Рішення

від 29.08.2024 по справі 320/10455/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року місто Київ № 320/10455/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін питання заміни відповідача правонаступником в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Переселенське-К"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відповідач, ГУ ДПС у Київській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське-К" (третя особа-1, ПСП "Переселенське-К"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" (третя особа-2, ТОВ "Агро Пульс"), з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5074139-5505-1016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/10455/20 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2021 ухвалено прийняти до провадження дану справу, здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог з урахування додатково наданих пояснень зазначено, що нормами податкового законодавства України для уникнення дублювання обов`язків зі сплати земельною податку у фізичної особи як власника земельної ділянки і суб`єкта господарювання який використовує таку земельну ділянку, передбачено можливість звільнення фізичної особи-власника земельної ділянки від обов`язку сплати земельного податку у разі передачі такої земельної ділянки у користування.

У даному випадку фактичним користувачем земельної ділянки є ПСП "Переселенське-К", а тому позивач не є платником земельного податку за таку земельну ділянки.

При цьому, ПСП "Переселенське-К" виконало обов`язок зі сплати земельного податку, що підтверджується платіжним дорученням від 22.04.2020 №6560.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказав, що У спірних правовідносинах ПСП "Переселенське-К" користується земельної ділянкою на підставі договору про співпрацю з ТОВ "Агро Пульс", який, в свою чергу, за договором оренди прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення від ОСОБА_1 , якому ця земельна ділянка належить на праві приватної власності.

Таким чином, ПСП "Переселенське-К" не є землекористувачем в розумінні положень пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), що зумовлює відсутність правових підстав для делегування обов`язку щодо сплати земельного податку фактичному користувачу земельної ділянки.

Наявність укладеного договору оренди земельної ділянки між позивачам та ТОВ "Агро Пульс", яке, в свою чергу, є платником єдиного податку 3 групи, також не звільняє власника такої земельної ділянки від сплати земельного податку.

Також відповідач зауважив, що згідно із платіжним дорученням від 22.04.2020 №6560 сплачено єдиний податок, а не земельний податок.

Треті особи подали письмові пояснення за змістом яких підтримали вимоги позовної заяви та зауважили, що користувачем належної позивачу земельної ділянки є ПСП "Переселенське-К", яке виконало обов`язок щодо сплати земельного податку за вказану земельну ділянку.

Дослідивши докази, суд установив.

ОСОБА_1 у 2020 році був власником земельної ділянки на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, площею 3,264 га, кадастровий номер ділянки: 3222286000:03:012:0006.

ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Пульс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, площею 3,264 га, кадастровий номер ділянки: 3222286000:03:012:0006.

01.05.2018 між ТОВ "Агро Пульс" та ПСП "Переселенське-К" укладено договір про співпрацю №02/18, відповідно до умов якого зазначене ПСП зобов`язується для забезпечення співпраці надати можливість ТОВ "Агро Пульс" обробляти земельні ділянки, які належать ТОВ "Агро Пульс" на праві власності або праві користування (оренди). ТОВ "Агро Пульс" зобов`язується оформляти на своє ім`я договори оренди з власниками земельних ділянок, здійснювати їм виплату встановлених договорам платежів та інші зобов`язання.

У пункті 5.2 вказаного Договору визначено, що ПСП "Переселенське-К" забезпечує ТОВ "Агро Пульс" грошовими коштами для виплати орендної плати та здійснення інших платежів, пов`язаних із користуванням земельними ділянками, які належать ТОВ "Агро Пульс" на праві власності або праві користування (оренди).

ПСП "Переселенське-К" є платником єдиного податку 4 групи.

Відповідно до платіжного доручення від 22.04.2020 №6560 ПСП "Переселенське-К" , сплатило єдиний податок за 2020 рік.

Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5074139-5505-1016, яким ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 865,97 грн.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5074139-5505-1016, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування, згідно приписів пункту 271.1 статті 271 ПК України, є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За змістом підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що земельну ділянку позивача ТОВ "Агро-Пульс" передано ПСП "Переселенське-К" на підставі договору про співпрацю №02/18 від 01.05.2018, за умовами якого користувачем земельної ділянки є землекористувач - ПСП "Переселенське-К", яке на належній правовій підставі користується земельною ділянкою позивача та відповідно до статті 269 ПК України відображає останню у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачує відповідний податок, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи ПСП "Переселенське-К" та платіжним дорученнями від 22.04.2020 №6560, №6558, 6557, 6565, 6563, 6561, 6562.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Сформоване відповідачем податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі не відповідає критерію "пропорційності", з огляду на недотримання контролюючим органом справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати земельного податку досягнута сплатою такого податку фактичним землекористувачем.

В свою чергу, сплата визначених контролюючим органом податкових зобов`язань спірним рішенням за земельну ділянку, матиме своїм наслідком подвійне оподаткування одного й того ж об`єкта оподаткування.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого. Внесення права користування земельною ділянкою до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним у даних правовідносинах. Крім того, матеріалами справи підтверджується як фактичне (безпосереднє) використання належної позивачу земельної ділянки саме ПСП "Переселенське-К", так і факт сплати ПСП "Переселенське-К" податку за вказану земельну ділянку.

Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі №815/5979/17, від 06.02.2019 у справі №824/230/17-а, від 24.09.2019 у справі №806/7171/13-а, від 28.04.2020 у справі №814/536/15 неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.

Проаналізувавши приписи законодавства, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5074139-5505-1016.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 840,8 грн, а тому вказана сума судового збору підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження заявлених витрат на правову допомогу у сумі 4200 грн позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 18.08.2020, акт від 24.09.2020 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг б/н від 18.08.2020, звіт по виконаних роботах за період з 05.09.2020 по 24.09.2020, розрахунок вартості правової допомоги за період з 05.09.2020 по 24.09.2020 на суму 1200 грн, попередній розрахунок приблизної вартості правової допомоги на суму 3000 грн.

Разом з цим, у звіті по виконаних роботах за період з 05.09.2020 по 24.09.2020, який є Додатком 1 до акту від 24.09.2020 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг б/н від 18.08.2020, вказано про надання позивачу послуг вартістю 1200 грн з подання відзиву на позовну заяву.

Суд зауважує, що отримання позивачем послуги з подання відзиву на позовну заяву не узгоджується зі змістом спірних правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу та прийняття ним за актом прийому-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг б/н від 18.08.2020, послуг згідно із попереднім розрахунком приблизної вартості правової допомоги.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів оплати вказаних послуг.

З урахуванням наведеного суд констатує відсутність документального підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у сумі 4200 грн, а тому немає підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача заявлених витрт на правову допомогу.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.05.2020 №5074139-5505-1016.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,8 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44096797).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.