціалістом відділу інформаційно-технічного забезпечення діяльності Колегії Демченко М.О. 25.09.2023 о 14 год. 42 хв. телефонограмою повідомлено керівника ТОВ «Меблевик» ОСОБА_1 про розгляд скарг Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2023 за №СК-3140-23. Тип об`єкта нерухомого майна: магазин. Адреса: АДРЕСА_1. Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Вороновицької селищної ради Вінницького району, Вінницької області Сауляк Наталія Ігорівна. Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (а.с. 98 зворотній бік).

Отже, позивача про розгляд скарг Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2023 за №СК-3140-23 повідомлено у відповідності до вимоги пункту 10 Порядку №1128, тоді як останній не скористався своїм правом та не надав письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації.

Водночас судом апеляційної інстанції зі змісту оскарженого наказу встановлено, що Мін`юстом також визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 18.01.2021 №456188696 державного реєстратора Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка Віктора Федоровича.

З тексту Висновку Колегії від 11.10.2023 вбачається, що рішення, прийняте державним реєстратором Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюком Віктором Федоровичем підлягає анулюванню як таке, що випливає з факту прийнятого з порушенням оскаржуваного рішення, та прийняте з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, добросовісності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки призвело до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав, тому допущені при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, а відновлення порушеного права не можливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини 7 статті 37 Закону.

За приписами частини 4 статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.

Частиною 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Враховуючи подачу третьою особою скарг до Мін`юсту 01.08.2023 на рішення державного реєстратора від 11.05.2019 №46804672 про державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно з порушенням двохмісячного строку на його оскарження до Мін`юсту з дати - 03.06.2019, коли третя особа могла дізнатися про порушення своїх прав, що є самостійною підставою для визнання пунктів 1, 2, 3, 5 оспорюваного наказу Мін`юсту протиправним та скасування його.

Що стосується вимог про визнання протиправним та скасування спірного Наказу в частині пункті 4, 6, то, як правильно встановлено судом першої інстанції вказані пункти не порушують прав позивача, оскільки вони стосуються прав державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни, а вимоги про їх скасування мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки блокуючи державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мін`юст здійснював владні повноваження, отже, спір належить до сфери публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №320/3339/23.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі №910/1328/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3975/5 від 20.11.2023 року в частині пунктів 4 та 6 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частинами 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими щодо не порушення скаржником двомісячного строку для подання скарги у сфері державної реєстрації та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат (судового збору) здійснити відповідно до положень статті 129 ГПК України (пункти 4, 9, 14 вказаної норми).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 скасувати в частині відмови у задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України №3975/5 від 20.11.2023.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 залишити без змін.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32186379, 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, вул. Криворучко, 45А) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

5. Стягнути з Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32186379, 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, вул. Криворучко, 45А) 4 542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/1328/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови та складено суддями 28.08.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова