Рішення

від 20.08.2024 по справі 520/15886/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2024 року справа № 520/15886/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В.

при секретарі судового засідання Глівінська Ю.О.,

за участю:

представників позивача - Асєєва А.С., Зубенко А.С.,

представників відповідачів - Тимкович І.О., Костін О.О., БринчакМ.П.,

прокурора - Кодацької Д.М.

представник третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" (вул. Київська, 51,с-ще Високий,Харківський р-н, Харківська обл.,62459, код ЄДРПОУ40143020) до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 4 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ02230856) , Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ43220275) третя особа: Харківська міська рада (майдан Конституції, 7,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003, код ЄДРПОУ04059243) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 02230856, яка полягає у неприйнятті рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 Га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 Га, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, у відповідності до Наказу «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» № 158 від 11.03.2013 року Міністерства Культури України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.04.2013 р. за №528/23060;

- зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 02230856, прийняти рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 Га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 Га, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 02230856, яка полягає у неподанні до Міністерства культури та інформаційної політики України документів, необхідних для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА;

- зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 02230856, у відповідності до Наказу «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» №158 від 11.03.2013 року Міністерства Культури України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.04.2013 р. за №528/23060, подати до Міністерства культури та інформаційної політики України необхідні документи необхідні для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України, яка полягає у невнесенні змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Греківська, 25;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, 0,098 га, розташованими за адресою: м.Харків, вул.Греківська, 25.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, розташована за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, цільове призначення якої «12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування стаціонарної АЗС», а також земельна ділянка за тією ж адресою з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, цільове призначення якої ідентичне.

У травні 2023 року позивачу стало відомо, що на належних йому земельних ділянках ніби-то розташовані об`єкти частини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» № 8828-ХА. На адвокатський запит представника позивача було отримано відповідь Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (ХОВА) № 05- 25/1311 від 27.05.2024 р., у якій зазначено, що земельні ділянки, належні позивачу були вилучені із складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» №8828-ХА, не належать до пам`яток археології. У відповіді також зазначено, що копії відповідних документів вже було надано, проте, як указав позивач, жодного рішення або іншого розпорядчого документу уповноваженого органу (ХОДА), на підставі яких впроваджувалися зміни надано не було, інформація про віднесення зазначених вище земельних ділянок до території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» перебуває у загальному доступі на сайті Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини.

Позивач вказує, що наразі ним не отримано жодних відомостей, які свідчать про вилучення із складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» №8828-ХА об`єктів, що розташовані на земельних ділянках, належних позивачу, а відтак, оскільки земельні ділянки не вилучені із Реєстру об`єктів культурної спадщини згідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, вони «Де-Юре» знаходяться в межах пам`ятки археології, оскільки розташовані в історичному ареалі м. Харкова та в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», що порушує права позивача, як власника земельних ділянок, на яких він здійснює свою підприємницьку діяльність, оскільки згідно вимог чинного законодавства неможливо здійснювати підприємницьку діяльність, яку провадить позивач, на земельних ділянках, віднесених до територій пам`яток археології. Порушення прав позивача полягає у бездіяльності державних органів щодо не вчинення дій з належного оформлення відповідного статусу земельних ділянок, які є власністю позивача та нерозривно пов`язані із здійсненням ним підприємницької діяльності та на яких перебувають об`єкти права власності позивача.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач - Департамент культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) надав до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

При цьому він вказав, що Департаментом, як органом охорони культурної спадщини, до повноважень якого належить і охорона пам`яток археології місцевого значення, на підставі висновків за результатами наукового археологічного дослідження від 30.08.2023 р. № 31-в/19-23 та від 30.08.2023р. № 32-в/19-2 ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» ІА НАН України, керуючись ст. 14-1 та ст. 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельні ділянки з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188, 6310138800:03:011:0101, що розташовуються по вул. Греківській, 25, м. Харкова, було вилучено із складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків». Відповідач вказував, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку органу охорони культурної спадщини щодо внесення змін до облікової документації шляхом видання розпорядчого акту, натомість в Методичних рекомендаціях щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини чітко зазначено, що зміни в обліковій документації завіряються підписами і печаткою. Згідно з п. 12 Порядку обліку ОКС до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються, зокрема, відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж. Питання щодо причин відсутності розробленої науково-проектної документації з визначення (внесення змін) щодо меж території вказаної пам`ятки пов`язане із відсутністю Порядку визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації, який відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» мав бути встановлений Кабінетом Міністрів України, але й досі відсутній.

В судовому засіданні представники відповідача - Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) підтримали доводи заперечень проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач Міністерство культури та інформаційної політики надав до суду відзив на адміністративний позову, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

При цьому він вказав, що пам`ятка археології «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА є пам`яткою місцевого значення. Виходячи з норм законодавства, зміна відомостей щодо, зокрема, території пам`ятки відбувається шляхом подання до Міністерства оновленої інформації органом охорони культурної спадщини обласної державної (військової) адміністрації. У Міністерства відсутні повноваження на самостійне внесення будь- яких змін до Реєстру без відповідного подання органу охорони культурної спадщини. Відповідно до наявної у Міністерства інформації Департамент культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації із поданнями щодо змін відомостей Реєстру стосовно пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» не звертався.

Відповідач зауважив, що науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Харків. Визначення меж історичного ареалу», затверджена наказом Міністерства від 27.02.2020р. № 1199 та включає межі території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» із зазначенням координат і земельних ділянок, які є складовою частиною пам`ятки. Відтак, виключення земельних ділянок із території пам`ятки лише шляхом оновлення облікової документації та внесення змін до відомостей Реєстру фактично не впливатиме на визначені межі території пам`ятки з огляду на її затвердження у згаданій науково-проектній документації.

Таким чином відповідач вважав, що з метою виключення земельних ділянок з території пам`ятки належним способом захисту інтересів може бути зобов`язання Харківської міської ради здійснити коригування науково-проектної документації.

В судовому засіданні представниця відповідача Міністерства культури та інформаційної політики підтримала доводи заперечень проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у справі Харківська міська рада Харківської області до суду свого представника не направила, подавши заяву про розгляд справи за відсутності свого представника. В поясненнях, наданих до суду позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. При цьому третя особа зазначила, що умовою належності земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188 площею 0,0728 га та 6310138800:03:011:0101 площею 0,098 га, які належать позивачу на праві власності, до категорії земель історико- культурного призначення є розташування на них об`єкта культурної спадщини, а саме: пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків». Оскільки їх належність до пам`ятки археології місцевого значення спростована проведеними науково- археологічними дослідженнями, на думку третьої особи, відповідачі мають повноваження та зобов`язані вчинити відповідні дії та ухвалити рішення, про що просить позивач в позовній заяві, з метою виключення земельних ділянок з пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Прокурор, що вступив у справу на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому зазначив, що із самої назви пам`ятки «Поселення Харків» (поселення у давні часи місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства) можна зробити висновок про її значну площу. Крім того, з наведеного у Паспорті об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків» опису пам`ятки вбачається, що територія використовується наразі в якості міської забудови, первісне призначення поселення; розмір 2000*4000 м.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про те, що територія пам`ятки не могла б обмежуватися лише територією земельних ділянок із кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 площею 0,0728 га та 6310138800:03:011:0101 площею 0,098 га. Археологічний об`єкт і земельні ділянки, розміщені в його межах, мають свою історично-культурну цінність не з моменту виявлення або оформлення облікової документації, а з часу утворення самого об`єкта (XVII ст.). Вищевикладене свідчить про наявність у пам`ятки археології «Поселення Харків» ознак, притаманних археологічним об`єктам культурної спадщини у розумінні ст. ст. 1, 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Звернув увагу, що науково підтверджена територія пам`ятки описана у документах, які стали підставою для взяття її на державний облік та посилання на які містить паспорт пам`ятки, зокрема: військово-топографічна 3-х верстова карта 1860- 1890-х рр. (Карта Шуберта); «История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905). Историческая монография» Багалія Д., Міллера Д.; «Описи Харківського намісництва кінця XVIIІ ст.». Зазначив, що вказану облікову документацію щодо спірного об`єкта культурної спадщини в обґрунтування його історичної цінності складено та підписано з дотриманням вищенаведених вимог законодавства.

В судовому засіданні прокурор підтримав викладені раніше доводи та міркування і просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 330468237, ТОВ «АЗС-АГЗС Греківська» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2019 р. належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, розташована за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, цільове призначення земельної ділянки «12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування стаціонарної АЗС».

Згідно Інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 315905560 позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2019 р. належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, розташована за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, цільове призначення якої ідентичне до наведеного вище.

За вказаною вище адресою розташовані нежитлові будівлі літ., літ. «Р», «О», які згідно Інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 36037642 належать позивачу на праві приватної власності. Позивач на земельних ділянках за за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25 здійснює свою статутну підприємницьку діяльність.

Згідно з додатком 6 до наказу Міністерства культури України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.11.2013р. № 1224, пам`ятка археології місцевого значення «Поселення Харків» (охоронний № 8828-Ха) була взята на облік, а її межі визначені картографічним матеріалом облікової документації. 23 березня 2021 року Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації видав наказ № 74 «Про визначення меж територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення». Пункт 2 вищезазначеного Наказу передбачає, що межі територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення, включаючи внутрішньо комплексні об`єкти відповідають (дорівнюють) опису меж території об`єкта, зазначеним у паспорті/обліковій документації об`єкта культурної спадщини.

В серпні 2023 року на замовлення позивача було проведено наукове археологічне дослідження зазначених земельних ділянок, належних позивачу (висновки від 30.08.2023 № 31-в/19-23, 30.08.2023 № 32-в/19-2). За результатами дослідження ґрунтового шару на території земельних ділянок об`єкти археологічної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці не виявлені. Зазначене підтверджується Висновками за результатами наукових археологічних досліджень, виконаних ДУ «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України на земельних ділянках міста Харкова в межах поселення «Харків» (охор. № 8828-Ха) « 26-в/19-23 від 14.08.2023р., № 28-в/19-23 від 28.08.2023р., № 31-в/19-23 від 30.08.2023р., № 32-в/19-23 від 30.08.2023р., № 33-в/19-23 від 30.08.2023р.

Відповідач Департамент культури та туризму ХОВА стверджував, що земельні ділянки, належні позивачу, було вилучено із складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» та зазначав, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку органу охорони культурної спадщини щодо внесення змін до облікової документації шляхом видання розпорядчого акту. При цьому, він посилався на те, що вирішення виниклого спору належним чином можливе з урахуванням прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються, зокрема, відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж, але у той самий час вказував і на те, що Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини» до теперішнього часу не затверджено Порядку визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації, тобто фактично указав на прогалину в законодавстві, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність можливості захисту прав позивача обраним ним способом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III від 08.06.2000 року (далі - Закон №1805).

За визначенням ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

Згідно із пп. а, б, ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону №1805, до повноважень органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідно до їхньої компетенції належать затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони.

Згідно п.6 ч.2.ст.5 Закону №1805, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Держаного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Департамент здійснює свою діяльність на підставі Положення про департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 року № 526 (далі - Положення).

Відповідно до п.п.4 п.5 Положення, подає до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозиції щодо занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього.

Процедура обліку об`єктів культурної спадщини визначена Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, що затверджено наказом Міністерства культури України від 11.09.2013 року №158 зі змінами/у редакції станом на 2024 рік, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 року за № 528/23060 (далі - Порядок).

Відповідно до п.1.2., 1.4 Порядку, уповноваженим органом є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.

Розділом ІІІ Порядку №158 визначається порядок оформлення облікової документації.

Так, облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико- культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

Розробником облікової документації є наукові установи та громадські організації, юридичні особи та суб`єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю «Музеєзнавство, пам`яткознавство», та/або фахівця-архітектора (для пам`яток та об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам`яток та об`єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю «Музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До облікової картки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь осіб, що її підписали, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

Історичну довідку підписує особа, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До історичної довідки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь особи, що її підписала, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

Акт стану збереження підписують керівних розробника облікової документації; власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(на) ним орган (особа);

посадова особа органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта та особа, що має другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство» або «Пам`яткознавство» або:

для об`єктів монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово- паркового мистецтва, а також ландшафтних об`єктів - «Архітектура та містобудування»;

для археологічних, історичних об`єктів, об`єктів науки і техніки - «Історія та археологія».

У разі відсутності підпису власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) на акті стану збереження має бути відмітка про причини його відсутності. До акта в цьому разі додаються матеріали, що підтверджують факт запрошення власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) для складання акта із зазначенням часу та місця, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

До акту стану збереження додаються документи, що підтверджують освітній рівень осіб, що її підписали, якщо вимоги до наявності освітнього рівня встановлені цим Порядком.

Матеріали фотофіксації виготовляються не більше одного року до дати подання облікової документації Мінкультури та повинні містити дату фіксації.

Облікова документація складається державною мовою. Текст облікової документації має бути написаний розбірливо машинописом, документи не мають містити підчищень або дописок, закреслених слів та інших виправлень, орфографічних та арифметичних помилок, заповнюватися олівцем, 4 також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Достовірність інформації, що міститься в обліковій документації, забезпечує її розробник.

Облікова документація подається Мінкультури у паперовій формі у двох примірниках та в електронному вигляді.

Пунктами 3-6 розділу IV Порядку 158 встановлено, що якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу ІІІ цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів.

За результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності).

Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.

Мінкультури у строк, що не перевішує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії.

Виходячи з положень Закону №1805-III для визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони заявнику необхідно звернутися до місцевих органів виконавчої влади.

Статтею 14-1 Закону №1805 визначено, що територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково- проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33-4 Закону №1805, науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення, і розробляється у формі електронного документа, формат якого встановлюється Кабінетом Міністрів України при визначенні складу та змісту науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.

Науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини підписує кваліфікованим електронним підписом відповідальна посадова особа розробника документації.

У разі якщо у процесі розроблення науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини проект зазнав змін, такі зміни також засвідчуються кваліфікованими електронними підписами відповідальних осіб, які його розробили.

З наведеного слід зробити висновок, що саме до функцій департаменту культури і туризму ХОВА входять повноваження з подання відповідної документації про внесення змін до реєстру пам`яток археології місцевого значення, на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III від 08.06.2000 року, Положення про департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 року № 526.

Що стосується покликань Департаменту на відсутність затвердження з боку КМУ порядку визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації, суд зазначає, що прогалини правового регулювання не можуть слугувати підставою для відмови у захисті прав особи.

Вирішуючи спірне питання на користь позивача, суд, досліджуючи поняття якість закону як складову принципу верховенства права та гарантію застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, передусім зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004р. № 22-рп/2004).

Статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50.56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Крім того, у справі Новік проти України (заява № 48068/06, п.19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога якості закону у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У постанові від 29.08.2018р. у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

З огляду на визначене, позовні вимоги, звернуті до Департаменту культури і туризму ХОВА слід визнати обгрунтованими.

Що стосується позовних вимог, звернутих позивачем до Міністерства культури та інформаційної політики України, вивчивши доводи заперечень відповідача проти позову, судом встановлено, що їх здебільшого обгрунтовано передчасністю позовних вимог. Зокрема, Міністерство наголошувало на тому, що до Міністерства не надходили подання щодо внесення змін до відомостей Реєстру, враховуючи законодавчо визначену послідовність та стадійність внесення таких змін, бездіяльності щодо прав та/або обов`язків позивача Міністерством допущено не було. При цьому, виходячи із принципу дискреційності повноважень державного органу щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити певні дії суд не може зобов`язати державний орган обрати конкретний правомірний варіант поведінки із можливих правомірних на майбутнє, адже вибір суб`єкта владних повноважень одного із можливих рішень в межах своїх повноважень залежить від вчинених до цього дій інших осіб та/або суб`єктів владних повноважень.

Суд з такими твердженнями Міністерства не погоджується з огляду на обставини даної справи. Так, суд наголошує на тому, що представниками Департаменту культури і туризму ХОВА в судовому засіданні було надано інформацію про те, що вже після початку розгляду справи Департаментом було скеровано до Міністерства подання про зміну відомостей щодо території пам`ятки, про яку йдеться мова у цій справі. Представниця Міністерства в судовому засіданні зазначила, що відомості про етапи проходження цього подання у відповідних підрозділах Міністерства їй на час розгляду справи не відомі, а представниця позивача - адвокат Асєєва А.С. зазначила, що наполягає на задоволенні позовних вимог у первісному вигляді (з урахуванням уточнень), оскільки представники як першого так і другого відповідачів вказали, що зазначене вище подання було направлено до Міністерства із порушенням встановлених строків через воєнний стан, про час його розгляду інформацію надати не можуть.

Таким чином, суд звертає увагу, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Визначення наявності дискреційних повноважень у кожному публічно правовому спору віднесено до предмету доказування.

В даній справі судом не встановлено дискреційних повноважень Міністерства щодо заявлених до нього позовних вимог, а відповідачами їх не доведено. Доводи Міністерства про те, що розгляд відповідного подання буде здійснено ним у майбутньому та на даний час ще здійснено і не ухвалено з цього питання жодного управлінського рішення вказаних висновків не спростовує.

Суд стосовно обраного позивачем способу захисту порушених прав зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на зазначене, суд вважає, що без зобов`язання Міністерства культури та інформаційної політики до вчинення дій, про які просить позивач, захист прав останнього не призведе до відновлення порушеного права, а судове рішення матиме невизначений характер. При цьому, суд, крім іншого спирається і на те, що внесення змін до відомостей Реєстру нерухомих пам`яток включає визначену послідовність та стадійність внесення таких змін, у якій беруть участь різні органи державної влади, результат цього єдиний.

Суд ураховує, що відповідно до частини 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що доводи та аргументи сторін отримали належну оцінку з урахуванням обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), яка полягає у неприйнятті рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 Га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 Га, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, у відповідності до Наказу «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» № 158 від 11.03.2013 року Міністерства Культури України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.04.2013 р. за №528/23060.

Зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), прийняти рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 Га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 Га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 02230856, яка полягає у неподанні до Міністерства культури та інформаційної політики України документів, необхідних для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА.

Зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської Обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), у відповідності до Наказу «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» №158 від 11.03.2013 року Міністерства Культури України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.04.2013 р. за №528/23060, подати до Міністерства культури та інформаційної політики України необхідні документи необхідні для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України, яка полягає у невнесенні змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованими за адресом: м.Харків, вул.Греківська, 25.

Зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, 0,098 га, розташованими за адресом: м.Харків, вул.Греківська, 25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02230856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" (код ЄДРПОУ: 40143020) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України (код ЄДРПОУ: 43220275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" (код ЄДРПОУ: 40143020) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2024р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров