Ухвала

від 29.08.2024 по справі 750/6256/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/6256/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/649/24 Категорія - ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024275440000375 від 09.04.2024 за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2024 року,

У С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кувечичі Чернігівського району Чернігівської області, з базовою середньою освітою, працюючий на посаді тракториста СВК «Полісся», одружений, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн., за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання штраф у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що влітку 1990 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_9 перебуваючи в с. Кувечичі Чернігівського району, Чернігівської області вступив у змову з невстановленою під час досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, щодо пособництва, надав невстановленій дізнанням особі свої анкетні дані та власний фотознімок для подальшого їх внесення до підробленого документу. Після чого, влітку 1990 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 сплатив невстановленій в ході досудового розслідування особі, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, за виготовлення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 , грошові кошти, сума яких в ході досудового розслідування не встановлена, та отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 з серійним номером НОМЕР_1 виданого ГАИ МВД-УВД 05.07.1990 року.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/125-24/4896-ДД від 16.04.2024, у першочерговий зміст посвідчення водія серії НОМЕР_1 , вносилися зміни в рукописні літеро-цифрові записи, які розміщені в графах: « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », «Отчество», «Дата и место рождения», «(дата выдачи)» піддавалися підчистці та виправленню з подальшою зміною першочергового змісту, на нові цифрові та рукописні записи. Встановити першочерговий зміст рукописних літеро-цифрових записів, які розміщені в графах: « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », «Отчество», «Дата и место рождения», «(дата выдачи)», що піддавались підчистці та виправленню, не представляється можливим у зв`язку із значним механічним видаленням поверхневого шару паперу.

В подальшому, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ТСЦ №7441 в м. Чернігів з метою заміни посвідчення водія старого зразка у формі книжечки з серійним номером НОМЕР_1 видане ГАЙ МВД-УВД 05.07.1990 року на посвідчення водія нового зразка, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, пред`явив адміністратору ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 підроблене посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 видане ГАИ МВД-УВД 05.07.1990 року на ім`я ОСОБА_9 , в якому, згідно висновку експерта №СЕ-19/125- 24/4896-ДД від 16.04.2024, у першочерговий зміст посвідчення водія серії НОМЕР_1 , вносилися зміни в рукописні літеро-цифрові записи, які розміщені в графах: «Фамилия», «Имя», «Отчество», «Дата и место рождения», «(дата выдачи)» піддавалися підчистці та виправленню з подальшою зміною першочергового змісту, на нові цифрові та рукописні записи.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що ОСОБА_9 влітку 1990 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) вчинив кримінальне правопорушення, а саме пособництво при підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою використання його іншою особою, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України. Вказує, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 підлягає звільненню від покарання у зв`язку із закінченням строків давності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України. Однак місцевий суд вказаних вимог не дотримався та призначив покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу 3400 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора повністю, захисника, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити з наведених в ній підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що фактичні обставини справи, як і кваліфікація дій обвинуваченого, ніким не оспорювалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку, даних щодо особи, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України, в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа має бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули 3 роки у разі вчинення кримінального проступку. За який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України вчинив влітку 1990 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено).

Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за даний кримінальний проступок, а також остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України.

Таким чином, ОСОБА_9 підлягає звільненню від покарання у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст., ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2024 щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_9 звільнити від призначеного судом покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4