Ухвала

від 28.08.2024 по справі 380/17903/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17903/24

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

28 серпня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» (місце проживання: 79061, м. Львів, пр. Чорновола, 95/52, код ЄДРПОУ) звернулося до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896), Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26256622), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (ЄДРПОУ 19329381);

- зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути і вирішити питання щодо включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (ЄДРПОУ 19329381);

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», а саме в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп.Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД»).

Представник позивача 27.08.2024 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) №1039 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», а саме, в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД»).

Заява обґрунтована тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.08.2024 №1039 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на проспекті Свооди,16-18 (ТзОВ «БіНП ЛТД). Рішення ВК ЛМР прийняте на підставі листів Галицької районної адміністрації ЛМР від 04.07.2024 за №4-31-36821, від 11.07.2024 №4-31-38049 та від 11.07.2024 №4-31-38054. Вказане рішення порушує права позивача, містить очевидні ознаки протиправності та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано строки його виконання, які закінчуються швидше ніж судом буде розглянута справа та прийнято рішення, що унеможливлює здійснення правосуддя та реалізацію права на справедливий суд. Враховуючи, що відповідач має намір вчинити дії щодо демонтажу об`єкту, який належить позивачу та встановлений правомірно, наявні достатні правові підстави для зупинення дії рішення Львівської міської ради (виконавчий комітет) (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) №1039 від 06.08.2024 в частині п. 1.3. щодо Демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на проспекті Свободи, 16- 18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД»).

Якщо оскаржуване рішення вже буде виконане, очевидно що визнання його протиправним не дасть позивачу жодного ефекту та не принесе ніякого результату. Наголошує, що складність конструкції, при демонтажі призведе до руйнування значної його частини. Окрім того, демонтаж призведе до припинення електропостачання і розірвання договірних відносин з ПрАТ «Львівобленерго».

Крім цього, представник позивача вказує на очевидність протиправності рішення відповідача, оскільки відповідач не залучив позивача до прийняття рішення, не надавши йому змогу аргументувати правомірність його діяльності, не врахував попередні рішення суду, якими визнано протиправними частини нормативного акту, яким керувався відповідач, прийняв рішення з порушенням процедури, передбаченої власними нормативно правовими актами. Всі ці обставини мають бути досліджені в судовому засіданні, але позивач не зможе їх доводити та їх доведення втратить будь-який сенс, якщо відповідач використавши свій адміністративний ресурс в порушенням права на справедливий суд демонтує МАФ. Позивач вважає, що наведене є підставою для вжиття заходів забезпечення позову згідно з ч.2 ст.150 КАС України. Просить заяву задовольнити.

Відповідно до положень ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

При вирішені заяви позивача про забезпечення позову, суд керувався таким.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Водночас, підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язане з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.

Суд враховує, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Відтак, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Предметом спору в даній справі є рішення виконкому ЛМР №1039 від 06 серпня 2024 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», за змістом якого пунктом 1.3 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, пунктом 2 вказаного рішення рекомендовано позивачу протягом 10 календарних днів демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 , а у разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку уповноважено Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління спільно з Галицькою районною адміністрацією здійснити такий демонтаж терміном до 31.08.2024 (пункти 2, 3, 4.1.3).

Суд звертає увагу на те, що визначені в оспорюваному рішенні терміни демонтажу тимчасової споруди спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, оскільки провадження у справі відкрито лише 28.08.2024.

Виконання відповідачем оскаржуваного рішення до завершення розгляду справи очевидно призведе до виникнення істотних перешкод для відновлення порушених прав позивача, у разі задоволення його позовних вимог, оскільки вимагатиме вжиття додаткових заходів та залучення значних ресурсів.

Відтак, на думку суду, без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного рішення, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.

Слід наголосити, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

На думку суду вказане свідчить про те, що негативні наслідки, за період чинності оспорюваного рішення, є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021 по справі №ЗД/380/67/20 у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також виконкому ЛМР) про демонтаж тимчасової споруди на території м. Львова. У зазначеній вище постанові Верховний Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснює підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення може істотно ускладнити виконання судового рішення.

А тому, беручи до уваги норми процесуального права, які регламентують питання забезпечення позову, висновки Верховного Суду щодо їх застосування у аналогічних справах, предмет спору та суть оспорюваного позивачем рішення, зміст правовідносин, у яких виник спір, суд вважає, що вказані в заяві заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними, відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки оспорюваному рішенню, не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, а також не здійснює перевірку його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 КАС України.

За цих обставин суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) №1039 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», а саме, в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД») до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії спірного рішення носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 804/2789/17, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю у запропонований позивачем спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) №1039 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД») до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/17903/24.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

СуддяР.І. Кузан