Постанова

від 29.08.2024 по справі 380/2672/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/2672/23

адміністративне провадження № К/990/2231/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2672/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: В. А. Потабенко) від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. І. Довга, І. В. Глушко, І. І. Запотічний) від 14 грудня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Софім-А» (далі - ТОВ «Софім-А», Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, податковий/контролюючий орган, скаржник), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року:

- № 13811/13-01-07-01, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 1 574 799,00 гривень;

- № 13820/13-01-07-01, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 804 711,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201 177,75 гривень;

- № 13835/13-01-07-01, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за квітень 2022 року на суму 12 600,00 гривень.

Також Товариство просило суд зобов`язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за січень лютий, березень, квітень 2022 року.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка, за наслідками якої складено акт перевірки від 17 листопада 2022 року № 15186/13-01-07-07/43577678 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Софім-А» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», проведена неправомірно, без належного дослідження обставин, а висновки акту не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, позивач зазначає, що інформація про складення актів про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо відсутня. В ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо не складались.

Висновки перевірки зроблені відповідно до наявної в податковому органі податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання даного акту перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником.

Податковий орган вбачає порушення позивачем податкового законодавства, мотивуючи це «ризиковістю» контрагента ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ». Однак, перевіряючими не зазначено в акті перевірки жодного належного доказу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій, оформлених позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ» та, більше того, який вплив мали вказані операції на бюджетне відшкодування, заявлене позивачем. Натомість, ТОВ «Софім-А» до перевірки надано всі підтверджуючі документи, які вкривають суть господарських операцій та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Також податковим органом в акті перевірки не наведено конкретні докази завищення суми ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2022 року. Аналогічно і по контрагентах ТОВ «ЛАМІНАМ ЗАХІД», ТОВ «Алтек», ТОВ «СМАРТ СТОК».

Також позивач вказує, що зазначаючи про неможливість виконання робіт у спірних правовідносинах, податковий орган повинен діяти у порядку, передбаченому частиною другою статті 19 Конституції України та пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України і забезпечити проведення зустрічних звірок або у відповідності до статей 75-81 Податкового кодексу України провести перевірки як ТОВ «Софім-А», так і його контрагентів. Вказаного зроблено не було.

В свою чергу, використання перевіряючими податкової інформації з інформаційних баз Державної податкової служби України без дослідження первинної бухгалтерської документації його контрагентів позивача щодо реальності господарських операцій не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України. Відповідно й посилання на ці документи та їх висновки в акті перевірки відносно позивача, за наявності в останнього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, позивач вказує, що має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї частини податку на додану вартість, яка фактично була сплачена ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат. За таких обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ГУ ДПС від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01.

Зобов`язано ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за січень, лютий, березень, квітень 2022 року.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року визнано нечинним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за січень, лютий, березень, квітень 2022 року та закрито провадження у цій частині позовних вимог.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ГУ ДПС від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01 залишено без змін.

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач через систему «Електроний суд» 16 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

9. Станом на час розгляду справи, відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на адресу Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим орган у період з 07 листопада 2022 року по 15 листопада 2022 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Софім-А» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що 17 листопада 2022 року складений акт № 15186/13-01-07-07/43577678.

11. На підставі складеного за наслідками вказаної перевірки акту, відповідачем 08 грудня 2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 13811/13-01-07-07, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 1 574 799,00 гривень;

- № 13820/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за січень 2022 року на суму 804 711,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201 177,75 гривень;

- № 13835/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за квітень 2022 року на суму 12 600,00 гривень.

12. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

- пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4, пунктів 200.7 - 200.9, підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість за січень 2022 року в сумі 1 574 799 гривень по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Софім-А» за січень 2022 року від 30 квітня 2022 року № 9049316564;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 804 711,00 грн. за січень 2022 року по декларації з податку на додану вартість від 21 лютого 2022 року № 9037771183;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 12 600 гривень за квітень 2022 року;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість по нереальних операціях та безпідставно виписаних податкових накладних на адресу ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ» на загальну суму 11 666,67 гривень;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку не нарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів невстановленим особам на загальну суму 11 666,67 гривень.

