Ухвала

від 27.08.2024 по справі 953/1955/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1955/23

н/п 1-кс/953/6258/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022220000003438 від 24.11.2022, стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця хутір Гріньов Н.Оскольського району Білгородської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05.11.1997 Вовчанським РВ УМВС України в Харківській області, раніше не судимого, одруженого, на обліку в нарколога і психіатра не перебуває, депутатом не являється,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотанняслідчого слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022220000003438 від 24.11.2022, стосовно ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_7 до початку повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора (російської федерації), будучи мешканцем м. Вовчанська Чугуївського району Харківської області, займав посаду директора Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 37506012), де отримав в умовах незалежної України достатній досвід роботи на керівній посаді у сфері надання послуг із приймання, доведення якості до базисних кондицій, зберігання і відвантаження зерна та насіння олійних культур.

При цьому, ОСОБА_7 , будучи керівником зазначеного підприємства, яке сертифіковане на відповідність послуг із зберігання зерна, та економічно вигідно віддалене від ринків збуту продукції зі своїми залізничними коліями, зі спроможністю приймання/відвантаження вагонів та приймання/відвантаження автомобільного транспорту із зерном, здійснював за часів незалежності свої посадові професійні функції за адресою: АДРЕСА_2 , та у своїй роботі керувався чинним законодавством України, постановами Кабінету Міністрів України, профільними указами, розпорядженнями, рішеннями та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.

24.02.2022 російською федерацією (далі рф), державою-агресором,було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна, в тому числі й Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

При цьому ОСОБА_7 , як житель м. Вовчанська, де він мешкав на той час у житловому будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю, за вище вказаних обставин опинився на тимчасово окупованій території України.

В результаті вчинення вказаних дій військовими формуваннями держави-агресора рф було тимчасово окуповано частину території України, перелік яких затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.

У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.

В період з 24 лютого по вересень 2022 року в ході агресивної війни проти України, державою-агресором здійснено окупацію частини території України, в тому числі частини Харківської області та, зокрема, територіальної громади Вовчанської міської ради.

Надалі представниками збройних сил та інших органів влади держави-агресора з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях, зокрема Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області, було взято під контроль всі установи, в яких до повномасштабного вторгнення здійснювалось забезпечування діяльності органів державної влади України, а також виробничі (в тому числі й Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»), торгівельні підприємства, медичні, учбові заклади та інші будівлі і споруди, придатні для використання.

Після того, як на окупованій території Вовчанської міської ради Чугуївського району було припинено нормальну роботу державних установ України та її виробничо-господарських підприємств, представниками держави-агресора почали створюватись незаконні квазі-органи влади, підприємства та установи.

У свою чергу ОСОБА_7 , являючись посадовою особою підприємства, що входить в якості однієї із філій до складу національного оператора зернового ринку України, який є однією із найпотужніших державних вертикально-інтегрованих компаній в аграрному секторі економіки України (Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ), перебуваючи в умовах окупації, продовжив виконувати свої посадові обов`язки, визначені законодавством та Планом запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану (Розпорядження КМУ № 181-р від 24.02.2022 р.).

В той же час представниками вищого політичного керівництва держави-агресора не пізніше 03.06.2022 усупереч вимогам ст. ст. 52, 54, 147 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, п п. g п. 23, п. п. 46, 47 ст. 53 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, без наявності військової необхідності, прийнято рішення про широкомасштабне примусове протиправне заволодіння матеріальними активами суб`єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України, шляхом введення зовнішнього управління та фактичної конфіскації активів підприємств, власники яких виїхали з тимчасово окупованої території та відмовились співпрацювати з окупаційною владою країни-агресора.

При цьому ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, але, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася, переслідуючи антидержавницькі мотиви на шкоду інтересам своєї держави, з метою заподіяння шкоди її національній безпеці, оцінивши обстановку в умовах тимчасової окупації, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників країни-агресора вирішив стати на шлях вчинення протиправної діяльності проти основ національної безпеки України та вчинив пособництво державі-агресору за наступних обставин:

Так, він, починаючи з перших днів березня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, був обізнаний та володів достовірними відомостями щодо заборони співпраці з окупаційною адміністрацією рф, однак, не маючи наміру щодо припинення виконання своєї професійної діяльності в умовах тимчасової окупації, діючи умисно, з корисливих мотивів та інших меркантильних, низьких переконань, враховуючи ситуацію, що склалася та можливість побудувати свою кар`єру з урахуванням переміщення з окупованої території найбільш професійно успішної частини співробітників Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» виявив бажання вчинити пособництво державі-агресору шляхом передачі представникам збройних формувань рф матеріальних ресурсів у вигляді приміщень будівлі елеватора, розташованих по АДРЕСА_2 , де він працював на посаді директора до початку повномасштабного вторгнення збройних сил ворога в Україну, для подальшого проживання військовослужбовців ворога та розміщення ворожої військової техніки.

