Постанова

від 27.08.2024 по справі 131/1549/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/1549/23

Провадження № 22-ц/801/1643/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 рокуСправа № 131/1549/23м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючогосуддіСалаТ.Б.,суддівБереговогоО.Ю.,Панасюка О.С.,секретарЛуцишинО.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняІллінецького районногосуду Вінницькоїобласті від22травня 2024року,ухваленесуддеюШелюховським М.В.в м.Іллінці,вцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області, в якому просив визначити йому додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тягун помер його рідний дядько ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що він є спадкоємцем другої черги, оскільки за правом представлення має право спадкувати ту частку спадщини, яка б за законом належала його батькові, якби він був живий на час відкриття спадщини.

Однак, у шестимісячний строк позивач не зміг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що не знав про смерть ОСОБА_3 , так як тривалий час не спілкувався з ним і проживав у іншому місті, що значно віддалено від місця проживання ОСОБА_3 .

Крім того, він не знав про наявність у ОСОБА_3 земельних ділянок, які ввійшли до складу спадщини, які розташовані на території Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

13 грудня 2023 року позивач дізнався про смерть свого дядька ОСОБА_3 і отримав свідоцтво про смерть, а також дізнався про наявність у останнього двох земельних ділянок.

Таким чином позивач вважає, що наведені причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2024 року замінено первісного відповідача Іллінецьку міську раду Вінницького району Вінницької області на ОСОБА_2 ..

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що він пропустив строк на прийняття спадщини після смерті дядька через необізнаність про смерть спадкодавця. Про смерть дядька він дізнався у грудні 2023 року, після чого в розумні строки звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Узагальнений висновок про те, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини перетворюється на підставу зняття з суду обов`язку відповідного дослідження обставин справи, тому такий підхід не відповідає завданню суду, викладеному у ч. 1 ст. 2 закону України «Про судоустрій і статус суддів». Безпідставним та таким, що не виконує завдання Конституції України, ЦК України та судочинства є підхід суду першої інстанції, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та ототожнення цього факту із об`єктивними, непереборними або істотними труднощами у подання цієї заяви. Незнання спадкоємця про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Надані свідками в судовому засіданні покази викривлені судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, встановивши, що поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним не доведено, а пропуск ним вказаного строку не пов`язаний з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, відтак, відмовив в задоволенні позову.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Липовець Липовецького району Вінницької області у віці 53 років помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02 листопада 2023 року (а.с.3).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 02 листопада 2023 року (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тягун Іллінецького району Вінницької області у віці 52 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 13 грудня 2023 року (а.с.2).

З боку відповідача не заперечувався той факт, що батько позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були рідними братами, а відтак позивач є племінником спадкодавця ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 за життя на праві власності належали дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тягунської сільської ради Вінницького (Іллінецького) району Вінницької області (а.с.7,8).

12 грудня 2023 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області було заведено спадкову справу №139/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.23-39).

Із спадкової справи вбачається, що 12 грудня 2023 року до нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій вона зазначила, що приймає спадщину після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_3 згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року в справі №131/1221/23.

Так, рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року в цивільній справі №131/1221/23, яке набрало законної сили 11 грудня 2023 року, визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено їй додатковий строк у два місяці з моменту набрання рішення суду законної сили, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата.

ОСОБА_1 , вважаючи, що він має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , однак, з поважних причин пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не знав про смерть дядька, звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно доположень ст.1258ЦК України,спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

У статті 1262 ЦК України зазначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За змістом ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №643/1216/15-ц зроблено висновок щодо застосування статті 1266 ЦК України та вказано, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно дочастини третьоїстатті 1272ЦК України,за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строкуна подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди дляприйняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22.

Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Однак, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, дляприйняття спадщини,суд маєвраховувати,що такіпричини визначаютьсяв кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За обставин даної справи, шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 сплив 11 травня 2019 року.

Спадкодавець за життя не склав заповіту, а тому спадкування відбувається за законом.

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини ніхто зі спадкоємців спадщину не прийняв.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом 14 грудня 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначив про те, що він не знав про смерть ОСОБА_3 , так як тривалий час не спілкувався з ним і проживав у іншому місті, що є значно віддаленим від місця проживання спадкодавця. Крім того, він не знав про наявність у ОСОБА_3 земельних ділянок, оскільки він не розповідав про них.

Висновок суду першої інстанції, про те, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця не є гарантованою підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини є правильним, проте не за обставин даної справи.

Позивач стверджує, що він не знав про смерть свого рідного дядька, а відповідач, яка була двоюрідною сестрою спадкодавця, заперечувала цей факт.

Для з`ясування істинності твердження позивача, суд першої інстанції задовольнив клопотання сторін про допит в якості свідків позивача, відповідача, а також зятя відповідача ОСОБА_5 ..

Суд першої інстанції в судовому рішенні стисло виклав зміст показань свідків.

Враховуючи мотиви апеляційної скарги, в частині тих, що є розбіжності між поясненнями свідків, які описані в рішенні суду та дійсними показаннями, наданими в залі судових засідань, апеляційний суд прослухав показання свідків і встановив наступне.

Свідок-позивач категорично стверджував, що він не знав про смерть дядька і його ніхто про це не повідомляв. Про приїзд своєї двоюрідної тітки ОСОБА_2 в 2018 році, після смерті дядька, він заперечував. Він проживав в одному селі, а дядько в іншому. З дядьком він бачився останній раз в 2015 році на похоронах свого батька. З тих пір більше не спілкувались. Свідок - позивач почав зловживати спиртними напоями після повернення з армії в квітні 2015 року.

Свідок-відповідач ОСОБА_2 заперечила про необізнаність позивача в смерті його дядька. Пояснила, що після поховання свого двоюрідного брата ОСОБА_6 , в 2018 році, через 2-3 дні поїхала в село, де жив позивач, і повідомила його про це. Спілкувалась з ним щодо оформлення спадкових прав на земельні ділянки, які мав батько позивача та його дядько. Свідок підтвердила, що позивач та відповідач не спілкувались, і їх разом ніколи не бачила. Позивач до дядька ніколи не приїжджав. Підтвердила також факт зловживання позивачем спиртних напоїв.

Інший свідок, зять ОСОБА_2 , пояснив, що він в 2018 році, після того, як поховали ОСОБА_6 , возив свою тещу до позивача, і бачив, як вони розмовляли, однак про що говорили, стверджувати не може.

Проаналізувавши показання свідків, апеляційний суд вважає, що виникають певні сумніви в тих чи інших обставинах, згаданих свідками, адже проти слів позивача стоять слова відповідача, і відсутні інші докази, якими б вони підтверджувались.

Однак, є інші обставини, які підтверджують та виправдовують позицію позивача.

По-перше, сторонами (свідками) не заперечувався той факт, що позивач не спілкувався зі своїм дядьком, і так само, дядько не спілкувався з племінником. Жодним чином вони не підтримували стосунки. Останній раз, коли вони бачились, це на похороні батька позивача - рідного брата ОСОБА_6 . Отже, племінник та його дядько не цікавились життям одне одного, ігнорували один одного, жодних стосунків між собою не мали.

Позивач проживав в одному селі, а спадкодавець проживав в іншому селі, тобто на певній відставні (біля 40 км), і хоча ця відстань є незначною, проте факт відсутності взаємного спілкування між дядьком та рідним племінником, перетворює цю відстань у величезну.

По-друге, апеляційний суд зважає на поведінку відповідача після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , який був їй двоюрідним братом.

ОСОБА_2 проживала зі спадкодавцем в одному селі і, з її слів, вона його доглядала, і вона його похоронила в 2018 році. Навіть при таких обставинах, вона звернулась до суду про встановлення факту родинних стосунків з спадкодавцем та про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини лише в 2023 році.

За рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року в цивільній справі №131/1221/23 ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Дослідивши зміст згаданого судового рішення, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 в позовній заяві зазначила відповідачем лише Іллінецьку міську раду, і це при тому, що вона знала, що існує інший спадкоємець рідний племінник спадкодавця, з яким остання, з її слів, спілкувалась з приводу оформлення спадкових прав після смерті батька позивача та його дядька. Отже, ОСОБА_4 не брав участі у справі.

Відповідач так само вчинила при написанні та подачі приватному нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а саме в заяві від 12.12.2013 вказала, що після смерті ОСОБА_3 , вона приймає спадщину згідно рішення суду (справа №131/1221/23), і повідомила нотаріуса, що інших спадкоємців немає.

Крім цього, із згаданого судового рішення вбачається, що ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом вказала, що вона фактично проживала з братом, здійснювала постійний догляд, тому вважала, що спадщину прийняла, і є єдиною спадкоємицею. Суд задовольняючи її вимоги, прийшов до висновку про поважність причин пропуску шестимісячного строку, але не з підстав заявлених в позові, а через те, що позивач юридично необізнана та не знала про терміни звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, та не знала про існування заповіту на її користь. Колегія суддів зважає на те, що про наявність заповіту позивач в позові не стверджувала, він не згадується серед встановлених судом обставин, і взагалі, мотиви позовних вимог і мотиви судового рішення різні, однак, суд все ж таки визначив ОСОБА_2 додатковий строк.

У даній справі, цей же суд, при вирішенні питання поважності пропуску шестимісячного строку, пропущеним іншим спадкоємцем, не проаналізував показання свідків, не надав їм оцінку, не взяв до уваги вищеописані обставини, які не заперечувались сторонами, використовуючи правові висновки Верховного Суду без проекції на обставини даної справи, відмовив позивачу у задоволені його вимог.

У даній справі позиція позивача є незмінною не знав про смерть дядька, і за обставин, описаних вище, апеляційний суд вважає її обґрунтованою.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на ще одну обставину, яка не заперечувалась сторонами це зловживання позивачем з 2015 року спиртними напоями, що явно вплинуло на поведінку останнього при оформлені своїх спадкових прав.

Зі змістовності самих пояснень позивача в судовому засіданні та його показань, як свідка, колегія суддів вважає, що в даному випадку, так само як і з висновком суду у справі за позовом ОСОБА_2 , теж можна стверджувати про його абсолютну необізнаність у юридичних питаннях, в т.ч., які стосуються спадкування.

Також, апеляційний суд враховує, що спадкове майно (земельні ділянки) знаходиться на території Тягунської сільської ради, де проживав спадкодавець, і те, що позивач не є спадкоємцем першої черги, що може послабити сприйняття спадкоємцем його обов`язку, передбаченого статтями 1269, 1270 СК України.

Законодавство, у тому числі спадкове, наділяє осіб інструментами реагування на певні взаємостосунки між ними, які можуть знаходити своє вираження у реалізації волі спадкодавця щодо спадкоємців та сприйнятті цієї волі останніми (заповіт, усунення від права на спадкування, відмова від прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи тощо), але у широкому розумінні не формує ці стосунки (правовідносини) між особами, не обмежує характер цих стосунків (правовідносин) та не встановлює особам рамки цих стосунків (правовідносин). Зокрема, спадкоємцями можуть бути як особи, які проживали із спадкодавцем (мали тісні родинні зв`язки), так і ті, що не проживали з ним, або взагалі не були пов`язані родинними зв`язками.

Відсутність обізнаності про законні підстави виникнення відповідного права та, як наслідок, початку строку його реалізації, передбаченого законом, за своєю суттю є умовою, яка виключає можливість реалізації цього права. Незнання про смерть спадкодавця - це факт, який за своєю суттю вказує на неможливість подання заяви про прийняття спадщини до моменту, коли особа дізнається про смерть спадкодавця.

Апеляційний суд вважає, що не можна застосовувати відповідальність у вигляді позбавлення права отримати спадщину за невиконання умови закону (подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк) до особи, яка не знала про виникнення обставини, яка передбачає виникнення у неї такого права на отримання спадщини та обов`язку вчинити певні дії для цього.

Вивчаючи факт незнання будь-якого спадкоємця про смерть спадкодавця у контексті частини третьої статті 1272 ЦК України підлягають дослідженню в сукупності такі обставини: 1) чиє пропущення строку звернення із заявою про прийняття спадщини наслідком виключно незнання про смерть спадкодавця, а не об`єктивних, непереборних, істотних труднощів щодо вчинення обізнаного про смерть спадкоємця дій з приводу прийняття відповідної спадщини; 2)чибули підстави, через які спадкоємець не знав про цю смерть, об`єктивними - такими, що не залежать від волі спадкоємця, яку можна було відповідно до принципу розумності реалізувати; 3)чи були вжиті усі заходи, передбачені законом, для повідомлення цього спадкоємця про смерть спадкодавця уповноваженими особами, на яких покладене це завдання; 4)чивстановлено факт приховування іншим спадкоємцем або спадкоємцями від цього спадкоємця інформації про смерть спадкодавця, або від зазначеної уповноваженої особи інформації про наявність цього спадкоємця; 5)чибули дії спадкоємця, який не знав про смерть спадкодавця, щодо оформлення спадщини добросовісними після того, як він дізнався про цю смерть, зокрема,чизвернувся він за реалізацією свого права, передбаченого частиною третьою статті 1272 ЦК України, протягом розумного строку, який не має перевищувати шести місяців, до суду; 6)чи можна вважати виправданим та розумним строк, який пройшов з моменту смерті спадкодавця до моменту звернення його спадкоємця, який не знав про цю смерть, до суду за реалізацією свого права, передбаченого частиною третьою статті 1272 ЦК України; 7)чиє інші об`єктивні підстави, які перешкоджають застосуванню частини третьої статті 1272 ЦК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не був обізнаний про смерть ОСОБА_3 , оскільки докази зворотного в матеріалах справи відсутні, беручи до уваги, що про вказану обставину позивач дізнався 13 грудня 2023 року і в цей же день отримав свідоцтво про смерть, апеляційний суд вважає, що вказана обставина виключала можливість вчасного подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що іншому спадкоємцю ОСОБА_3 ОСОБА_2 , за місяць до звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, також було визначено додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційний суд, керуючись однією із загальних засад цивільного законодавства справедливість та розумність, вважає, що подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дядька є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до ст. 1 цієї Конвенції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

А відтак,наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи .

Враховуючи викладене, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням вимог позовної заяви та вимог апеляційної скарги, з урахуванням положень ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн та за подання апеляційної скарги, в розмірі 1610,40 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначеннядодаткового строку,достатнього дляподаннязаявипро прийняттяспадщини- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, та за подання апеляційної скарги в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.С. Панасюк