Постанова

від 28.08.2024 по справі 140/32380/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32380/23 пров. № А/857/5061/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (головуючий суддя: Ксензюк А.Я., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОК ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОК ТРЕЙД», 20.10.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надані до поданої митної декларації документи чітко ідентифікують товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості товару та відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023 необґрунтованим та такими, що суперечать вимогам Митного кодексу України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20 вересня 2023 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Трейд» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в загальному розмірі 7 684,00 грн, в тому числі: судовий збір в розмірі 2 684,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митнава ртість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - п.1.2 контракту UA/BT/1/2023 від 06.07.2023 передбачено, що найменування, ціна, одиниця виміру та кількість товару вказуються у проформі-інвойсі до кожної поставки, однак проформа-інвойс не подана до митного оформлення; - банківські платіжні документи № 191 від 07.08.2023 на суму 37936,99EUR стосується контракту загалом, що неможливо ідентифікувати з конкретною партією товару, - числові значення заявлені в декларації країни відправлення 23PL381010E0224154 від 13.09.2023 не відповідають вартості товару, заявленій в інвойсі FSE-119/23/FEX від 13.09.2023- 37936,99EUR; - п. 3.1 договору (контракт) про перевезення від 07.02.2023 № 07/02/22, передбачено, що вартість перевезення та маршрут слідування обумовлюються в Заявці на кожне окреме перевезення, такий документ не поданий до митного оформлення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Блок Трейд» (покупець) та фірмою Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № UA/BT/1/2023 від 06.07.2023 (а. с. 12-14) відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність в обумовлений термін товар підпокрівельні мембрани, плівки та аксесуари на умовах постачання FCA Przywory згідно з Інкотермс-2020, а покупець зобов`язаний належним чином здійснити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товару та сплати продавцю погоджену сторонами ціну.

Згідно пункту 1.2 вказаного контракту найменування, ціна, одиниця виміру та кількість товару вказані у проформі-інвойсі до кожної поставки.

Пунктом 1.4 визначено, що вартість упаковки, маркування товару, навантажувальні роботи на складі продавця, а також повне митне оформлення товару для його вивезення з території Польщі здійснюється продавцем та входить у вартість товару.

Умовами платежу визначено, що покупець зобов`язується оплачувати цей контракт у наступному порядку: платежі будуть проводитися в євро, шляхом переказу вартості товару, вказаного в кожному інвойсі, на рахунок продавця. Транзакції реалізуються шляхом перерахування покупцем безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100 % не менше ніж за 3 дні до погодженої дати відправлення. Моментом виконання зобов`язання з оплати є момент акредитування платежу на рахунок банку продавця: mBank S.A., рахунок № PL94114017880000498807001002, SWIFT: BREXPLWOPO.

Відповідно до проформи-інвойсу № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023, інвойсу № FSE-119/23FEX від 13.09.2023, проформи інвойсу № ZS-240/23/FEX від 13.07.2023 та пакувального листа № WZE-119/23/FEX від 13.09.2023 компанія Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) поставила ТзОВ «Блок Трейд» (покупець) товар: товар № 1 TOPDACH 115 (мембрана дахова (покрівельна) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 540 рулонів; товар № 2 TOPDACH 150 (мембрана дахова (покрівельна) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 140 рулонів; товар № 3 TOPDACH 165 (мембрана дахова (покрівельна) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 70 рулонів; товар № 4 TOPDACH 180 (мембрана дахова (покрівельна) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 60 рулонів; товар № 5 TOPDACH 100 ALU (проізоляційна плівка) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 300 рулонів; № 6 TOPDACH 110 ALU (проізоляційна плівка) 1,5m х 50rm = 75м2 у кількості 160 рулонів; № 7 TERRAFOND GEO 8 (мембрана гідроізоляційна для цоколя) 1,0m х 20rm = 20м2 у кількості 120 рулонів; № 8 TERRAFOND GEO 8 (мембрана гідроізоляційна для цоколя) 2,0m х 20rm = 40м2 у кількості 60 рулонів; № 9 TERRAFOND GEO 8 (мембрана гідроізоляційна для цоколя) 1,5m х 20rm = 30м2 у кількості 90 рулонів. Загальна вартість 37936,99 євро.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом 18.09.2023 в інтересах позивача, в порядку електронного декларування, подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205140075839U0. Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом на основі ціни товару, яка становить 37936,99 євро.

До митної декларації додано наступні документи: пакувальний лист № WZE-119/23/FEХ від 13.09.2023 (а.с.34-35), рахунок-проформу № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023 (а.с.27-28), рахунок фактура (інвойс) № FSE-119/23/FEX від 13.09.2023 (а.с. 29-32), декларація про походження товару 23PL391010E02244154 від 13.09.2023 (а.с. 45-48), платіжна інструкція в іноземній валюті № 191 (а.с.36), SWIFT рахунок № 191 (а.с.37), контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару) № UA/BТ/1/2023 від 06.07.2023 (а.с.12-14), автотранспортна накладна CMR № 523403 (а.с.43-44), сертифікат Євро 1 № PL/MF/AS0300313 (а.с.62-64), довідку про транспорті витрати вих. № 180323/1 від 18.09.2023 (а.с. 49-50), договір про надання послуг митного брокера № 994 від 14.03.2023, договір (контракт) про перевезення № 07/02/22 від 07.02.2022, договір-експедиційно-транспортна заявка № 1від 11.09.2023 (а.с. 50), оборотно-сальдова звітність по рахунку №632 (а.с. 42), картку клієнта з 01.08.2023 по 20.09.2023 (а.с.41), резюме до імпортного договору № UA/BT/1/2023 від 06.07. 2023 (а.с. 38), заключна виписка за період 07.08.2023 по 07.08.2023 (а.с.39), заява № RIDSN874W55T про купівлю іноземної валюти (а. с. 40), лист відповідь компанії Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) (а.с. 54-56).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, у зв`язку із чим декларанту від митниці надійшло електронне повідомлення від 19.09.2023 у якому було запропоновано надати додаткові документи (а.с. 51-52).

Декларантом у відповідь на вимогу митного органу було надано наступні документи: рахунок-проформу № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023 (а.с. 27-28), платіжна інструкція в іноземній валюті № 191 (а.с. 36), SWIFT рахунок № 191 (а.с.37), договір-експедиційно-транспортна заявка №1від 11.09.2023 (а.с. 50), картку клієнта з 01.08.2023 по 20.09.2023 (а.с. 41), резюме до імпортного договору № UA/BT/1/2023 від 06.07.2023 (а.с. 38), заключна виписка за період 07.08.2023 по 07.08.2023 (а.с. 39), заява № RIDSN874W55T про купівлю іноземної валюти (а.с. 40), лист відповідь компанії Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) (а.с. 54-56), імпортний договір від 20.09.2023, технічна характеристика TOPDACH 115 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 150 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 165 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 180 від 14.01.2021, технічна характеристика TERRAFOND GEO 8 від 01.12.2021.

Волинська митниця 20.09.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023 (а.с. 24-26).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів: п. 1.2 контракту № UA/ВТ/1/2023 від 06.07.2023 передбачено, що найменування, ціна, одиниця виміру та кількість товару вказуються у проформі-інвойсі до кожної поставки, однак проформа-інвойс не подана до митного оформлення; банківський платіжний документ №191 від 07.08.2023 на суму 37 936,99 ЄВРО стосується контракту загалом, що неможливо ідентифікувати з конкретною партією товару; числові значення заявлені в декларації країни відправлення № 23PL381010E0224154 від 13.09.2023 не відповідають вартості товару, заявленій в інвойсі № FSE-119/23/FEX від 13.09.2023 37 936,99 ЄВРО; п. 3.1 договору (контракту) про перевезення №07/02/22 від 07.02.2023, передбачено, що вартість перевезення та маршрут слідування обумовлюються в заявці на кожне окреме перевезення, такий документ не поданий до митного оформлення.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: товар №1 4,99 дол.США/кг. за МД №100110/2023/529273 від 23.08.2023, товар №3 5,28 дол.США/кг. за МД № 100110/2023/529273 від 23.08.2023, товар №4 1,90 дол.США/кг. за МД № 100190/2023/5560102 від 04.08.2023.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/205140/2023/006592 (а.с.22-23).

У подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA20514007681U8 від 20.09.2023 (а.с. 18-21)

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023 слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення подав такі документи: пакувальний лист № WZE-119/23/FEХ від 13.09.2023 (а.с.34-35), рахунок-проформу № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023 (а.с.27-28), рахунок фактура (інвойс) № FSE-119/23/FEX від 13.09.2023 (а.с. 29-32), декларація про походження товару 23PL391010E02244154 від 13.09.2023 (а.с. 45-48), платіжна інструкція в іноземній валюті № 191 (а.с.36), SWIFT рахунок № 191 (а.с.37), контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару) № UA/BТ/1/2023 від 06.07.2023 (а.с.12-14), автотранспортна накладна CMR № 523403 (а.с.43-44), сертифікат Євро 1 № PL/MF/AS0300313 (а.с.62-64), довідку про транспорті витрати вих. № 180323/1 від 18.09.2023 (а.с. 49-50), договір про надання послуг митного брокера № 994 від 14.03.2023, договір (контракт) про перевезення № 07/02/22 від 07.02.2022, договір-експедиційно-транспортна заявка № 1від 11.09.2023 (а.с. 50), оборотно-сальдова звітність по рахунку №632 (а.с. 42), картку клієнта з 01.08.2023 по 20.09.2023 (а.с.41), резюме до імпортного договору № UA/BT/1/2023 від 06.07. 2023 (а.с. 38), заключна виписка за період 07.08.2023 по 07.08.2023 (а.с.39), заява № RIDSN874W55T про купівлю іноземної валюти (а. с. 40), лист відповідь компанії Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) (а.с. 54-56).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом у відповідь на вимогу митного органу було надано наступні документи: рахунок-проформу № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023 (а.с. 27-28), платіжна інструкція в іноземній валюті № 191 (а.с. 36), SWIFT рахунок № 191 (а.с.37), договір-експедиційно-транспортна заявка №1від 11.09.2023 (а.с. 50), картку клієнта з 01.08.2023 по 20.09.2023 (а.с. 41), резюме до імпортного договору № UA/BT/1/2023 від 06.07.2023 (а.с. 38), заключна виписка за період 07.08.2023 по 07.08.2023 (а.с. 39), заява № RIDSN874W55T про купівлю іноземної валюти (а.с. 40), лист відповідь компанії Euroystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) (продавець) (а.с. 54-56), імпортний договір від 20.09.2023, технічна характеристика TOPDACH 115 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 150 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 165 від 14.01.2021, технічна характеристика TOPDACH 180 від 14.01.2021, технічна характеристика TERRAFOND GEO 8 від 01.12.2021.

Щодо покликання відповідача, що банківський платіжний документ № 191 від 07.08.2023 на суму 37 936,99 ЄВРО стосується контракту загалом, що унеможливлює ідентифікувати конкретну партію товару, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.

Так, відповідно до умов контракту UA/BT/1/2023 від 06.07.2023, продавець Eurosystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) зобов`язується поставити товари на адресу ТзОВ «Блок Трейд» на умовах FCA згідно проформи-інвойсів по ціні зазначеній в інвойсах.

Пунктами 2.1, 2.2 контракту передбачено, що платежі проводяться в безготівковій формі у розмірі 100 відсотків вартості в євро, шляхом переказу вартості товару вказаного в кожному інвойсі на рахунок продавця, не менше ніж за 3 дні до погодженої дати відвантаження.

На виконання цих умов контракту продавцем було виставлено позивачу проформу-інвойс № ZS-240/23/FEX від 13.07.2023 (а.с. 33).

Позивач покликається на те, що після проведення розрахунку для того, щоб уникнути проблем із поставкою товару між продавцем і покупцем виникла домовленість про зміну проформи-інвойсу, а саме зміна номенклатури товару без зміни вартості товару.

Так, поставка товару здійснювалася в кількості та по ціні, яка передбачена в останній проформі-інвойсі № ZS-278/23/FEX від 11.08.2023 (а. с. 27) та інвойсі № FSE-119/23/FEX від 13.09.2023 (а. с. 29).

Ця обставина підтверджується продавцем Eurosystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) у листі від 17.10.2023 (а. с. 55-56).

Також, продавець у цьому листі заначив, що це була перша та єдина поставка по контракту UA/BT/1/2023 від 06.07.2023, а кошти в сумі 37936,99 євро отримані Eurosystem Polska Sp. z.o.o. (Республіка Польща) від ТзОВ «Блок Трейд», шляхом їх перерахунку згідно платіжної інструкції по SWIFT рахунку № 191 від 07.08.2023 за вказаним контрактом № UA/BT/1/2023 від 06.07.2023 на підставі вказаних проформи-інвойсу та інвойсу.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи подано довідку АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20230921/109 від 21.09.2023 (а. с. 101 зворот), якою підтверджено про здійснення оплати в сумі 37 936,99 євро від 07.08.2023.

Щодо покликання відповідача, що у п. 1.2 контракту № UA/ВТ/1/2023 від 06.07.2023 передбачено, що найменування, ціна, одиниця виміру та кількість товару вказуються у проформі-інвойсі до кожної поставки, однак проформа-інвойс не подана до митного оформлення, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки у спірному рішенні № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023 в графі 18 «Додаткова інформація/подані документи», митний орган сам зазначив (а. с. 24), що для митного оформлення декларантом було подано проформу-інвойс № ZS-278/23/FEX.

Щодо покликання відповідача, що числові значення заявлені в декларації країни відправлення № 23PL381010E0224154 від 13.09.2023 не відповідають вартості товару, заявленій в інвойсі № FSE-119/23/FEX від 13.09.2023 37 936,99 євро, то суд апеляційної не бере такі до уваги, оскільки в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не впливає на задекларовані та підтвердження відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Стосовно покликання відповідача, що відповідно п. 3.1 контракт про перевезення від 07.02.2023 № 07/02/22. передбачено, що вартість перевезення та маршрут слідування обумовлюються в заявці на кожне окреме перевезення, та що такий документ не поданий до митного оформлення, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки згідно п. 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023 (а. с. 26), декларантом було надано додаткові документи, зокрема заяву на перевезення № 1 від 11.09.2023 укладену між ТзОВ «Блок Трейд» та ТзОВ «Кост-Транс».

Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наведені вище документи, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним методом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції в сумі 5000 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду: договір про надання правової допомоги № 18/10/23-1 від 18.10.2023, укладений між ТзОВ «Блок Трейд» та Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» в особі голови Тарана О.П. (а. с. 65-66), акт приймання-передачі від 18.10.2023 до вказаного договору (а. с. 67), рахунок-фактуру № 18/10/23-1 від 18.10.2023 (а.с.68) та платіжну інструкцію № 10318 від 19.10.2023 на суму15000 грн (а. с. 69).

Відповідно акта приймання-передачі від 18.10.2022, були виконані такі роботи (послуги):

- надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023: - витрачений час 2 год, вартість 1 год 2500 грн, вартість 5000 грн;

- складення позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023: витрачений час 4 год, вартість 1 год 2500 грн, вартість 10000 грн;

Аналізуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в акті приймання-передачі послуг, на предмет їх складності та якості, обсягу послуг адвоката та витрати, які позивачем заявлено до відшкодування, суд апеляційної інстанції вважає, що час затрачений на надання послуг є завищеним.

Зокрема, складення позовної заяви становило 4 год, однак на думку суду апеляційної інстанції достатній час на складення такої становить 1,5 год, оскільки позовна заява оформлена на 10 аркушах, 4,5 аркушів з яких становить виклад обставин справи та скопійований текст оскаржуваного рішення, а 4,5 аркушів ставить нормативне обґрунтування, 1 аркуш прохальна частина із зазначенням додатків.

Щодо надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000597/2 від 20.09.2023, то затрачений час становив 2 години, однак суд апеляційної інстанції вважає, що витрачений час на цю послугу є завищеним, оскільки такі є неконкретизованими, а достатній час на надання цих послуг становить 0,5 год (30 хв).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правничу допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума (15000 грн) до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві та з огляду на орієнтовну вартість 1 години роботи (2,500 грн) адвоката при наданні правничої допомоги у справі № 140/32380/23, суд апеляційної інстанції вважає, що орієнтовний час необхідний для надання правничої допомоги у цій справі становить 2 год.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 140/32380/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін