Ухвала

від 26.08.2024 по справі 910/18714/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18714/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (головуючий суддя - Андрієнко В.В, судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 (суддя Маринченко Я.В.) в частині задоволення зустрічного позову

у справі №910/18714/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 886 877,50 грн,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп"

про стягнення 121 267,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (далі також ТОВ "Нафтагруп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення 886 877,50 грн.

ПАТ "Укрнафта" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ "Нафтагруп" про стягнення штрафу у розмірі 121 267,50 грн, з огляду на те, що ТОВ "Нафтагруп" було порушено умови договору поставки нафтопродуктів від 26.05.2023 №26/05/01 в частині своєчасного приймання нафтопродуктів за угодою №7.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.05.2024 у справі №910/18714/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 31.07.2024, первісний позов задовольнив. Стягнув з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Нафтагруп" заборгованість у розмірі 886 877,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 303,16 грн. Зустрічний позов задовольнив. Стягнув з ТОВ "Нафтагруп" на користь ПАТ "Укрнафта" штраф у розмірі 121 267,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

ТОВ "Нафтагруп" звернулось 12.08.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі №910/18714/23 в частині задоволення зустрічного позову, де стягнуто з ТОВ "НАФТАГРУП" на користь ПАТ "УКРНАФТА" штраф у розмірі 121 267,50 грн, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "УКРНАФТА" в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з ТОВ "НАФТАГРУП" на користь ПАТ "УКРНАФТА" штраф у розмірі 121 267,50 грн; в іншій частині, де задоволено первісний позов - залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2024 для розгляду справи №910/18714/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кролевець О.А., Кібенко О.Р.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом зустрічного позову, з яким ПАТ "Укрнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва, є стягнення 121 267,50 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Нафтагруп" зазначає, пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині однозначного встановлення в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Так у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Нафтагруп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/18714/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/18714/23.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

О. А. Кролевець