Постанова

від 22.08.2024 по справі 538/2502/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2502/23 Номер провадження 22-ц/814/2196/24Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.

за участю: прокурора ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є орендарем земельної ділянки площею 31,7500 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше Токарівська сільська рада) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322687200:00:005:0166, на підставі Договору оренди землі, укладеним між ним і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 31.10.2016 року.

10.04.2018 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного Договору. Пунктом 8 Договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом Орендаря на поновлення Договору на новий строк. Виконуючи вимоги п. 8 Договору, щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії Договору оренди, позивачем було направлено до Лохвицької міської ради письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом Додаткової угоди. Але до дати подачі позову до суду Лохвицькою міською радою відповіді на його повідомлення не надіслано.

Після закінчення терміну дії Договору оренди землі позивач продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 5322687200:00:005:0166 згідно її цільового призначення.

Крім того позивачем сплачено орендну плату за користування землею за листопад та грудень 2023 року, що підтверджується квитанцією банку від 23.11.2023 року у сумі 20205,37 грн.

Позивач просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.10.2016 року в запропонованій ним редакції.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.10.2016 року у редакції запропонованій позивачем.

Рішення оскаржив заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, діючи в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема вказує на те, що місцевий суд належним чином не дослідив обставини справи, а саме не звернув увагу на те, що земельна ділянка надана в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, а також позивач є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником Фермерського господарства «Іващенко Я.О.».

Посилаючись на правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду апелянт вказує, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 31,7500 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше Токарівська сільська рада) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322687200:00:005:0166, на підставі Договору оренди землі, укладеним між ОСОБА_2 і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 31 жовтня 2016 року.

10 квітня 2018 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного Договору.

Пунктом 8 Договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом Орендаря на поновлення Договору на новий строк. Виконуючи вимоги п. 8 Договору, щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії Договору оренди, позивачем було направлено до Лохвицької міської ради письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом Додаткової угоди, яке зареєстроване Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради 09.03.2023 року.

Після закінчення терміну дії Договору оренди землі позивач продовжує користуватися за цільовим призначенням земельною ділянкою з кадастровим номером 5322687200:00:005:0166. Крім того ним сплачено орендну плату за користування землею за листопад та грудень 2023 року, що підтверджується квитанцією банку від 23.11.2023року у сумі 20205,37грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд встановивши, що позивач продовжує добросовісно користуватися спірною земельною ділянкою, у визначений договором строк направив до Лохвицької міської ради письмове повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом Додаткової угоди, дійшов висновку, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, і саме відповідно до положеньстатті 33 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Апеляційний суд не може у повній мірі погодитись із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) Великою Палатою Верховного Суду висловлено наступну правову позицію.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикціясудів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбаченихзакономвипадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Україниустановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже,за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до пунктів 1 і 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального Кодексу Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів послідовно здійснювалося законодавцем відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників, змісту правовідносин, щодо яких виник спір.

Вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюванихзакономінтересів у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

За змістом статей15та16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу(стаття 45 ГПКУкраїни).

Можливість реалізації громадянином права здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Тож, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання застаттею 55 ГК України.

Таким чином,після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.

Реалізація права на поновлення договору оренди в порядкуст. 33 Закону України «Про оренду землі»входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів (аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17 та від 13 листопада 2019 року у справі № 628/773/18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року та ухвалі від 13 листопада 2019 року у справі № 275/82/18.

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_2 посилався в позові на порушення свого права на земельну ділянку, надану йому для організації та ведення фермерського господарства. При цьому, поза увагою районного суду залишилось те, що позивачем створено ФГ «Іващенко Я.О.», яке зареєстровано 29.03.2019 року.

Зважаючи на характер правовідносин, даний спір щодо поновлення договору оренди земельної ділянки має розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

Отже, оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1ст.377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Відповідно до ч.2ст.377 ЦПК Українипорушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

За змістом ч.1ст.256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.367ч.1,2, 368ч.1,374ч.1 п.4,377ч.2, 255ч.1 п.1,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області - задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 доЛохвицької міськоїради Миргородськогорайону Полтавськоїобласті пропоновлення договоруоренди тавизнання укладеноюдодаткової угодипро поновленнядоговору орендиземлі- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 ,що розглядсправи запозовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_2 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_2 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді : Л.І. Пилипчук

О.В Чумак