Рішення

від 20.08.2024 по справі 930/917/24

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/917/24

Провадження №2/930/423/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.08.2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особіпредставника позивача-адвоката ТельпісЯни Іванівнидо Товаристваз обмеженоювідповідальністю "АВАНСАР", треті особи: приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович таприватний виконавецьвиконавчого округуВінницької областіТурський ОлександрВіталійович,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги мотивовані тим,що 31 травня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено та видано виконавчий напис нотаріуса №75593, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», якому ТОВ «Фінансова компанія «ФАГОР» (код ЄДРПОУ: 40202955) відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27.05.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (код ЄДРПОУ: 40210636) відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016 року, якому в свою чергу Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ: 38619024) на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №200242791 від 15.03.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 .. У тексті напису, серед іншого, було зазначено, що грошові кошти за Кредитним договором №200242791 від 15.03.2015 року не виплачені в строк. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.03.2015 по 28.05.2021. Сума заборгованості складає 11722,02 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту - 4291,64, заборгованість за нарахованою комісією 5830,38 грн., заборгованість за нарахованою пенею 750 грн.

На підставі виданого Виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. 04.08.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 69570143 на підставі заяви стягувача ТОВ «АВАНСАР», до якої було додано оригінал виконавчого напису та оригінал кредитного договору №200242791.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню з підстав недотримання нотаріусом, при його вчиненні, чинних норм законодавства та не встановлення дійсних обставин, а саме: - Кредитний договір, який наданий стягувачем для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально. - Заборгованість, зафіксована у виконавчому написі не є безспірною. ІІ. Нормативне обґрунтування. А) Виконавчий напис №75593 від 31.05.2021 року не підлягає виконанню у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, зокрема вчинення виконавчого напису без надання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору, який є підтвердженням безспірності заборгованості.

Окрім того, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Отже, не зважаючи на те, що на дату вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису №75593 пункт 2 Переліку документів у редакції Постанови КМУ №662, вже був не чинним,

Відповідач намагається незаконно стягнути заборгованість за Договором №200242791 від 15.03.2015 року (який не був посвідчений нотаріально) позасудовим шляхом із Позивача, звернувшись до приватного виконавця для примусового стягнення суми заборгованості за виконавчим написом нотаріуса, який вчинений 31.05.2021 року із грубим порушенням вимог чинного законодавства, чим порушує права та законні інтереси

Позивача, оскільки останній змушений нести всі несприятливі наслідки процедури примусового виконання виконавчого документу в рамках відкритого виконавчого провадження.

Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Такі обставини й стали підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату,час та місце судового розгляду,в судове засідання не з`явився. Від його представника-адвоката Тельпіс Я.І. неодноразово надходили письмові заяви про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача,позов підтримує,просить його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "АВАНСАР", будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання судових повісток за адресою місцезнаходження, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

01.04.2024 року відповідач ТОВ «АВАНСАР» надав до суду заяву про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги у якій просив у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовити та встановити суму, що є співмірною із складністю даної справи.

Треті особи в судове засідання не з`явились, свого представника до суду не направили, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. будь-яких заяв та клопотань до суду не надіслали.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 вказану цивільну справу передано для розгляду судді Алєксєєнку В.М.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.04.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Вказаною ухвалою зокрема було витребувано у ТОВ «АВАНСАР» відповідні документи за клопотанням позивача

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 31 травня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено та видано виконавчий напис нотаріуса №75593, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», якому ТОВ «Фінансова компанія «ФАГОР» (код ЄДРПОУ: 40202955) відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27.05.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (код ЄДРПОУ: 40210636) відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016 року, якому в свою чергу Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ: 38619024) на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №200242791 від 15.03.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 .. У тексті напису, серед іншого, було зазначено, що грошові кошти за Кредитним договором №200242791 від 15.03.2015 року не виплачені в строк. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.03.2015 по 28.05.2021. Сума заборгованості складає 11722,02 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту - 4291,64, заборгованість за нарахованою комісією 5830,38 грн., заборгованість за нарахованою пенею 750 грн.

Як зазначає позивач, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Позивачу, не надсилались будь-які повідомлення про зміну кредитора, не зважаючи на те, що (як стало відомо з виконавчого напису) такий кредитор змінювався тричі. Вищевказане виключає безспірність заборгованості, адже нотаріус не має повноважень перевіряти під час вчинення виконавчого напису дотримання сторонами договору порядку заміни кредитора у зобов`язанні та оцінити правомірність трьох договорів про відступлення прав вимоги у випадку, якщо такі взагалі були надані стягувачем. Окрім того,у виконавчому написі зазначено, що строк платежу за кредитним договором настав, проте коли саме він настав не зазначено, що не дає можливості оцінити правомірність нарахування заборгованості стягувачем. Більш того, така заборгованість була розрахована стягувачем самостійно, в односторонньому порядку, Позивач навіть не був ознайомлений із ним, що виключає можливість її заперечувати чи погодитись із нею.

Більш того, початок нарахування заборгованості відповідно до виконавчого напису 15.03.2015, дата вчинення виконавчого напису 31.05.2021 року, тобто після спливу більше ніж п`яти років. Окрім цього, з тексту такого договору неможливо встановити суму заборгованості, оскільки в ньому не зазначено, яка саме сума грошових коштів була надана Позивачув якості кредитних коштів. Відповідно до Договору Позивачу не був наданий кредитний ліміт, але він міг бути збільшений. Чи надавався такий кредитний ліміт, в якій сумі, строк дії такого кредитного ліміту, чи були фактично використані Позивачем кошти в рамках наданого ліміту та якщо були в якій сумі, та коли саме, встановити із тексту Договору неможливо. Зазначені обставини вже є спірними.

Неможливо встановити, чому стягувач обрав саме той період, за який стягується заборгованість, відповідно до виконавчого напису, а також з якого саме моменту виникла заборгованість. Також, найменування стягувача у Виконавчому написі ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», а стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНСАР». Зазначені обставини також виключають безспірність заборгованості. Отже, позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від Відповідача та Позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, штрафних санкцій, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив чинні норми законодавства.

Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому написі зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсності, оскільки заборгованості у Позивача перед Відповідачем не існує

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України " Про нотаріат " та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України " Про нотаріат " та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Аналізуючи вищенаведені норми Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц дійшла таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашений заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 справа №61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України "Про нотаріат"захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону "Про нотаріат"у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.З тексту оспорюваного виконавчого напису № 2805 від 26.11.2021 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат`та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів") для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинноюпостанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 31.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, приватний нотаріус Київського місьского нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 12.03.2021 року не врахував, що Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихдоговорів,отже,норми,які дозволяють вчиняти виконавч інаписи по кредитним договорам,укладеним у простій письмовій формі є нечинні,а тому вчиняючи виконавчий напис №75593 від 31.05.2021 року нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Окрім того, як встановлено судом, договір який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 р. по справі № 158/2157/17.

Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати

відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У справі, яка розглядається, позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу, відповідно не надано доказів щодо понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим, стягненню підлягає, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача сплачений ним при поданні позову до суду судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

На підставі викладеного, клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставним, невмотивованим та передчасним.

На підставі наведеного, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81 , 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-283 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №75593, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "АВАНСАР(код ЄДРПОУ: 40199031, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РКНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за подання позову.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

В.М. Алєксєєнко