Постанова

від 30.12.2024 по справі 380/17903/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17903/24 пров. № А/857/23024/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Матковської З. М., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/17903/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції Кузан Р. І.,

дата ухвалення судового рішення 28 серпня 2024 року,

місце ухвалення судового рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» звернулося в суд з позовом до відповідачів - Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м.Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД; зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути і вирішити питання щодо включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД; визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі, а саме в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп.Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД).

Крім того, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі, а саме: в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі, в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД) до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/17903/24.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач- Виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що сам лише факт прийняття рішення Виконавчим комітетом Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року без застосування процедури його реалізації, встановленої Порядком розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові №4526, не заподією негативних наслідків для позивача. Зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На думку відповідача, у цій справі відсутня небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1039 від 06 серпня 2024 року, яке прийняте безпосередньо на підставі Ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26 грудня 2019 року, підпункт 7.8 пункту 7 якої визнаний протиправним та нечинним згідно з рішенням суду, свідчить про його очевидну протиправність, оскільки воно прийняте не на підставі, що передбачена законодавством України, а відтак підлягає скасуванню. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відповідача визначено строки його виконання, які закінчуються швидше ніж судом буде розглянута справа та прийнято рішення, що унеможливлює здійснення правосуддя та реалізацію права на справедливий суд. Якщо рішення відповідача стосовно демонтажу вже буде виконане, очевидно, що визнання його протиправним не дасть позивачу жодного ефекту та не принесе ніякого результату. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Враховуючи положення ст.312 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснює підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення може істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому беручи до уваги норми процесуального права, які регламентують питання забезпечення позову, висновки Верховного Суду щодо їх застосування у аналогічних справах, предмет спору та суть оспорюваного позивачем рішення, зміст правовідносин, у яких виник спір, суд вважає, що вказані в заяві заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними, відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» звернулося в суд з позовом до відповідачів - Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м.Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД; зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути і вирішити питання щодо включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД; визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі, а саме в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп.Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю БІНП ЛТД).

Крім того, Товариством подано заяву про забезпечення позову, зі змісту якої вбачається, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1039 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на проспекті Свободи,16-18. В оскаржуваному рішенні вказано строки його виконання, які закінчуються швидше ніж судом буде розглянута справа та прийнято рішення, що унеможливлює здійснення правосуддя та реалізацію права на справедливий суд. Враховуючи, що відповідач має намір вчинити дії щодо демонтажу об`єкту, який належить позивачу та встановлений правомірно, наявні достатні правові підстави для зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1039 в частині п.1.3. щодо Демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на проспекті Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД»). Якщо оскаржуване рішення вже буде виконане, очевидно, що визнання його протиправним не дасть позивачу жодного ефекту та не принесе жодного результату. Крім того, складність конструкції при демонтажі призведе до руйнування значної його частини, демонтаж призведе до припинення електропостачання і розірвання договірних відносин з ПрАТ «Львівобленерго». Позивач також покликається на очевидність протиправності рішення відповідача, оскільки відповідач не залучив позивача до прийняття рішення, не надавши йому змогу аргументувати правомірність його діяльності, не врахував попередні рішення суду, якими визнано протиправними частини нормативного акту, яким керувався відповідач, прийняв рішення з порушенням процедури, передбаченої власними нормативно правовими актами. Таким чином, наведені вище обставини мають бути досліджені у судовому засіданні, але позивач не зможе їх доводити та їх доведення втратить будь-який сенс, якщо відповідач, використавши свій адміністративний ресурс з порушенням права на справедливий суд, демонтує МАФ.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, у абзаці 1 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Матеріалами справи стверджується, що предметом спору у цій справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06 серпня 2024 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», за змістом якого пунктом 1.3 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності за адресою: проспект Свободи, 16-18. Так, пунктом 2 цього рішення рекомендовано позивачу протягом 10 календарних днів демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності за адресою проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, а у разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку уповноважено Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління спільно з Галицькою районною адміністрацією здійснити такий демонтаж терміном до 31 серпня 2024 року (пункти 2, 3, 4.1.3).

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, визначені в оскаржуваному рішенні терміни демонтажу тимчасової споруди спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, оскільки провадження у справі відкрито лише 28 серпня 2024 року, разом з тим, виконання відповідачем оскаржуваного рішення до завершення розгляду справи очевидно призведе до виникнення істотних перешкод для відновлення порушених прав позивача, у разі задоволення його позовних вимог, оскільки вимагатиме вжиття додаткових заходів та залучення значних ресурсів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного рішення, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить, при цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що негативні наслідки за період чинності оскаржуваного рішення є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не надає оцінки оспорюваному рішенню, не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, а також не здійснює перевірку його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 КАС України; вжиття запобіжного заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії спірного рішення носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснює підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення може істотно ускладнити виконання судового рішення, тому зазначені у заяві заходи забезпечення позову є співмірними, відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, а відтак наявні підстави для забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1039 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», а саме: в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп. Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД») до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.236, 242, 243, 246, 250, 308, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/17903/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді З. М. Матковська М. А. Пліш Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року.