Постанова

від 29.08.2024 по справі 400/10548/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 400/10548/21

касаційне провадження № К/990/20944/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бойко А.В.; судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.)

у справі № 400/10548/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр» (далі - ТОВ «Агро Капітал Центр», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2021 року № 691514290703.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Технолоджі» (далі - ТОВ «Агрохім Технолоджі») є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 26 січня 2024 року позов задовольнив.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання добрива органічного «Біочар-Ахт» у ТОВ «Агрохім Технолоджі» спричинили реальні зміни майнового стану платника, який використав його в своїй господарській діяльності, тому висновки відповідача про відсутність факту реальних поставок є безпідставними.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не носили реального характеру.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Агро Капітал Центр» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 січня 2023 року у справі № 640/3403/22, від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16, від 25 лютого 2021 року у справі № 803/1684/17, від 10 червня 2019 року у справі № 826/25258/15, від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а.

Ухвалою від 04 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агро Капітал Центр».

14 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро Капітал Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2021 року, за результатами якої склав акт від 23 липня 2021 року № 5371/14-29-07-03/35720615.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2021 року на 6 489 214,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість при господарських операціях з ТОВ «Агрохім Технолоджі» (придбання добрива органічного «Біочар-Ахт»). В акті перевірки податковий орган посилався на: неможливість встановленням реального ланцюга руху добрива органічного до ТОВ «Агро Капітал Центр»; ненедання документів, які б підтверджували місце поставки товару, визначене у договорі від 31 березня 2021 року № 3101; відсутність за даними форми 20-ОПП у ТОВ «Агрохім Технолоджі» об`єктів оподаткування за адресою постачання, що, на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість відслідкувати сам факт відвантаження товару за даною адресою; ненадання позивачем всіх передбачених договором документів; недоліки в видаткових накладних та актах надання послуг; ненадання наказів на відрядження посадової особи ТОВ «Агро Капітал Центр».

На підставі висновків акта перевірки 13 серпня 2021 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 691514290703, яким зменьшив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2021 року на 6 489 214,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом першої інстанції було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; технічних умов добрив.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2021 року позивач використав добрива, придбані у ТОВ «Агрохім Технолоджі, в кількості 125,00 тонн, на підтвердження чого були надані лімітні картки та акт про списання.

Також судом з`ясовано, що перевезення вантажу відбувалось із залученням автоперевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Ла Грейн», який, залучив до перевезення Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Транс», що підтверджено договором транспортного перевезення від 04 березня 2021 року № 40321/15.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, фігурантом якого нібито є ТОВ «Агрохім Технолоджі», об`єктивно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача і фактично виходив з того, що подані позивачем документи на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій з ТОВ «Агро Технолоджі» містять суттєві розбіжності, не містять всіх даних, необхідних для розкриття змісту господарських операцій, та не підтверджують здійснення поставок товару на користь позивача саме згаданим контрагентом.

Надаючи оцінку наведеним висновкам суду апеляційної інстанції, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до сталої практики Верховного Суду наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Поряд із цим, Верховний Суд зауважує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не прийняв до уваги додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 31 березня 2021 року № 3101/2021/5, якої було змінено адресу постачальника.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував надані позивачем технічні умови добрив, досліджені судом першої інстанції.

Фактично суд апеляційної інстанції обмежився виключно перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, що не відповідає основним засадам (принципам) адміністративного судочинства щодо диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, відтак П`ятий апеляційний адміністративний суд помилково скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України cуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр» задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року скасувати.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр» витрати зі сплати судового збору в розмірі 45 400,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова