Постанова

від 23.12.2024 по справі 826/9920/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9920/17 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі - позивач, ТОВ "Текссол-С") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 №0009374202.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889 (далі - договір) між товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" та Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 16.09.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 скасовано в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 року №0009374202, направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 залишено без змін.

Таким чином, під час нового розгляду даної справи суд розглядає виключно позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2017 №0009374202

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.03.2017 позивач подав до контролюючого органу договір про визнання електронних документів №9045971889, проте відповідно до квитанції №2 документ не прийнято, у зв`язку з недостовірною інформацією про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається договір, що суперечить вимогам п.5.3 роздiлу III Інструкцiї з пiдготовки та подання податкових документiв в електронному виглядi засобами телекомунiкацiйного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України вiд 10.04.2008 № 233, зареєстрованого в Мiнюстi України 16.04.2008 № 320/15011.

22.03.2017 позивачем повторно надіслано відповідачу вказаний договір про визнання електронних документів, проте відповідно до квитанції №2 такий не прийнято в результаті виявленої помилки:

"Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін`юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011 (Код: 1)".

Листом від 07.04.2017 №19711/10/28-10-08-0320 контролюючий орган повідомив позивача про укладення договору про визнання електронних документів від 31.03.2017 року, що підтверджується квитанцією №2, та здійснено реєстрацію податкових накладних 03.04.2017.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ "Текссол-С" (код 35892372) в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 03.07.2017 №1518/28-10-42-02/35892372, яким встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), а саме: термінів реєстрації податкових накладних №58 від 07.02.2017, №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017, що підлягають наданню покупцю - платнику на додану вартість.

10.07.2017 позивач надав заперечення до акту перевірки, які за результатом розгляду контролюючим органом залишені без задоволення.

26.07.2017 відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення та розрахунок від 26.07.2017 №0009374202 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 64 876,26 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017.

Дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889, визнані протиправними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.09.2021 у відповідній частині.

Повертаючи на новий розгляд дану справу в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0009374202, Верховний Суд у постанові від 16.09.2021 вказав, що "… вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що платник податків, виписавши податкові накладні в лютому і березні 2017 року міг їх зареєструвати до моменту закінчення строку дії попереднього договору про визнання електронних документів, що діяв до 22.03.2017, так як згідно із приписами ПК України платнику був встановлений 15-денний строк для їх реєстрації.

В даному випадку, судами не було з`ясовано, які саме податкові накладні позивач зареєстрував в ЄРПН та чи було ним порушено 15 денний строк їх реєстрації, з огляду на те, що в більшості такий строк реєстрації припадав саме на час, коли позивач намагався зареєструвати договір про визнання електронних документів, дії по тривалій не реєстрації якого визнано судами протиправними.

При цьому необхідно звернути увагу на дату квитанції №2, відповідно до якої договір про визнання електронних документів прийнятий податковим органом лише від 03.04.2017 (а.с.23), та більшість податкових накладних по яким відповідачем встановлено порушення строку реєстрації в ЄРПН були зареєстровані в цей же день (а.с.17).

Тобто, порушення відповідачем строку реєстрації договору є причиною не своєчасної реєстрації більшості податкових накладних.

Задовольнячи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені податкові накладні, складені у березні 2017 року, позивач зареєстрував 03.04.2017, тобто одразу після поновлення такої можливості, без невиправданих затримок та зволікань

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач стверджував про порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних №88 від 15.03.2017, №85 від 14.03.2017, №82-84 від 13.03.2017, №80 від 10.03.2017, №74 від 07.03.2017, №69 від 06.03.2017, №67 від 03.03.2017, №66 від 02.02.2017, №65 від 01.03.2017, у зв`язку із цим до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 64 351,26 грн.

Позивач вказує, що дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 №9045971889, визнані протиправними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.09.2021 у відповідній частині.

При цьому необхідно звернути увагу на дату квитанції №2, відповідно до якої договір про визнання електронних документів прийнятий податковим органом лише від 03.04.2017 (а.с.23), та більшість податкових накладних по яким відповідачем встановлено порушення строку реєстрації в ЄРПН були зареєстровані в цей же день

З огляду на визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН, позивач був зобов`язаний зареєструвати податкову накладну №58 від 07.02.2017 до 28.02.2017, а решту податкових накладних - до 31.03.2017.

Позивач визнає порушення строку реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 58 від 07.02.2017 на суму податку на додану вартість 5 250 грн та погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 525 грн.

Колегія суддів вказує, що з огляду на дати складання решти податкових накладних позивач дійсно міг зареєструвати такі податкові накладні у ЄРПН до 22.03.2017, тобто до дати закінчення строку договору про визнання електронних документів.

Разом з цим, наявність у позивача вказаної можливості не може нівелювати право позивача зареєструвати такі податкові накладні до 31.03.2017.

Тому колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що договір про визнання електронних документів був чинний до 22.03.2017, а позивач знехтував можливістю вчасно зареєструвати податкові накладні, що й призвело до порушення граничного строку їх реєстрації в ЄРПН необгрунтованими.

Оскільки позивач вчинив дії щодо укладення договору про визнання електронних документів з 22.03.2017, однак внаслідок протиправних дій відповідача такий договір укладено лише 03.04.2017.

Зазначені податкові накладні, складені у березні 2017 року, позивач зареєстрував 03.04.2017, тобто одразу після поновлення такої можливості, без невиправданих затримок та зволікань.

З огляду на викладене, у діях позивача відсутня обов`язкова складова податкового правопорушення - вина, а отже відповідач неправомірно застосував до позивача санкції за невчасну реєстрацію спірної податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0009374202 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 351,26 грн.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма