Рішення

від 19.08.2024 по справі 460/5230/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2024 року м. Рівне№460/5230/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Волощук П.С.,

відповідача: представник Колесінська Н.П.,

третьої особи на стороні відповідача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доВідділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Вараської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі також ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради, в якому просила:

-визнати протиправною та скасувати відмову Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради, оформлену листом № 409 від 05.03.2024 на звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо можливості розміщення тимчасових споруд;

-зобов`язати Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 повідомлення про відповідність намірів щодо місця розташування тимчасових споруд.

Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_2 зазначала, що вона є фізичною особою-підприємцем, якій з метою провадження господарської діяльності відповідно до договору довгострокового тимчасового користування було надано у користування лісову ділянку в Мульчицькому лісництві для культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілей. Користуючись своїми правами, набутими в результаті укладення договору, щодо лісового користування, 21.02.2024 вона звернулася до відповідача із заявою про розгляд можливості розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм спортивного, фізкультурно-оздоровчого та реабілітаційного призначення за адресою: рекреаційна зона Білого озера ДП "Рафалівський лісгосп", Мульчицьке лісництво, квартал 90, виділ 8,9, площею 1,8 га, додавши до такої заяви усі необхідні документи. Листом від 05.03.2024 відповідач відмовив в реалізації намірів розміщення тимчасових споруд з підстав відсутності відповідної містобудівної документації, інформації щодо цілей використання тимчасових споруд, а також з огляду на запланованість розміщення тимчасових споруд в прибережній захисній смузі Білого озера. На думку позивача, зазначена відмова є необґрунтованою, надуманою, недобросовісною, нерозсудливою та такою, що перешкоджає її законній підприємницькій діяльності. Так, позивач наголошувала на тому, що її права фізичної особи-підприємця в розміщенні тимчасових споруд, як лісокористувача, не можуть бути обмежені внаслідок недоопрацювань відповідних органів щодо розроблення відповідної містобудівної документації. Зауважувала, що прибережна захисна смуга для озера Біле, у зв`язку з відсутністю містобудівної документації, становить 100 метрів навколо водойми уздовж урізу води, а твердження відповідача про намір розміщувати позивачем тимчасові споруди в прибережній захисній смузі є непідтвердженими та необґрунтованими. Вказувала, що до відповідача із відповідною заявою про намір розміщення тимчасових споруд зверталась як фізична особа-підприємець, зазначаючи призначення встановлення споруд: спортивне, фізкультурно-оздоровче та реабілітаційне, що кореспондується з метою, для якої їй було передано лісову ділянку у довгострокове тимчасове користування. З огляду на викладене. ФОП ОСОБА_2 просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.07.2024 на 10:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 10.06.2024, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що рішення про відмову ФОН ОСОБА_2 в реалізації намірів розміщення тимчасових споруд відділом не приймалося, а лише надавалося письмове роз`яснення щодо даного питання. Відповідач зауважував, що до заяви позивачем будо додано фрагменти Проекту "Схема розміщення/тимчасових споруд ТОВ "ПЕРЛА ПОЛІССЯ" на території ДП Рафалівський лісгосп" Мульчицького лісництва в кварталі 90, виділ (8,9) площею 1.8 га". Виходячи з вищевикладеного, тимчасові споруди та малі архітектурні форми спортивного, фізкультурно-оздоровчого та реабілітаційного призначення об`єкти, які позивач планувала розмістити на території ДП "Рафалівський лісгосп" Мульчицького лісництва в кварталі 90, виділ (8,9) не є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, а отже розгляд даного звернення не підпадав під дію наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності". Для визначення намірів щодо місця розташування тимчасових споруд містобудівній документації, будівельним нормам відповідний пакет документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, міської ради, районної державної адміністрації. Містобудівна документація на місцевому рівні на територію ДП "Рафалівський лісгосп" Мульчицького лісництва квартал 90, виділ (8,9) в стадії розроблення, про що інформовано позивача, тому подана заява розглядалася на відповідність державним будівельним нормам. Відповідно ж до вимог державних будівельних норм у межах прибережних захисних смуг розміщення будинків, споруд, комунікацій не допускається. Згідно з п."г" ч.2 ст.61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. При цьому недостатня визначеність поняття "об`єкт фізичної культури і спорту" унеможливлює однозначне розуміння того, які саме об`єкти можуть бути розміщені у прибережних захисних смугах. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановленої прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. За наведеного, просив у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 08.07.2024 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 08.08.2024 о 11:00 год.

11.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Ухвалою суду від 06.08.2024 задоволено клопотання виконавчого комітету Вараської міської ради. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Вараської міської ради.

12.08.2024 третьою особою подані письмові пояснення, в яких зазначено про необґрунтованість та безпідставність, на думку такої особи, заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні, призначеному на 19.08.2024, представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених у позові підстав. Просив позовну заяву задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 19.08.2024, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 з 18.07.2001 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що не є спірним у справі.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.05.2024 позивач здійснює наступні види економічної діяльності:

"47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)

47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами

56.30 Обслуговування напоями

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

55.30 Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів

93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг".

04.09.2014 між постійним лісокористувачем, власником лісів Державним підприємством "Володимиецьке лісове господарство" (далі Сторона 1) та тимчасовим лісокористувачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі Сторона 2) укладено Договір №105 довгострокового тимчасового користування лісами (долі Договір користування).

Згідно з п.1, п.2 Договору користування Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілей.

У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 2,3 гектарів, яка розташована в Мульчицькому лісництві, кварталі 90, виділ (8,9,10,11) на території Більськовільської сільської ради в адміністративних межах Володимирецького району Рівненської області згідно планом-схемою (додається).

Відповідно до п.3-5 Договору користування на момент передачі в користування на лісовій ділянці розміщені такі об`єкти: відсутні.

Лісова ділянка, яка передається в користування, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: відсутні.

Інші особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання: відсутні.

Пунктом 22 Договору користування визначені права Сторони 2, а саме:

-здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього Договору та законодавства;

-за погодженням із Стороною 1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності;

-отримувати продукцію і доходи від її реалізації;

-приступити до використання лісової ділянки у термін, визначений пунктом 9 цього Договору;

-отримувати від Сторони 1 необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки;

-вносити пропозиції щодо перегляду умов цього Договору або його розірвання у випадках, передбачених цим Договором та законом;

-здійснювати інші права, надані законом.

Згідно з п.24 Договору користування його укладено строком на 15 років, що діє з 04.09.2014 до 03.09.2029 включно.

21.02.2024 ФОП ОСОБА_2 звернулася до виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою, в якій просила розглянути можливість розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм спортивного, фізкультурно-оздоровчого реабілітаційного призначення за адресою: рекреаційна зона Білого озера ДП "Рафалівський лісгосп", Мульчицьке лісництво, квартал 90, виділ (8,9) площею 2,3 га. Додатково повідомляла, що розміщення таких тимчасових споруд і малих архітектурних форм погоджено з основним землекористувачем ДП "Рафалівський лісгосп" згідно умов договору оренди та наявні технічні умови на підключення електропостачання. Орендна плата вноситься вчасно і в повному обсязі. Зауважень чи приписів від жодних контролюючих органів щодо використання та умов договору немає.

За змістом такої заяви до неї позивачем додано:

1.Графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

2.Реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

У відповідь на заяву, відповідач листом від 05.03.2024 №409 повідомив наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

У листі відповідач звертав увагу, що відповідно до п.4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пункт 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Повідомив, що нa рекреаційну зону Білого озера Мульчицького лісництва ДП "Рафалівського лісгоспу" Вараського району Рівненської області в кварталі 90, виділ 8,9 наразі містобудівна документація відсутня. Містобудівна документація "Комплексний план просторового розвитку території Вараської міської територіальної громади", в якій буде визначено території, на яких дозволене розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в стадії розробки.

Відповідно до вимог пункту 14.2.5. Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, який поширюється на планування та забудову територій населених пунктів та міжселених територій на державному, регіональному та місцевому рівні - розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається у межах прибережних захисних смуг і визначених зон охоронюваного ландшафту, тощо.

Ширина прибережних захисних зон визначається ст.88 Водного кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру в користуванні ДСГП "Ліси України" знаходиться земельна ділянка площею 51,2217 га (кадастровий номер 5620881200:06:067:0123) на праві постійного користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Відповідач вказав, що у заяві позивача зазначено, що тимчасові споруди передбачено розмішувати в кварталі 90, виділ 8,9. Користування ДСГП "Ліси України" у кварталі 90 по захисній смузі Білого озера ширині орієнтовно складає 50 метрів лісових насаджень та 50 метрів водного плеса. Отже, тимчасові споруди заплановано розміщувати в прибережній захисній смузі Білого озера.

Також у заяві відсутня інформація щодо цілей використання зазначених тимчасових споруд, а саме: для провадження підприємницької діяльності. Повноваженнями щодо погодження розміщення тимчасових споруд не для підприємницької діяльності та малих архітектурних форм відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради не наділений.

При цьому, у листі зазначено, що у разі надходження до відділу заяви щодо можливості розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності така заява буде розглянута відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, ФОП ОСОБА_2 звернулася до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до положень ст.30 Закону №280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-ІV).

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VІ (далі - Закон №3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 28 Закону №3038-VІ передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати правилам благоустрою та здійснюється у визначеному законодавством порядку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" на виконання частини четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що додається (далі - Порядок №244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068.

Цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (п.1.1 Порядку №244).

Згідно з п. 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами (п.1.8 Порядку №244).

Пунктом 2.1 Порядку № 244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Цей перелік документів є вичерпним (п.2.2-2.3 Порядку №244).

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (п.2.4-2.5 Порядку №244).

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що розгляд питання про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності можливий за наявності заяви замовника довільної форми та документів згідно з переліком, який є вичерпним.

Відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив`язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та Порядком № 244.

Зміст вищенаведених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з комплексною схемою розміщення тимчасових споруд на території відповідного населеного пункту.

У протилежному випадку замовнику надається письмова аргументована відмова щодо реалізації намірів й можливості розміщення стаціонарної тимчасової споруди.

Поряд із цим, суд наголошує, що законодавством України урегульовано питання розміщення ТС, зокрема: визначено перелік документів, які подаються для отримання паспорта прив`язки для розміщення ТС, встановлено порядок його отримання (оформлення), наведені підстави продовження строку дії та анулювання паспорта прив`язки тощо.

На цьому акцентовано увагу й у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №2-а/250/12.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у заяві від 21.02.2024 просила виконавчий комітет Вараської міської ради розглянути можливість розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм спортивного, фізкультурно-оздоровчого реабілітаційного призначення за адресою: рекреаційна зона Білого озера ДП "Рафалівський лісгосп", Мульчицьке лісництво, квартал 90, виділ (8,9) площею 2,3 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 , серед іншого, покликалась на те, що її право в розміщенні тимчасових споруд, як лісокористувача та підприємця повністю підтверджене Договором довгострокового тимчасового користування лісами №105 від 04.09.2014.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що Договір тимчасового користування не регулює правовий статус тимчасової споруди та не є дозволом на розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди.

Обставини з приводу правових підстав для користування земельною ділянкою не входять до обсягу тих питань, котрі підлягають дослідженню суб`єктом владних повноважень при розгляді матеріалів звернення зацікавленої особи з приводу погодження намірів розташування тимчасової споруди та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 17.12. 2019 у справі №520/9231/18.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16 наведено висновок про те, що Закон №3038-VI та Порядок №244 не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

За змістом заяви ФОП ОСОБА_2 від 21.02.2024 до неї додано:

1.Графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

2.Реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Зазначене позивачем у заяві формулювання доданих до заяви документів повністю відповідає переліку, визначеному в Порядку №244.

Поряд з цим, судом також встановлено та жодним чином не спростовано стороною позивача в ході судового розгляду, що фактично до заяви ФОП ОСОБА_2 було долучено Проект "Схема розміщення тимчасових споруд ТОВ "ПЕРЛА ПОЛІССЯ" на території ДП "Рафалівський лісгосп" Мульчицького лісництва в кварталі 90, виділ (8,9) площею 1,8 га", розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за замовленням ТОВ "ПЕРЛА ПОЛІССЯ".

За визначенням понять, наведених у пункті 1.4 Порядку № 244, замовник суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС.

Тобто, за змістом долучених до заяви графічних документів позивач ФОП ОСОБА_2 , не виступала замовником даної документації щодо місця розташування тимчасових споруд.

Згідно ж долученим до заяви від 21.02.2024 Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_2 є: "47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 56.30 Обслуговування напоями".

Інших видів діяльності, зокрема і "93.29 - Організування інших видів відпочинку та розваг", про який вказує сторона позивача на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, поданий відповідачу Витяг не містив.

Долучена до матеріалів справи в ході судового розгляду Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджує види економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 станом на 30.05.2024 (зокрема "93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг"), однак не на час звернення позивача до відповідача із заявою від 21.02.2024.

Отже, належних документів з графічними матеріалами та реквізитами як замовника із вказівкою на напрямок підприємницької діяльності для розміщення тимчасових споруд позивачем до її заяви додано не було, що суперечить вимогам Порядку №244.

За відсутності обов`язкових документів, передбачених Порядком №244, які є вичерпними, подана позивачем заява від 21.02.2024 не могла розглядатися відповідачем як заява замовника про можливість розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Листом від 05.03.2024 №409 Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради позивачеві лише роз`яснено порядок та умови розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Фактично такий лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову в розміщення тимчасових споруд та не створює для позивача будь-яких правових наслідків.

За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом п. 9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі №712/3842/17, від 27.02.2020 у справі №500/477/15-а, від 12.05.2021 у справі №640/11938/20.

У даному випадку право позивача на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідачем порушене не було, оскільки неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, чого в межах спірних правовідносин не встановлено.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, а також доводи сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити повністю.

При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України"від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Вараської міської ради, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Вараш, Вараський р-н, Рівненська обл., 34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 44236553)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Вараської міської ради Адреса: майдан Незалежності, 1, м. Вараш, Рівненська область, 34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 03315879.

Повний текст рішення складений 29 серпня 2024 року

Суддя С.А. Борискін