З цією метою він встановив контакт з військовослужбовцями збройних формувань держави-агресора та, використовуючи свій статус директора Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» всупереч інтересам держави, переслідуючи корисливу мету отримання привілейованого ставлення до себе та членів своєї сім`ї від військових і представників окупаційних сил, зумів запевнити і переконати останніх у своїй прихильності до окупаційної влади та як керівник зазначеного підприємства виказав готовність щодо безоплатної передачі збройним формуванням держави-агресора матеріальних ресурсів, які хоча і не перебували в його безпосередньому володінні, але перебували в його віданні до тимчасової окупації, а саме приміщень будівлі елеватора разом із обладнанням та матеріальними цінностями, які в них знаходилися.

Тим самим ОСОБА_7 , врахувавши ту обставину, що він як керівник зазначеного підприємства мав доступ до матеріальних ресурсів у вигляді приміщень будівлі елеватора разом із наявними в них обладнанням та іншими матеріальними цінностями часів незалежної України, які повинен був використовувати в разі потреби в інтересах держави та її громадян, діючи всупереч інтересам держави, переслідуючи корисливу мету отримання матеріальної вигоди, виказавши готовність співпрацювати з її військовими в частині підтримання рішень держави-агресора, її збройних формувань, а саме: політичних заяв, законів, указів, постанов, наказів, розпоряджень та інших відповідних рішень, що приймаються органами влади рф, командуванням її збройних формувань, досяг усної угоди щодо співробітництва у сфері надання послуг та обслуговування збройних формувань держави-агресора з подальшим використанням ними переданих в їх користування зазначених вище матеріальних ресурсів.

Приблизно в середині березня 2022 року ОСОБА_7 , переслідуючи злочинну мету, та, втілюючи її в життя, реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення усвідомлених дій щодо надання допомоги збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень держави-агресора щодо заволодіння матеріальними ресурсами держави Україна, маючи вільний доступ до території елеватору Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», добровільно передав у розпорядження військових збройних сил ворога приміщення будівлі елеватора разом із наявними в них на той час обладнанням та іншими матеріальними цінностями.

В подальшому ОСОБА_7 після добровільної передачі збройним формуванням держави-агресора зазначених вище матеріальних ресурсів Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та призначення його згідно з наказом № 11-ОД від 20.06.2022 так званого (російською мовою) «и.о. главы военно-гражданской админст рации Волчанского района» на посаду так званого (російською мовою) «временного администратора Филиала Акционерного общества «Государственная продовольствення зерновая компания Украины Белоколодезянский элеватор», не приховуючи свою лояльність, симпатії та бажання прислужити військовим збройних сил держави-агресора, проявляючи відкрито свою політичну асоціальність, нехтуючи нормами моралі, на фоні наглядного сприяння, надання моральної, матеріальної допомоги, вираження солідарності з діями та рішеннями окупаційної адміністрації держави-агресора, висловлення симпатії ворогу, організував наступне виконання робіт щодо прийому, сушки, відвантаження та тимчасового зберігання сільськогосподарських культур.

Крім того, ОСОБА_7 у період з початку березня по першу декаду вересня 2022 року, будучи керівником Філії ПАТ «ДПЗКУ» «БІЛОКОЛОДЯЗЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», переслідуючи корисливі мотиви отримання привілейованого ставлення до себе та членів своєї сім`ї від представників держави-агресора, не приховуючи свою лояльність та бажання прислужити державі-агресору, проявляючи відкрито свою політичну асоціальність, нехтуючи норми моралі, здійснював пособництво, тобто, реалізацію рішень держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, що виразилось у тому, що через підлеглих йому працівників вказаного підприємства він здійснював заправку паливом автотранспортних засобів, які перебували на балансі підприємства, та надав їх у розпорядження військових збройних формувань держави агресора для ведення підривної діяльності проти України.

Таким чином, ОСОБА_7 у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов`язані з пособництвом державі-агресору, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами якого є: - спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України, а також ідеологічний мотив та отримання особистих привілеїв; - корисливі мотиви отримання привілейованого ставлення до себе та членів своєї сім`ї від представників держави-агресора;- мета - заподіяння шкоди національній безпеці України, її патріотам, отримання привілейованого ставлення до себе та членів своєї сім`ї від військових і представників окупаційної влади;- здійснення ним господарської діяльності у взаємодії з представниками рф, незаконними органами влади, створеними на тимчасовоокупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора;- спрямованість всіх його дій у господарській діяльності саме на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора;- добровільний характер його господарської діяльності, здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу;- спрямованість всіх дій, пов`язаних з пособництвом державі-агресору і не приховане бажання цього, характеризують його усвідомленість того, що він в умовах воєнного стану вчинив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації їх рішень.

ОСОБА_7 підозрюється у пособництві державі-агресору, яке виразилось в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом:реалізації рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора.

02.02.2023 слідчим за погодженням з прокурором з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора (02.02.2023) та в газеті «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

06, 07 та 08 лютого 2023 року ОСОБА_7 в порядку, передбаченому

ст. 135 КПК України, викликаний на 10 год. 00 хв. для проведення процесуальних дій вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками до нього.

Також, 20.07.2024 слідчим за погодженням з прокурором з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), від ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

24, 25 та 26 липня 2024 року ОСОБА_7 в порядку, передбаченому

ст. 135 КПК України, викликаний на 10 год. 00 хв. для проведення процесуальних дій вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками до нього.

Однак, у зазначений час ОСОБА_7 та в подальшому жодного разу не з`явився, причин своєї неявки не повідомив.

14.02.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено розшук на території України. Здійснення розшуку підозрюваної доручено 6 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Вказує, що вищевикладені обставини, об`єктивно свідчать про те що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України та просить обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також зауважив про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав з території України та перебуває на території рф. Обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку з чим, сторона обвинувачення просила обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання.

Клопотання розглядається слідчою суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного.

Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши додані до клопотання документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.

З наданих матеріалів встановлено, що СБУ України в Харківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003438 від 24.11.2022, в рамках якого подається дане клопотання.

Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить ст.135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також ст.136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, територіях держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості їй такої повістки згідно частинами 1,2-4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї ста частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Отже, з огляду на наведені положення закону, ст.278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) в тому числі шляхом опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Слідчою суддею встановлено, що у зв`язку із неможливістю вручення особисто ОСОБА_7 повідомлення про підозру у день його складення та повісток про виклик, внаслідок не встановлення його місцезнаходження на території України, а також знаходження його на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, зокрема, шляхом оголошення повного тексту підозри на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр».

Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 підозрюється, останній є громадянином України та осудною особою, яка досягла 16-річного віку. Даних на спростування зазначеного не надано.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», строк дії якого неодноразово продовжено по теперішній час.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, в тому числі: - протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ;- інформацією отриманою від ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області на виконання доручення слідчого, яка міститься у відповідях від 01.12.2022;- протоколами огляду речей і документів від 03.12.2022.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_7 дій, що кваліфікуються за ч.1 ст. 111-2 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України

п. 1 Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_7 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, не прибув на виклик до слідчого три рази, та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;

п.2 Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

ОСОБА_7 в разі не обрання по відношенню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в разі його повернення на територію вчинення ним злочину, тобто до Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не встановлено вичерпний перелік предметів, речей та документів, на яких збереглись сліди злочинної діяльності підозрюваного, а отже такі потенційні речові докази можуть зберігатись у місцях, відомих виключно підозрюваному;

п. 3 Незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні

ОСОБА_7 в разі не обрання по відношенню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в разі його повернення на територію вчинення ним злочину, тобто до Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, достовірно розуміючи суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, з метою уникнення або пом`якшення покарання може впливати на свідків у даному провадженні (залякувати, схиляти до дачі завідомо неправдивих показань тощо), оскільки більшість з свідків являються працівниками підприємства, очолюваного підозрюваним до вересня 2022 року.

п. 5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється

ОСОБА_7 , маючи стійкі ідеологічні переконання, направленні на підтримку дій держави-агресора рф, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також інші злочини проти основ національної безпеки України, оскільки він достовірно розуміє, що у разі тимчасової окупації м. Харкова та Харківської області йому з високою долею ймовірності вдасться уникнути кримінальної відповідальності за вчинення колабораційної діяльності.

Органом досудового розслідування, шляхом розміщення оголошення повного тексту на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр» було опубліковано повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого УСБУ в Харківській області для проведення відносно нього процесуальних та слідчих дій. На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_7 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

Слідчою суддею враховується той факт, що оскільки підозрюваний за викликом слідчого для проведення процесуальних дій вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками до нього, до СБУ в Харківській області не прибув, причини своєї неявки не повідомив. Також органом досудового розслідування не встановлено фактичне місцезнаходження підозрюваного, що унеможливлює здійснення досудового розслідування в установленому законом порядку та строки.

Вищевикладені обставини також свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Слідча суддя вважає, що з урахуванням положень характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та те, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства, так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Частиною 6 статті 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З урахуванням вище встановлених обставин кримінального правопорушення, наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідча суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшла до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, на підставі абз.7 ч.4 ст. 183 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

З огляду на зазначене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області - задовольнити.

В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи, яка виїхала та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тимчасово окупованій території України, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов`язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_7 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Зобов`язати слідчого УСБУ в Харківській області після затримання негайно повідомити близького родича підозрюваного про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя -