Рішення

від 23.08.2024 по справі 340/3786/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3786/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ПП «ВК Технополь» (код ЄДРПОУ 36023441; адреса: вул. Мурманська, 29Д, селище міського типу Нове, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014)

до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул. Генерала Родимцева, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004)

про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054088 від 30.04.2024, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з ПП «ВК ТЕХНОПОЛЬ», код ЄДРПОУ 36023441, адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою відповідача № ПШ 054088 від 30.04.2024 до Підприємства застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за здійснення перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної. Водночас, позивач зазначає, що на час проведення рейдової перевірки автомобіль, який здійснював перевезення вантажу перебував у користуванні фізичної особи ОСОБА_1 на підставі договору позички, тому просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти доводів позивача в поновному обсязі та зазначив, що оскаржувану постанову винесено правомірно та з дотриманням вимог законодавства.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:

- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

Розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

05 березня 2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки в м. Кропивницькому проводилась рейдова перевірка.

Під час цієї перевірки був зупинений транспортний засіб марки MAN TGM 18.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів .

Під час здійснення перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_2 не надав старшому державному інспектору документ товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, обов`язкова наявність якого передбачена статтею 4 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення старшим державним інспектором було складено акт №АР044621 від 05.03.2024, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567.

Зазначається, що водій ОСОБА_2 зі змістом акту №АР044621 від 05.03.2024 був ознайомлений під підпис, зауважень та жодних пояснень до акту не надав.

Повідомленням про розгляд справи позивача було запрошено прибути на розгляд справи призначений на 16 квітня 2024 року.

16 квітня 2024 року представник позивача прибув на розгляд справи та подав до відповідачеві письмові заперечення щодо зафіксованого порушення зазначеного в акті проведення перевірки, оскільки станом на 05 березня 2024 року автомобіль марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 перебував у користуванні фізичної особи.

Відповідач відклав розгляд справи та направив на адресу позивача запит щодо надання договору позички та відклав розгляд справи на 30 квітня 2024 року.

На розгляд справи позивач не прибув, додаткових пояснень чи документів відповідачеві не надав.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 054088 від 30 квітня 2024 року за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший документ, передбачений законом.

Не погоджуючись з винесеною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Як передбачено статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.

Спірна постанова № ПШ 054088 від 30 квітня 2024 року прийнята у зв`язку з порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III регламентує, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За обставинами справи посадовими особами Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка транспортних засобів на дотримання автомобільними перевізниками дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.

Спірним у цій справі є питання ненадання водієм необхідних документів в момент перевірки, а надання таких документів позивачем лише до суду (договір позички транспортного засобу).

При цьому, Верховним Судом у постановах від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22 та інших подібних - сформовано наступну сталу та послідовну судову практику щодо застосування статей 48 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

Позивач, заперечуючи проти застосування до нього адміністративно-господарських штрафів, вказує, що він дійсно є власником вантажного автомобіля евакуатора марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 .

Воднораз, до позовної заяви позивач додав копію договору позички від 29.01.2024 року, за яким, об`єкт позички - автомобіль марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 передано у користування фізичній особі ОСОБА_1 .

Згідно з актом передачі-приймання автомобіля до договору позички від 29 січня 2024 року, позивач передав, а ОСОБА_1 прийняла автомобіль марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 .

Тобто, відповідач помилився при визначенні суб`єкта застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на встановлені обставини, позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні статей 1, 33 Закону №2344-ІІІ, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Вказане було зазначено позивачем в письмових поясненнях, наданих при розгляді адміністративної справи.

Стосовно доводів відповідача, що під час розгляду адміністративної справи позивач не надавав посадовим особам Укртрансбезпеки договору позички транспортного засобу, суд зазначає, що вказані відповідачем обставини не впливають на суть спірних правовідносин. Жодна норма діючого законодавства не визначає такі обставини в якості підстави для покладення відповідальності згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на власника транспортного засобу, який в установленому порядку передав цей транспортний засіб в тимчасове платне користування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин позивач не є автомобільним перевізником та не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Інші доводи сторін не спростовують встановлені обставини у даній справі.

За таких умов, відсутня потреба у з`ясуванні обґрунтованості інших доводів позивача, наведених у позовній заяві, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 054088 від 30 квітня 2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПП «ВК Технополь» (код ЄДРПОУ 36023441) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845). Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не подані.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ПП «ВК Технополь» (код ЄДРПОУ 36023441; адреса: вул. Мурманська, 29Д, селище міського типу Нове, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул. Генерала Родимцева, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054088 від 30.04.2024, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з ПП «ВК ТЕХНОПОЛЬ», код ЄДРПОУ 36023441.

Стягнути на користь ПП «ВК Технополь» (код ЄДРПОУ 36023441) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК