Рішення

від 29.08.2024 по справі 300/3762/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. справа № 300/3762/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В.., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» (позивач, ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2024 №004236/0702.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом 13.02.2024 винесено податкове повідомлення-рішення №004236/0702 на суму 1272 грн. Підставою для цього слугував висновок відповідача щодо заниження бази оподаткування ПДВ з операцій постачання продукції розчину соляної кислоти за договірними цінами, які не є ринковими та не відповідають рівню звичайних цін. Позивач стверджує, що відповідачем не обґрунтовано взято інформацію щодо певної операції інших продавців, таких, як ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» та ТОВ «Технопарк стартап Дніпро», при цьому не зазначивши кількості, якості, умов поставки, умов оплати, вказавши, що ціни застосовані вказаними товариствами є звичайними, адже останні не мають жодного відношення до розчину соляної кислоти 14%. Зазначено, що ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» є єдиним в Україні виробником розчину соляної кислоти. А відтак, якщо продукція розчину соляної кислоти 14% є унікальною та відсутній ринок, то ціна за договором автоматично стає звичайною. Крім того, відповідачем не доведено, що контрагенти, які придбали у серпні-жовтні 2023 року товар і відповідно в той же період здійснили продаж товару, реалізували саме ту продукцію, яку придбали у позивача. Позивач стверджує, що встановлена ціна на розчин соляної кислоти 14%, яка виробляється з відходів виробництва, а саме кислих стоків є звичайною ціною. На думку позивача, відомості Єдиного державного реєстру податкових накладних носять інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Також, зазначено, що особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовленої продукції/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Відтак, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №004236/0702.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

На адресу суду 07.06.2024 від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації за жовтень 2023 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. В перевіреному періоді ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» здійснювало постачання розчину соляної кислоти 14% за договірною ціною 1600 грн за тону, яка не відповідає ринковій і, що є нижчою за звичайну ціну, яка становить 7000 грн за тону. Для визначення ринкової ціни контролюючим органом взято мінімальні ціни, за якими контрагенти реалізовували продукцію кінцевим споживачам у відповідні періоди, а саме жовтень 2023 р. -7000 грн. Відповідачем здійснено аналіз рівня цін реалізації соляної кислоти контрагентам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, позивачем занижено базу оподаткування ПДВ в сумі 86004,82 грн та відповідно податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 172000,96 грн, в тому числі ПДВ по періодах: у серпні 2023 року у сумі 152496,96 грн, у вересні 2023 року у сумі 16324 грн, у жовтні 2023 року в сумі 2544 грн. В результаті чого зменшено суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 172001 грн, в тому числі по періодах у серпні 2023 року у сумі 152497 грн, у вересні 2023 року в сумі 16960 грн, у жовтні 2023 року у сумі 2544 грн. Крім того, платнику податків надіслано лист-вимогу від 20.12.2023 та від 03.01.2024 про надання всіх наявних документів, які пов`язані з предметом перевірки для документального підтвердження даних, відображених в бухгалтерському/податковому обліку та податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2023 по 31.10.2023, однак станом на дату завершення перевірки позивачем не надано в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме не надано обґрунтованої відповіді (пояснення) щодо визначення (застосування) звичайної (ринкової) ціни однієї тони виготовленої попутної продукції розчину соляної кислоти, з посиланням на використані джерела інформації та інші фактори, що були визначальними про формуванні ціни постачання виготовленої продукції.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 10.06.2024. Зазначено, що позивач не погоджується з аргументами наведеними у відзиві на позов, оскільки відповідач порівнює два різних продукти розчину соляної кислоти 10-14% та соляної кислоти технічної 30% без будь-якого аналізу або співставлення умов продажу за ознаками порівнюваних відповідачем господарських операцій із загальних даних зареєстрованих податкових накладних, таких, як якість, властивості та характеристики товару, сезон і регіон продажу, розміру партії продажу товарів, спосіб розрахунку, умови зберігання або наближення кінцевого термін зберігання товарів та продукції, обставини передачі товару, інші економічні (комерційні) умови продажу, умови здійснення операції, включаючи транспортування, перехід ризиків, ділова репутація на ринку, партнерство обмежене коло споживачів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 витребувано у ГУ ДПС в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративного оскарження акту документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209.

Ухвалою суду від 18.07.2024 вирішено проводити подальший розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 19.08.2024 об 10:00 год.

Від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 08.08.2024 на виконання ухвали суду від 11.06.2024 надійшли документи адміністративного оскарження акту документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи на 29.08.2024.

Від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України вважає за можливе здійснювати подальший розгляд даної адміністративної справи на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Основним видом економічної діяльності ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» є за КВЕД 20.59 "Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у."

Також серед видів діяльності за КВЕД визначено«20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин», «20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів», «21.10 Виробництво основних фармацевтичних продуктів», «72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.57).

У період з 20.12.2023 по 05.01.2024 на підставі направлення від 20.12.2023 №3550, виданого ГУ ДПС в Івано-Франківській області та наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській від 18.12.2023 №2101-п проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Калуській дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації за жовтень 2023 року, з урахуванням декларування від`ємного значення поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209 про результати документальної позапланової виїзної перевірки (а.с. 27-42).

Перевіркою встановлено порушення платником податків: пп.14.1.36, пп.14.1.71, пп. 14.1.80, пп.14.1.219 п.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198, п.200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIзі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку(ряд. 20.2.1 Декларації) в сумі 172001 грн, в тому числі по періодах у серпні 2023 року у сумі 152497 грн, у вересні 2023 року у сумі 16960 грн, у жовтні 2023 року у сумі 2544 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» надіслано заперечення від 26.01.2024 №34, в яких зазначено, що інспектором М. Гурським взято відомості щодо певної операції інших продавців без зазначення факторів, які впливають на формування кінцевої ціни, що суперечить вимогам пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПК України. Крім того, внутрішнім контролем по рестрації відвідування під час перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області підприємства встановлено, що головний державний інспектор позапланових первірок ризикованих платників управолння податкового аудиту Мирон Гурський був відсутній на ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» протягом робочого дня 05.01.2024, а отже акт від 05.01.2024 №82/09-19-07-02/05540209 складений з формальних та надуманих причин. Звернено увагу на те, що ТОВ «ТЕХНОПАРК СТАРТАП ДНІПРО» не має жодного відношення до виробництва розчину соляної кислоти, а ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» є влсником технічних умов на кислоту соляну інгібіторовану, що так само не має відношення до розчину соляної кислоти 14%. Також відсутні відомості про те, що контраагенти ТОВ «Хміпром-Стандарт», ТОВ «Галхімсервіс», ТОВ «Екскор», ТОВ «Івано-Франківськ дах» у вказаний в акті податковий період не придбали розчину соляної кислоти або соляну кислоту від інших продавців чи постачальників. Відтак, інспектором М. Гурським не доведено належними та допустими доказами, що договірна ціна продажу розчингу соляної кислоти 14%, як власної продукції не відповідаа рівню звичайних (ринкови) цін (а.с.18-24).

За результатами розгляду даного документу, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 13.02.2024 № 1363/6/09-19-07-02-06 залишило акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209 та викладені в ньому висновки - без змін (а.с.107-109).

Головним управлінням ДПС Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №004236/0702 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2544 грн, задекларовану на рахунок платника у банку та застосовано фінансові (штрафні) санкції у розмір 1272 грн (а.с.10).

ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» подано скаргу на податкове повідомлення рішення від 13.02.2024 №004236/0702 та акт від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209, в якій позивач просив залучити до участі у розгляді скарги представника Ради бізнес-омбудсмена, визнати протиправними дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області та скасувати акт від 12.01.2024 №739/09-19-07-02/05540209 та податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №004236/0702 (а.с.44-51).

Рішенням Державної подакової служби України від 29.04.2024 №12357/6/99-00-06-01-04-06 в задоволені скарги відмовлено, а ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 13.02.2024 №004236/0702 залишено без змін (а.с. 8- 15).

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України(даліПК України).

Підпунктами16.1.2,16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК Українивстановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно з п.п. «а» п.185.1 ст. 185 ПК Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пп.188.1 ст. 188 ПК Українибаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів213.1.9і 213.1.14 пункту213.1 статті 213цьогоКодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню' газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітраж або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбаченихстаттею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положеньстатті 189 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим пп.14.1.71 п. 14.1 статті 14 ПК Українизвичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно достатті 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI(далі - Закон № 5007) суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (частина першастатті 11 Закону № 5007).

Отже, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.

Згідно з пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК Українирозумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Кодексі поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається саме на контролюючий орган (постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №640/13800/21, від 17.07.2023 у справі №640/16890/20, від 20.07.2023 у справі №300/1673/19).

Також Верховний Суд у постановах від 07.11.2022 у справі №320/5251/19, від 16.12.2019 року у справа №200/12345/18-а зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту188.1 статті 188 ПКщодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували те, що при визначенні позивачем ціни продажу при здійсненні господарських операцій по реалізації "розчину соляної кислоти 14%):

- продавець бажав передати такий товар (продукцію), а покупець бажав його отримати на добровільній основі (підтверджується укладеними договорами та первинними документами господарських операцій);

- обидві сторони були взаємно незалежними юридично та фактично (підтверджується укладеними договорами, даними відкритих державних реєстрів);

- володіли достатньою інформацією про такий товари (продукцію), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах (підтверджується технічними умовами на продукцію).

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти ТОВ «Хімпром-Стандарт», ТОВ «ГАЛХІМСЕРВІС», ТОВ «ЕСКРОС», ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬК ДАХ», які придбали у позивача у серпні-жовтні 2023 року виготовлену продукцію -розчин соляної кислоти, в подальшому реалізували продаж товару, який був придбаний у ДП «КДЕЗ ІХП НАН України».

Також контролюючим органом не надано доказів, з яких можна встановити, що зазначені вище контрагенти у серпні-жовтні 2023, чи до даного податкового періоду взагалі не придбавали продукцію розчину соляної кислоти 14% від інших продавців чи інших постачальників/виробників такої чи аналогічної продукції.

Суд зазначає, що первинне значення у визначенні ціни на продукцію/товар має обставина щодо його походження із з`ясування обставини чи є платник податків, який здійснив подібну реалізацію продукції, виробником, продавцем чи посередником, придбаного товару у національного чи іноземного виробника, продавцем вже переробленої продукції із новими характеристиками та показниками/якості відповідного товару.

Серед матеріалів справи міститься технічні умови ТУ У 20.1-05540209-007:2016, у яких зазначено, що сфера застосування технічних умов поширюється на розчин соляної кислоти, які використовуються, як хімічні компоненти різноманітних реакцій, хімічних нафтохімічних, переробних виробництв, як сировина для виробництва мінеральних добрив, компоненти для отримання неорганічних солей. Зазначено, що розчин отримують шляхом зрошування водою газів, що містять хлористий водень, які утворюються при виробництві пірогенного діоксиду кремнію (білої сажі), та доведення розчину соляної кислоти, що утворився, водою до необхідної концентрацій. В залежності від кінцевої концентрації хлористого водню, роз виготовляють наступних видів: - розчин кислоти соляної 14%; - розчин кислоти соляної 12%; - розчин кислоти соляної 10%. Основними споживачами розчинів є хімічні, нафтохімічні та інші пере галузі промисловості. Власником цих технічних умов с ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» (а.с.25).

Як вбачається, із акту документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом здійснено порівняння цін, які склалися на ринку на продукцію розчину соляної кислоти, протягом періоду з 01.08.2023 по 30.10.2023, а саме ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» здійснила продаж ідентичного товару в діапазоні від 78,4 грн за кілограм (78400 грн/тону) до 102,6 грн за кілограм (102600 грн/тону) та ТОВ «Технопарк Стартап Дніпро» -15,4 грн за кілограм (15400 грн/тону).

Однак, відповідачем не надано будь-якої інформації про те, що ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «Технопарк Стартап Дніпро» є виробниками розчину соляної кислоти 14%, в яких наявні технічні умови для виготовлення такої продукції, із якої суд міг би встановити дані про цінову політику саме інших виробників, а не продавців чи дистриб`юторів/посередників у продажі такої продукції як розчину соляної кислоти чи подібного товару.

Саме вартість реалізованої продукції виробником можна вважати "співставною ціною", яка найбільш відповідає однорідному виду реалізованої продукції у співставних умовах, про що Верховний Суд вказує у постанові від 15.08.2019 у справі №818/736/14.

Як відзначено у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а: "Особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовленої продукції/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим".

У контексті вказаного, суд також погоджується із аргументами позивача про те, що в Акті не зафіксовано будь-якого аналізу та/або співставлення умов продажу за ознаками порівнюваних відповідачем господарських операції із загальних даних зареєстрованих податкових накладних, в першу чергу за ознаками якості, властивості та характеристики товару, оскільки їх відмінність за загальними правилами є безумовною підставою для формування цінити на ту чи іншу продукцію виробника.

Крім того, відповідачем жодним чином не спростовано те, що відпускна ціна товару у спірному випадку визначається на умовах EXW (з міста Калуш, безпосередньо з території підприємства виробника) і не включає в себе вартість транспортування. Тобто, в ціну продукції (товару) не входило визначення вартості транспортування із використанням спеціалізованих ємкостей для небезпечних вантажів, забезпечення експедируванням при такому транспортуванні та ймовірного наступного процесу зберігання, переробки і фасування тощо.

Окремо, суд звертає увагу, що Технічні умови У 20.1-05540209-007:2016 "розчини соляної кислоти" та довідка від 22.02.2024 №75, в якій зазначена кількість виготовленого позивачем розчину соляної кислоти, підтверджують унікальність об`єкту виробництва, а, як наслідок і продажу, та, відповідно, відсутність ринку ідентичних товарів, а відтак, суд виснує, що ціна за договором автоматично стає звичайною.

Норми Податкового кодексу України (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій): визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим; встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах; передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції.

При цьому, контролюючий орган повинен співставити не лише вид та якість товару, але і порівняти економічні (комерційні) умови поставки товару, його кількість, строки поставки та оплати товару, можливі знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари.

Суд зазначає, що за загальним правилом суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі, чого і дотримувався позивач, виконуючи умови договору та додатків до нього.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача (зазначені висновки щодо застосування норм права сформовані у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №П/811/1512/14).

Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблений всупереч вимогам п.п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. Відповідачем у ході перевірки не наведено жодного доказу того, що ціни реалізації продукції власного виробництва позивача є нижче звичайних цін.

Варто також зазначити, що з метою збереження ринків збуту продукції підприємства та отримання прибутку у майбутньому, при визначенні ціни товарів під час укладення договорів у періоді, що перевіряється, позивач виходив з оцінки ситуації на відповідному ринку та інформації про такі товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів з наявності розумних економічних, соціальних та інших причин (ділової мети) укладення угод купівлі-продажу.

Позивачем зазначено, що головною діловою метою господарювання для ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» є як отримання доходу, так і утримування позицій на ринках збуту розчину соляної кислоти.

У постанові від 17.03.2020 у справі №812/9439/13-а Верховний Суд зазначив, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.

Таким чином, враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, суд вважає, що ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» підтверджено, що встановлена ним ціна є обґрунтованою, звичайною ціною розчину соляної кислоти 14%.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Як наслідок, є необґрунтованими та такими, що суперечить вимогам Податкового кодексу України висновки відповідача про порушення позивачем положень підпунктів пп.14.1.36, пп.14.1.71, пп. 14.1.80, пп.14.1.219 п.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198, п.200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIзі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку (ряд. 20.2.1 Декларації) в сумі 172001 грн, в тому числі по періодах у серпні 2023 року у сумі 152497 грн, у вересні 2023 року у сумі 16960 грн, у жовтні 2023 року у сумі 2544 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №004236/0702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява належить до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 07.05.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 13.02.2024 №004236/0702.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» (код ЄДРПОУ 05540209, Калуш-11, А-8, Івано-Франківська область, 77311) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.