Ухвала

від 30.08.2024 по справі 639/3276/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/3276/14-ц

Провадження № 6/639/223/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 , звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/3276/14-ц.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 травня 2014 року у справі 639/3276/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки та сина у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повнолітнього віку. Рішення набрало законної сили.

Позивачкою було отримано виконавчий лист, який був надісланий поштовим відправленням до виконавчої служби, але виконавче провадження не було відкрито та постанова про відкриття виконавчого провадження отримана не було. ОСОБА_1 був направлений відповідний запит до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо стану виконання даного рішення.

16.08.2024 надано відповідь згідно якої повідомлено, що згідно журналу вхідної кореспонденції та відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчий документ не зареєстровано у Відділу є підстави вважати, що виконавчий лист було втрачено при пересилці.

Крім того, представник зауважив, що сімейні відносини між стягувачем і боржником припинені повністю, через що ОСОБА_1 була змушена змінити адресу своєї реєстрації на іншу. До того ж, ОСОБА_1 на теперішній час є діючим офіцером ЗСУ, виконуючи бойові задачі стосовно захисту України від військової агресії країни-терориста. Тому, постійні військові ротації створили досить тяжкі побутові умови і тому з даної причини не має можливості надати підтвердження офіційного відправлення виконавчого документу до виконання.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішень, вчинення виконавчих дій в порядку вимог норм чинного законодавства, та недопущення їх порушення, наявна необхідність в отриманні дублікату виконавчого листа, який було втрачено.

У зв`язки з вищевикладеним, представник заявника просив видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 639/3276/14-ц.

19 серпня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Тимошенко Л.В. надійшла заява, згідно якої повідомлено, що в Холодногірського-Новобаварському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові виконавче провадження по стягненню аліментів згідно з виконавчим листом № 639/34/21 від 05.05.2021 є відкритим. Також зазначила, що спільні діти сторін усі роки перебували виключно на утриманні ОСОБА_2 , а неповнолітній син сторін ОСОБА_5 проживає з батьком, у зв?язку з чим було подано позов про звільнення від сплати аліментів. Зміст заяви про видачу дублікату виконавчого листа не містить викладення обставин, зазначення доказів, які б свідчилипро втрату виконавчих документів. Зокрема, заявник у заяві не зазначила сторін виконавчого провадження, коли і на підставі чого видано виконавчий лист, а також ким саме втрачено виконавчий документ.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 серпня 2024 року прийнято заяву Прийняти заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в провадження судді ОСОБА_6 . Призначено до розгляду в судове засідання.

29 серпня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Тимошенко Л.В. надійшла заява, згідно якої повідомлено, що заявницею не надано належних доказів щодо втрати оригіналу виконавчого листа, а його видача може призвести до подвійного стягнення. Вважають, що не вбачається законних підстав для задоволення вимог щодо видачі дубліката виконавчого листа.

Представник заявника та заявник в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, просили заяву задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та йогопредставник адвокатТимошенко Л.В. в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на обставини викладені у судовому рішенні вище.

Отже, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 аліменти наутримання неповнолітніхдітей доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі1/3частини відвсіх видівзаробітку (доходу)відповідача щомісячно,починаючи з11квітня 2014року ідо досягненнядітьми повнолітньоговіку(а.с.20-21).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановленихцим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист по справі № 639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення аліментівна утриманнянеповнолітніх дітейбуло видано судом та 11.03.2015 отримано ОСОБА_1 , що підтверджується її розпискою (а.с.25).

Як зазначає представник заявника, ОСОБА_1 виконавчий лист по справі № 639/3276/14-ц був надісланий поштовим відправленням до виконавчої служби, але виконавче провадження не було відкрито та постанова про відкриття виконавчого провадження отримана нею не була. У зв?язку з чим, ОСОБА_1 було направлено запит до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо стану виконання даного рішення.

Як вбачається з відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.08.2024 № 19542/24, що дослідивши з Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Відділі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 639/3276/14-ц виданого Жовтневим районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття, не перебуває та не перебувало. Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги той факт, що згідно журналу вхідної кореспонденції та відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, надісланий виконавчий лист № 639/3276/14-ц виданого Жовтневим районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття, було втрачено при пересильці (а.с. 32).

Так, на підставі вищевикладеного, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішень, вчинення виконавчих дій в порядку вимог норм чинного законодавства, та недопущення їх порушення, заявник і звернулась до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), в редакції чинній на момент ухвалення рішення та видачі виконавчого листа, рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред`явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Аналогічні положення щодо строку пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення періодичних платежів передбачені і у чинній редакції Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відтак, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) вказала, що з огляду на зміст ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у ч. 2 ст. 24 Закону № 606-XIV).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у ч. 1 ст. 329 ГПК України).

Отже, приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

У пункті 47 цієї ж постанови зроблено висновок, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Так, виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» до обліково-статистичної карти до справи № 639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, додано виконавчий лист в електронній формі, з якого вбачається строк пред?явлення виконавчого листа до виконання 16 жовтня 2027 року.

Отже, судом встановлено, що строк для пред`явлення виконавчого листа по справі № 639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, до виконання встановлено до 16 жовтня 2027 року, а тому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Суд наголошує, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, проте для відкриття виконавчого провадження стягувач має надати виконавчий лист, за яким не пропущено строк пред`явлення його до примусового виконання, або за яким такий строк поновлено судом.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 25.05.2022, № 344/13386/21.

Аналізуючи підпункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18.

Верховний Суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, провадження № 61-5388св18.

З системного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує суб`єкта звернення наводити причини втрати такого. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача чи ненадання державному виконавцю дубліката виконавчого документа у разі його втрати при здійсненні виконавчого провадження унеможливлює виконання рішення суду та порушує права стягувача.

Як вже було встановлено судом, згідно відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.08.2024 № 19542/24, що на виконанні у Відділі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 639/3276/14-ц виданого Жовтневим районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття, не перебуває та не перебувало. Зазначений виконавчий лист було втрачено при пересиланні.

Суд зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України) та знайшло своє закріплення уСімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989, ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, яка є першим і основним міжнародно-правовим документом, присвяченим широкому спектру прав дитини, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959.

Згідно з визначеними Декларацією принципами, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.

Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення національного та міжнародного сімейного законодавства та ураховуючи, що відсутність виконавчого документа є перешкодою для примусового виконання чинного рішення суду про стягнення аліментів, що не відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вбачає підстави для ухвалення рішення про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дитини.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частина 2ст.83 ЦПК Українипередбачає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів(ч.4ст.83 ЦПК України).

Отже, судом встановлено, що виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 639/3276/14-ц не відкривалось, строк пред?явлення даного виконавчого листа до виконання не сплив, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року не виконано, доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем доведено факт втрати зазначеного виконавчого листа.

Враховуючи вищевикладене, а також, враховуючи, найкраще забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12,18,76,77,78,81,89,431, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/3276/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа № 639/3276/14-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повнолітнього віку. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30.08.2024

Суддя В.В. Труханович