Рішення

від 29.08.2024 по справі 280/5930/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2024 року Справа № 280/5930/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузлогістик» (ЄДРПОУ 41701176, 69121, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Дніпровські Пороги, буд. 31, кв. 121) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузлогістик» (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 червня 2024 року №ПШ 045282 на суму 17000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 квітня 2024 року за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом старшим державним інспектором державного нагляду (контролю) у Львівській області складено акт. За висновками акту, під час перевірки транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки SOMMER, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час внутрішніх перевезень вантажу не забезпечено водія тахокартами за період з 28 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року та не забезпечив умови праці та відпочинку водія ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що водій не мав і не міг мати тахокарти за період з 28 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року, оскільки даний водій у вказаний період не здійснював перевезень, та приступив до виконання свої службових обов`язків лише з 15 квітня 2024 року, що підтверджується відповідним наказом «Про призначення та закріплення водія». Приступивши до виконання обов`язків водія, 21 квітня 2024 року та 22 квітня 2024 року він заповнив індивідуальну контрольну книжку водія, також водій пред`явив тахокарти за вказаний період. Перевізником водію надано бланк підтвердження діяльності, з якого вбачається, що в період з 15 квітня 2024 року по 20 квітня 2024 року водій виконував іншу роботу відмінну від керування транспортним засобом. Позивач вказав, що відповідно до пункту 6.3. Положення №340 водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. При перевірці водієм надано 2 тахокарти за 21 квітня 2024 року та 22 квітня 2024 року, що не заперечується самим відповідачем. При цьому, відповідач вимагав тахокарти за період, у який водій не перебував із позивачем у трудових відносинах, або бланк підтвердження діяльності, що у період з 28 березня 2024 року водій перебував у простої, що не визначено жодним нормативним актом. З наведених підстав, позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 01 липня 204 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечив та надав до суду відзив на позов, у якому вказує, що на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог статті 34, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року, пункту 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія тахокартами у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності, яке зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 квітня 2024 року №АР014968. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № АР014968 ознайомлений, в поясненнях зазначив, що з порушенням не згоден, машина стояла, не працювала, акт засвідчив підписом. З огляду на вказане, вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства, а позовну заяву безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

22 квітня 2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка у с. Пасіки Зубрицькі, вул. Мазепи, 120, Львів Запоріжжя.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки зупинений транспортний засіб марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки SOMMER, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 квітня 2024 року.

У відповідності до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки SOMMER, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; тахокарту за 21 квітня 2024 року та 22 квітня 2024 року; бланк підтвердження діяльності; ТТН № 000000179 від 22 квітня 2024 року.

Вказаним актом встановлено, що транспортним засобом марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки SOMMER, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водіїв-тахокарт, бланків підтвердження діяльності з 28 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року.

04 червня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ № 045282, якою за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок №1567).

Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частин 1 та 4 статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Аналіз положень статті 39 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, зокрема, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24 червня 2010 року (далі - Інструкція №385), яка прийнята відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктами 6.1 та 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07 червня 2010 року визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Згідно пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України №2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева».

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Таким чином, в розумінні вказаних норм у їх сукупності водій транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки SOMMER, номерний знак НОМЕР_2 , зобов`язаний був надати посадовій особі відповідача тахокарту за період з 28 березня 2023 року по 15 квітня 2024 року або бланк підтвердження діяльності. Тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Однак, позивач стверджує, що водій ОСОБА_1 не надав старшому державному інспектору ВДК у Львівській області тахокарти за період з 28 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року виключно у зв`язку із прийняттям останнього на роботу 15 квітня 2024 року, що підтверджується відповідним наказом «Про призначення за закріплення водія».

Так, судом встановлено, що 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду водія для керування автомобілем «Сканія» державний номер НОМЕР_1 та причіпом Соммер державний номер НОМЕР_2 та закріплено вказану особу за вищезазначеною технікою.

Тобто, саме з 15 квітня 2024 року між ТОВ «Грузлогістик» та водієм ОСОБА_1 виникли трудові відносини та саме із цього дня він приступив до своїх службових обов`язків на посаді водія.

З огляду на вказане, а також враховуючи, що з урахуванням пункту 3.3 Інструкції №385 тахокарта заповнюється виключно водієм, до 15 квітня 2024 року включно у ОСОБА_1 були відсутні правові підстави для заповнення тахокард.

А відтак, водій ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки тахокарти за період, що передує даті його прийняття на роботу.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача щодо можливості надання водієм ОСОБА_1 посадовим особам бланку на підтвердження діяльності за період з 28 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року, оскільки з урахуванням пункту 6.4 Положення №340 бланк на підтвердження діяльності заповнюється у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів. Крім того, конструкція вказаної норми з визначенням можливості складення бланку підтвердження діяльності не покладає на перевізника такого обов`язку.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки бланк на підтвердження діяльності щодо нього у період з 28 березня 2024 року по 14 квітня 2024 року.

На підставі викладеного у сукупності суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 045282 від 04 червня 2024 року. А відтак, наявні підстави для задоволення позову ТОВ «Грузлогістік» про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, в ході розгляду справи позивачем до суду надано належні докази на спростування правомірності спірної постанови.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 червня 2024 року №ПШ 045282 на суму 17000 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузлогістик» суму судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29 серпня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов