Постанова

від 27.08.2024 по справі 520/12369/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

27 серпня 2024 р.Справа № 520/12369/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.01.2019 року включно;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.01.2019 року включно в сумі 123.979,06 грн..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі № 520/4913/2020, що набрало законної сили 16.11.2020 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення суми.

Судовим рішенням визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

У задоволені вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.

У березні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 28.01.2016 року по 28 02.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 77.243,52 грн із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3.873,38 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3873,38 грн за період з 01.03.2018 року по 28.01.2019 року включно у загальній сумі 42.232,33 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "»Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року у справі № 520/4061/21 частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Судовим рішенням визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.01.2019.

Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана розглянути питання нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.01.2019 із врахуванням висновків суду.

У задоволені вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі № 520/4061/21 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 28 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано відповідача виплатити позивачу в повному обсязі нараховану індексацію грошового забезпечення за період з 28 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У грудні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4.077,78 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 28.01.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрито з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Судове рішення вмотивовано тим, що за правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно, набрання рішенням суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: рішення суду стає загальнообов`язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконана примусово. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд визначився, що заявляючи позовні вимоги у справі № 520/12369/22, позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту прав, які фактично відновлено за наслідками вирішення спору у справі № 520/4061/21, про що прийняте рішення, та позовні вимоги стосуються питання належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4061/21.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання. Спір у справі, що розглядається, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що при розгляді справи № 520/4061/21 предметом розгляду було його право на отримання індексації грошового забезпечення за період військової служби у якій індексація не була нараховано та виплачена. При цьому про розгляді справи № 520/4061/21 предметом розгляду та оцінки судом не було визначення базових місяців, які мають бути застосовані при розрахунку індексації грошового забезпечення; суми належної йому індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року; розмір індексації-різниці, який необхідно встановити у березні 2018 року; загальна сума належної йому індексації-різниці у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 року по 28.01.2019 року, у зв`язку з чим він позбавлений можливості звернутись до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, а ці питання є предметом окремої позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, - без змін.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 року у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 року у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 року у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 року у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 року у справі № 320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Колегія суддів зауважує, що зазначаючи про тотожність предметів спору у означених вище справах, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у цих справах судами досліджувалося питання про право позивача на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення у період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року. Натомість, не досліджувалося питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку №1078, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15.12.2022 року у справі № 460/3473/21, від 23.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 31.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 13.03.2023 року у справі № 560/11003/22, від 28.06.2023 року у справі № 200/425/22.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 520/4061/21 та їх фактично вже було вирішено по суті, є передчасними, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 29 серпня 2024 року.