Постанова

від 25.12.2024 по справі 120/19171/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19171/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

25 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуаційу Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області від 22.11.2023 р. № 540 o/с-оп;

- поновити на посаді начальника караулу 31-ї державної пожежно-рятувальної частини (смт. Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Вінницькій області (м. Вінниця);

- стягнути з Головного управління ДСНС України у Вінницькій області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Позивач проходив службу на посаді начальника караулу 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального закону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Наказом т.в.о начальника Головного управління ДСНС України у Вінницькій області№540 о/с-оп від 22.11.2023 позивача звільнено з органів ДСНС України (пункт 176 підпункт "3" за станом здоров`я) з 23.11.2023.

Підставою звільнення в наказі визначено: рапорт позивача від 06.10.2023; подання начальника 31 державної пожежно-рятувальної частини (смт.Тиврів) 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Вінницькій області (м. Вінниця) майора служби цивільного захисту ОСОБА_2 від 06.10.2023; довідка ЛЕК ГУ ДСНС України у Вінницькій області №448 від 04.07.2023; протокол атестаційної комісії ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 06.10.2023 №16.

Не погоджуючись із наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції за результатом розгляду матеріалів справи, дійшов висновку про необгрунтованість вимог позиву та відсутність підстав для їх задоволення.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний у даній справі наказ №540 о/с-оп від 22.11.2023 був прийнятий, хоча й не виключно, але в тому числі, на підставі власноручно написаного позивачем рапорту, в якому останній самостійно виявив бажання та клопотав перед керівництвом про дострокове припинення контракту про проходження служби цивільного захисту та звільнення його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов`язки визначаються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ).

Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до ч. 4 ст. 103 Кодексу цивільного захисту України, форма, порядок і правила укладання контракту, припинення (розірвання) контракту, а також наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 затверджено Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі - Положення №593), яким визначено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

За змістом цього Положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі-особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Для осіб рядового і начальницького складу встановлюється п`ятиденний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для осіб рядового і начальницького складу, курсантів (слухачів) закладів освіти цивільного захисту - шестиденний робочий тиждень з одним днем відпочинку. Несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служби особами рядового і начальницького складу може здійснюватися понад установлену тривалість робочого часу.

Особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього Положення. Особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту. Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Пунктом 3 частини 1 статті 106 Кодексу цивільного захисту України визначено, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я - на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, про непридатність або обмежену придатність до служби.

У відповідності до підпункту 3 пункту 176 Положення №593, контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я - на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій ДСНС, про непридатність або обмежену придатність до служби.

Особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 3 пункту 176 цього Положення у разі неможливості виконувати за станом здоров`я службові обов`язки на займаній посаді та відсутності можливості переміщення по службі на іншу посаду, на якій вони можуть виконувати службові обов`язки з урахуванням стану здоров`я (п. 177 Положення №593).

Як встановлено судом першої інстанції, спірним наказом №540 о/с-оп від 22.11.2023 позивача звільнено з органів ДСНС України за підпунктом "з" пункту 176 Положення №593, тобто, за станом здоров`я.

Обгрунтовуючи протиправність спірного наказу, позивач відзначає, що його звільнення відбулось в період перебування у відпустці.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до пункту 154 Положення №593, у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби та невикористання нею щорічної основної відпустки за її бажанням надається невикористана щорічна основна відпустка з наступним звільненням такої особи із служби.

Датою звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2023 позивачем подано рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Цього ж дня (06.10.2023) позивачем подано ще один рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив надати йому щорічну основну відпустку за 2022 рік з 09.10.2023.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області №167-оп/в від 06.10.2023, позивачу надано щорічну основну відпустку за 2022 рік з 09.10.2023 по 23.11.2023, тривалістю 46 календарних днів (в тому числі 1 день - дорога).

Таким чином, звільнення позивача зі служби мало місце в останній день відпустки а саме - 23.11.2023, що відповідає вимогам пункту 154 Положення №593.

Стосовно доводів апеляційної скарги про подання позивачем рапорту на ім`я т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив вважати недійсним рапорт від 06.10.2023 щодо його звільнення, не звільняти його зі служби цивільного захисту, а також не розривати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та врахувати факт покращення його здоров`я, то судова колегія останні відхиляє, оскільки суд першої інстанції вірно відзначив, що відповідний рапорт був поданий позивачем лише 23.11.2023, тоді як оскаржуваний наказ був винесений відповідачем 22.11.2023.

Таким чином, рапорт позивача від 23.11.2023 був поданий ним уже після винесення наказу про його звільнення №540 о/с-оп від 22.11.2023.

Судом також встановлено, що будь-які докази щодо покращення здоров`я позивача, у матеріалах справи відсутні.

Стосовно заперечень апелянта щодо факту відмови від запропонованої йому посади, судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до пункту 175 Положення №593, перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначення (звільнення) яких здійснюється Кабінетом Міністрів України) безпосередні або прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду.

У ході бесіди роз`яснюється порядок звільнення, уточнюються підстави та строк звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування в резерві служби цивільного захисту, визначається територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого буде направлено особу після звільнення. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань, пов`язаних із звільненням, та в разі потреби видається направлення до лікарсько-експертної комісії для обстеження.

За наявності кількох підстав для звільнення особа рядового і начальницького складу обирає одну з них.

До участі в бесіді в разі потреби можуть залучатися фахівці кадрової, юридичної, фінансової та інших служб.

Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди, що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового і начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуш бесіди долучається до матеріалів щодо звільнення та зберігається в особовій справі.

У разі коли під час бесіди особа, яка звільняється, порушує питання, що належать до повноважень прямих керівників (начальників), керівник (начальник), який проводив бесіду, доповідає про них старшому прямому керівникові (начальникові).

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до висновку ЛЕК № 448 від 04.07.2023 позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби та придатним до служби цивільного захисту без залучення до робіт з підвищеним ризиком для життя або здоров`я, підвищеним фізичним навантаженням цілодобовими чергуваннями, службовими відрядженнями.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа бесіди від 05.10.2023 року, яка була проведена з питання обмеженої придатності позивача до військової служби начальником караулу цивільного захисту ОСОБА_3 , враховуючи стан здоров`я та наявне дисциплінарне стягнення, позивачу було запропоновано посаду фахівця відділу забезпечення заходів пожежно-профілактичної роботи у Вінницькому районі центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Вінницькій області.

У зв`язку із віддаленістю місця розташування запропонованої посади у м. Погребище, і зважаючи на сімейні обставини, проживання у смт. Сутиски із малолітньою дитиною 10 років, позивач клопотав про призначення на іншу посаду ближче до місця проживання.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що в даному випадку, позивач не погодившись на призначення на запропоновану йому посаду, фактично відмовився від неї.

При цьому, факт того, що позивач клопотав про призначення його на іншу посаду, не спростовує, а лише підтверджує ту обставину, що позивач відмовився від призначення на уже запропоновану йому посаду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було запропоновано позивачу переміщення по службі на іншу посаду, на якій він міг виконувати службові обов`язки з урахуванням стану здоров`я, проте, останній відмовився від призначення на таку посаду.

Доказів про існування інших вакантних посад суду не надано.

Окрім того, судова колегія враховує ту обставину, що відповідно до протоколу №16 засідання атестаційної комісії ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 06.10.2023, комісія розглянула питання про призначення позивача на нижчу посаду. Втім, комісія дійшла висновку, що позивач не відповідає займаній посаді за станом здоров`я. Згідно із пропозицією комісії позивач підлягає звільненню зі служби цивільного захисту за станом здоров`я (за - 9 голосів, проти - 0, утримались - 0).

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача у визначений Порядком № 929 строк із мотивованим рапортом на ім`я керівника органу чи підрозділу цивільного захисту щодо незгоди з висновком атестаційної комісії.

Окрім того, як засвідчується матеріалами справи, після проведення засідання атестаційної комісії, позивач особисто подав рапорт на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якому він просив достроково розірвати з ним контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнити його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуваний у даній справі наказ №540 о/с-оп від 22.11.2023 був прийнятий, хоча й не виключно, але в тому числі, на підставі власноручно написаного позивачем рапорту, в якому останній самостійно виявив бажання та клопотав перед керівництвом про дострокове припинення контракту про проходження служби цивільного захисту та звільнення його зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Всі доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, які були належним чином розглянуті судом першої інстанції та отримали повну і об`єктивну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.