Ухвала

від 29.08.2024 по справі 914/2115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.08.2024 Справа№914/2115/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» від 28.08.2024 про забезпечення позову

у справі № 914/2115/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод», Львівська область, Буський район, м. Буськ,

предмет позову: стягнення 6 417 537, 43 грн заборгованості,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки,

встановив:

28.08.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» про стягнення 6 417 537, 43 грн заборгованості, з яких 6 052 344, 52 грн сума основного боргу, 244 259, 00 грн пеня, 50 794, 12 грн 3 % річних, 70 139, 79 грн інфляційні втрати. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Заявник зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» 15.03.2024 укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснив для відповідача поставку товару на суму 14 622 936, 52 грн. Оскільки відповідач здійснив лише часткову оплату вартості товару на загальну суму 8 570 592, 00 грн, то станом на 23.08.2024 заборгованість відповідача становить 6 052 344, 52 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Беручи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» не виконує взяті на себе зобов`язання за договором поставки з оплати поставленого товару більше, як на шість мільйонів, заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Перевіривши зазначені позивачем обставини, проаналізувавши обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову.

Так, позивач просить суд забезпечити позов накладенням арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог 6 417 537, 43 грн, а також сплаченого судового збору 97 777, 07 грн.

Оцінюючи наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову у справі, суд аналізує поведінку відповідача у правовідносинах з позивачем, який відповідно до обставин, зазначених у позові, отримав поставлений у період 04.06.2024 - 09.07.2024 товар на загальну суму 14 622 936, 52 грн, з яких у період 24.06.2024 - 10.08.2024 частково сплатив 8 570 592, 00 грн.

Суд враховує, що сторони у договорі поставки від 15.03.2024 погодили строк оплати протягом одного календарного дня з дня підписання видаткової накладної.

Разом з тим суд зауважує, що на день звернення позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (23.08.2024 надіслано засобами поштового зв`язку) прострочення відповідача не є тривалим, а підстави нездійснення повної оплати на цей час не відомі. Крім цього, відповідачем неодноразово здійснювались часткові оплати, з яких остання, як зазначає позивач, відбулась 10.08.2024.

Суд також зауважує, що заявником не подано жодних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов`язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань чи на уникнення спілкування з позивачем. Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, позивач не довів. Розмір боргу, який підлягає встановленню та перевірці під час розгляду справи, не є достатньою підставою та належним обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Суд акцентує, що інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме зазначені судом підстави підлягають оцінці при вирішенні питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову незалежно від ціни позову.

Тому зазначення позивачем про сам факт невиконання зобов`язання з оплати вартості поставленого в червні - липні 2024 року товару у сумі 6 417 537, 43 грн за відсутності доказів та обґрунтованих припущень, що свідчать про наявність передумов для ухилення відповідача від виконання грошових зобов`язань, що є предметом спору, та утруднення виконання рішення про задоволення позову, якщо таке буде постановлене, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.

Враховуючи зазначене, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» від 28.08.2024 про забезпечення позову у справі № 914/2115/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Матвіїв Р.І.