Рішення

від 28.08.2024 по справі 120/19171/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2024 р. Справа № 120/19171/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу відповідача №540 о/с-оп від 22.11.2023 про звільнення позивача з посади начальника караулу 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального закону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Ухвалою від 28.12.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що 11.07.2023 року на ім`я начальника Головного управління ДСНС України у Вінницькій області надійшов рапорт начальника 2 державного пожежно- рятувального загону Головного управління ДСНС України у Вінницькій області (м. Вінниця) стосовно розгляду питання щодо подальшого проходження служби підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальником караулу 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт.Тиврів), який згідно висновку ЛЕК ГУ ДСНС №448 від 04.07.2023 обмежено придатний до військової служби та не спроможний за станом здоров`я виконувати обов`язки на посадах, пов`язаних з підвищеним ризиком для життя або здоров`я, підвищеним фізичним навантаженням, цілодобовими чергуваннями, службовими відрядженнями. Представник відповідача зазначив, що прийняти рішення по даному рапорту керівництво Головного управління не мало можливості, адже починаючи із 11.07.2023 по 05.09.2023 позивач постійно хворів, що підтверджується витягами із електронної бази лікарняних. Вказав, що по завершенню лікарняного, на ім`я начальника Головного управління ДСНС України у Вінницькій області позивачем 25.09.2023 був поданий рапорт написаний ним власноруч про направлення його на проходження медико-соціальної експертизи з метою встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності. 03.10.2023 відповідно до направлення №47 01-5558/47-16 позивача було направлено до Вінницької МСЕК. Також зазначив, що 05.10.2023 із позивачем була проведена бесіда стосовного того, що у зв`язку із станом здоров`я, а також враховуючи наявність дисциплінарного стягнення, що унеможливлює пропонувати вищі посади, йому було запропоновано посаду "фахівець відділу забезпечення заходів пожежно-профілактичної роботи у Вінницькому районі центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Вінницькій області". Із запропонованою посадою позивач не погодився, посилаючись на існування сімейних обставин. Представник відповідача зазначив, що після проведеної бесіди, 06.10.2023 відбулось засідання атестаційної комісії на розгляд якої було винесено питання стосовно невідповідності позивача займаній посаді та переміщення його на нижчу посаду. На засіданні комісії позивачу в присутності всіх членів комісії був заданий ряд питань, в тому числі і стосовно можливості виконання ним свої посадових обов`язків на посаді начальника караулу, та зазначено йому, що через неможливість виконання ним своїх прямих обов`язків, підрозділ не в повній мірі готовий до виконання завдань за призначенням. Представник відповідача вказав, що позивач підтвердив у присутності всіх членів комісії, що дійсно не в змозі виконувати свої обов`язки. Таким чином, враховуючи те, що від запропонованої посади позивач відмовився, а інших вакантних посад, на які можна було б призначити позивача із врахуванням його освітнього та кваліфікаційного рівня, комісія дійшла висновку, що позивач займаній посаді не відповідає за станом здоров`я, а тому підлягає звільненню зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Представник відповідача зазначив, що після засідання атестаційної комісії позивач власноруч написав рапорт про дострокове розірвання з ним контракту за станом здоров`я. Як наслідок, наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023 позивача звільнено з посади начальника караулу 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального закону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області з 23.11.2023. Представник відповідача також вказав, що позивач не виявив бажання отримати щорічну основну відпустку за 2023 рік, натомість 06.10.2023 ним подано рапорт про отримання основної щорічної відпустки за 2022 рік. Наказом 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 06.10.2023 №167-оп підполковнику ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 46 календарних дні (в тому числі 1 день-дорога) з 09.10.2023 по 23.11.2023. Зазначив, що згідно ст.154 Положення та у відповідності п. 28 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України, у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби та невикористання нею щорічної основної відпустки за її бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням її зі служби. Датою звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.

З огляду на викладене зазначив, що Головне управління ДСНС України у Вінницькій області вважає наказ №540 о/с-оп від 22.11.2023 таким, що прийнятий правомірно.

29.01.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вона підтримала вимоги даного позову та просила його задовольнити. Зазначила, що твердження відповідача про те, що позивач відмовився від запропонованої посади не відповідають дійсності, адже у листі бесіді позивач власноруч зазначив, що в зв`язку із віддаленістю місця розташування запропонованої посади у м. Погребище, і зважаючи на сімейні обставини (проживання у смт. Сутиски із малолітньою дитиною віком до 10 років) він клопоче про призначення на іншу посаду ближче до місця проживання. При цьому відмову від переведення на запропоновану посаду він не писав, а просив ще додатково розглянути питання про призначення його на іншу посаду ближче до місця проживання. Зазначила, що в порушення вимог п. 175 Положення №593, після порушення позивачем питання щодо призначення на іншу посаду ближче до місця проживання дане питання на бесіду не виносилось, і рішення щодо клопотання позивача в порядку, передбаченому п. 175 Положення № 593. прийнято не було. Представник позивача зазначила, що із позивачем не була проведена бесіда перед звільненням з роз`ясненням йому порядку звільнення, уточнення підстав та строку звільнення, соціальний і правовий захист, можливості укладення контракту про перебування в резерві служби цивільного захисту. Вказала, що позивачу не було запропоновано переведення його на іншу рівнозначну посаду, що передбачено п. 177 Положення № 593, а тому звільнення позивача за станом здоров`я проведено із порушенням даної норми. Представник позивача також вказала, що засідання атестаційної комісії відбулося у зв`язку із переміщенням позивача па нижчу посаду, а у Протоколі №16 від 06.102023 в графі "висновок комісії" вказано - займаній посаді не відповідає, а у графі "Пропозиції" зазначено - підлягає звільненню із служби цивільного захисту за станом здоров`я. Отже, питання щодо переміщення позивача па нижчу посаду атестаційною комісією не розглядалося, а згідно п. 8 розділу ІV Порядку № 929, комісія не мала повноважень виносити пропозицію про звільнення позивача із служби цивільного захисту за станом здоров`я. Представник позивача зазначила, що в атестаційному висновку позивачем зазначено його незгоду з результатами атестації.

Представник позивача також вказала, що згідно висновку ЛЕК № 448 від 04.07.2023, позивач обмежено придатний до військової служби та придатний до служби цивільного захисту без залучення до робіт з підвищеним ризиком для життя або здоров`я, підвищеним фізичним навантаженням цілодобовими чергуваннями, службовими відрядженнями. Як вбачається з функціональних обов`язків начальника караулу, дана посада пов`язана із здійсненням загального керівництва караулом аварійно-рятувальної частини, організацією впровадження сучасних форм і методів службової підготовки особового складу, складанням індивідуальних планів, планів-конспектів, а також іншої навчально-методичної документації, та здійсненням контролю за дотриманням особовим складом караулу правил безпеки праці під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, практичних занять, навчання та виконання інших робіт. Отже, займана позивачем посада не пов`язана із роботами з підвищеним ризиком для життя або здоров`я, з підвищеним навантаженням, цілодобовими чергуваннями та службовими відрядженнями.

Також зазначила, що в останній день відпустки 23.11.2023, позивачем було подано рапорт, в якому він просив вважати недійсним рапорт від 06.10.2023 щодо його звільнення, оскільки він був написаний під моральним тиском. Позивач просив не звільняти його зі служби цивільного захисту, а також не розривати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту, а також врахувати факт покращення його здоров`я. У рапорті позивач зазначив, що готовий приступити до виконання службових обов`язків після виходу із щорічної основної відпустки з 24.11.2023. Рапорт був прийнятий та зареєстрований 23.11.2023, однак відповіді на даний рапорт позивач не отримав. Зазначила, що 24.11.2023 позивач прибув до місця служби та приступив до виконання своїх функціональних обов`язків. Вказала, що з оскаржуваним наказом № 540-о/с позивача було ознайомлено 24.11.2023 об 14:47 год.

З огляду на викладені вище обставини, представник позивача підтримала вимоги даного позову та просила їх задовольнити.

01.02.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона заперечила щодо задоволення даного позову.

Ухвалою від 23.07.2024 задоволено клопотання представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та залучено до участі у справі в якості співвідповідача 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області. Даною ухвалою також встановлено співвідповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.08.2024 представником співвідповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову, посилаючись на обставини, які є аналогічні тим, що були наведені відповідачем.

14.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в який вона підтримала вимоги даного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходив службу на посаді начальника караулу 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального закону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Наказом т.в.о начальника Головного управління ДСНС України у Вінницькій області №540 о/с-оп від 22.11.2023 позивача звільнено з органів ДСНС України (пункт 176 підпункт "3" за станом здоров`я) з 23.11.2023.

Підставою звільнення в наказі визначено: рапорт позивача від 06.10.2023; подання начальника 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт.Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Вінницькій області (м. Вінниця) майора служби цивільного захисту ОСОБА_2 від 06.10.2023; довідка ЛЕК ГУ ДСНС України у Вінницькій області №448 від 04.07.2023; протокол атестаційної комісії ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 06.10.2023 №16.

Разом із тим, не погоджуючись із наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов`язки визначаються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ) та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593).

Частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Таким чином, аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що різновидом публічної служби в органах цивільного захисту є служба цивільного захисту за контрактом осіб рядового або начальницького складу.

Особливістю цього виду служби цивільного захисту є те, що він реалізується громадянами України в добровільному порядку на умовах, визначених контрактом, у разі, якщо вони відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати службові обов`язки.

При цьому, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за своєю правосуб`єктністю відносяться до спеціальної категорій суб`єктів права, правовідносини з якими регулюються нормами спеціального законодавства.

Частина 4 статті 103 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що форма, порядок і правила укладання контракту, припинення (розірвання) контракту, а також наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 106 Кодексу цивільного захисту України, контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я - на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, про непридатність або обмежену придатність до служби.

У відповідності до підпункту 3 пункту 176 Положення №593, контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я - на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій ДСНС, про непридатність або обмежену придатність до служби.

Особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 3 пункту 176 цього Положення у разі неможливості виконувати за станом здоров`я службові обов`язки на займаній посаді та відсутності можливості переміщення по службі на іншу посаду, на якій вони можуть виконувати службові обов`язки з урахуванням стану здоров`я (п. 177 Положення №593).

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, спірним наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023 позивача звільнено з органів ДСНС України за підпунктом "з" пункту 176 Положення №593, тобто, за станом здоров`я.

При цьому, суд критично оцінює наведені в позовній заяві твердження позивача про те, що його звільнення відбулось в період перебування у відпустці, як доказ протиправності спірного наказу.

Зокрема, пунктом 154 Положення №593 визначено, що у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби та невикористання нею щорічної основної відпустки за її бажанням надається невикористана щорічна основна відпустка з наступним звільненням такої особи із служби.

Датою звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.

В даному ж випадку, 06.10.2023 позивачем подано рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Цього ж дня (06.10.2023) позивачем подано ще один рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив надати йому щорічну основну відпустку за 2022 рік з 09.10.2023.

Як слідує із матеріалів справи, наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області №167-оп/в від 06.10.2023, позивачу надано щорічну основну відпустку за 2022 рік з 09.10.2023 по 23.11.2023, тривалістю 46 календарних днів (в тому числі 1 день - дорога).

Таким чином, звільнення позивача зі служби з 23.11.2023 відповідає вимогам пункту 154 Положення №593, адже 23.11.2023 є останнім днем відпустки.

Також, обґрунтовуючи протиправність наказу №540 о/с-оп від 22.11.2023, представник позивача також зазначила, що під час відпустки 23.11.2023 позивачем було подано рапорт на ім`я т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив вважати недійсним рапорт від 06.10.2023 щодо його звільнення, оскільки він був написаний під моральним тиском, та не звільняти його зі служби цивільного захисту, а також не розривати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та врахувати факт покращення його здоров`я. В рапорті позивач також зазначив, що готовий приступити до виконання службових обов`язків після виходу із щорічної основної відпустки.

Втім, суд звертає увагу на те, що відповідний рапорт був поданий позивачем 23.11.2023, тоді як оскаржуваний наказ був винесений відповідачем 22.11.2023.

Таким чином, рапорт позивача від 23.11.2023 був поданий ним уже після винесення наказу про його звільнення №540 о/с-оп від 22.11.2023.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що станом на 23.11.2023 наказ про його звільнення виданий не був, оцінюються критично, адже спростовуються самим оскаржуваним наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023.

Крім того, як видно із матеріалів справи, 22.11.2023 відповідачем було сформовано платіжну інструкцію №371 про виплату позивачу грошового забезпечення при звільненні в сумі 305755,33 грн.

Відповідна платіжна інструкція була отримана ГУ ДКСУ у Вінницькій області 22.11.2023 о 12:18 год.

Наведеним додатково підтверджується те, що станом на 23.11.2023 уже був винесений наказ №540 о/с-оп від 22.11.2023 про звільнення позивача зі служби цивільного захисту.

Ба більше, як видно із відповідної платіжної інструкції, остання містить чітке призначення платежу, а саме: "грошове забезпечення при звільненні у 11.2023 р.".

Також, на платіжній інструкції №371 від 22.11.2023 наявна відмітка про те, що вона оплачена ГУ ДКСУ у Вінницькій області саме 23.11.2023.

Таким чином, кошти в сумі 305755,33 грн., із призначенням платежу "грошове забезпечення при звільненні у 11.2023 р." були зараховані на банківський рахунок позивача 23.11.2023.

З огляду на це, суд критично оцінює твердження позивача про те, що про своє звільнення він дізнався 24.11.2023 після виходу із відпустки.

Поряд із цим, надаючи оцінку обставинам того, чи відмовлявся позивач від запропонованої йому посади, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 175 Положення №593, перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначення (звільнення) яких здійснюється Кабінетом Міністрів України) безпосередні або прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду.

У ході бесіди роз`яснюється порядок звільнення, уточнюються підстави та строк звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування в резерві служби цивільного захисту, визначається територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого буде направлено особу після звільнення. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань, пов`язаних із звільненням, та в разі потреби видається направлення до лікарсько-експертної комісії для обстеження.

За наявності кількох підстав для звільнення особа рядового і начальницького складу обирає одну з них.

До участі в бесіді в разі потреби можуть залучатися фахівці кадрової, юридичної, фінансової та інших служб.

Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди, що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового і начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуш бесіди долучається до матеріалів щодо звільнення та зберігається в особовій справі.

У разі коли під час бесіди особа, яка звільняється, порушує питання, що належать до повноважень прямих керівників (начальників), керівник (начальник), який проводив бесіду, доповідає про них старшому прямому керівникові (начальникові).

В даному ж випадку, згідно висновку ЛЕК № 448 від 04.07.2023, позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби та придатним до служби цивільного захисту без залучення до робіт з підвищеним ризиком для життя або здоров`я, підвищеним фізичним навантаженням цілодобовими чергуваннями, службовими відрядженнями.

При цьому, як видно із долученого відповідачем листа бесіди, враховуючи стан здоров`я та наявне дисциплінарне стягнення, позивачу було запропоновано посаду фахівця відділу забезпечення заходів пожежно-профілактичної роботи у Вінницькому районі центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Вінницькій області.

У відповідь на цю пропозицію позивач зазначив, що у зв`язку із віддаленістю місця розташування запропонованої посади у м. Погребище, і зважаючи на сімейні обставини, проживання у смт. Сутиски із малолітньою дитиною 10 років, він клопоче про призначення на іншу посаду ближче до місця проживання.

Представник позивача наполягає на тому, що позивач не відмовився від запропонованої йому посади, а лише клопотав про призначення його на іншу посаду.

Втім, суд не погоджується із позицією представника позивача, адже у випадку, коли особі пропонується посада, в останньої наявні два шляхи поведінки, зокрема, погодитись чи/або відмовити від запропонованої посади.

В даному ж випадку, позивач не погодився на призначення на запропоновану йому посаду, а отже, відмовився від неї.

При цьому, факт того, що позивач клопотав про призначення його на іншу посаду, не спростовує, а лише підтверджує ту обставину, що позивач відмовився від призначення на уже запропоновану йому посаду.

Таким чином, відповідачем було запропоновано позивачу переміщення по службі на іншу посаду, на якій він міг виконувати службові обов`язки з урахуванням стану здоров`я, проте, останній відмовився від призначення на таку посаду.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем не було вирішено клопотання позивача про його призначення на іншу посаду, як на підставу для скасування оскаржуваного наказу, судом оцінюються критично, адже після відповідного клопотання про призначення на іншу посаду, позивачем особисто було подано рапорт, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт та звільнити його зі служби за станом здоров`я.

При цьому, представником позивача не вказано, в чому саме полягає доцільність розгляду такого клопотання та пошуку відповідачем вакантної посади на якій позивач зміг би виконувати службові обов`язки з урахуванням стану його здоров`я, в ситуації коли позивач наступного дня після проведеної бесіди самостійно виявив бажання достроково розірвати контракт та звільнитись зі служби цивільного захисту написавши про це відповідний рапорт.

Крім того, представником позивача не надано належних та допустимих доказів у розумінні КАС України на підтвердження вчинення відповідачем тиску на позивача задля написання ним рапорту про дострокове розірвання контракту та звільнення зі служби цивільного захисту.

Що ж до тверджень представника позивача, які стосуються протоколу та висновку атестаційної комісії, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як видно із протоколу №16 засідання атестаційної комісії ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 06.10.2023, комісія розглянула питання про призначення позивача на нижчу посаду. Втім, комісія дійшла висновку, що позивач не відповідає займаній посаді за станом здоров`я. Згідно із пропозицією комісії позивач підлягає звільненню зі служби цивільного захисту за станом здоров`я (за - 9 голосів, проти - 0, утримались - 0).

Судом враховано твердження представника позивача про те, що позивачем безпосередньо на висновку атестаційної комісії було висловлено свою незгоду із ним. Судом також враховано, що дана обставина представником відповідача не заперечується, а навіть підтверджується у поясненнях від 09.02.2024.

Поряд із цим, суд зазначає, що у відповідності до п. 16 розділу ІV Порядку № 929, у разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з дати оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім`я керівника органу чи підрозділу цивільного захисту, який приймає остаточне рішення. Рапорт підлягає розгляду в тридцятиденний строк з дня подання.

З огляду на викладене, суд погоджується із позицією представника відповідача стосовно того, що зазначення про свою незгоду із висновком атестаційної комісії безпосередньо на висновку комісії, є недостатнім, адже положеннями Порядку № 929 чітко визначено, що у випадку незгоди із висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з дати оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім`я керівника органу чи підрозділу цивільного захисту, який приймає остаточне рішення.

В даному ж випадку, матеріали справи не містять доказів звернення позивача у визначений Порядком № 929 строк із мотивованим рапортом на ім`я керівника органу чи підрозділу цивільного захисту. Про те, що позивач звертався із таким рапортом також не зазначає і представник позивача.

Поряд із цим, того ж дня (06.10.2023) позивачем було подано рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника позивача на наявні, на її думку, порушення при проведенні засідання атестаційної комісії, яке відбулось 06.10.2023, як на доказ протиправності звільнення позивача, адже після ознайомленням із висновком атестаційної комісії, останній не скористався наявним у нього правом, і не звернувся із мотивованим рапортом на ім`я керівника органу чи підрозділу цивільного захисту.

Ба більше, після проведення засідання атестаційної комісії, позивач особисто подав рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Суд наголошує, що оскаржуваний у даній справі наказ №540 о/с-оп від 22.11.2023 був прийнятий, хоча й не виключно, але в тому числі на підставі власноручно написаного позивачем рапорту, в якому останній самостійно виявив бажання та клопотав керівництво достроково припинити контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Суд також критично оцінює посилання представника позивача на покращення стану здоров`я позивача, як на підставу для скасування оскаржуваного наказу, адже дані обставини жодним чином не впливають на обґрунтованість самого наказу №540 о/с-оп від 22.11.2023, який прийнятий відповідачем, в тому числі на підставі особисто поданого позивачем рапорту від 06.10.2023. До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів покращення стану здоров`я позивача.

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість наказу відповідача №540 о/с-оп від 22.11.2023 та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (вул. 600-річчя, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38635397)

Відповідач: 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (пров. Залізничний, 8а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38328892)

Повний текст рішення складено 28.08.2024.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна