Ухвала

від 26.08.2024 по справі 925/214/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/214/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2024 (суддя Грачов В.М.)

у справі №925/214/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт"

до 1. Головного управління Національної поліції в Черкаській області,

2. Черкаської обласної прокуратури,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державної Казначейської служби України,

про стягнення 625 700 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" (далі також ТОВ "Хімагроекспорт") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та до Черкаської обласної прокуратури про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 625 700,00 грн, з яких: 425 700 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 22.06.2023 у справі №925/214/22, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 03.07.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив.

ТОВ "Хімагроекспорт" звернулось 12.08.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження; (2) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2024 у цій справі і прийняти нове рішення яким позовні вимоги ТОВ "Хімагроекспорт" задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2024 для розгляду справи №925/214/22 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кролевець О.А., Кібенко О.Р.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 625 700 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень ТОВ "Хімагроекспорт" вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Також скаржник вказує, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки стосується не лише питання його майнових прав, а питання того, що покладаючись на запевнення держави в особі правоохоронних органів у належному виконанні останніми своїх обов`язків, зазнав негативних наслідків, та у зв`язку із невиконанням останніми належним чином своїх обов`язків наразі позбавлений можливості відновити своє порушене право. Правоохоронні органи протягом встановленого законом строку досудового розслідування не лише не встановили винних осіб у викраденні майна, але і не вчинили жодних належних для цього заходів. Держава також не здійснила тих заходів, які прямо були визначені нормами КПК України, зокрема не визнано майно речовим доказом та не здійснено заходів кримінального забезпечення у вигляді арешту вказаного майна (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Крім того скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).

Водночас скаржник не наводить аргументів, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки мотиви скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та аргументів щодо переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.

Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для позивача, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

Стосовно посилань скаржника на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не ураховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, то колегія суддів відзначає, що вони є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, втім, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Хімагроекспорт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2024 у справі №925/214/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2024 у справі №925/214/22.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

О. А. Кролевець