13. Таких висновків відповідач дійшов з огляду на наведену у акті податкову інформацію, яка наявна в інформаційних базах Державної податкової служби та зібрана в межах організації і проведення перевірки, у тому числі представлена платником податків.

14. Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені належними та допустимими доказами щодо придбання товару та його транспортування, як і подальший експорт придбаного товару.

16. Твердження податкового органу щодо неможливості здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами через відсутність у товариства документального підтвердження реальності, суди попередніх інстанцій вважають помилковими, оскільки позивачем надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Софім-А» та його контрагентами за відповідні періоди, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану Товариства. Фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

17. Досліджені судами попередніх інстанцій видаткові накладні, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Разом з тим, паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту постачання товару. Також, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування податку на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

18. Стосовно доводів відповідача у справі про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суди попередніх інстанцій відмітили, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Чинним законодавством України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

19. Також, як вказали суди, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Крім того, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

20. Суди попередніх інстанцій вказали про підтвердження руху активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам. Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

21. Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу, а, відтак, не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22.1 З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

23. Вказану підставу касаційного провадження, відповідач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржувані рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 03 квітня 2020 року у справі № 822/315/16, від 25 квітня 2021 року у справі № 826/5016/17, від 29 березня 2021 року у справі № 826/10493/16, від 19 березня 2021 року у справі № П/811/936/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/9691/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 320/2128/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/6522/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 815/4498/15, від 28 серпня 2021 року у справі № 808/1268/18.

24. Крім того, підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 4 частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження доказів, або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

25. У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

27. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

28. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

30. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

31. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

32. Згідно з абзацом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

33. Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

34. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

35. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

37. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

38. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

39. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

40. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

41. За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

42. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

43. Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

44. Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

45. За приписами пунктів 200.7-200.13 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

46. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

47. Враховуючи вказане правове регулювання, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

48. Стосовно спірних податкових повідомлень-рішень № 13820/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 804 711,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201 177,75 гривень та № 13835/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за квітень 2022 року на суму 12 600,00 гривень.

49. Зі змісту акту перевірки вбачається, що в основу вказаних рішень покладене, як вказує податковий орган, завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ «АЛТЄК», ТОВ «ЛАМІНАМ ЗАХІД» та ТОВ «Смарт Сток».

50. Щодо взаємовідносин позивача з вказаними Товариствами, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

51. ТОВ «Софім-А» уклало із ТОВ «СМАРТ СТОК» договір № 15/2906 від 29 червня 2021 року відповідно до якого сторони погодили, що постачальник (ТОВ «СМАРТ СТОК») зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, передати у власність покупцю (ТОВ «Софім-А»), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товари за цінами та в строки, визначеними в договорі. Товари за цим договором передаються у власність покупця партіями. Асортимент та кількість товару в межах кожної окремої партії товару, що підлягає поставці за договором, визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору або в рахунках-фактурах, направлених постачальником покупцю. Загальна вартість договору визначається як вартість усіх товарів, поставлених за цим договором відповідно до видаткових накладних. Ціна, кількість, асортимент обумовлюються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами, або в рахунках-фактурах постачальника, оплата яких покупцем визнається як погодження ним ціни, кількості та асортименту товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичного отримання покупцем, про що свідчить підпис представника покупця у відповідній накладній.

52. На виконання умов даного договору, ТОВ «СМАРТ СТОК» поставлено позивачу згідно видаткової накладної № 8 від 20 січня 2022 року товар, який оплачений позивачем, підтвердженням чого є платіжна інструкція № 1115 від 10 лютого 2022 року.

53. ТОВ «Софім-А» уклало з ТОВ «ЛАМІНАМ ЗАХІД» 22 червня 2020 року договір поставки товару № 22/06-20, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються сторонами при здійсненні замовлення товару. Якість товару, що поставляється за договором, має відповідати стандартам, ТУ, Держстандартам, зразкам (еталонам) та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості даного виду товару. Вартість договору визначається як сума накладних на товар, переданого покупцю в рамках цього Договору. Поставка товару за договором здійснюється у строки, окремо обумовлені сторонами. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у накладній. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дня передачі товару Постачальником Покупцю, що підтверджується накладною. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі.

54. На виконання цього договору ТОВ «ЛАМІНАМ ЗАХІД» поставило позивачу офісну та побутову техніку, що підтверджується видатковими накладними № 213 від 12 листопада 2020 року, № 15 від 22 червня 2020 року, №212 від 10 листопада 2020 року, №215 від 16 листопада 2020 року, №221 від 17 листопада 2020 року. Факт оплати за поставлений товар підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 1165 від 03 травня 2022 року на 500000,00 гривень, № 1287 від 03 серпня 2022 року на 800000,00 гривень, №85 від 04.09.2020 на 500000,00 гривень, № 1228 від 05 липня 2022 року на 500000,00 гривень, № 1338 від 05 вересня 2022 року на 500000,00 гривень, № 547 від 06 серпня 2021 року на 300 гривень, № 1194 від 07 червня 2022 року на 30000,00 гривень, № 772 від 07 жовтня 2021 року на 100000,00 гривень, № 1184 від 12 травня 2021 року на 600000,00 гривень, № 28 від 15 лютого 2021 року на 1600000,00 гривень, № 1201 від 15 червня 2022 року на 700000,00 гривень, № 216 від 15 грудня 2020 року на 200000,00 гривень, № 103 від 17 березня 2021 року на 200000,00 гривень, № 1308 від 17 серпня 2022 року на 568000,00 гривень, № 110 від 18 березня 2021 року на 300000,00 гривень, № 794 від 18 жовтня 2021 року на 180000,00 гривень, № 117 від 19 березня 2021 року на 300000,00 гривень, № 1240 від 21 липня 2022 року на 400000,00 гривень, № 123 від 22 березня 2021 року на 600000,00 гривень, № 124 від 23 жовтня 2020 року на 600000,00 гривень, № 53 від 26 лютого 2021 року на 600000,00 гривень, № 1191 від 26 травня 2022 року на 400000,00 гривень, № 228 від 28 квітня 2021 року на 400000,00 гривень, № 1377 від 28 вересня 2022 року на 100579,33 гривень, № 514 від 30 липня 2021 року на 150000,00 гривень.

55. Щодо взаємовідносин із ТОВ «АЛТЄК», то з наявного в матеріалах договору № АЛ0402-21/по від 02 лютого 2021 року випливає, що такий був укладений між позивачем та ТОВ «АЛТЄК» на постачання побутової техніки, аксесуарів, сантехнічне обладнання, меблі та кріплення до них. Зокрема, постачальник (ТОВ «АЛТЄК») зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність покупця (ТОВ Софім-А») товар, а покупець зобов`язується сплатити за вказаний товар певну грошову суму і прийняти товар на умовах та в порядку, передбаченому Договором. Предметом поставки є товар за найменуванням і цінами, зазначеними у специфікаціях. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід`ємною частиною цього договору. Погодження покупцем найменування, асортименту (номенклатури), кількості та ціни товару, що входить у партію, здійснюється шляхом оплати покупцем відповідного рахунку, складеного постачальником та наданого покупцю, або прийняття покупцем товару, що входить у партію, згідно видаткової накладної, або вчинення покупцем будь-яких інших дій, спрямованих на погодження переліку товару та його ціни, в т.ч. листування з використанням електронної пошти, оформлення та погодження сторонами замовлення в електронному вигляді, яке покупець надає постачальнику на підставі прайс-листа, чинного на дату замовлення, в якому наведено перелік товарів і їхні ціни, якщо інше додатково не встановлено сторонами у специфікаціях, документах, що виконують їхні функції чи інших додатках та додаткових угодах до договору. Постачальник здійснює поставку товару зі складу постачальника. Сторони можуть за взаємною згодою визначити інші умови поставки на окрему партію товару: покупець зазначає такі умови в замовленні, а постачальник підтверджує або коригує (узгоджує) замовлення із покупцем. Загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами, дата замовлення та прогнозована дата поставки, ціна за одиницю та загальна вартість партії визначаються специфікацією або видатковою накладною.

56. Долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № 904 від 28 січня 2022 року підтверджується поставка товару (побутової техніки) ТОВ «АЛТЄК» в адресу позивача. Оплата поставленого товару проведена відповідно до платіжних інструкцій № 1087 від 25 січня 2022 року (січень 2022 року).

57. Здійснивши аналіз умов договорів за спірними господарськими операціями з ТОВ «АЛТЄК», ТОВ «ЛАМІНАМ ЗАХІД», ТОВ «Смарт Сток», та наведених у акті перевірки доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

58. На підставі вказаних документів суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами підтвердженні належними та допустимими доказами.

59. Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені без врахування позицій Верховного Суду з питань належності та допустимості доказів у податкових правовідносинах, а саме:

60. Так, за правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.002018, надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який Вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

61. Також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи № 820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

62. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

63. Таким чином на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

64. Отже, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою, як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону № 996-ХІУ) відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

65. Однак при розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій не були враховані наведені висновки Верховного Суду.

66. Так суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях описали зміст спірних господарських операцій, навели перелік документів, наданих позивачем на підтвердження їх здійснення, та, в кінцевому результаті, дійшли висновку, що такі документи свідчать про реальність господарських відносин з контрагентами позивача. Оцінюючи питання достатності та достовірності таких документів, суди, із посиланням на правові позиції Верховного Суду у подібних справах, зазначили, що наведені податковим органом претензії до таких носіїв інформації є неприйнятними і такими, що не можуть самі по собі свідчити про нереальність зафіксованих ними господарських операцій.

67. Таким чином суди попередніх інстанцій фактично самоусунулись від, власне, змістовного дослідження та аналізу наданих позивачем доказів безпосередньо в їх сукупному взаємозв`язку. Не провели комплексного аналізу спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів (дій, подій, явищ об`єктивної дійсності та їх сукупності, - як об`єктів, що справляють юридичний вплив на фактичні обставини тієї чи іншої події) через призму аргументів контролюючого органу.

68. Зокрема, суди попередніх інстанцій не врахували доводи податкового органу, щодо відсутності у Товариству товарно-транспортних накладних.

69. Абзацом двадцять п`ятим та двадцять шостим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

70. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

71. Пунктом 11.1 Правил № 363, зокрема, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

72. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

73. Таким чином, документи, які передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

74. Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

75. Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21.

76. За правилами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

77. Частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

78. А тому, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

79. Отже, відсутність такого документа чи суттєві недоліки в його виготовленні можуть породжувати сумніви щодо реальності господарської операції, особливо при урахуванні інших обставин, що свідчать про її безтоварність. Наприклад, це може включати об`єктивну неможливість контрагента здійснювати господарські операції, що враховує податкову інформацію про характер його діяльності, відсутність визначення джерела походження товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання), не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання, наявність кримінальних проваджень щодо контрагента, відсутність бухгалтерських документів або суттєві недоліки в їхньому виготовленні, і так далі, тощо.

80. Щодо податкового повідомлення-рішення № 13811/13-01-07-07, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 1 574 799,00 гривень.

81. Суд наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки правопорушенням покладену в основу спірного рішення.

82. Зокрема, в акті перевірки вказується на те, що відповідно до Розрахунку бюджетного відшкодування за січень 2022 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню сформована за різні періоди, в т.ч за січень 2022 року у сумі 5 850 299 гривень, однак у січні 2022 року від`ємне значення склало 4 072 480 гривень, відтак відхилення складає 1 777 819 гривень.

83. В той же час суди попередніх інстанцій не застосували норми покладені в основу спірного рішення, зокрема пункти 200.4-200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та не з`ясували наявність та причини відхилень суми заявленої позивачем до бюджетного відшкодування.

84. Крім того, надавши оцінку правовідносинам позивача з ТОВ «Дивосвіт Глобал» суди попередніх інстанцій не з`ясували в основу якого податкового повідомлення-рішення покладено правопорушення виявлене податковим органам по взаємовідносинам з ТОВ «Дивосвіт Глобал».

85. Окрім іншого, суд наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01, які заявлені у позовній заяві, проте за результатами податкової перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 13811/13-01-07-07, № 13820/13-01-07-07, № 13835/13-01-07-07. Тобто, має місце скасування податкових повідомлень - рішень, які відносно позивача податковим органом не приймались.

86. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

87. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

89. За правилами частин першої та другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

90. Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

91. Колегія суддів вважає, що в цьому конкретному випадку справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

92. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, з`ясувати предмет позову, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасувати, а справу № 380/2672/23 направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов