Постанова

від 28.08.2024 по справі 640/13530/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13530/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Барміної Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" та Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0005094404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року №0005094404 в частині визначення грошового зобов`язання у розмірі 176352,64 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Консалт» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0005094404 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 223 053,01 грн скасовано. Справу у вказаній частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, вказавши на безпідставність доводів його апеляційної скарги, та просив задовольнити апеляційну скаргу контролюючого органу, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і Верховний Суд направив справу на новий розгляд саме в цій частині вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період травень 2017 року - грудень 2018 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 15.03.2019 № 829/28-10-44-04/38546868, яким установлено порушення ТОВ "Астерс Консалт" граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за період травень 2017 року - грудень 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, в акті перевірки встановлено, що ТОВ "Астерс Консалт" порушено строк реєстрації податкових накладних за період з травня 2017 року по грудень 2018 року, а саме:

- податкова накладна від 31.05.2017 № 1 на 4 календарні дні;

- податкова накладна від 31.07.2017 № 2 на 246 календарних днів;

- податкова накладна від 31.08.2017 № 2 на 216 календарних днів;

- податкова накладна від 30.09.2017 № 2 на 190 календарних днів;

- податкова накладна від 31.10.2017 № 2 на 161 календарний день;

- податкова накладна від 30.11.2017 № 3 на 175 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2017 № 2 на 319 календарних днів;

- податкова накладна від 30.09.2018 № 2 на 7 календарних днів;

- податкова накладна від 30.09.2018 № 3 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 30.11.2018 № 5 на 5 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 13 на 13 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 12 на 10 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 10 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 8 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 9 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 7 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 5 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 4 на 8 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 3 на 8 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 6 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 14 на 10 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 11 на 9 календарних днів;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 2 на 1 календарний день;

- податкова накладна від 31.12.2018 № 1 на 1 календарний день.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0005094404, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до позивача застосовано наступні штрафні санкції:

- від 1 до 15 календарних днів на суму податку на додану вартість 3337056,43 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 333705,65 грн;

- від 61 і більше календарних днів на суму податку на додану вартість 164249,99 грн застосовано штраф в розмірі 40% у сумі 65700,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2019 № 28370/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0005094404 - без змін.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що строк реєстрації податкових накладних від 31.05.2017 № 1, від 31.07.2017 № 2, від 31.08.2017 № 2, від 30.09.2017 № 2, від 31.10.2017 № 2, від 30.11.2017 № 3, від 31.12.2017 № 2, від 30.09.2018 № 2, від 30.09.2018 № 3, від 30.11.2018 № 5, від 31.12.2018 № 13, від 31.12.2018 № 12, від 31.12.2018 № 10, від 31.12.2018 № 8, від 31.12.2018 № 9, від 31.12.2018 № 7, від 31.12.2018 № 5, від 31.12.2018 № 4, від 31.12.2018 № 3, від 31.12.2018 № 6, від 31.12.2018 № 14, від 31.12.2018 № 11 позивачем порушено і підстави, визначені статтею 120-1.1 статті 120 ПК України, для звільнення його від відповідальності за пропуск вказаного строку відсутні.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано положення пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, що винятки, передбачені цієї нормою поширюються на спірні податкові накладі і що Верховною Радою України 16.01.2020 прийнято проект Закону про внесення до ПК України відповідних змін. При цьому, вказано, що коли норми податкового законодавства допускають неоднозначне тлумачення, то вони трактуються на користь платника.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За змістом пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, встановленому цим пунктом (від 10 до 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, в залежності від тривалості порушення).

Як вказав Верховний Суд, спірним у цій частині є питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Згадане питання вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, від 13 серпня 2019 року у справі №2040/7988/18, від 20 травня 2020 року у справі №400/1392/19, де зазначено, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, внесені Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою. Відтак, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

Згадані податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, хоча й не підлягали наданню отримувачу (покупцю), проте зазначеної сукупності правових умов для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації їх в ЄРПН дотримано не було.

Отже, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) порушення Товариством граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Поряд з цим, 23 травня 2020 року набрали чинності положення Закону №466-IX, яким підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 73, за змістом якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пізніше Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (надалі також - Закон №786-IX, який набрав чинності 08 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».

В контексті викладеного можливо зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями податкового законодавства, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

У такий спосіб законодавець, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, що не надається покупцю товарів/послуг, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

Такий підхід висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі №480/3000/19, від 16 серпня 2022 року у справі №260/385/19, від 22 лютого 2023 року у справі №640/13531/19.

Позиція Верховного Суду свідчить про те, що для застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України грошові зобов`язання вважаються неузгодженими протягом всієї процедури судового оскарження, в тому числі у випадку оскарження судових рішень в касаційному порядку. Проте, з моменту закінчення усієї процедури судового оскарження (в судах всіх трьох інстанцій, якщо таке оскарження відбувалось) грошові зобов`язання у розумінні пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вважаються узгодженими.

Враховуючи викладене, та як вказав Верховний Суд станом на час розгляду цієї справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Товариства щодо наявності підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правової норми на спірні правовідносини, а отже й наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16 квітня 2019 року № 0005094404, зокрема, й в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 223 053,01 грн.

Відтак, з огляду на те, що позивачем належно доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача щодо відсутності підстав для притягнення до відповідальності за порушення вимог ПК України в межах спірних правовідносин та згаданого правового регулювання, колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт".

Стосовно доводів апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, то з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу повернуто на новий розгляд в частині відмови в задоволенні позову, яка не оскаржувалась відповідачем, та того, що твердження контролюючого органу спростовуються вищевикладеним, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача - відсутні.

Оцінюючи наявність підстав для розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 576,33 грн за рахунок Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16 квітня 2019 року № 0005094404 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 223 053,01 грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) судовий збір у розмірі 5 576,33 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість грн тридцять три коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" (код ЄДРПОУ 38546868).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

О. В. Карпушова

Повний текст постанови складено 28.08.2024.