Рішення

від 15.08.2024 по справі 915/413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 915/413/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6)

про стягнення 123050832,29 грн. за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., у тому числі 73362644,67 грн. невикористаної частини авансу, 5307844,18 грн. пені, 7552744,40 грн. 3% річних, 36827599,04 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання (пом. судді): Божко А.І.

Представники сторін:

від позивача: Запорожець Д.С. (довіреність б/н від 26.12.2023 р.; витяг з ЄДРЮОФОПГФ) в режимі відеоконференції;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява б/н від 12.04.2024 р. (вх. № 4486/24 від 15.04.2024 р.) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» про стягнення 123050832,29 грн. за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. на виконання робіт з будівництва об`єкту: «Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва», з яких: 73362644,67 грн. - невикористана частина авансу (незакрита сума попередньої оплати (авансу); 5307844,18 грн. - пеня за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу), нарахована за період з 26.10.2020 р. по 26.04.2021 р.; 7552744,40 грн. 3% річних за період з 26.10.2020 р. по 20.10.2023 р.; 36827599,04 грн. - інфляційні нарахування за період з 26.10.2020 р. по 20.10.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з виконання робіт щодо будівництва об`єкту за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., у зв`язку з чим позивач просить суд повернути невикористану суму авансового платежу у розмірі 73362644,67 грн., а також стягнути 5307844,18 грн. пені, 7552744,40 грн. 3% річних, 36827599,04 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2024 р. дану позовну заяву було передано до Господарського суду Київської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю) відповідно до ст.ст. 27, 31 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 682/24 від 14.05.2024 р.).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 17.06.2024 р.

04.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла заява б/н від 04.06.2024 р. (вх. № 6008/24 від 04.06.2024 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просив суд забезпечити його участь у всіх судових засіданнях у справі № 915/413/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 р. вказану заяву було задоволено.

17.06.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.06.2024 р. (вх. № 6435/24 від 17.06.2024 р.), за змістом яких останній зазначав, що в Господарському суді Одеської області було прийнято рішення, яке набрало законної сили, у справі № 911/847/23, з подібним до даної справи № 915/415/24 предметом спору.

У судовому засіданні 17.06.2024 р. присутній в режимі відеоконференції представник позивача підтримував позовні вимоги, зазначив, що позивач не отримував відзиву від відповідача, а також підтримував заяву про проведення усіх судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів поза межами приміщення суду; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 22.07.2024 р.

У судовому засіданні 22.07.2024 р. представник позивача заявив про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2024 р.

У судовому засіданні 15.08.2024 р. з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не скористався правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилав йому усі судові рішення (ухвали) у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, вручення останньому поштових відправлень №№ 0600933967791, 0600922326921, 0600946349078 не відбулося, і конверти повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на відсутність адресата за вказаною адресою, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

При цьому, суд звертає увагу, що на ТОВ Гідробуд Україна відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.

Таким чином, ТОВ Гідробуд Україна, попри визначений для нього Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язок, не забезпечило та не створило умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР під час направлення відповідачу процесуальних документів суду, у зв`язку з чим неотримання ТОВ Гідробуд Україна від суду кореспонденції з копією судових рішень (ухвал) перебувало поза межами контролю Господарського суду Київської області.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які опубліковані та доступні до вільного перегляду.

У судовому засіданні 15.08.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.12.2017 р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна (відповідач, підрядник) було укладено договір № 196-В-МИФ-17, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи з будівництва об`єкту: «Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва» за кодом ДК 021:2015-45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт, зазначені в Технічних вимогах (додаток № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною) у порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

Невід`ємною частиною цього договору є:

- додаток № 1: Технічні вимоги;

- додаток № 2: Договірна ціна на будівництво об`єкту «Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва»;

- додаток № 3: Календарний графік авансування та виконання робіт (п. 20.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору місцезнаходження об`єкту: Україна, 54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, територія та акваторія морського порту Миколаїв.

У відповідності з п. 2.1 договору строк виконання робіт 730 (але не більше 790) календарних днів безпосереднього виконання робіт з дати початку виконання робіт початок виконання робіт не пізніше 60 (але не більше 60) календарних днів з дня настання останньої із наступних подій:

- перерахування підряднику попередньої оплати (авансу) згідно з п. 4.1 цього договору, надання фронту робіт із підписанням відповідного акту та передачі наступних документів:

- передачі затвердженої проектної документації (стадія «Проект»). Передача проектної документації оформляється відповідним двостороннім актом, підписаним відповідальними представниками замовника і підрядника;

- передачі засвідчених належним чином копій дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на проведення робіт на землях водного фонду. Копії дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на проведення робіт на землях водного фонду надсилаються із супровідним листом на адресу підрядника або передаються за двостороннім актом, підписаним відповідальними представниками замовника і підрядника.

Датою початку робіт, згідно з п. 2.2 договору, є дата підписання акту про початок робіт. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником на підставі оформленого акту приймання-передачі закінчених робіт (акт про виконані роботи) у відповідності до розділу 5 цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна цього договору становить 379915000,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник здійснює попередню оплату (аванс), яка відбувається поетапно, відповідно до календарного графіку авансування та виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 3 до договору) у розмірі 30% (але не більше 30%). Авансування відбувається протягом 15 банківських днів після отриманого замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку від підрядника з урахуваннм п. 4.2 розділу 4 цього договору. Про отримання документів, зазначених у п. 4.2 розділу 4 цього договору замовник сповіщає підрядника листом з повідомленням про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Підрядник протягом 5 банківських днів з дати отримання зазначеного листа направляє замовнику належним чином оформлений рахунок для перерахування попередньої оплати за цим договором.

На момент отримання замовником рахунку на здійснення авансування підрядник зобов`язаний надати замовнику безумовну безвідкличну банківську гарантію повернення авансового платежу від банківської установи, що складає 100% від розміру авансу, зазначеного у п. 4.1 договору, з можливістю поступового зменшення такої гарантії з урахуванням п.п. 4.6, 4.7 розділу 4 цього договору. У разі ненадання підрядником банківської гарантії повернення авансового платежу, попередня оплата замовником не здійснюється (пп. 4.1.1 п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору попередня оплата (аванс) здійснюється за наступних умов (відкладальна обставина згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України):

- у разі затвердження фінансового плану ДП «АМПУ» на відповідний календарний рік (постанова КМУ від 03.10.2021 р. № 899) та наявності в ньому витрат на закупівлю робіт, що є предметом договору.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата та приймання виконаних робіт здійснюється лише за наступних умов (відкладальна обставина згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України):

- у разі затвердження фінансового плану ДП «АМПУ» на відповідний календарний рік (постанова КМУ від 03.10.2021 р. № 899) та наявності в ньому витрат на закупівлю робіт, що є предметом договору;

- у разі наявності погодженого та затвердженого в установленому порядку титулу будови об`єкту (відповідно до п. 2 постанови КМУ від 08.09.1997 р. № 995).

У відповідності з п. 4.6 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі отриманого від підрядника відповідного рахунку та підписаних сторонами актами за формами КБ-2в та КБ-3, у безготівковій формі, протягом 15 банківських днів від дати отримання оригіналу рахунку у розмірі вартості виконаних робіт відповідно до актів за формами КБ-2в та КБ-3 за вираховуванням відсотку сплаченої попередньої оплати (авансу). Зобов`язання замовника з оплати виконаних робіт (виставленого рахунка) виникає лише за умов, визначених п. 4.3 цього договору та з урахуванням п. 4.5 цього договору.

Сторони погодили, що підрядник протягом терміну дії цього договору, з дня надходження попередньої оплати (авансу) підтверджує йго використання за призначенням актами за формами КБ-2в та КБ-3. Погашення (зарахування) попередньої оплати (авансу) здійснюються при поетапних оплатах за виконані роботи, пропорційно вартості виконаних робіт по актам за формами КБ-2в та КБ-3. Відсотки зарахування попередньої оплати (авансу) при поетапних оплатах за виконані роботи відповідають відсоткам попередньої оплати за цим договором та складають 30% (але не більше 30%) (п. 4.7 договору).

Згідно з п. 5.3 договору передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі закінчених робіт (актом про виконані роботи).

Відповідно до п. 6.1 договору до укладення цього договору підрядник зобов`язаний надати підтвердження забезпечення виконання договору (виконання зобов`язань за договором) у розмірі 2,5% від договірної ціни, що складає 9497875,00 грн. у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії.

Положеннями п. 7.3 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний, зокрема, виконати роботи у строки, встановлені договором.

Пунктом 11.1 договору визначено, що початок робіт та закінчення робіт сторони оформляють окремим двостороннім актом, підписаним уповноваженими представниками замовника і підрядника. Датою початку робіт є дата підписання акту про початок робіт. Закінчення робіт фіксується актом приймання-передачі закінчених робіт (актом про виконані роботи).

Акти за формами КБ-2в та КБ-3, які складаються на підставі виконаних робіт, надаються підрядником на розгляд замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця із підтвердженням відповідними документами фактичних витрат підрядника в порядку, визначеному Національними стандартами України та чинним законодавством України. Замовник протягом 5 робочих днів зобов`язаний розглянути і підписати акти за формами КБ-2в та КБ-3, або дати обґрунтовану письмову відмову (п. 11.3 договору).

Згідно з п. 16.1 договору останній набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін, засвідченням підписів печатками та затвердженням фінансового плану замовника на відповідний рік (відкладальна обставина згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України) і за наявності передбачених витрат на фінансування робіт за цим договором у затвердженому фінансовому плані.

У відповідності з п. 16.4 договору останній діє протягом 2017-2019 р.р., а за фінансовими (здійснення розрахунків) та гарантійними зобов`язаннями сторін до їх повного виконання.

26.10.2018 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, а саме зазначили, що договірна ціна договору становить 379914615,82 грн. з ПДВ.

13.11.2018 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., яка не стосується істотних умов договору.

29.11.2018 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, а саме зазначили, що договірна ціна договору становить 379178975,00 грн. з ПДВ.

19.11.2019 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 4 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., відповідно до якої сторони внесли зміни в розділ 21, а саме виклали в новій редакції місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

29.08.2019 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 5 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, а саме зазначили, що договірна ціна договору становить 379118938,01 грн. з ПДВ.

02.10.2019 р. ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ Гідробуд Україна було підписано додаткову угоду № 6 до договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р., відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, а саме зазначили, що договірна ціна договору становить 379068417,56 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору 27.08.2018 р. сторонами (замовником та підрядником) підписано акт про початок робіт за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. на виконання робіт з будівництва об`єкту: «Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва». Датою початку робіт за договором від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17 вважається дата підписання даного акту. Акт підписано сторонами 27.08.2018 р. та скріплено печаткою підрядника.

Слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 р. у справі № 915/212/20 за позовом ТОВ Гідробуд Україна до ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) та до АТ «Банк Альнс» про визнання недійсним правочину, визнання незаконною вимоги за банківською гарантією та визнання відсутності права на отримання коштів за банківською гарантією, було зазначено, що з урахуванням умов п.п. 2.1, 2.2 договору та підписання акта про початок робіт 27.08.2018 р., суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що кінцевим строком виконання робіт за даним договором є 26.08.2020 р. (730 календарних днів), але не пізніше 25.10.2020 р. (790 календарних днів).

Таким чином, строк виконання підрядником своїх зобов`язань за договором є таким, що сплив, починаючи з 26.10.2020 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України сплатило на користь ТОВ Гідробуд Україна авансовий платіж у сумі 113974500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 80 від 17.01.2018 р. на суму 56987250,00 грн. та № 564 від 24.05.2018 р. на суму 56987250,00 грн.

У подальшому, сума авансу поступово зменшувалася відповідно до умов договору на вартість фактично виконаних за договором і прийнятих замовником робіт відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що в період з грудня 2019 р. та до цього часу підрядником не виконувалося жодних будівельних робіт, передбачених умовами договору, і сума невикористаного авансу становить 73362644,67 грн.

Поряд з цим, як встановлено судом, ТОВ «Гідробуд Україна» зверталось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та АТ«Банк Альянс», в якому просило суд:

- визнати повністю недійсним правочин від 12.12.2019 р. № 4540/18-01-02/Вих/18 про розірвання договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17 щодо будівництва причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва, укладеного між ДП «АМПУ» та ТОВ «Гідробуд Україна»;

- визнати незаконними вимоги від 28.12.2019 р. № 4930/18-01-02/Вих/18 по Гарантії повернення авансового платежу від 22.05.2018 р. № 2936-18 на загальну суму 76772882,06 грн. та вимоги від 28.12.2019 р. № 4928/18-01-02/Вих/18 за банківською гарантією від 21.12.2017 р. № 2295-17 на загальну суму 9497875,00 грн.;

- визнати відсутність права у ДП «АМПУ» на отримання грошових коштів: у розмірі 76772882,06 грн. на підставі гарантії повернення авансового платежу від 22.05.2018 р. № 2936-18 та у розмірі 9497875,00 грн. на підставі банківської гарантії від 21.12.2017 р. № 2295-17.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2020 р. у справі № 915/212/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 р., позов було задоволено повністю, визнано недійсним правочин № 4540/18-01-02/Вих/18 від 12.12.2019 р. про розірвання договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17 щодо будівництва причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва, укладеного між ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Гідробуд Україна», визнано незаконними вимоги № 4930/18-01-02/Вих/18 від 28.12.2019 р. по гарантії повернення авансового платежу № 2936-18 від 22.05.2018 р. на загальну суму 76772882,06 грн. та вимоги № 4928/18-01-02/Вих/18 від 28.12.2019 р. по банківській гарантії № 2295-17 від 21.12.2017 р. на загальну суму 9497875,00 грн., визнано відсутність права у Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на отримання грошових коштів у розмірі 76772882,06 грн. на підставі гарантії повернення авансового платежу № 2936-18 від 22.05.2018 р. та у розмірі 9497875,00 грн. на підставі банківської гарантії № 2295-17 від 21.12.2017 р.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 р. рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2020 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 р. у вказаній справі було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 р. у справі № 915/212/20 вказаний вище позов було задоволено частково, визнано недійсним правочин про розірвання договору, в решті позову відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 р. рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2023 р. касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 р. в оскаржуваній частині та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 р. у справі № 915/212/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, було закрито. Касаційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 р. в оскаржуваній частині та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 р. у справі № 915/212/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 р. в оскаржуваній частині та постанову Південно-західного апеляційного Господарського суду від 18.04.2023 р. у справі № 915/212/20 залишено без змін.

Таким чином, у судовому порядку було визнано недійсним правочин про розірвання договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р.

Предметом позову у даній справі № 915/416/23 є стягнення замовником з підрядника невикористаної частини авансу в сумі 73362644,67 грн., сплаченої за вказаним договором.

23.01.2024 р. позивач направив відповідачу лист № 92/18-01-02/Вих. від 22.01.2024 р., в якому просив ТОВ Гідробуд Україна у строк до 05.02.2024 р. повідомити про наміри щодо подальшого виконання робіт за договором та надати банківську гарантію на повернення авансу зі строком дії до 26.11.2024 р. Також позивач повідомив відповідача, що у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. або відсутності відповіді на даний лист в строк до 05.02.2024 р., зобов`язання ТОВ Гідробуд Україна з виконання робіт за договором будуть вважатися припиненими в порядку ч. 2 ст. 598, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України. У разі ігнорування зазначених вимог, позивач вимагає від відповідача повернення 73362644,67 грн. Докази направлення вказаного листа, а саме копії опису вкладення у цінний лист № 5402003331414 від 23.01.2024 р., фіскального чеку від 23.01.2024 р., поштової накладної № 5402003331414 від 23.01.2024 р., містяться в матеріалах справи.

23.02.2024 р. позивач направив відповідачу лист № 228/18-01-02/Вих. від 23.02.2024 р., в якому повторно просив ТОВ Гідробуд Україна повернути, зокрема, 73362644,67 грн. авансового платежу. Докази направлення вказаного листа, а саме копії опису вкладення у цінний лист № 5402003155608 від 23.02.2024 р., фіскального чеку від 23.02.2024 р., поштової накладної № 5402003155608 від 23.02.2024 р., містяться в матеріалах справи.

Відповіді на листи отримано не було, невикористану суму авансового платежу не повернуто.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не повернув позивачу 73362644,67 грн. невикористаного авансового платежу, останній і звернувся з даним позовом до суду.

За приписами частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та, з огляду на ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

У відповідності зі ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2).

Як встановлено в ч.ч. 1, 3 ст. 875 Цивільного кодексу України За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Поряд з цим, слід зазначити, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених приписів законодавства суд вбачає, що закінчення строку дії договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. не є підставою для припинення передбачених останнім зобов`язань.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, суд вважає, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17).

Поряд з цим, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Суд відзначає, що в листі позивача № 92/18-01-02/Вих. від 22.01.2024 р., адресованому відповідачу, міститься посилання на положення ч. 2 ст. 598, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та вимога повернути суму авансу. Проте, у вказаному листі позивач встановлює відповідачу строк для повідомлення про намір виконувати умови договору та надання відповідних документів, і лише у випадку невиконання вказаних вимог повідомляє, що зобов`язання за договором 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. будуть вважатися припиненими. Тобто даний лист не може вважатися відмовою від договору підряду в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки містить визначені замовником умови для припинення зобов`язання та встановлений строк для їх виконання.

Поряд з цим, аналізуючи лист позивача № 228/18-01-02/Вих. від 23.02.2024 р., а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду, суд дійшов висновку, що зазначений лист позивача є відмовою від договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки в цьому листі позивачем чітко та зрозуміло викладено вимогу вважати припиненими зобов`язання з виконання робіт.

Приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Таким чином, у даному випадку відмова замовника від договору, викладена у листі позивача № 228/18-01-02/Вих. від 23.01.2024 р., є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу згідно приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки будь-яких доказів належного виконання умов договору № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 р. чи повернення невикористаної частини авансу в сумі 73362644,67 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано, то позовна вимога Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) щодо стягнення з відповідача 73362644,67 грн. авансу є обґрунтованою, доведеною, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5307844,18 грн. пені.

Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 12.3.5 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення незакритої суми попередньої оплати (авансу) підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно повернутої попередньої оплати (авансу) за кожен день такого прострочення. Нарахування пені проводиться протягом усього періоду прострочення незалежно від його тривалості.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 5307844,18 грн., нарахованій за період з 26.10.2020 р. по 31.12.2020 р. (67 днів) на суму 73362644,67 грн. у сумі 1611572,85 грн.; з 01.01.2021 р. по 04.03.2021 р. (94 дні) на суму 73362644,67 грн.у сумі 2267207,21 грн.; з 05.03.2021 р. по 15.04.2021 р. (42 дні) на суму 73362644,67 грн. у сумі 1097424,77 грн.; з 16.04.2021 р. по 26.04.2021 р. (11 днів) на суму 73362644,67 грн. у сумі 331639,35 грн.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є арифметично невірним, і за перерахунком суду становить 4560148,19 грн. (за період з 26.10.2020 р. по 31.12.2020 р. (67 днів) на суму 73362644,67 грн. у сумі 1611572,85 грн.; з 01.01.2021 р. по 04.03.2021 р. (63 дні) на суму 73362644,67 грн. у сумі 1519511,22 грн.; з 05.03.2021 р. по 15.04.2021 р. (42 дні) на суму 73362644,67 грн. у сумі 1097424,77 грн.; з 16.04.2021 р. по 26.04.2021 р. (11 днів) на суму 73362644,67 грн. у сумі 331639,35 грн.).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом (4560148,19 грн.).

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7552744,40 грн. 3% річних, 36827599,04 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 7552744,40 грн., нарахованій за період з 26.10.2020 р. по 31.03.2024 р. на суму 73362644,67 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 36827599,04 грн., нарахованій за період з 26.10.2020 р. по 31.03.2024 р. на суму 73362644,67 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6, код 38490124) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23, код 38728444) 73362644 (сімдесят три мільйони триста шістдесят дві тисячі шістсот сорок чотири) грн. 67 коп. невикористаної частини авансу, 4560148 (чотири мільйони п`ятсот шістдесят тисяч сто сорок вісім) грн. 19 коп. пені, 7552744 (сім мільйонів п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 36827599 (тридцять шість мільйонів вісімсот двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 842688 (вісімсот сорок дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна