Рішення

від 26.06.2024 по справі 911/387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/387/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/387/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної

системи України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп», с. Віта

Поштова Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 835 133,95 грн.

за участю представників:

від позивача: Горбач А.М., адвокат, довіреність № 472 від 24.07.2023

від відповідача: Пушинський М.В., адвокат, ордер серії ВС №1270572 від 25.03.2024

вільний слухач:Кінаш М.І. (в залі суду) - паспорт №004061466 від 16.10.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (далі-відповідач) про стягнення 835 133,95 грн.

Позов обґрунтований тим, що за результатами процедури публічної закупівлі 18.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2106000070, за умовами якого підрядник (відповідач) зобов`язується на свій ризик, та у строки визначені у договорі, надати замовнику (позивачу) Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова).

Однак, за твердженням позивача відповідач, роботи по ІІ етапу, у строки визначені у договорі та Графіку виконання робіт, своєчасно не виконав, у зв`язку з чим, позивач на підставі пункту 10.2 договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення робіт по ІІ етапу пеню в сумі 497 242,70 грн та штраф у розмірі 337 891,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 відкрито провадження у справі № 911/387/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 03.04.2024.

27.03.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Газойлтехнопайп» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3269/24), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач стверджував про настання обставин непереборної сили, які зумовили уповільнення виконання робіт, про що відповідач належним чином повідомляв позивача листом № 20 від 03.03.2022, при цьому сам відповідач не заперечував свого обов`язку щодо виконання робіт. Відповідач також зазначав про те, що при розрахунку робіт та їх вартості позивачем також включені роботи ІІІ етапу, а сам розрахунок здійснений позивачем некоректно. Відповідач стверджував про те, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є арифметично не вірним; з посиланням на норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач клопотав про зменшення суми штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 03.04.2024 підготовче засідання було відкладено на 24.04.2024.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь (вх. № 3462/24) на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначав про те, що наявність форс-мажорних обставин унеможливлює виконання договірних зобов`язань в цілому, проте як відповідач стверджуючи про настання таких продовжував виконувати роботи та надавати послуги позивачу. Поруч з цим, позивач стверджував про порушення строків повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин та надання Сертифікату лише 17.01.2023, тобто майже через рік від дня їх настання, а отже на думку позивача такі обставини є недоведеними. Позивач стверджував про те, що наданий до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій є обґрунтований та здійснений за актами, за якими є прострочення виконання зобов`язань та зауважував про помилкові твердження відповідача про включення до ІІ етапу робіт за ІІІ етапом, оскільки жодний із підписаних між сторонами акт не містить робіт по етапу - пусконалагоджувальні роботи та здача об`єкту в експлуатацію. Разом з цим, позивач зазначає про цілком співмірний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, що становить навіть менше 2 % від ціни договору, а отже відсутні підстави для їх зменшення.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (вх. № 4059/24) на відповідь, в яких відповідач вказував про дотримання ним строків, визначених у п. 8.2 договору та своєчасне повідомлення відповідача, листом від 03.03.2022 № 270, про настання форс-мажорних обставин. Разом з цим, відповідач зазначав про обізнаність позивача про настання форс-мажорних обставин, що випливає з листа позивача № ТОВВИХ-237137 від 31.05.2023, на підставі якого між сторонами було погоджено укладення та підписання Додаткової угоди № 2 та продовжений термін дії договору. Відповідач ще раз наголошував про неспівмірність заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій та просив суд зменшити їх.

Ухвалою суду від 24.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/387/24 та призначено її до розгляду по суті на 15.05.2024.

В засіданнях суду 15.05.2024 та 03.06.2024 судом оголошувалась перерва з розгляду справи по суті до 03.06.2024 та 26.06.2024, про що були постановлені ухвали суду.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову, вважаючи позовні вимоги безпідставними доказово необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (відповідач, підрядник) було укладено Договір № 210600070 (далі-договір), відповідно до умов п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язався на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які з урахуванням часин 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі із змінами та доповненнями, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі іменуються роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до договору.

Загальна вартість виконуваних робіт згідно із договірною ціною становить 46 224 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (п. 3.1 договору). Ціна договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством. Ціна договору може бути знижена за згодою сторін без зміни передбачених договором обсягу робіт та інших умов виконання договору (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток № 3).

Умовами п. 4.3 договору визначено, що датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником, в порядку передбаченому розділом 5 договору.

Згідно з п. 4.4 договору місце виконання робіт:

-ГРС Верхня Білка Бібрського ЛВУМГ, 81141, Львівська область, Пустомитівський район, с. Верхня Білка;

-ГРС Заліски Бібрського ЛВУМГ, 81728, Львівська область, Жидачівський район,

с. Заліски;

-ГРС Довге Бібрського ЛВУМГ, 82464, Львівська область, Стрийський район, с. Довге;

-ГРС Вістова Долинського ЛВУМГ, 77352, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Підмихайля.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Замовник допускає підрядника на об`єкт для проведення робіт, що оформлюється відповідною документацією, зазначеною в пп. 7.1.1 договору (п. 6.1 договору).

Замовник зобов`язаний допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт із дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та порядку допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт. Письмово повідомити підрядника про надання йому дозволу (пп 7.1.1 договору).

Умовами п. 7.3.1 договору визначено, що підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до Технічних вимог та характеристик та іншої нормативної документації.

Підрядник зобов`язаний протягом 5 робочих днів після підписання цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством, для отримання від замовника дозволу на виконання робіт (п. 7.3.3 договору).

Пунктом 10.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Підрядник відповідає за використання матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання робіт, забезпечених відповідними технічними паспортами чи сертифікатами, передачу замовнику сертифікатів, паспортів, протоколів перевірок та випробувань згідно чинного законодавства (п. 10.5 договору).

Умовами п. 11.1 договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до договору «Технічні вимоги і якісні характеристики», яким зокрема, погоджений загальний опис послуг, найменування об`єктів, їх місце розташування та перелік робіт, що виконується при ремонті пунктів вимірювання витрат газу.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 2 до договору «Договірна ціна», зокрема, яка становить 40 734 498,77 грн.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 3 до договору «Графік виконання робіт», згідно з яким між сторонами обумовлено найменування робіт та строки їх виконання, а саме:

обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертизи робочої документації 120 календарних днів;

виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи 300 календарних днів;

пусконалагоджувальні роботи та здача об`єкту в експлуатацію 365 календарних днів.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 2106000070 від 18.07.2022 сторони внесли зміни до умов пункту 3.1 договору та погодили, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором становить 46 008 720,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7 668 120,00 грн. Також сторони погодили внести зміни до умов п. 11.1 договору та погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 515 календарних днів з дати підписання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

З урахування зазначено, сторонами до вказаної додаткової угоди укладено нову редакцію додатків, а саме: Додаток № 1 «Технічні вимоги і якісні характеристики» та Додаток № 2 «Договірна ціна», яка за погодженням сторін становить 40 686 498,77 грн.

Додатковою угодою № 2 до Договору № 2106000070 від 11.11.2022 сторони внесли зміни до умов пункту 11.1 договору та погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 592 календарних днів з дати підписання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

За правовою природою спірні правовідносини сторін за договором відносяться до зобов`язань будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строк виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4.1 договору передбачено виконання робіт з обов`язковим дотриманням Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною. При цьому додатковою угодою № 1 у Графік виконання робіт зміни не вносилися, а пунктом 10.2 договору штрафні санкції були сторонами передбачені саме за несвоєчасне виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 3).

Таким чином, виходячи із затвердженого сторонами Графіку виконання робіт, ІІ етап (виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300), мав бути завершений до 14.04.2022 включно.

Умовами п. 5.1, 5.2 договору визначено, що передача виконаних робіт і прийняття їх підрядником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були передані, а позивачем прийняті роботи, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання-передачі, зокрема:

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.05.2022 за травень 2022 року щодо об`єкту ГРС Вістова, на суму 115 699,40 грн. Крім того, між сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 2 559 600,00 грн;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.07.2022 за липень 2022 року щодо об`єкту ГРС Вістова, на суму 243 932,76 грн. Крім того, між сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 7 164,00,00 грн;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року щодо об`єкту ГРС Вістова, на суму 24 966,88 грн.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 05.12.2022 за грудень 2022 року щодо об`єкту ГРС Верхня Білка, на суму 345 076,30 грн.;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 05.12.2022 за грудень 2022 року щодо об`єкту ГРС Заліски, на суму 161 089,75 грн.;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2.2 від 30.12.2022 за грудень 2022 року щодо об`єкту ГРС Заліски, на суму 127 990,02 грн. Крім того, між сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 54 864,00 грн;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2.3 від 30.12.2022 за грудень 2022 року щодо об`єкту ГРС Довге, на суму 646 837,09 грн. Крім того, між сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 7 656,00 грн;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 29.09.2023 за вересень 2023 року щодо об`єкту ГРС Верхня Білка, на суму 195 124,84 грн.;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.09.2023 за вересень 2023 року щодо об`єкту ГРС Заліски, на суму 47 777,82 грн.;

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 29.09.2023 за вересень 2023 року щодо об`єкту ГРС Довге, на суму 103 260,14 грн..

04.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» з претензією № 13, направлення якої підтверджується наявною в матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист від 04.02.2024, в якій стверджувало про прострочення виконання робіт та вимагало сплатити пеню в сумі 497 242,70 та штраф в сумі 337 891,25 грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача за прострочення робіт по ІІ етапу, пеню в сумі 497 242,70 грн та штраф в сумі 337 891,25 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами без зауважень підписані Акти приймання виконання будівельних робіт. Якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм, що сторонами не заперечується.

Разом із тим, суд погоджується з тим, що роботи, прийняті за Актами, виконані із простроченням строку виконання робіт за договором та згідно з підписаного Додатку № 3 (Графіку виконання робіт), відтак, у позивача наявні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за їх прострочення, передбачених пунктом 10.2 договору, з дати прострочення і до фактичного підписання Акту.

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки спір виник через прострочення виконання негрошового зобов`язання, то до спірних правовідносин не застосовується обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що передбачено ст. 3 Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає, що умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Щодо одночасного стягнення передбачених договором пені та штрафу суд зазначає, що зазначене не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше за умовами пункту 10.2 Договору, пеня та штраф застосовуються договором за різних умов пеня за прострочення робіт за кожен день прострочення, а штраф за прострочення понад 30 днів.

По-друге, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції Права, свободи та обов`язки людини і громадянина відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, суд з урахуванням вказаних норм права, здійснивши оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, перевіривши наданий позивачем розрахунок та заявлені до стягнення пеню та штраф, встановив що такий виконано арифметично вірно. При цьому, враховуючи викладене, суд відзначає про те, ще доводи відповідача щодо помилковості наданого позивачем розрахунку санкцій не заслуговують на увагу.

Стосовно твердження відповідача про наявність обставин непереборної сили (форс-мажор), що стало причиною уповільнення виконання відповідачем робіт, суд зазначає наступне.

Умовами п. 8.1 договору визначено, що жодна із сторін не несе відповідальністю «за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами, і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажор), строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати (п. 8.2 договору).

При настанні обставин непереборної сили, виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п. 8.4 договору).

Так, як зазначає відповідач, 03.03.2022 листом № 270 повідомляв позивача про обставини непереборної сили з 24.02.2022, із зазначеним листом сертифікат ТПП наданий не був. Відповідач звертає увагу, що 05.12.2022 останнім отриманий сертифікат № 3200-22-1660 Київської обласної (регіональна) торгово-промислової палати, в якому засвідчено форс-мажорні обставини, який направлений на адресу позивача листом № 353 від 08.12.2022. Отже, відповідач вважає, що належним чином повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.

Однак, відповідно до п. 8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Суд наголошує, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили), як умови звільнення від відповідальності, судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Крім того, у висновках Верховного Суду зазначено, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 (п. 40), від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 (п. 99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 № 990/115/22.

З наведеного вбачається, що зафіксоване на всій території України настання форс- мажорних обставин через військову агресію російської федерації не свідчить про те, що усі суб`єкти господарювання, одночасно, з 24.02.2022 втратили можливість виконувати свої зобов`язання за договорами, крім того, сам факт настання обставини непереборної сили, до яких, вочевидь, відноситься збройна агресія/війна, не обов`язково автоматично із її настанням впливає на виконання договору та, відповідно, обов`язок щодо повідомлення про настання такої обставини виникає тоді, коли для зобов`язаної сторони стає зрозумілим, що настання такої події впливає на виконання договору, конкретного визначеного ним зобов`язання, що також в повній мірі відноситься і до позивача.

Крім того, у відповідних листах позивач № ТОВВИХ-23-7137 від 31.05.2023 та № ТОВВИХ-23-9634 від 17.07.2023 досить чітко вказував на те, що продовження строку дії договору не несе за собою виконання відповідачем робіт у інші строки та зміни графіку виконання робіт, позивач наполягав на неухильному виконанні своїх зобов`язань та своєчасне їх завершення, а також повідомляв, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. А отже, твердження відповідача про продовження строку дії договору та автоматичне продовження строків виконання робіт, та вплив на несвоєчасне виконання робіт форс-мажорних обставин не знаходять своїх підтверджень.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що наразі товариство відповідача намагається працювати в умовах війни та вважає, що незначне відхилення від строків виконання робіт не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача та понесення ним збитків. При цьому, відповідач стверджував, що сповільнення виконання робіт зумовлено веденням на території України воєнного стану, що поміж іншого не завадило відповідачу виконати обумовлені договором роботи, хоч і з порушенням строків. За твердженням відповідача загальна сума штрафних санкцій є непомірно великою.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Як вказано судом вище, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).

Наявними у справі доказами підтверджено факт виконання зобов`язання відповідачем щодо виконання робіт в складних умовах воєнного стану з незначним відхиленням відповідачем від строків встановлених графіком.

При цьому виконані відповідачем роботи не мають недоліків, до матеріалів справи доказів звернення позивача із претензіями саме щодо неналежної якості робіт не додано. Акти підписані зі сторони позивача без зауважень. Доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань щодо виконання робіт за вказаним договором позивачем не надано.

За таких обставин, та враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе зменшити суму пені та штрафу на 50 %, що становить 248 621,35 грн пені та 168 945,63 грн штрафу та в цій частині позов підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У зв`язку із наведеним, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газойлтехнопайп (08170, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33, код ЄДРПОУ 40228402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд.44, код ЄДРПОУ 42795490) 248 621 (двісті сорок вісім тисяч шістсот двадцять одну) грн. 35 коп пені, 168 945 (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 63 коп штрафу та 12 527 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 01 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 28.08.2024.

Суддя О.О. Христенко