Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/1328/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/1328/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представника учасника справи згідно протоколу судового засідання від 03.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» - Корнійчука Сергія Анатолійовича про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст рішення складено 19.04.2024)

у справі №910/1328/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК»

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Томашпільської селищної ради

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст) про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту №3975/5 від 20.11.2023 (далі по тексту - Наказ), виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.10.2023, за результатами розгляду скарг Томашпільської селищної ради від 01.08.2023 №02-10-14/1771, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.2023 за № СК-3092-23, 07.08.2023 №СК-3140/23.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний Наказ прийнято з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 01.07.2004 №1952-IV, у редакції Закону, діючого на дату виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150, зі змінами (далі по тексту - Порядок №1128), оскільки скаргу подано з порушенням строку для її подання, наявність відкритого судового провадження за заявою скаржника, предметом якого є оскарження тих самих рішень та неповідомлення позивача, як заінтересовану особу, про розгляд скарги.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2024 відкрив провадження у справі №910/1328/24 та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Томашпільську селищну раду (далі по тексту - третя особа).

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 закрив провадження в частині визнання протиправними та скасування пунктів 4 та 6 наказу Міністерства юстиції України №3975/5 від 20.11.2023; у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив у повному обсязі.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем позовних вимог.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.08.2024 у справі №910/1328/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 скасував в частині відмови у задоволення позовних вимог та ухвалив в цій частині нове рішення, яким визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України №3975/5 від 20.11.2023; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1328/24 залишив без змін; стягнув з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» 3 028,00 грн судового збору; стягнув з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

25.08.2024 позивач сформував у системі «Електронний суд» заяву про розподіл судових витрат, зареєстровану Північним апеляційним господарським судом 26.08.2024, в якій позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на його корить 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.08.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» - Корнійчука Сергія Анатолійовича про розподіл судових витрат у справі №910/1328/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 у справі №910/1328/24 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» про розподіл судових витрат призначив на 03.09.2024 о 12 год. 45 хв.

Відповідачем 02.09.2024 сформовано через систему «Електронний суд» заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за якою просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на недотримання позивачем приписів частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) щодо співмірності розміру таких витрат, оскільки справа є незначної складності та має немайновий характер. Крім того, наданий позивачем акт приймання правничої допомоги не містить відомостей стосовно витраченого адвокатом часу на надання послуг (виконання робіт).

Також відповідач зазначив про те, що зміст апеляційної скарги відповідає змісту позовної заяви, а тому підготовка адвокатом та написання апеляційної скарги не потребувала з боку представника позивача вивчення додаткових джерел права.

Третя особа своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом доставки ухвали суду апеляційної інстанції до її електронного кабінету.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абзац 2 частини 5 статті 6 ГПК України).

Згідно із частиною 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, третя особа повідомлена судом апеляційної інстанції належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглядає заяву позивача про розподіл судових витрат у даній справі за відсутності представника третьої особи, належним чином повідомленої судом апеляційної інстанції, що не перешкоджає її розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2024 підтримав заяву про розподіл судових витрат, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2024 заперечила проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву позивача про розподіл судових витрат, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частини 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.06.2023 між адвокатом Корнійчуком Сергієм Анатолійовичем (далі - Адвокат) та позивачем (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта на території України з метою захисту його прав та законних законом інтересів від імені Клієнта та представляти його інтереси, зокрема, у всіх судах судової системи України з правами, визначеними у пункті 2 Договору.

За умовами пункту 3 Договору Адвокат та Клієнт цим Договором погоджують такі гонорарні відносини: витрати на адвоката становлять 20 000,00 грн. Клієнт після підписання даного Договору оплачує Адвокату витрати на його послуги у розмірі 10 000,00 грн, а решту суми 10 000,00 грн оплачує Адвокату після набрання остаточним рішенням суду законної сили у справі. На виконання умов Договору сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Цей Договір є безстроковим та починає діяти з моменту його підписання обома сторонами (пункт 8 Договору).

21.08.2024 між адвокатом Корнійчуком Сергієм Анатолійовичем та позивачем підписано акт приймання-передачі адвокатських послуг, за яким Адвокат надав Клієнту адвокатські послуги відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2023, а Клієнт прийняв надані послуги, а саме: консультація, визначення позиції захисту, підготовка та подання позовної заяви до суду, прийняття участі в суді апеляційної інстанції, підготовка та подання апеляційної скарги, прийняття участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Вартість послуг за вказаним Договором становить 20 000,00 грн згідно пункту 3 Договору (фактично виконаної роботи) (пункт 2 акта приймання-передачі адвокатських послуг від 21.08.2024).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно із частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19 зазначила, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 статті126 ГПК України, скористався, надавши заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» та у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

У рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, додаткова постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

При цьому суд апеляційної інстанції враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Враховуючи незмінність позиції позивача у судах першої та апеляційної інстанції, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, та як наслідок необхідність таких послуг (виконаних робіт), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

За результатами розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.

З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» - адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВИК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32186379, 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, вул. Криворучко, 45А) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/1328/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано суддями 06.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова