Постанова

від 29.08.2024 по справі 200/693/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року справа №200/693/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 200/693/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 109148,23 грн.,-

У С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 109148,23 грн. В обґрунтування зазначено, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2023 №340/2230/23 її поновлено на посаді заступника начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді. Судове рішення не виконано. Вважає, що в силу вимог ст. 236 КЗпП у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 03.11.2023 02.02.2024. Середньоденний заробіток з урахуванням індексу інфляції, виплата якого передбачена ст.625 ЦК України, складає 1261,83 грн. З цього приводу позивач зазначила, що за період з 04.08.2023 по 02.11.2023 рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2024 по справі №200/6245/23 стягнуто середній заробіток у сумі 62451,35 грн. Для розрахунку узято заробітну плату за грудень 2021 року та січень 2022 року, визначено середню заробітну плата яка становить 19696,20 грн. Вважає, що з урахуванням вимог ст.625 ЦК України наявне право для обрахування середньоденного показника заробітної плати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Окрім того, вважає наявним право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати (25867,45 грн з урахуванням індексу інфляції), як такої, що була виплачена іншим працівникам апарату Управління.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 200/693/24 позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 03 листопада 2023 року по 02 лютого 2024 року (включно) у розмірі 63412 грн 14 коп з утриманням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради від 24 березня 2023року №61-К/тр звільнена з посади заступника начальника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради з 01 квітня 2023 року.

03 серпня 2023 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі №340/2230/23 прийнято рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради №61-К/тр від 24 березня 2023року Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради з 01 квітня 2023 року. Стягнуто з управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2023 по 03.08.2023 року у розмірі 79745,57 грн, без урахування обов`язкових утримань. Рішення набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року.

06 листопада 2023 року в Донецькому окружному адміністративному суді зареєстрована адміністративна справа №200/6245/23 предметом якої є стягнення за період 04.08.2023 02.11.2023 (включно) середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді. Станом на час розгляду справи, адміністративна справа №200/6245/23 знаходиться в провадженні Першого апеляційного адміністративного суду.

Станом на час звернення до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 на посаді не поновлено, ця обставина не є спірною.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо не виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 03.11.2023 02.02.2024 (включно) та не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обстаивнам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 14 КАС України визначає, що рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З аналізу наведеного вбачається, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що приписи статті 236 КЗпП України не ставлять в залежність виплату середнього заробітку від поважності причин не виконання відповідного рішення про поновлення на посаді, суд відхиляє доводи відповідача на відсутність умислу не виконання рішення, як підставу для відмови у виплаті, яка передбачена вимогами ст.236 КЗпП України.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від23 березня 2023 року у справі №420/8539/21.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2023 по справі №340/2230/23 скасовано наказ Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради №61-К/тр від 24 березня 2023 року Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 . На виконання рішення суду по справі №340/2230/23 станом на 02.02.2024 (в межах заявлених позовних вимог) Управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради наказ про поновлення позивача на роботі не видано, позивача на посаді не поновлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів статті 236 КЗпП України.

Суд уважає помилковими доводи відповідача про те, що він не є належним виконавцем рішення та звертає увагу на те, що саме Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради було відповідачем у справі №340/2230/23 і саме на нього покладається обов`язок поновлення ОСОБА_1 на посаді, про що свідчить виданий судом у вказаній справі виконавчий лист від 31.08.2023, боржником, в якому вказано Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З комплексного аналізу вказаних норм вбачається, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Донецьким окружним адміністративним судом в рішенні від03.08.2023 по справі №340/2230/23 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 960,79 грн. Період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 03 листопада 2023 року по 02 лютого 2024 року (включно) включає 66 робочих днів. В цьому випадку судом враховано, що згідно з частиною шостою ст. 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану не застосовуються норми, якими встановлені святкові та неробочі дні.

Середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03 листопада 2023 року по 02 лютого 2024 року (включно) складає 63 412,14 грн (66 днів * 960,79 грн).

Поряд з цим, згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи викладене, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради як страхувальник зобов`язане виплатити позивачці середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 03 листопада 2023 року по 02 лютого 2024 року (включно), який складає 63 412,14 грн, утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.

Щодо посилання позивача на застосування норм ст.625 ЦК України при обрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК України регулює зобов`язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є кредитором по відношенню до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради в розумінні ст.625 ЦК України. Спірні правовідносини виникли через затримку роботодавцем виконання рішення суду по справі №340/2230/23 про поновлення на роботі. В цьому випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання. Отже, обрахунок суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення призводить до подвійної міри відповідальності.

З огляду на викладене, дія частини другої статті 625 ЦК України про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із виконанням рішення про поновлення на посаді.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі N 6-2759цс15.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 03 листопада 2023 року по 02 лютого 2024 року (включно) у розмірі 63412,14 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 200/693/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 200/693/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко