Постанова

від 26.08.2024 по справі 918/607/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Справа № 918/607/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здовбицької сільської ради Рівненського району

до Приватного підприємства науково-виробничих комерційних технологій "Тиса"

про усунення перешкод у користуванні та повернення майна

за участю представників:

прокурор Кректун О.А.;

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Здовбицької сільської ради Рівненського району до Приватного підприємства науково-виробничих комерційних технологій "Тиса" про усунення перешкод у користуванні гідротехнічною спорудою - греблею з шахтними водоскидами шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, індексний номер: 44590634 від 13.12.2018 та проведену на його підставі державну реєстрацію права власності, зобов`язання повернути гідротехнічну споруду - греблю з шахтними водоскидами, яка розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район, Рівненська область. В обґрунтування підстав позову прокурор вказує, що виявлено порушення інтересів держави у сфері комунальної власності, що полягає у незаконній реєстрації за юридичною особою права приватної власності на гідротехнічну споруду - греблю з шахтними водоскидами.

02.07.2024 від керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просив накласти арешт на гідротехнічну споруду греблю з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул. Шевченка 55-а, с. Гільча Перша, Рівненський район (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1720489056226) та заборонити приватному підприємству науково-виробничих комерційних технологій "Тиса" (код ЄДРПОУ 21082539, місце реєстрації: с. Миротин, Рівненський район, Рівненська область) та іншим особам вчиняти дії, які можуть призвести до пошкодження гідротехнічної споруди греблі з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул. Шевченка 55-а, с. Гільча Перша, Рівненський район, чи вплинути на її правовий статус, зокрема, але не виключно, здійснювати будівельні роботи, укладати договори та вчиняти інші правочини, зокрема вносити гідротехнічну споруду до статутного капіталу юридичної особи, передавати в оренду, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї гідротехнічної споруди.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №918/607/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здовбицької сільської ради Рівненського району до Приватного підприємства науково-виробничих комерційних технологій "Тиса" про усунення перешкод у користуванні та повернення майна.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Керівник Здолбунівської окружної прокуратури 12.07.2024 через систему "Електронний суд" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.3400/24 від 12.07.2024).

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що існує реальний ризик відчуження ПП НВКТ «Тиса» спірної гідротехнічної споруди, оскільки моніторингом відомостей, розміщених в засобах масової інформації, виявлено оголошення про продаж ставу в с.Гільча Перша Рівненського району (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-stavu-na-rvnenschin-IDWcjeP.html), який перебуває у користуванні на умовах оренди в ПП НВКТ «Тиса» (договір оренди водного об`єкта №9 від 22.03.2006) та на якому розміщена спірна гідротехнічна споруда - гребля з шахтними водоскидами. При цьому, гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана із земельною ділянкою та водним об`єктом, що свідчить про можливе її відчуження третім особам у разі продажу земельної ділянки та водного об`єкта.

Таким чином, можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявним майном є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Прокурор звертає увагу, що з предмету спору вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника спірного майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.

З урахуванням того, що ПП НВКТ «Тиса» маючи зареєстроване право власності на спірне майно не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність арешту такого нерухомого майна, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст.136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

Прокурор стверджує, що суд першої інстанції всупереч правових висновків Верховного Суду безпідставно поклав тягар доказування необхідності накладення арешту на спірне майно у справі на прокурора, що свідчить про застосування судом завищеного та заздалегідь недосяжного стандарту доказування, чим порушується баланс інтересів сторін у справі.

На підставі викладеного прокурор просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24, якою відмовлено у задоволенні заяви керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №918/607/24 та ухвалити нове рішення про накладення арешту на гідротехнічну споруду греблю з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720489056226) та заборону Приватному підприємству науково-виробничих комерційних технологій Тиса (код ЄДРПОУ 21082539, місце реєстрації: с.Миротин, Рівненський район, Рівненська область) та іншим особам вчиняти дії, які можуть призвести до пошкодження гідротехнічної споруди греблі з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район, чи вплинути на її правовий статус, зокрема, але не виключно, здійснювати будівельні роботи, укладати договори та вчиняти інші правочини, зокрема вносити гідротехнічну споруду до статутного капіталу юридичної особи, передавати в оренду, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї гідротехнічної споруди, за позовом у справі №918/607/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 відмовлено у справі №918/607/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "14" серпня 2024 р. о 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Зобов`язано відповідача Приватне підприємство науково-виробничих комерційних технологій "Тиса" (ЄДРПОУ 21082539) зареєструвати електронний кабінет згідно статті 6 ГПК України в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та надати суду відповідні докази.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.07.2024, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/607/24.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/607/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24 прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.08.2024 об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників у судове засідання суду апеляційної інстанції 26.08.2024, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24, ухвалити нове рішення про задоволення заяви керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №918/607/24.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що встановлено факти, що можуть свідчити про ризик подальшого відчуження ПП НВКТ "Тиса" спірної гідротехнічної споруди та засвідчують обґрунтованість тверджень прокурора про необхідність застосування у справі заходів забезпечення позову. Так, моніторингом відомостей, розміщених в мережі Інтернет, виявлено оголошення про продаж ставу в с.Гільча Перша Рівненського району (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-stavu-na-rvnenschin-IDWcjeP.html), який перебуває у користуванні на умовах оренди в ПП НВКТ "Тиса" (договір оренди водного об`єкта №9 від 22.03.2006) та на якому розміщена спірна гідротехнічна споруда - гребля з шахтними водоскидами. Також, прокурор зазначив, що нерухоме майно - гідротехнічна споруда, гребля з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул.Шевченка 55а, с.Гільча Перша Рівненського району є предметом цивільного обігу, то вона може бути відчужена, передана в оренду третім особам, що в свою чергу може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Згідно ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

У той же час, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №944/1748/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 20.02.2019 у справі №754/4437/18, а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.12.2021 у справі №367/3765/20 та від 20.06.2022 у справі №755/6830/21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2020 по справі №910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Також, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню.

В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічні висновки висвітлені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі №911/3616/21(911/184/22).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту на право постійного користування землею серії I-РВ №001399, виданого 23.11.2001, на підставі рішення Рівненської обласної ради, Приватному підприємству науково-виробничих комерційних технологій «Тиса» передано у постійне користування земельну ділянку площею 42,5 га, що знаходиться за адресою: с.Гільча Перша Рівненського району Рівненської області, для потреб риборозведення та влаштування зони відпочинку.

Водночас, відповідно до Договору оренди водного об`єкта №9 від 22.03.2006, укладеного між Здолбунівською районною державною адміністрацією та ПП НВКТ «Тиса», приватному підприємству передано в користування на умовах оренди водний об`єкт (ставок) поблизу с.Гільча Перша для риборозведення. Згідно п.1.2. Договору, загальна площа земель, що надаються в оренду 42,5 га, в тому числі, площа водного дзеркала 28,6 га, наявні гідротехнічні споруди земляна гребля та водоскидна споруда в задовільному стані. Споруда знаходиться на балансі ПП НВКТ «Тиса».

Згідно акту прийому передачі в оренду ставка в с.Гільча 1, що є додатком до договору №9 від 22.03.2006, Здолбунівська районна державна адміністрація передає в оренду, а ПП НВКТ «Тиса» приймає ставок в с.Гільча Перша.

У той же час, як встановлено прокурором, ПП НВКТ «Тиса», за період використання зазначеної земельної ділянки та водного об`єкта, набуто у приватну власність нерухоме майно гідротехнічну споруду, що розташована на вищевказаній земельній ділянці водного фонду.

Зокрема, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.12.2018 державним реєстратором Насанович Н.А. за ПП НВКТ «Тиса» зареєстровано право приватної власності на гідротехнічну споруду, греблю з шахтними водоскидами (відсоток зносу (%): 15; опис: для регулювання та підтримки на заданому рівні об`єму води в ставку функціонує грунтова гребля довжиною 1450,0 м. середня висота якої становить 2,80 м., ширина верхньої частини 3,0 м.; низовий укіс 1:1.50, кріпиться посівом багаторічних трав, верховий 1:2,0, кріпиться залізобетонними плитами, загальною площею 1200 м.кв.; для скиду води і підтримання необхідного об`єму, функціонують шахтні водоскиди (типу Монах) обладнаний залізобетонними трубами та службовим містком; водозабірниками, металеві труби діаметром 200 мм., водонасосною станцією на електроприводі), розташовану за адресою: вул. Шевченка 55-а, с. Гільча Перша, Рівненського (колишнього Здолбунівського) району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1720489056226).

Підставою реєстрації права приватної власності ППНВКТ «Тиса» на гідротехнічну споруду є державний акт на право користування землею серії I-РВ №001399 від 23.11.2001, технічний паспорт на гідротехнічну споруру від 10.12.2018 та акт введення в експлуатацію основних засобів, виданий 12.05.2010 ПП НВКТ «Тиса».

Прокурор моніторингом відомостей, розміщених в засобах масової інформації, виявив оголошення від 07.06.2024 про продаж ставу в с.Гільча Перша Рівненського району (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-stavu-na-rvnenschin-IDWcjeP.html), що свідчить про можливе відчуження ПП НВКТ «Тиса» спірної гідротехнічної споруди третім особам у разі продажу земельної ділянки та водного об`єкта.

Колегія суддів, перевіривши у судовому засіданні 26.08.2024 вказане оголошення, встановила, що останнє наразі є актуальним та розміщене за вказаним прокурором посиланням в мережі інтернет: https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-stavu-na-rvnenschin-IDWcjeP.html.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявним майном, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є вимога про усунення перешкод у користуванні гідротехнічною спорудою - греблею з шахтними водоскидами шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, індексний номер: 44590634 від 13.12.2018 та проведену на його підставі державну реєстрацію права власності, зобов`язання повернути гідротехнічну споруду - греблю з шахтними водоскидами, яка розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район, Рівненська область.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника спірного майна.

У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалах від 24.05.2021 у справі №9901/20/21 та від 25.07.2022 у справі №640/4843/22, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду судових справ та зменшення судових витрат.

Слід також зазначити, що при розгляді заяви про забезпечення позову вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, а також у постанові від 19.02.2024 у справі №906/952/23).

З урахуванням того, що ПП НВКТ «Тиса», маючи зареєстроване право власності на спірне майно, не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність арешту такого нерухомого майна, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст.136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що подана заява мотивована лише припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

При цьому, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Так, Європейський суд з прав людини вказує, що арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, правові висновки Верховного Суду, а також зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що наявні процесуально визначені підстави для забезпечення позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури у даній справі, заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Колегія суддів, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивачів, в разі невжиття таких заходів, дійшла висновку про наявність підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не врахував зазначеного вище, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову - задоволити.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення по суті спору, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ст.129 ГПК України).

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24 задоволити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2024 у справі №918/607/24.

3. Ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури про забезпечення позову - задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову:

Накласти арешт на гідротехнічну споруду греблю з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720489056226) та заборонити Приватному підприємству науково-виробничих комерційних технологій «Тиса» (код ЄДРПОУ 21082539, місце реєстрації: с.Миротин, Рівненський район, Рівненська область) та іншим особам вчиняти дії, які можуть призвести до пошкодження гідротехнічної споруди греблі з шахтними водоскидами, що розташована за адресою: вул.Шевченка 55-а, с.Гільча Перша, Рівненський район, чи вплинути на її правовий статус, зокрема, але не виключно, здійснювати будівельні роботи, укладати договори та вчиняти інші правочини, зокрема вносити гідротехнічну споруду до статутного капіталу юридичної особи, передавати в оренду, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї гідротехнічної споруди, за позовом у справі №918/607/24.

4. Дана постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред`явлення даної постанови до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.

5. В силу ст.124 Конституції України та ГПК України дана постанова є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

6. Стягувачем за постановою є Здолбунівська окружна прокуратура (вул.Княгині Ольги, 36, м.Здолбунів, Рівненська обл., 35700).

Боржником за постановою є Приватне підприємство науково-виробничих комерційних технологій "Тиса" (ЄДРПОУ 21082539; адреса: с.Миротин, Рівненський район, Рівненська область, 35721).

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 28.08.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.