Рішення

від 20.08.2024 по справі 902/555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2024 р. Cправа № 902/555/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представників:

позивача - Романюка І.М.,

відповідача 2 - Жукова Д.О.,

у відсутності представника відповідача 1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (вул. Соборна, 88а, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (площа Соборна, буд. 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" про визнання договору поруки недійсним.

Ухвалою суду від 15.05.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/555/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2024 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 11.06.2024 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву (а.с. 32-52), позивачем - додаткові пояснення (відповідь на відзив відповідача) (а.с. 60-69).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 20.08.2024, про що 27.06.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 20.08.2024 з`явилися представники позивача та відповідача 2, повідомлений належним чином відповідач 1 (шляхом доставки ухвали від 28.06.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Також слід зазначити, що на підставі відповідних клопотань представникам позивача та відповідача 2 забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/555/24 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві та поясненні на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ".

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву. Просив у позові відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача 80750 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на укладення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" Договору поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 всупереч його повноважень визначених Статутом товариства. При цьому Договір поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (відповідач 2) у забезпечення зобов`язань відповідачів за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023.

Суть заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" по суті спору зводиться, зокрема, до такого.

Ознайомившись з примірником статуту позивача, доданим до позову, відповідач 2 ставить під сумнів його справжність (чинність).

Так, згідно відомостей ЄДР, єдиним учасником ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" як на сьогодні, так і на момент укладення спірного договору є ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ", код ЄДР: 45087516 (100% статутного капіталу), а кінцевим бенефіціаром -СТАНКЕВИЧ МАКСИМ ВАСИЛЬОВИЧ, який володіє 100% статутного капіталу ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ".

Директором ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ" є ОСОБА_1 . Ані директор, ані учасник не змінювалися з моменту укладення спірного договору.

На с.с. 13-14 поданої копії статуту позивача вбачається, що його підписала ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 . А на титульній сторінці статуту зазначено, що дана нова редакція затверджена рішенням № 09/02/2022 єдиного учасника ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

Отже, позивачем надано копію незрозумілої редакції статуту, яка підписана особами, які не були учасниками ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на момент вчинення спірного договору, що в принципі унеможливлює перевірку твердження про наявність у директора обмежень повноважень.

Як на момент підписання спірного договору поруки, так і на момент звернення до суду, директором ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" був і залишається "неповноважний" Бондарєв В.В. Тобто одна й та сама особа спочатку "перевищила" надані їй повноваження, а коли прийшов час нести відповідальність за взяті на себе зобов`язання - звернулася до суду із позовом про недійсність договору.

Додатковим проявом недобросовісної поведінки позивача є те, що звернення із даним позовом покликано не припинити порушення його прав чи відновити їх, а з метою створення підстав для перегляду рішення в іншому господарському спорі.

Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі № 902/99/24 за позовом ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" до ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" та ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу, позовні вимоги були задоволено, стягнуто солідарно, зокрема, з ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" суму заборгованості. Після винесення даного рішення ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до суду із даним позовом, очевидно, намагаючись уникнути процедури примусового стягнення боргу.

У відповідь на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вказує, що не могло вчинити дії щодо зміни директора з огляду на обставини укладення оспорюваного договору поруки та на обмеження у вчиненні реєстраційних дій відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 по справі № 757/2895/24-к. Поряд з цим до позову долучено статут позивача в актуальній редакції на час укладення спірного правочину та на сьогодні редакція не змінювалась незважаючи на зміни у складі засновників протягом 2023 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (Постачальник, позивач) та ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (Покупець, відповідач 1) було укладено договір поставки № 14\12\23 (Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити речове майно, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни постачання Товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід`ємною його частиною.

Згідно із ст. 546 ЦКУ забезпечення виконання зобов`язань оплати за цим Договором здійснюється за Договором поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 року (п. 6.2. Договору поставки).

14.12.2023 на виконання п. 6.2. Договору поставки №14\12\23 від 14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (відповідач 2, в договорі Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (відповідач 1, в договорі Боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (позивач, в договорі Поручитель) укладено Договір поруки №14/12/23-2 (Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ", код ЄДРПОУ 42297001 (Боржник) щодо забезпечення виконання зобов`язань стосовно оплати поставленого товару, а саме: швейних виробів (Костюм літній польовий, штани костюму літнього польового) (надалі - Товар) за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023 р., передбаченим ст. 2 цього Договору (надалі іменується Основний договір).

Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" Договір поруки укладено в особі директора ОСОБА_4 .

Порукою забезпечується виконання зобов`язань Боржника в повному обсязі (п. 1.2 Договору поруки).

Під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір поставки №14\12\23 від 14.12.2023 р., укладений між Кредитором (в основному договорі іменується Постачальник) та Боржником (в основному договорі іменується Покупець). Термін "основний договір" також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором, та, відповідно, є підставою для виникнення обов`язку Боржника стосовно оплати поставленого товару на користь Кредитора, що були попередньо укладені на момент підписання даного Договору та/або будуть узгоджені Сторонами протягом дії основного Договору (п. 2.1. Договору поруки).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору (п. 4.1. Договору поруки).

Договір поруки між сторонами підписаний в електронному форматі у сервісі "Вчасно".

Факт укладення вищевказаних договорів поставки та поруки сторонами не заперечується. Поряд з цим позивач вказує, що Договір поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 укладено директором ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, позаяк відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" питання укладення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства, зокрема Договору поруки, належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства. Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не приймали рішення щодо надання повноважень директору ОСОБА_4 на укладення Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2.

Позивач також зазначає, що за змістом п. 3.7. Договору поруки Поручитель гарантує сплату боргового зобов`язання за відсутності грошових коштів майном компанії. Водночас за основним договором поставки визначено зобов`язання з оплати товару на суму понад 72 млн. грн.

Так, відповідно до положень п. 8.5.16 Статуту ТОВ "ВТ Девелопмент", затвердженого рішенням №09/02/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 09.02.2022 (копію Статуту додано позивачем до позовної заяви) до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значним вважається правочин або декілька взаємопов`язаних правочинів, предметом яких є кредитні відносини або відносини позики, лізинг, порука, гарантія, інші способи забезпечення зобов`язань, а також придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість купівлі майна або відчуження активів Товариства.

З обставин перевищення повноважень директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" при укладенні Договору поруки, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про визнання такого договору недійсним.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Отже, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Дійсно за змістом п. 8.5.16 Статуту ТОВ "ВТ Девелопмент", затвердженого рішенням №09/02/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 09.02.2022 до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значним вважається правочин або декілька взаємопов`язаних правочинів, предметом яких є кредитні відносини або відносини позики, лізинг, порука, гарантія, інші способи забезпечення зобов`язань, а також придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість купівлі майна або відчуження активів Товариства.

Доказів того, що Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" приймали рішення щодо надання повноважень директору ОСОБА_4 на укладення Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 матеріали справи не містять.

Поряд з цим слушними є доводи відповідача 2, що в Договорі поруки взагалі немає посилання на те, що ОСОБА_4 діє на підставі статуту, водночас за відомостями в ЄДРЮОФОПГФ обмежень повноважень у ОСОБА_4 немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Водночас навіть реальне ознайомлення відповідачів зі Статутом ТОВ "ВТ Девелопмент" не дозволило б їм дійти однозначного висновку про наявність обмежень на укладення Договору поруки, оскільки зміст п. 8.5.16 Статуту ТОВ "ВТ Девелопмент" має суперечливий зміст.

Так, за змістом вказаного пункту Статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. При цьому до значних правочинів віднесено правочин, предметом якого, зокрема, є порука.

Однак, за договором поруки, відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.

Такого висновку притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2019 по справі № 295/12197/13-ц (провадження № 61-8057св18).

Зазначене також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 910/29382/14 (провадження № 3-1031гс16).

Зміст пункту 3.7. Договору поруки, відповідно до якого Поручитель гарантує сплату боргового зобов`язання за відсутності грошових коштів майном компанії, не змінює правової природи договору поруки (яка не є угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, а є лише способом забезпечення виконання зобов`язання).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на норми статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Зазначений висновок викладено у постанові КЦС ВС від 18.01.2023 у справі №607/12833/19 (провадження № 61-3226св22).

До вказаних висновків дійшов також Верховний Суд України у постановах від 27 квітня 2016 року в справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року в справі № 6-72цс17, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 668/13907/13-ц.

У постанові КГС ВС від 16.02.2023 у справі № 910/2958/20 також викладено позицію, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Тобто визначальним є встановлення факту, що на момент укладення договору контрагент юридичної особи міг та мав знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави вважати, що відповідачі укладаючи спірний забезпечувальний договір поруки достеменно були обізнані про будь-які обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

Таким чином, позивачем не доведено наявності дефектів волі юридичної особи, яка укладала оспорюваний правочин, відтак відсутні будь-які правові підстав для визнання його недійсним в силу вимог ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до стст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з вищенаведених мотивів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Визначаючись щодо витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Наведений порядок обчислення гонорару адвоката викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21. Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Як слідує з матеріалів справи, 12.01.2022 між Жуковим Дмитром Олександровичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (Замовник) укладено Договір №55 про надання правничої допомоги (Договір), відповідно до п. 3.1. якого на умовах, передбачених цим Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику Правничу допомогу, а Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю Винагороду та відшкодувати (за наявності) Фактичні витрати.

Перелік видів Правничої допомоги та умови її надання узгоджуються Сторонами у відповідному Дорученні, яке є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до Доручення від 16.05.2024 (Додаток №4 до Договору) сторони погодили супровід судового спору із ТОВ "ВТ Девелопмент" у справі №902/555/24 в Господарському суді Вінницької області, Північно-західному апеляційному господарському суді, Верховному суді відповідно до потреби в режимі відеоконференції без обмеження кількості судових засідань, тривалості судового процесу та підготовлених процесуальних документів.

Винагорода за надання Правничої допомоги, зазначеної у п. 1 цього Доручення, встановлюється у формі погодинної оплати з розрахунку 5100 грн за годину роботи Адвоката. Замовник зобов`язується сплатити Винагороду протягом трьох днів з момент укладання відповідного Звіту/Акту наданих послуг (пп. 2.1., 2.2. Додатку №4 до Договору).

Підписаним між сторонами у сервісі "Вчасно" Звіті №4 від 19.05.2024 про надану Правничу допомогу на підставі Договору №55 від 13.03.2024 сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 80 750 грн. При цьому відповідач 2 фактично поніс такі витрати 21.05.2024, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку адвоката.

Окрім того, матеріали справи містять копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1533189 від 22.01.2024 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" адвокатом Жуковим Дмитром Олександровичем та свідоцтва про право на зайняття вказаним адвокатом адвокатською діяльністю.

Згідно із чч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає завищеним розмір таких витрат в сумі 80750 грн.

Так, визначені у Звіті №4 від 19.05.2024 позиції наданих послуг з першої по четверту за своїм змістом поглинаються між собою (аналіз позовної заяви у справі №902/555/24 та додатків до неї (договір, статут); збір доказів у справі (інформація про директора та учасника ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", перевірка наявності обмежень повноважень директора в ЄДР); пошук актуальної релевантної практики Верховного суду щодо правової природи договору поруки в контексті недійсності, розбіжностей між статутом та відомостями у ЄДР, суперечливої поведінки про оспорювання укладених договорів; узгодження правової позиції із Замовником та підготовка тексту відзиву на позовну заяву). Усі ці позиції в кінцевому результаті зводяться до підготовки відзиву на позовну заяву, який загалом не є об`ємним (текст відзиву на 10-ти сторінках, обсяг доданих до відзиву матеріалів є незначним).

Водночас визначення гонорару за кожну з таких позицій в загальному розмірі 70550 грн не відповідає критерію розумності розміру та співмірності таких витрат.

Окрім того, результат вирішення спору у справі №902/555/24 жодним чином не впливає на репутацію сторони відповідача та не викликає публічного інтересу, позаяк характер спору є типовим.

Поряд з цим витрати часу Виконавця на підготовку до судових засідань та участь в них в режимі відеоконференції кількістю 120 хв на загальну суму 10200 грн є неправомірно завищеними.

Загалом представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" брав участь у двох судових засіданнях у справі №902/555/24 в режимі відеоконференції (07.06.2024 тривалістю 14 хв, що становить 0,23 год та 20.08.2024 тривалістю 45 хв, що становить 0,75 год). З розрахунку 5100 грн за годину роботи Адвоката такі затрати часу сукупно вартують 4998 грн (0,98 год. х 5100 грн).

Отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі загалом складають 24998 грн, з яких - 20000 грн припадають на визначені у Звіті №4 від 19.05.2024 позиції наданих послуг з першої по четверту та 4998 грн - п`ята позиція Звіту з урахуванням фактичних затрат часу на участь у судових засіданнях.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" визнані судом обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 24998 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337, код ЄДРПОУ 43413041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (площа Соборна, буд. 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 39109065) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24998 грн.

3. Витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,4 грн у зв`язку з відмовою в позові залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 30 серпня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.