Ухвала

від 23.08.2024 по справі 320/40005/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

23 серпня 2024 року м.Київ №320/40005/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Національного фонду досліджень України (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка,1, код в ЄДРПОУ 42734019)

до Державної аудиторської служби України (04070, м.Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 4, код в ЄДРПОУ 40165856)

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Національний фонд досліджень України до Державної аудиторської служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1-7 Вимоги Державної аудиторської служби України (лист від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024) про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/40005/24 передано до розгляду судді Жуку Р.В.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 1-7 Вимоги Державної аудиторської служби України (лист від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024) про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що Держаудитслужба вважає, що під час ревізії вона встановила в діяльності Фонду низку порушень чинного законодавства, які не усунуті (на час складення Вимоги), й тому Відповідач адресував Позивачу такі вимоги:

1. Розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників установи, винних у допущених правопорушеннях.

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету), порушення щодо утримання у вересні-грудні 2020 року понаднормової одиниці головного спеціаліста відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи в штаті Фонду, що призвело до зайвого нарахування і виплати заробітної плати загалом на суму 157,91 тис. гривень.

3. Забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) витрат на суму 450,4 тис. грн, допущених внаслідок проведення витрат на відрядження за кордон без погодження з органом управління - Кабінетом Міністрів України.

4. Відповідно до вимог абзацу третього підпункту 10 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП органу управління НФДУ - науковій раді, у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу) до службових осіб, винних в незаконному звільненні працівника НФДУ, що призвело до оплати незаконно звільненому працівникові за рахунок державного бюджету коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу на загальну суму 830,43 тис. гривень.

5. Не допускати надалі порушення норм Бюджетного кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зважаючи на те, що розрахунки, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, включені до кошторису та є невід`ємною його частиною. У розрахунках до кошторису за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг» враховувати фактично спожиті натуральні показники енергоносіїв минулого року та витрати, здійснені на їх споживання, а також очікуваний відсоток підвищення тарифів у поточному році.

6. Під час складання штатного розпису дотримуватися Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459.

7. У діяльності Фонду не допускати надалі порушень норм Закону України «Про публічні закупівлі» та забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) допущених порушень унаслідок здійснення закупівель за завищеною ціною (ПДВ) на загальну суму 366,46 тис. гривень.

Позивач стверджує, що порушень у своїй діяльності, про які йдеться у Вимозі, Фонд не допускав, а Вимога в кожному її пункті є протиправною та спрямована на виконання Позивачу безпідставно.

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що для відновлення своїх порушених прав і усунення негативних наслідків виконання протиправної Вимоги Позивач буде змушений повторно (і неодноразово) звертатися до судів із іншими позовами.

У деяких випадках виконання Вимоги відновлення порушених прав Фонду буде неможливим узагалі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до норм ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № 3Д/460/20, де, серед іншого, йдеться посилання і на іншу судову практику Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом також враховано висновок Верховного Суду викладеного у постанові від 21.11.2018 у справі N 826/8556/17, в частині того, що "необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих саме позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що обставини правомірності/протиправності дій Державної аудиторської служби України щодо прийняття оскаржуваної вимоги можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем та і відповідачем.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Суд зазначає, що заявник не надав жодного доказу щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, заява про встановлення заходів забезпечення позову не містить обґрунтування щодо ситуація, яка може скластися та при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат або взагалі їх відновлення стане неможливим.

Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Національного фонду досліджень України про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Жук Р.В.