Постанова

від 27.08.2024 по справі 580/2263/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2263/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.

суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.

при секретарі судового засідання Верес П.О.

за участі

представника позивача - Івашкової Н.Є.

представника відповідача - Рогози Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства "Інститут розвитку міста та цифрової трансформації" Черкаської міської ради до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Інститут розвитку міста та цифрової трансформації" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, апелянт), в якому просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №2138/ІПК/99-00-210-03-02-06 (далі - ІПК) від 27 липня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 травня 2023 року листом вих. № 83 позивач звернувся до Головного управління ДПС в Черкаській області зі зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі. Необхідність отримання такої консультації була викликана тим, що позивач при здійсненні своєї господарської діяльності як виконує заходи з реалізації спеціальної бюджетної програми та фінансується місцевим бюджетом відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, так і здійснює власну господарську діяльність на засадах господарського розрахунку, надаючи послуги на підставі укладених з іншими суб`єктами господарювання цивільно-правових договорів. Позивач є платником податку на прибуток на загальних підставах та не є платником ПДВ.

01 вересня 2023 року позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію відповідача від 27 липня 2023 року № 2138/ІПК/99-00-21-03-02-06. Позивач вважає, що у наданій Державною податковою службою України індивідуальній податковій консультації фактично спотворені фактичні обставини, викладені позивачем, а норми податкового законодавства застосовані без врахування фактичних обставин його діяльності. Вважаючи, що надана ІПК не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано конкретну відповідь на викладені платником запитання, відсутні рекомендації щодо практичного застосування норм податкового законодавства в ситуації, що склалась у позивача, а також висновки податкової консультації не відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3 статті 52 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування спірної індивідуальної податкової консультації.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що операції підприємства в межах виконання програми є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються за ставкою податку у розмірі 20 відсотків; виникнення об`єкта оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ не залежить від напрямку використання коштів, отриманих як сплата наданих послуг чи виконаних робіт: виплата заробітної плати, нарахування на заробітну плату, придбанням матеріалів, у тому числі паливно-мастильних, реманенту, які використовуються у процесі надання послуг з благоустрою, тощо та від статусу таких коштів (бюджетні чи небюджетні).

Відповідач зазначає, що незгода позивача зі змістом податкової консультації не може бути підставою для її скасування, оскільки сама по собі консультація ніяким чином не порушує права позивача та посилається на правові позиції Вищого адміністративного суду України (ухвала від 31 травня 2012 року провадження № К/9991/26796/12, ухвала від 20 червня 2012 року провадження № К/9991/29420/12).

Крім того, апелянт вказує на те, що не виправдання прийнятою Державною податковою службою України спірною індивідуальною податковою консультацією сподівань та очікування позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та 16 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 серпня 2024 року о 14:00 год.

27 серпня 2024 року у судове засідання прибули представники сторін, надали пояснення, відповідали на запитання колегії суддів.

21 серпня 2024 року представником позивача до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, позивач звернувся до Головного управління ДПС в Черкаській області для отримання індивідуальної податкової консультації листом від 29 травня 2023 року № 83 з таких питань:

1. Бюджетні кошти за рахунок субсидії та поточні трансферти з міського бюджету, які надходять на казначейські рахунки Підприємства на виконання бюджетної програми за КБКВ - 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», і не є компенсацією вартості товарів і послуг, чи при їх отриманні виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість (надалі по тексту - ПДВ).

2. Бюджетні кошти за рахунок субсидії з міського бюджету як капітальні трансферти підприємствам, які надходять на казначейські рахунки Підприємства на виконання бюджетної програми за КБКВ - 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», і не є компенсацією вартості товарів і послуг, чи при їх отриманні виникають податкові зобов`язання з ПДВ.

3. Роз`яснити Підприємству коли і на яких умовах йому потрібно ставати платником ПДВ.

01 вересня 2023 року позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію відповідача від 27 липня 2023 року № 2138/ІПК/99-00-21-03-02-06, у якій зазначено, що виходячи із аналізу норм ПК України та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє, що об`єктом оподаткування ПДВ згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПК України є, зокрема, операції з постачання товарів/послуг, місцем постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України визначено митну територію України, а не операції із отримання коштів (у тому числі у вигляді бюджетного фінансування за КЕКВ 2610 та 3210). Операції Підприємства в межах виконання Програми є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються за ставкою податку у розмірі 20 відсотків. Виникнення об`єкта оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ не залежить від напрямку використання коштів, отриманих як сплата наданих послуг чи виконаних робіт: виплата заробітної плати, нарахування на заробітну плату, придбанням матеріалів, у тому числі паливно-мастильних, реманенту, які використовуються у процесі надання послуг з благоустрою, тощо та від статусу таких коштів (бюджетні чи небюджетні). Оскільки, як викладене у зверненні, оплата робіт з виконання Програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, то датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПК України буде дата перерахування таких коштів на банківський рахунок Підприємства (відповіді на 1 та 2 питання). Щодо питання 3 зазначено, що якщо Підприємство здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, які є об`єктом оподаткування згідно з розділом V ПК України (включаючи і звільнені від оподаткування ПДВ операції), загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн гривень, то таке Підприємство згідно з вимогами ПК України повинно подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ в обов`язковому порядку.

Не погоджуючись із такою індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем на запит позивача була надана індивідуальна податкова консультація з порушенням наведених приписів ПК України.

Так, зі змісту оскаржуваної консультації слідує, що відповідач наводить зміст норм податкового законодавства, не розкриваючи питання щодо практичного використання окремих його положень платником податків за наявності конкретно викладеної ситуації, в ній не викладено опису всіх питань, що поставлені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень ПК України, що не є роз`ясненням поставлених питань.

За змістом апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції відповідачем не спростовано.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що помилковість правової позиції контролюючого органу у цій справі виникла з підстав помилкового трактування двох випадків отримання бюджетних коштів на виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, а саме: шляхом компенсації вартості наданих (виконаних) послуг (робіт) та шляхом цільового фінансування, що суттєво розрізняється між собою, оскільки отримання бюджетних коштів цільового фінансуванням в рамках певної програми (кошти за необоротні активи надходять до постачальника з бюджетного рахунку підприємства (одержувача бюджетних коштів), отже при їх отриманні останнім об`єкта оподаткування ПДВ не виникає, оскільки в такому випадку у нього навіть відсутній факт постачання товарів, робіт, послуг, а отримані в рамках певної програми бюджетні кошти не є компенсацією вартості товарів/послуг для одержувача бюджетних коштів.

Доводи апелянта щодо того, що у зверненні позивача не вказано, як саме підприємство обліковує отримані кошти, а також яким чином визначає ким і в якому розмірі оплачена вартість послуг, наданих міській раді спростовуються наданими позивачем у листі від 29 травня 2023 року вих. № 83 до ГУ ДПС в Черкаській області рішеннями Черкаської міської ради, копією паспорту бюджетної програми, копією плану на використання бюджетних коштів на 2023 рік.

Твердження апелянта щодо відсутності порушеного права позивача оскаржуваною податковою консультацією колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Підпунктами 14.1.172, 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктами 53.1, 53.2 статті 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/2032/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №520/10111/18, від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на висновки Вищого адміністративного суду України (ухвала від 31 травня 2012 року провадження № К/9991/26796/12, ухвала від 20 червня 2012 року провадження № К/9991/29420/12).

Разом з тим, матеріали апеляційної скарги не містять заперечень щодо встановлених обставин того, що відносини між позивачем і Черкаською міською радою щодо надання (перерахування) коштів є бюджетними, а не цивільно-правовими, існують в рамках виконання бюджетної програми, а отримані позивачем з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації 2610 та 3210 передбачені для використання виключно на цілі, обумовлені бюджетної програмою, тобто, мають ознаки невідплатності і безповоротності, і за своїм характером для позивача не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить опису всіх питань, які порушені платником, та чітких відповідей на поставлені запитання.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36).

На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розглядаючи заяву представника позивача - адвоката Трояна Ю.О. від 21 серпня 2024 року про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у сумі 9 000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції адвокат Троян Ю.О. разом із відзивом на апеляційну скаргу надав наступні докази понесення позивачем витрат, пов`язаних у зв`язку із розглядом апеляційної скарги відповідача: ордер від 20 серпня 2024 року серія СА № 1094968, договір про надання правничої допомоги від 16 серпня 2024 року №4 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Зокрема, поданий представником позивача адвокатом Трояном Ю.О. відзив на апеляційну скаргу складається з трьох сторінок титульної частини документу із зазначенням адрес учасників справи, викладу обставин справи, описаних судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, обґрунтування строку подання відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Правова позиція позивача щодо апеляційної скарги відповідача викладена на одному аркуші.

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі підготовки процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу) для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 1 000, 00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства "Інститут розвитку міста та цифрової трансформації" Черкаської міської ради до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь Комунального підприємства "Інститут розвитку міста та цифрової трансформації" Черкаської міської ради (ЄДРПОУ: 24414114) судові витрати за надану правничу допомогу в розмірі 1 000, 00 (одна тисяча) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2024 року

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.