Рішення

від 03.12.2007 по справі 37/490

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/490

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/490

03.12.07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Васко»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Алдан –21»

Про                        стягнення 74 406,96 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Ігнатьєв Е.О.- представник за довіреністю № б/н від 20.09.2007р.

Від відповідача Журавська І.А. - директор

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданны 14.11.2007 р. оголошувалась перерва.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Васко»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алдан –21» про стягнення 74406,96 грн.(з яких 29295,50 грн. –основний борг, 2388, 25 грн. –пені, 12839,59 грн. –інфляційних нарахувань, 29883,62 грн. –30 % річних) заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 17.05.2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року порушено провадження у справі № 37/490, розгляд справи було призначено на 29.10.2007 року о 10-45.

Представник відповідача 29.10.2007 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/490 від 03.10.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 р. № 37/490, розгляд справи на підставі пункту 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 14.11.2007 р. на 11-15.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2007 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач суму основного боргу не заперечує, а навпаки частково перераховує кошти. Крім того, відповідач вказує на те, що заборгованість виникла в зв'язку з тим, що позивач не передав відповідачу податкову накладну, видаткову накладну та рахунок.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.11.2007 р. оголошувалась перерва до 03.12.2007 року на 10-30.

Представник позивача в судове засідання 03.12.2007 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 29 295,50 грн. основного боргу, 2 388,25 грн. пені, 12 839,59 грн. інфляційних нарахувань, 29 883,62 грн. 30% річних, 744,07 грн. держмита та 118 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін в судовому засіданні  03.12.2007 року оголошено вуступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Васко» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алдан –21»(покупець) був укладено договір № 1 купівлі-продажу нафтопродукти (далі - договір), відповідно до якого сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві нафтопродуктів відповідної якості, а покупець оплачує й приймає нафтопродукти (надалі товар) в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у накладній або акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі або накладній, акті на рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання  умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нафтопродукти, а саме дизельне паливо, що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів від 17.05.2004 року, накладної № 1а від 17.05.2004 року та додатку № 1 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.05.2004р. у кількості 17085,00 літрів загальною вартістю 39 295,50 грн. Крім того, факт отримання Відповідачем нафтопродуктів підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯЕШ № 260534 від 17.05.2004р.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги договору в повному обсязі та  поставлено відповідачу  товару на суму 39295,50 грн., проте відповідач на виконання вимог договору перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29295,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Васко» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки визнання боргу не є підставою для відмови від позову. Крім того, матеріалами справи підтверджується підписання відповідачем акту прийому-передачі нафтопродуктів, та додатку № 1 до договору, а тому твердження відповідача щодо неотримання вищевказаних документів є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з наданих відповідачем копій платіжного доручення № 399 від 02.11.2007 р. та платіжного доручення № 410 від 12.11.2007 р. останній після порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу у розмірі 1500,00 грн., а тому, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач частково сплатив заборгованість за отримане пальне, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі або накладній, акті на рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар 17.05.2004 року (акт прийому передачі нафтопродуктів від 17.05.2004 року), проте вартість даного товару сторони погодили лише 27.05.2004 року, а тому у відповідності до статті 530 ЦК України та п. 3.1 договору відповідач мав здійснити оплату вартості отриманого пального в строк до 02.06.2004 року, проте відповідач умови договору щодо оплати вартості товару не виконав належним чином,  а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27 795,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 % річних від  простроченої суми в розмірі 29883,62 грн. (за період з 22.05.2004 року по 27.09.2007 року) та інфляційні витрати в розмірі 12839,59 грн. (за період з 22.05.2004 року по 31.08.2007 року), які нараховані позивачем у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та п. 5.4. договору. Відповідач наданий позивачем розрахунок не оспорив, будь-яких заперечень суду не надав.

Суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.4. договору в разі прострочки виконання та/або невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару (п. 3.1. договору) відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 30 % річних від суми боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникла з 02.06.2004 року, а тому позивачем невірно нараховуються інфляційні витрати та 30 % річних з 22.05.2004 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 10382,02 грн. інфляційних витрат та 29094,93 грн. - 30% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2388,25грн., яка нарахована позивачем за період з 22.05.2004 року по 16.11.2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору позивач має право вимагати від відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки належних до сплати платежів.

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникло з 02.06.2004 року, а тому позивачем невірно нараховується пеня з 22.05.2004 року. Відповідно до розрахунку суду розмір пені становить 2129,54 грн.

Крім того, суд зазначає, що статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктами 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач не заявив про застосування строків позовної давності, судом позовні вимоги позивача визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема з відповідача підлягають стягненню 709,02 грн. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 112,44 грн. - витрати по сплаті державного мита, інші судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 257, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алдан –21» (12200, Житомирська обл.,  м. Радомишіль, вул. Житомирська, 1а –поштова адреса; 03142, м. Київ, вул. Біличанська, 5, кв. 52 –юридична адреса, код ЄДРПОУ 30487926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васко» (12264, Житомирська обл., с. Кочерів, вул. Лісова, 1-а, код ЄДРПОУ 30077114) 27 795 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. основного боргу,  10382 (десять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 02 коп. інфляційних витрат, 29 094 (двадцять дев'ять дев'яносто чотири) грн. 93 коп. - 30% річних від суми боргу, 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 54 коп. пені,  709 (сімсот дев'ять)  грн. 02 коп.  витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1500 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 17.12.2007 року