Постанова

від 21.08.2024 по справі 625/137/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 серпня 2024 року

м. Харків

Справа № 625/137/23

Провадження №№ 22-ц/818/241/24, 22-ц/818/813/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Львової С.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ЛАН» пророзірвання договоруоренди землі, заапеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року та на додаткове рішення Коломацького районного суду Харківської області від 04 жовтня 2023 року, ухвалені суддею Скляренко М.О., -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» про розірвання договору оренди землі.

В обгрунтування позову зазначає, що 26 січня 2009 року між ТОВ «ДОВІРА 7», правонаступником якого є ТОВ «ЛАН», та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі за №76, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що 20 вересня 2010 року здійснено запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №041069700264, за умовами якого ОСОБА_3 передала в користування на умовах оренди ТОВ «ДОВІРА 7» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6323281200:01:000:0012, площею 8,2427га, що розташована на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 померла, і земельну ділянку, що є предметом вищевказаного договору, успадкували в рівних частинах, тобто по 1/3 частину кожному, вона, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєструвавши 18 жовтня 2019 року право спільної часткової власності на земельну ділянку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом, після чого 27 листопада 2019 року між ТОВ «ЛАН» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки за №76, що укладений 26 січня 2009 року між спадкодавицею ОСОБА_3 та ТОВ «ДОВІРА 7», якою, окрім іншого, строк дії вказаного договору оренди землі продовжено до 20 вересня 2030 року. При цьому вказує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 18 жовтня 2019 року була проведена державна реєстрація права оренди вищевказаної земельної ділянки, де орендарем є ТОВ «ЛАН», а орендодавцями - вона, ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 . Крім того зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 і належну йому за життя 1/3 частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача, успадкували в рівних частинах вона та інший співвласник земельної ділянки ОСОБА_4 , зареєструвавши 04 грудня 2020 року кожен своє право на 1/6 частину земельної ділянки на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом, після чого вона та ОСОБА_4 стали співвласниками земельної ділянки в рівних частинах (по 1/2 частині кожен), а 13 квітня 2023 року, набувши на підставі договору дарування право власності ще на 1/2 частину земельної ділянки, вона стала єдиним її власником. Також вказала, що з часу набуття нею права власності на 1/3 частину земельної ділянки, тобто з 18 жовтня 2019 року, та по день звернення до суду із цим позовом відповідач, використовуючи всю земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6323281200:01:000:0012, площею 8,2427га, що розташована на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, як цілісний об`єкт, орендну плату їй не сплачував, а тому, вважаючи несплату ТОВ «ЛАН» орендної плати за період 2018-2022 роки істотним порушенням умов договору, ОСОБА_1 .

Просить суд розірвати договір оренди землі за №76, укладений 26 січня 2009 року, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6323281200:01:000:0012, площею 8,2427 га, розташована на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Договір оренди землі за №76, укладений 26 січня 2009 року між ТОВ «ДОВІРА 7», правонаступником якого є ТОВ «ЛАН», та ОСОБА_3 , зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 20 вересня 2010 року за №041069700264 розірвано.

Стягнуои із ТОВ «ЛАН» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 1073,60грн.

Додатковим рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 04 жовтня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у даній справі - задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто із ТОВ «ЛАН» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 20000грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЛАН» просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у період з 2019 року (з моменту набуття позивачем права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку) по квітень 2023 року не оспорювала спільного порядку який фактично склався у цей період. Вона не заперечувала щодо продовження строку дії договору оренди та отримання іншими співвласниками орендної плати під час орендного використання орендованої ділянки. Вказує, що своїми діями позивачка протягом всього строку володіння часткою орендованої земельної ділянки штучно створювала умови для розірвання договору оренди, не повідомляючи їм свої особисті дані необхідні для виплати орендної плати. Вказують, що вони були позбавлені можливості належним чином виплатити оренду плату на її користь. Вона ніколи не заперечувала того факту, що нею не надавались їм дані щодо права власності, її банківського рахунку придатного для перерахування орендної плати.

Судом першої інстанції не було враховано того, що ними виплачувалась орендна плата на користь інших співвласників земельної ділянки, щодо якої склались спірні відносини, що підтверджується копіями первинної бухгалтерської звітності.

Також ТОВ «ЛАН» було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій вони просили суд його скасувати та відмовити в задоволення заяви.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення нею фактичних витрат на професійну правничу допомогу, а лише вказує про те, що у неї виник обов`язок понести такі витрати в майбутньому. Відсутній детальний опис робіт як окремого процесуального документу.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що правова допомого надавалася позивачці іншою особою, а ніж тією, яка зазначена в договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виплати позивачеві орендної плати у повному обсязі. У зв?язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати позивачці, договір оренди землі №76 від 26 січня 2009 року підлягає розірванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельний кодексом, Цивільним кодексом України, а також законами України, зокрема Законом №161-ХIV (далі Закон), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також конкретним договором оренди землі.

Так, власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду (ст.90 ЗК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно положень ст.1, 3, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закону) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №868386 належала земельна ділянка сільськогосподарського виробництва площею 8,2427га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0012, яка розташована за адресою: Харківська область, Коломацький район, Шляхівська селищна рада.

26 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ДОВІРА 7» було укладено договір оренди землі №76, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 20 вересня 2010 року, згідно умов якого ОСОБА_3 передала ТОВ «ДОВІРА 7» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 8,2427га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0012, яка розташована поблизу села Шляхове на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, строком на 10 років (т.І, а.с.18-21).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно пунктів 9-12 договору оренди землі сторони закріпили своє волевиявлення про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем щорічно у строк до 31 грудня поточного року в розмірі, не менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 3134 гривень 00 копійок на рік в грошовій, натуральній або відробітковій формах, при цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Також сторони договору дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, а сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини, що закріплено у пунктах 39 та 41 укладеної угоди.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 жовтня 2019 року державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Харківської області Тиндик І.В., вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і належну їй за життя земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, успадкували в рівних частинах, тобто по 1/3 частці кожен, діти померлої: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 (т.1, а.с. 13).

27 листопада 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (орендодавці) уклали із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» - правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА 7» додаткову угоду до договору оренди землі за №76, укладеного 26 січня 2009 року між їх покійною матір`ю і товариством з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА 7», за умовами якої сторони домовилися про внесення змін до пункту 6 Договору оренди землі, чим пролонгували його дію до 20 вересня 2030 року (т.1, а.с. 16-17).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 192602461, сформованого 11 грудня 2019 року державним реєстратором Коломацької селищної ради Харківської області Грамотіною А.О. (т.1, а.с. 92-93), вбачається, що стосовно земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, зареєстроване право її оренди строком до 20 вересня 2030 року орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН», код ЄДРПОУ:30615242. При цьому у якості орендодавців вказаної земельної ділянки у цьому витязі зазначені: 1) ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; 2) ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; 3) ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, а належну йому за життя 1/3 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, успадкували в рівних частинах, тобто по 1/2 частці кожен, його сестра ОСОБА_2 та брат ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Коломацького районного нотаріального округу Харківської області Назарько Н.С. (т.1, а.с. 11).

На підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №235532118, сформованого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусомКоломацького районного нотаріального округу Харківської області (т.1, а.с. 12 та 14).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №226410748, сформованого 01 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Коломацького районного нотаріального округу Харківської області (т.1, а.с. 110), вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за № 250, посвідченого 01 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Коломацького районного нотаріального округу Харківської області Назарько Н.С. за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012.

Крім того, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-35, виданого 18 жовтня 2019 року державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Тиндик І.В., на праві спільної часткової власності належала 1/3 частка земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №18574768, сформованим 18 жовтня 2019 року державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Тиндик І.В.(т.1, а.с. 106-107).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 329102227, сформованого 13 квітня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В (т.1, а.с. 10), вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування за № 349, укладеного 13 квітня 2023 року, набула право на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012.

Таким чином, із 13 квітня 2023 року припинилося право спільної часткової власності на вищевказану земельну ділянку і ОСОБА_1 стала єдиним її власником, що підтверджується інформаційною довідкою «Інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» за №333448180, сформованої 25 травня 2023 року на підставі відповідного пошукового запиту через веб-сайт ОСОБА_6 (т.1, а.с.32-33).

Крім того, згідно даних, що зазначені в цій інформаційній довідці, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2427 га, кадастровий номер: 6323281200:01:000:0012, зареєстроване інше речове право право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 33731597, де товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» є орендарем, а ОСОБА_2 - орендодавцем.

У позовній заяві позивач посилається на те, що з того часу, коли вона стала співвласником зазначеної вище земельної ділянки (18 жовтня 2019 року) відповідачем жодного разу не виплачувалась їй орендна плата за користування земельної ділянки відповідно до належної їй частки, а саме за 2018-2022 роки включно.

Згідно імперативних приписів, закріплених у ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За правилами, визначеними ч.1 ст. 198-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю

Згідно приписів, закріплених у ч. 1 та ч.2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, які можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 359 ЦК України закріплено правило, за якимплоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 651 ЦК України передбачено зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч.1 ст.32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Відповідно до положень ст.25 Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Статтями 21, 22 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно положень ст.24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Оскільки вказана вище земельна ділянка з 18 жовтня 2019 року по 13 квітня 2023 року перебувала у спільній частковій власності позивачки, а тому, з врахуванням положень, закріплених у ст. 359 ЦК України, ОСОБА_1 мала право на отримання доходу від використання цього майна у розмірі, пропорційному частці ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності.

На підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати останнім надано до суду: 1) відомість нарахування коштів за №5 «Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників ТОВ «ЛАН» (паї)» від 26 вересня 2019 року (т.1, а.с. 146); 2) відомість нарахування коштів за №23 «Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників ТОВ «ЛАН» (паї)» від 11 грудня 2019 року (т.1, а.с. 147); 3) видаткові касові ордери, датовані 06 серпня 2019 року, 11 грудня 2019 року; (т.1, а.с. 148-150); 4) відомість нарахування коштів №39 «Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників ТОВ «ЛАН» (паї)» від 01 жовтня 2020 року (т.1, а.с. 151-152); 5) відомість нарахування коштів за №54 «Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників ТОВ «ЛАН» (паї)», датована 18 листопада 2020 року (т.1. а.с. 153-154); 6) видатковий касовий ордер, датований 15 жовтня 2020 року (т.1. а.с. 155); 7) відомість нарахування коштів за № 30, датована 30 вересня 2021 року (т.1, а.с. 156-157); 8) відомість нарахування коштів за № 37, датована 18 листопада 2021 року (т.1, а.с. 158-159); 9) видаткові касові ордери від 01 червня 2021 року та 21 квітня 2021 року (т.1, а.с. 160-161); 10) відомості нарахування коштів, датовані 07 червня 2022 року та 01 грудня 2022 року (т.1, а.с. 162-164); 11) видаткові касові ордери від 29 квітня 2022 року, 05 серпня 2022 року та 02 грудня 2022 року (т.1, а.с. 165-167); 12)Податкові розрахунки сум доходу, нараховані (сплачені) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «ЛАН» за формою №1ДФ за 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2020 року та 3-4 квартали 2021 року (т.2, а.с. 63-70, 82-93, 94-109), 13) відомість про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 4 квартал 2022 року (т.2, а.с.135-138).

Разом з тим, із вказаних доказів вбачається, що ТОВ «ЛАН» здійснювало нарахування та виплату доходів за період 2019 -2022 роки не позивачу, а ОСОБА_4 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відомості про нарахування коштів Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників ТОВ «ЛАН» не є належним доказом виплати відповідачем орендної плати.

Як вбачається із роздрукованих відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 20 квітня 2023 року, у 4 кварталі 2019 рокутовариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» здійснено нарахування ОСОБА_1 доходу у розмірі 2911 гривень 67 копійок (код доходу: 106 - надання майна у лізинг), проте виплата нарахованої суми доходу ТОВ «ЛАН» не здійснена. При цьому із вищевказаної нарахованої орендної плати ТОВ «ЛАН» нарахований та сплачений податок у розмірі 524 гривні 10 копійок (т.1, а.с. 122).

Належних та допустимих докахів того, що відповідачем виплачувалась орендна плата безпосередньо позивачці матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 ЦК України передбачено зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положенням частини 1 статті 32 Закон передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16 (підтверджена постановою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року № 61-41932сво).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Оскільки аргументи відповідача про те, що ним виконувались умови договору оренди землі щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за спірний період не знайшли свого підтвердження, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для його розірвання, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати (два та більше випадки) позивачці.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 штучно створювалися умови для розірвання договору оренди земельної ділянки, вона свідомо ігнорувала обов`язки власника земельної ділянки, позаяк з 2019 року, незважаючи на попередньо досягнуту згоду із іншими співвласниками орендованої земельної ділянки, не повідомила відповідачу свої персональні дані, необхідні для виплати належної їй частини орендної плати, не надала відомостей про свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомостей про банківський рахунок, а також що нею ігнорувалися всі запрошення відповідача для отримання орендної плати, на яку вона має право претендувати, що позбавило можливості ТОВ «ЛАН» виконати свої зобов`язання за договором колегією суддів не приймаються.

Як вбачається із наданих позивачкою відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 20 квітня 2023 року у 4 кварталі 2019 року ТОВ «ЛАН» здійснило нарахування (але не виплатило) ОСОБА_1 орендної плати та сплатило із нарахованої суми доходу податок (т.1, а.с. 122), а отже відповідачу були відомі персональні дані позивачки.

Відсутність у відповідача реквізитів банківського рахунку позивачки, не позбавляло ТОВ «ЛАН» здійснити виплату позивачці орендної плати у інший спосіб, аніж перерахування коштів на її банківський рахунок, або шляхом покладення грошових коштів на депозит у нотаріуса.

Що стосується витрат на правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Як вбачається із матеріалів справи, 16 травня 20223 року між адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ» та ОСОБА_7 укладений договір за № 16Т2023-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги (т.2, а.с. 184-195), за умовами якого ОСОБА_1 доручило а Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надати Клієнтові ( ОСОБА_1 ) комплексну правову та професійну правничу допомогу з усіх питань юридичного характеру , включаючи захист, представництво або надання інших видів правової та професійної правничої допомоги, необхідної Клієнотові.

Згідно пунктів 4.2 4.4 вказаного договору порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються як самим Договором, так і визначаються у письмових Дорученнях. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському обєднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами одним із таких способів: у фіксованому розмірі, зазначеному в дорученні; у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні; у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об`єднанням видів правової та професійної правничої допомоги і ставок погодинної оплати, визначених та погоджених Сторонами у відповідному Додатку до Договору; у розмірі 0 гривень 00 копійок, тобто на добровільних засадах і безоплатно.

При цьому спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару Сторони зазначають у відповідному Дорученні.

16 травня 20223 року ОСОБА_1 надала Адвокатському об`єднанню «ПАРАДІГМ» Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги за №1 (т. 2, а.с. 196-197), відповідно до пунктів «А» та «В» якого Сторони узгодили, що предметом Доручення є надання правової та професійної правничої допомоги, пов`язаної із представництвом інтересів Клієнта у судовій справі, яка розглядатиметься у порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції у зв`язку із: захистом прав та інтересів як позивача у справі власника земельної ділянки, у суді у зв`язку із порушенням його прав як орендодавця щодо отримання орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою, а також Сторони узгодили спосіб визначення розміру гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, узгодивши, що винагорода у формі гонорару, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнотом у фіксованому розмірі 28000гривень 00копійок, в порядку, передбаченому Дорученням, відповідно до погодженого Сторонами Звіту про виконання договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу.

30 серпня 2023 року за результатами виконання Доручення № 1 до Договору між АО «ПАРАДІГМ» та ОСОБА_1 погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Позивачеві на загальну суму 28000гривень 00копійок, в якому зазначений детальний опис наданої Позивачеві правової та професійної правничої допомоги, зокрема, щодо розробки та уточнення правової позиції, аналізу матеріалів справи, підготовки заяв, клопотань, письмових пояснень, участі у судових засіданнях тощо (т.2, а.с. 198-199).

У відповідності зі ст.ст. 3 та 15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат Петракій Валерія Валеріївна здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського об`єднання, що підтверджується наявним у матеріалах справи ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1144344, виданим АО «ПАРАДІГМ» 17 травня 2023 року.

Крім того, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 є учасником АО «ПАРАДІГМ» (т.3, а.с.28).

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер виконаної адвокатом позивача роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи всуд першоїінстанції врозмірі 20 000грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, які ухвалені з дотримання вимог закону.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» залишити без задоволення.

Рішення Коломацькогорайонного судуХарківської областівід 29серпня 2023року тадодаткове рішенняКоломацького районногосуду Харківськоїобласті від04жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 серпня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді М.Є. Савенко

О.Ю. Тичкова