Рішення

від 29.08.2024 по справі 826/9920/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року місто Київ № 826/9920/17

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі позивач, ТОВ "Текссол-С") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 №0009374202.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889 (далі - договір) між товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" та Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 16.09.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 скасовано в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 року №0009374202, направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 залишено без змін.

Таким чином, під час нового розгляду даної справи суд розглядає виключно позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 №0009374202

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 ухвалено прийняти до провадження дану справу, розгляд якої здійснюватиметься суддею Донцем В.А., здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 замінено відповідача у справі Офіс великих платників податків Державної податкової служби, його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, контролюючий орган).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив наданої після касаційного розгляду даної справи, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0009374202 прийняте на підставі необґрунтованого висновку акту камеральної перевірки від 03.07.2017 №1518/28-10-42-02/35892372 про несвоєчасність реєстрації ТОВ "Текссол-С" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Так, позивач наголошує, що порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН зафіксоване в акті камеральної перевірки від 03.07.2017 №1518/28-10-42-02/35892372 зумовлене протиправними діями відповідача, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889.

При цьому, позивач визнає, що пропустив строк реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 58 від 07.02.2017 на суму податку на додану вартість 5 250 грн, а тому позивач погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2017 №0009374202 лише у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 525 грн, та вважає вказане рішення протиправним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказав, що договір про визнання електронних документів був чинний до 22.03.2017, а позивач знехтував можливістю вчасно зареєструвати податкові накладні, що й призвело до порушення граничного строку їх реєстрації в ЄРПН.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено.

21.03.2017 позивач подав до контролюючого органу договір про визнання електронних документів №9045971889, проте відповідно до квитанції №2 документ не прийнято, у зв`язку з недостовірною інформацією про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається договір, що суперечить вимогам п.5.3 роздiлу III Інструкцiї з пiдготовки та подання податкових документiв в електронному виглядi засобами телекомунiкацiйного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України вiд 10.04.2008 № 233, зареєстрованого в Мiнюстi України 16.04.2008 № 320/15011.

22.03.2017 позивачем повторно надіслано відповідачу вказаний договір про визнання електронних документів, проте відповідно до квитанції №2 такий не прийнято в результаті виявленої помилки:

"Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін`юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011 (Код: 1)".

Листом від 07.04.2017 №19711/10/28-10-08-0320 контролюючий орган повідомив позивача про укладення договору про визнання електронних документів від 31.03.2017 року, що підтверджується квитанцією №2, та здійснено реєстрацію податкових накладних 03.04.2017.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ "Текссол-С" (код 35892372) в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 03.07.2017 №1518/28-10-42-02/35892372, яким встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), а саме: термінів реєстрації податкових накладних №58 від 07.02.2017, №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017, що підлягають наданню покупцю - платнику на додану вартість.

10.07.2017 позивач надав заперечення до акту перевірки, які за результатом розгляду контролюючим органом залишені без задоволення.

26.07.2017 відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення та розрахунок від 26.07.2017 №0009374202 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 64 876,26 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017.

Дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889, визнані протиправними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.09.2021 у відповідній частині.

Повертаючи на новий розгляд дану справу в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0009374202, Верховний Суд у постанові від 16.09.2021 вказав, що "… вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що платник податків, виписавши податкові накладні в лютому і березні 2017 року міг їх зареєструвати до моменту закінчення строку дії попереднього договору про визнання електронних документів, що діяв до 22.03.2017, так як згідно із приписами ПК України платнику був встановлений 15-денний строк для їх реєстрації.

В даному випадку, судами не було з`ясовано, які саме податкові накладні позивач зареєстрував в ЄРПН та чи було ним порушено 15 денний строк їх реєстрації, з огляду на те, що в більшості такий строк реєстрації припадав саме на час, коли позивач намагався зареєструвати договір про визнання електронних документів, дії по тривалій не реєстрації якого визнано судами протиправними.

При цьому необхідно звернути увагу на дату квитанції №2, відповідно до якої договір про визнання електронних документів прийнятий податковим органом лише від 03.04.2017 (а.с.23), та більшість податкових накладних по яким відповідачем встановлено порушення строку реєстрації в ЄРПН були зареєстровані в цей же день (а.с.17).

Тобто, порушення відповідачем строку реєстрації договору є причиною не своєчасної реєстрації більшості податкових накладних.

Тобто, для правильного вирішення даного спору важливо встановити дійсну вину позивача щодо несвоєчасної реєстрації ПН у ЄРПН, про що не раз наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема постанова від 21.06.2019, справа №П/811/2249/17, адміністративне провадження №К/9901/65367/18."

Враховуючи неведені висновки Верховного Суду, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Стаття 109 ПК України визначає, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Щодо наявності вини позивача щодо несвоєчасної реєстрації у ЄРПН податкових накладних №58 від 07.02.2017, №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017, суд зазначає наступне.

З огляду на визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН, позивач був зобов`язаний зареєструвати податкову накладну №58 від 07.02.2017 до 28.02.2017, а решту податкових накладних до 31.03.2017.

Позивач визнає порушення строку реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 58 від 07.02.2017 на суму податку на додану вартість 5 250 грн та погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 525 грн.

Суд зауважує, що з огляду на дати складання решти податкових накладних позивач дійсно міг зареєструвати такі податкові накладні у ЄРПН до 22.03.2017, тобто до дати закінчення строку договору про визнання електронних документів.

Разом з цим, наявність у позивача вказаної можливості не може нівелювати право позивача зареєструвати такі податкові накладні до 31.03.2017.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір про визнання електронних документів був чинний до 22.03.2017, а позивач знехтував можливістю вчасно зареєструвати податкові накладні, що й призвело до порушення граничного строку їх реєстрації в ЄРПН.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивач вчинив дії щодо укладення договору про визнання електронних документів з 22.03.2017, однак внаслідок протиправних дій відповідача такий договір укладено лише 03.04.2017.

Зазначені податкові накладні, складені у березні 2017 року, позивач зареєстрував 03.04.2017, тобто одразу після поновлення такої можливості, без невиправданих затримок та зволікань.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив просить відшкодувати судові витрати, які він поніс у зв`язку із розглядом даної справи, а саме судовий збір у розмірі 7 141,74 грн.

При цьому, судовий збір у сумі 1 600 грн повернуто позивачу рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018.

Відтак, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 5 541,74 грн.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5541,74 грн (п`ять тисяч п`ятсот сорок одна гривня сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнуваньЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35892372).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44082145).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.