Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/2390/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 910/2390/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 (повний текст рішення складено 08.05.2024)

у справі № 910/2390/24 (суддя Андреїшина І.О.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 25 560, 31 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25 560, 31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 14.09.2023 року Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі №910/3477/23, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суд від 01.02.2024 року, відповідно до якої стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" страхове відшкодування у розмірі 67 746, 44 грн., 5 000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 2 684, 00 грн. судовий збір за подання позовної заяви та 4 026, 00 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги. Водночас, рішення у справі №910/3477/23 зі сторони відповідача було виконане 13.02.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 974 від 13.02.2023 року. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 399, 24 грн. за загальний період з 09.12.2022 року по 12.02.2024 року, інфляційні витрати у розмірі 4 229, 19 грн. за період з грудня 2022 року по січень 2024 року та пеню у розмірі 18 931, 88 грн. за період з 09.12.2022 року по 30.06.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" пеню у розмірі 18 931 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 2 399 грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 229 грн. 19 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 28 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки, відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені позивачем. Також місцевий господарський суд зазначив, що зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.12.2022 року по 30.03.2023 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Зокрема скаржник вважає, що оскільки визначення розміру шкоди відбулось лише з прийняттям рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 року по справі №910/2582/23, а тому неможливо розраховувати розмір шкоди з 91 дня моменту звернення до моменту виконання рішення суду, оскільки саме рішення було встановлено остаточну суму відшкодування. Крім того на думку скаржника місцевим господарським судом не звернуто уваги на спеціальні норм Закону №1961-IV, а саме абз. 4, п. 36.2 ст. 36, відповідно до якої у страховика виник обов`язок призупинити розгляд заяви потерпілого. З огляду на викладене, на думку відповідача обрахунок пені, інфляції та 3% річних повинен починати з моменту постановлення рішення до моменту виконання рішення суду, а тому розрахунок позивача є невірним, а повинен починатися з 09.12.2022 року по 30.03.2023 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2390/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року виправлено технічну помилку допущену в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року у справі №910/2390/24 шляхом виправлення описок, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги та витребувано матеріали справи №910/2390/24.

06.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/2390/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.

20.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та з доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/2390/24 та призначено розгляд справи на 28.08.2024 року.

27.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника та відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 28.08.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання сторін про розгляд справи без участі представників сторін, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством фірма "Юнікс Трейд КО" (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1210-00263 (далі - договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 1.1 частини 2 договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням; відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим транспортним засобом; життям, здоров`ям та/або працездатністю застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 1 договору страхування вигодонабувачем за договором є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк".

Відповідно до пункту 13 додатку №1 до договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки "Renault", державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб); страхова сума становить 250 000,00 грн., безумовна франшиза за ризиками "викрадення" та "по іншим ризикам" - 0,00% від страхової суми.

18.07.2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний № НОМЕР_2 та транспортного засобу "Lexus" державний реєстраційний № НОМЕР_3 та транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний № НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Національної поліції України про ДТП, схеми місця ДТП та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року по справі №756/6011/22, постанови Київського апеляційного суду від 23.01.2023 року по справі №756/6011/22, вищевказана транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правил дорожнього руху.

01.09.2022 року ПАТ "СК "УСГ" на підставі звіту № 07222 від 01.08.2022 року, зобов`язуючої пропозиції, страхового акту № ПСКА-12605 та розрахунку суми страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 94 586, 04 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen" державний реєстраційний № НОМЕР_4 станом на 18.07.2022 року була застрахована у відповідача згідно полісу № ЕР-210085709.

06.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування № 11/21316, яка була отримана останнім 09.09.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки, зазначена заява була залишена відповідачем без задоволення, ПАТ "СК "УСГ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом. (а.с. 9).

Вказані вище обставини були встановлені при розгляді справи №910/3477/23.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 32 873,22 грн. страхового відшкодування, 1 940, 96 грн. витрат на правову допомогу та 1 302, 38 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі №910/3477/23 змінено; резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі №910/3477/23 викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 67 746 грн. 44 коп. страхового відшкодування, 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 2 684 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 026 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.". (а.с. 11-23).

13.02.2024 року на виконання вказаної постанови суду ПрАТ "СК "Інтср-Поліс" було сплачено страхове відшкодування одночасно з судовими витратами в розмірі 79 456,44 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. (а.с. 24).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що з урахуванням факту невчасного виконання своїх обов`язків відповідачем, передбачених чинним законодавством, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 2 399, 24 грн. за загальний період з 09.12.2022 року по 12.02.2024 року, інфляційні витрати у розмірі 4 229, 19 грн. за період з грудня 2022 року по січень 2024 року та пеню у розмірі 18 931, 88 грн. за період з 09.12.2022 року по 30.06.2023 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно статті 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на положення п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (09.09.2022 року), відповідач був зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 79 456, 44 грн. у строк не пізніш як 08.12.2022 року, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 09.12.2022 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, місцевий господарський суд керуючись статтею 549 Цивільного кодексу України, пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вірно дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені позивачем.

Колегія суддів також звертає увагу, що в прохальній частині своєї апеляційної скарги скаржник самостійно вважає, що строк нарахування штрафних санкцій розпочинається саме з 09.12.2022 року (більше того, просить апеляційний суд постановити рішення, яким нарахувати штрафні санкції саме з цієї дати, хоча такий розрахунок і було здійснено позивачем у своїй позовній заяві, а судом першої інстанції у рішенні).

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 18 931,88 грн. нарахованих за період з 09.12.2022 року по 12.02.2024 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останній здійснено вірно та підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236" продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.

Дію карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

За таких обставин позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме з 09.12.2022 року та по 30.06.2023 року (оскільки строки були продовжені).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи юридичну природу спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено вище, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 399, 24 грн. за загальний період з 09.12.2022 року по 12.02.2024 року та інфляційні витрати у розмірі 4 229, 19 грн. за період з грудня 2022 року по січень 2024 року.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, встановила, що останній здійснено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, зокрема, на постанову Верховного Суду від 21.04.2022 року у справі №447/2222/20, колегія суддідв визнає некоректними, оскільки вказана судова практика склалась, виходячи з рішення суду в кримінальному провадженні, де дійсно не було встановлено вини винної особи до постановлення вироку у кримінальній справі. У даній справі у відповідача були всі докази, які свідчили про наявність вини в діях особи, відповідальність якої було забезпечено вищезазначеним полісом.

З огляду на вказане, твердження відповідача як в частині відсутності доказів встановлення вини водія забезпеченого у нього транспортного засобу, так і з приводу посилання на абз. 4 пункту 36.2 cтатті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу" є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті спору.

Колегія суддів також звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що штрафні санкції повинні нараховуватись після прийняття рішення Господарським судом м. Києва від 30.06.2023 року у справі № 910/2582/23, однак, яке відношення рішення по справі №910/2582/23, відповідач не зазначає.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено мотивів та доказів нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат саме в період до 30.03.2023 року.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/2390/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі № 910/2390/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2390/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.08.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир