Постанова

від 13.11.2024 по справі 902/555/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 902/555/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився;

відповідача 1: представник не з`явився;

відповідача 2: представник Жуков Д.О. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 20.08.24р. суддею Тварковським А.А. у м.Вінниці, повний текст складено 30.08.24р. у справі № 902/555/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ"

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ"

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ"

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" про визнання договору поруки недійсним. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24998 грн. Витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,4 грн, у зв`язку з відмовою в позові залишено за позивачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Враховуючи підстави заявленого позову про визнання недійсним Договору поставки №14\12\23 від 14.12.2023 та доводи обґрунтування щодо підстав визнання вказаного правочину недійсним, судом першої інстанції враховано, що, відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

2.2. Порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Такого висновку притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 295/12197/13-ц (провадження № 61-8057св18).

2.3. Так, зміст пункту 3.7. спірного Договору поруки, згідно якого Поручитель гарантує сплату боргового зобов`язання за відсутності грошових коштів майном компанії, не змінює правової природи договору поруки (яка не є угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, а є лише способом забезпечення виконання зобов`язання).

2.4. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З огляду на норми статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

2.5. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Зазначений висновок викладено у постанові КЦС ВС від 18.01.2023 у справі №607/12833/19 (провадження № 61-3226св22).

2.6. Враховуючи правові висновки Верховного Суду України у постановах від 27.04.2016 в справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 в справі № 6-72цс17, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 в справі № 668/13907/13-ц, та постанову КГС ВС від 16.02.2023 у справі № 910/2958/20 судом першої інстанції під час вирішення даного спору враховано, що визначальним є встановлення факту, що на момент укладення договору контрагент юридичної особи міг та мав знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи.

2.7. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідачі укладаючи спірний забезпечувальний договір поруки достеменно були обізнані про будь-які обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ". Позивачем не доведено наявності дефектів волі юридичної особи, яка укладала оспорюваний правочин, відтак відсутні будь-які правові підстав для визнання його недійсним в силу вимог ст. 215 ЦК України.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", 23.09.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх4598/24 від 23.09.2024), в якій просить відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи вказане рішення суд не з`ясував в повній мірі обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Крім того, при прийнятті рішення у даній справі неправильно застосовані норми матеріального права та істотно порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. За змістом оскаржуваного рішення вбачається, що суд прийшов до висновку, що відповідач не був необізнаний про наявність обмежень щодо укладень значних правочинів директором без згоди Загальних зборів учасників товариства, про свідчить відсутність в оспорюваному договорі посилання на те, що директор діє на підставі статуту підприємства. Суд виходив при цьому з того, що відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

3.3. Так, судом зазначено, що з наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави вважати, що відповідачі укладаючи спірний забезпечувальний договір поруки достеменно були обізнані про будь-які обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ". Судом зроблено висновок, що позивачем не доведено наявності дефектів волі юридичної особи, яка укладала оспорюваний правочин, відтак відсутні будь-які правові підстав для визнання його недійсним в силу вимог ст. 215 ЦК України При, цьому суд також поклав на позивача обов`язок по відшкодуванню на користь ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24998 грн.

3.4. Скаржник вважає, що судом не враховано наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, дії сторін такого договору свідчать про відсутність реального наміру його укладення і виконання (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №911/2574/18). Перевіряючи ці аргументи суд дійшов висновку, що в ЄДР станом на час укладення спірного договору керівником товариства був ОСОБА_1 без внесення до ЄДР відомостей про обмеження представництва. Суд зазначив, що позивач всупереч вимог закону не вніс до ЄДР обмежувальну інформацію і підсумку дійшов висновку що під час укладення договору не було порушено ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальності".

3.5. Однак діюче законодавство не передбачає необхідність дублювання імперативних обмежень, що прямо встановлені спеціальним законом в сфері діяльності товариства, як і не встановлює обов`язків використовувати неефективні засоби правового захисту. Суд не взяв до уваги висловлені представником повивача доводи про те, що презумпція правомірності дій керівника не підлягає застосуванню коли певні обставини мають підтверджуватися чітко встановленими законом дозволами/рішеннями вищого органу товариства. Висновок суду змінює передбачене ч.2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» правило укладення правочинів. Такий висновок позбавляє учасників товариства своїх прав на управління та контролю діяльності товариства.

3.6. Позивач не може погодитися з тим, що відповідач не зазнав про необхідність прийняття рішення вищого органу товариства, адже зміст оспорюваного договору поруки передбачає згоду кредитора на його укладення з поручителем, а тому кредитор перевіряв можливість позивача бути поручителем у спірних правовідносинах, представником ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" не заперечувалось в ході розгляду справи в суді першої інстанції. З цього слідує, що передбачене ст. 92 ЦК України виключення незастосовне до обставин цієї справи. При цьому скаржник посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 13.03.2024 по справі № 757/23249/17 та зазначає, що враховуючи, зміст договору поруки та його функцію у спірних правовідносинах кредитор не міг погодитись на участь певного поручителя не ознайомившись зі станом активів товариства і структури його управління.

3.7. Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

3.8. Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства..

3.9. Припис абзацу 1 частини 3 вказаної норми зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

3.10. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Відповідно, судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.11.2024 о 15:15 год.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 забезпечено представнику відповідача 2 Жукову Д.О. проведення судового засідання у даній справі 13.11.2024 о 15:15год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою додатку EASYCON, з використанням власних технічних засобів, про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу.

4.3. Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" у відзиві просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

4.3.1. Також відповідач 2 просить стягнути з позивача на користь відповідача 2 судові витрати, звіт щодо яких буде наданий у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що попередній розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу складає 107551,00 грн. Звіт про перелік і обсяг наданої правничої допомоги буде наданий у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги згідно приписів ст. 129 ГПК України.

4.4. Відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивача.

4.5. 13.11.2024 до початку судового засідання від позивача/апелянта надійшло клопотання, у якому просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника апелянта в іншій справі.

4.5.1. Також апелянт даним клопотанням інформує суд апеляційної інстанції про перебування в провадженні Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 904/2465/21 щодо визнання недійсним договору з підстав порушень вимог ст. ст. 92, 241 ЦК України в частині перевищень повноважень керівником юридичної особи. В даній справі має бути надана оцінка, зокрема, відсутності застережень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців щодо наявності у керівника юридичної особи будь-яких обмежень на представництво юридичної особи, передбачених статутом товариства чи будь-яким іншим документом. Судовий розгляд по справі № 904/2465/21 призначено на 15.11.2024. У зв`язку з цим також просить розгляд апеляційної скарги відкласти на іншу дату.

4.6. В судовому засіданні 13.11.2024 (в режимі відеоконференції) представник відповідача 2 просить розглядати дану справу без участі представника апелянта, заперечує проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

4.7. За результатами розгляду клопотання представника позивача - апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

4.7.1. Так, в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №902/555/24 та призначення апеляційної скарги до розгляду , апеляційним судом роз`яснено, що явка повноважних представників учасників провадження у справі у судове засідання - на їх власний розсуд.

4.7.2. Тобто, явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою. Також, в ухвалі сторін у справі попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4.7.3. Разом з тим, щодо зайнятості в іншому судовому засіданні - заявником не зазначено номер справи чи провадження, у судового засіданні якого він має приймати участь 13.11.2024 як представник апелянта.

4.7.4. Відповідно, колегією суддів шляхом відкритого доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень не вдалося з`ясувати інформацію щодо його дійсної зайнятості у іншій судовій справі.

4.7.5. При цьому, заявлена причина не можливості участі у судовому засіданні - як зайнятість у іншому судовому засіданні свідчить про те, що представником позивача - апелянта на власний розсуд обрано пріоритетність його участі у судових засіданнях 13.11.2024, з представництва інтересів свого довірителя.

4.7.6. Наведена інформація у клопотанні про розгляд судом касаційної інстанції справи № 904/2465/21 щодо визнання недійсним договору з підстав порушень вимог ст. ст. 92, 241 ЦК України в частині перевищень повноважень керівником юридичної особи, оцінюється апеляційним судом критично, вказана інформація в даному випадку не може бути підставою для відкладення розгляду даної справи.

4.7.7. Таким чином, оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, враховуючи встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника позивача-апелянта, відповідно відхиляє клопотання останнього про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі.

4.8. Відповідач 1 не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 13.11.2024, причини не явку суду не повідомив.

4.9. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.10. Уповноважений представник відповідач 2, що з`явився у судове засідання 13.11.2024 (в режимі відеоконференції) надав пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача 2, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Господарськими судами встановлено, що 14.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (Покупець) укладено договорі поставки №14\12\23 (Договір поставки), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і сплатити речове майно, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в Специфікаціях, оформлених у формі Додатків до цього Договору, що є невід`ємною його частиною.

7.2.1. Пунктом 6.2. Договору поставки визначено, що згідно ст.546 ЦК України забезпечення виконання зобов`язань оплати за цим договором здійснюється за Договором поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023.

7.2.2. Цей Договір набуває чинності з дати підписання його повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2023, а в частині не виконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.9.1. Договору поставки).

7.2.3. Разом з договором поставки було підписано Додаток №1 Специфікація № 1 на постачання швейних виробів. Термін постачання товару - до 28.12.2023 включно.

7.2.4. Договір та Додаток №1 до нього підписані сторонами в електронному форматі у сервісі "Вчасно".

7.3. Разом з тим, 14.12.2023 на виконання п. 6.2. Договору поставки №14\12\23 від 14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (відповідач 2, в договорі Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (відповідач 1, в договорі Боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (позивач, в договорі Поручитель) укладено Договір поруки №14/12/23-2 (Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ", код ЄДРПОУ 42297001 (Боржник) щодо забезпечення виконання зобов`язань стосовно оплати поставленого товару, а саме: швейних виробів (Костюм літній польовий, штани костюму літнього польового) (надалі - Товар) за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023 р., передбаченим ст. 2 цього Договору (надалі іменується Основний договір).

7.3.1. Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" Договір поруки укладено в особі директора ОСОБА_1 .

7.3.2. Порукою забезпечується виконання зобов`язань Боржника в повному обсязі (п. 1.2 Договору поруки).

7.3.3. Під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір поставки №14\12\23 від 14.12.2023, укладений кредитором-постачальником та боржником-покупцем. Термін "основний договір" також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до Договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором, та, відповідно, є підставою для виникнення обов`язку боржника стосовно оплати поставленого товару на користь кредитора, що були попередньо укладені на момент підписання даного Договору та/або будуть узгоджені сторонами протягом дії основного Договору (пункт 2.1. Договору поруки).

7.3.4. Так, поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п.1.1 цього Договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора шляхом перерахунку коштів за зобов`язанням на розрахунковий рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсягу, як і боржник, включаючи виконання основного обов`язку, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором. У випадку виконання поручителем обов`язку боржника за основним договором, що передбачений п.1.1 цього Договору, кредитор зобов`язується передати поручителю копію всіх документів, що підтверджують обов`язок боржника у п`ятиденний строк з дня виконання обов`язку. У випадку виконання поручителем обов`язку боржника за основним договором, що передбачений п.1.1 цього Договору - поручитель набуває усі права кредитора щодо обов`язку боржника за Основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Поручитель та боржник відповідають за виконання обов`язку, забезпеченого порукою, перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель не може висувати проти вимог кредитора заперечення на підставі того, що кредитор попередньо не звернувся з вимогою до боржника (п.3.1.-3.4. Договору поруки).

7.3.5. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору (п. 4.1. Договору поруки).

7.3.6. Договір поруки між сторонами підписаний в електронному форматі у сервісі "Вчасно".

7.3.7. Факт укладення вищевказаних договорів поставки та поруки сторонами у даній справі не заперечується.

7.4. З матеріалів даної справи слідує, що в зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (Покупець, відповідач 1) взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023 та невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Поручитель, позивач) в добровільному порядку взятих на себе зобов`язань за Договором поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023, щодо оплати поставленого Відповідачу-1 (покупцю) товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" звернувся з до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з покупця за договором поставки та поручителя за договором поруки 64 118 144,06 грн заборгованості за поставлений, але не оплачений товар.

7.4.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі № 902/99/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

7.4.2. Стягнуто солідарно з відповідачів 64 118 144,06 грн заборгованості на користь позивача - ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" та 961 772,16 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

7.4.3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі № 902/99/24, набрало законної сили 19.06.2024 (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024).

7.4.4. 25.07.2024 Господарським судом Вінницької області видано судові накази на виконання рішення господарського суду від 13.03.2024 у справі № 902/99/24.

7.5. Разом з тим, 13.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" про визнання недійсним договору поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023, яким позивач поручався забезпечити виконання зобов`язань стосовно оплати поставленого товару за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023

7.6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.05.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/555/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

7.7. В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на укладення Договору поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" всупереч його повноважень визначених Статутом товариства.

7.7.1. При цьому Договір поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" (відповідач 2) у забезпечення зобов`язань відповідачів за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023.

7.7.2. Позивач вказує, що Договір поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 укладено директором ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, позаяк відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" питання укладення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства, зокрема Договору поруки, належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства.

7.7.3. Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не приймали рішення щодо надання повноважень директору ОСОБА_1 на укладення Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2.

7.7.4. Позивач також зазначає, що за змістом п. 3.7. Договору поруки Поручитель гарантує сплату боргового зобов`язання за відсутності грошових коштів майном компанії. Водночас за основним договором поставки визначено зобов`язання з оплати товару на суму понад 72 млн. грн.

7.7.5. Так, відповідно до положень п. 8.5.16 Статуту ТОВ "ВТ Девелопмент", затвердженого рішенням №09/02/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 09.02.2022 (копію Статуту додано позивачем до позовної заяви) до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значним вважається правочин або декілька взаємопов`язаних правочинів, предметом яких є кредитні відносини або відносини позики, лізинг, порука, гарантія, інші способи забезпечення зобов`язань, а також придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість купівлі майна або відчуження активів Товариства.

7.7.6. За обставин перевищення повноважень директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" при укладенні Договору поруки, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про визнання такого договору недійсним.

7.8. Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" у відзиві на позовну заяву зазначає, що ознайомившись з примірником статуту позивача, доданим до позову, відповідач 2 ставить під сумнів його справжність (чинність).

7.8.1. Так, згідно відомостей ЄДР, єдиним учасником ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" як на сьогодні, так і на момент укладення спірного договору є ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ", код ЄДР: 45087516 (100% статутного капіталу), а кінцевим бенефіціаром - ОСОБА_2 , який володіє 100% статутного капіталу ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ".

7.8.2. Директором ТОВ "ЯСНИСЬКИЙ КРАЙ" є КОРСУН ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ . Ані директор, ані учасник не змінювалися з моменту укладення спірного договору.

7.8.3. На а.с. 13-14 поданої копії статуту позивача вбачається, що його підписала ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 . А на титульній сторінці статуту зазначено, що дана нова редакція затверджена рішенням № 09/02/2022 єдиного учасника ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

7.8.4. Вважає, що позивачем надано копію незрозумілої редакції статуту, яка підписана особами, які не були учасниками ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на момент вчинення спірного договору, що в принципі унеможливлює перевірку твердження про наявність у директора обмежень повноважень.

7.8.5. Як на момент підписання спірного договору поруки, так і на момент звернення до суду, директором ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" був і залишається "неповноважний" ОСОБА_1 . Тобто одна й та сама особа спочатку "перевищила" надані їй повноваження, а коли прийшов час нести відповідальність за взяті на себе зобов`язання - звернулася до суду із позовом про недійсність договору.

7.8.6. Також зазначає, що додатковим проявом недобросовісної поведінки позивача є те, що звернення із даним позовом покликано не припинити порушення його прав чи відновити їх, а з метою створення підстав для перегляду рішення в іншому господарському спорі. Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі № 902/99/24 за позовом ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" до ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МОНТАЖПРОЕКТ" та ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу, позовні вимоги були задоволено, стягнуто солідарно, зокрема, з ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" суму заборгованості. Після винесення даного рішення ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до суду із даним позовом, очевидно, намагаючись уникнути процедури примусового стягнення боргу.

7.9. У додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вказує, що не могло вчинити дії щодо зміни директора з огляду на обставини укладення оспорюваного договору поруки та на обмеження у вчиненні реєстраційних дій відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 по справі № 757/2895/24-к. Поряд з цим до позову долучено статут позивача в актуальній редакції на час укладення спірного правочину та на сьогодні редакція не змінювалась незважаючи на зміни у складі засновників протягом 2023 року.

7.10. Під час розгляду даного спору у суді першої інстанції відповідач 1 не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

7.11. За результатами розгляду даного спору, 20.08.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.7. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 20.08.2024 - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.7. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.9. Частиною 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.10. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.11. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

8.12. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.13. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини 1, 2, 3 ст. 202 ЦК України).

8.14. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

8.15. Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.16. Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України визначено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

8.17. Разом з цим, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.18. Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

8.19. Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

8.20. Так, згідно статті 16 ЦК України є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 вказаної статті).

8.21. Статтями 16, 203, 215 ЦК України визначено, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

8.22. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 ).

8.23. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

8.24. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №924/1351/20 (924/1175/21)).

8.25. Так, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що спірний договір поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 укладено директором ОСОБА_1 з перевищенням повноважень. Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" питання укладення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства, зокрема Договору поруки, належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства. Тоді як, Загальні збори учасників Товариства не приймали рішення щодо надання повноважень директору ОСОБА_1 на укладення спірного Договору поруки.

8.26. Як уже зазначалося, частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

8.27. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

8.28. Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

8.29. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

8.30. Отже, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

8.31. За статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину

8.32. Господарськими судами встановлено, що за змістом пункту 8.5.16 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", затвердженого рішенням №09/02/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 09.02.2022 до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значним вважається правочин або декілька взаємопов`язаних правочинів, предметом яких є кредитні відносини або відносини позики, лізинг, порука, гарантія, інші способи забезпечення зобов`язань, а також придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість купівлі майна або відчуження активів Товариства.

8.33. При цьому, доказів того, що Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" приймали рішення щодо надання повноважень директору ОСОБА_1 на укладення Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 матеріали справи не містять.

8.34 Разом з тим, як зауважував відповідач 2 під час розгляду даного спору, у спірному Договорі поруки взагалі немає посилання на те, що ОСОБА_1 діє на підставі Статуту, Водночас згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - у ОСОБА_1. обмежень повноважень немає.

8.35. Згідно частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

8.36. При цьому слід зазначити, навіть у разі якби відповідачі ознайомились з Статутом ТОВ "ВТ Девелопмент" це не дозволило б їм дійти однозначного висновку про наявність обмежень на укладення спірного Договору поруки, оскільки зміст пункту 8.5.16 Статуту ТОВ "ВТ Девелопмент" має суперечливий зміст.

8.37. Так, за змістом вказаного пункту Статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників віднесено надання згоди на вчинення значних правочинів, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства.

8.37.1 При цьому, до значних правочинів віднесено правочин, предметом якого, зокрема, є порука.

8.38. Однак, за договором поруки, відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

8.39. Відповідно, з наведеної норми слідує, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Такий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2019 по справі № 295/12197/13-ц (провадження № 61-8057св18).

8.40. Зазначене також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №10/29382/14 (провадження № 3-1031гс16).

8.41. Також слід зазначити, що зміст пункту 3.7. спірного Договору поруки, відповідно до якого Поручитель гарантує сплату боргового зобов`язання за відсутності грошових коштів майном компанії, не змінює правової природи договору поруки (яка не є угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, а є лише способом забезпечення виконання зобов`язання).

8.42. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

8.43. Таким чином, частина 3 вказано статті встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

8.44. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

8.45. З огляду на норми статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

8.46. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Зазначений висновок викладено у постанові КЦС ВС від 18.01.2023 у справі №607/12833/19 (провадження № 61-3226св22).

8.47. До вказаних висновків дійшов також Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 в справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 в справі № 6-72цс17, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 в справі № 668/13907/13-ц.

8.48. Також у постанові Касаційного господарського суду від 16.02.2023 У справі №910/2958/20 викладено позицію, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

8.49. Тобто визначальним є встановлення факту, що на момент укладення договору контрагент юридичної особи міг та мав знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи.

8.50. За результатами дослідження та аналізу наявних у матеріалах справи, доказів господарським судами не встановлено підстав вважати, що відповідачі укладаючи спірний забезпечувальний Договір поруки достеменно були обізнані про будь-які обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

8.51. Відповідно, судом першої інстанції правомірно відхилено вказані доводи позивача, щодо обізнаності відповідачів про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" уповноваженою особою, яка укладала спірний забезпечувальний Договір поруки від імені позивача.

8.52. Таким чином, позивачем не доведено наявності дефектів суб`єктного складу юридичної особи, яка укладала оспорюваний правочин, відтак відсутні будь-які правові підстав для визнання його недійсним в силу вимог ст. 215 ЦК України.

8.53. Під час розгляду даного спору позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання спірного Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 недійсним, визначених чинним законодавством України, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову.

8.54. Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.

8.55. Враховуючи вищевикладене, правові висновки Верховного Суду, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання недійсним Договору поруки від 14.12.2023 за №14/12/23-2 не підлягають до задоволення.

8.56. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.57. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.58. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.59. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.60. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.61. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.62. Оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та правомірним

8.63. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.64. За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ"- слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 - без змін.

8.65. Так, згідно доводів та вимог апеляційної скарги, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

8.65.1. В частині стягнення з позивача (апелянта) на користь ТОВ "ІНТЕР-ТЕКСТ" понесених відповідачем 2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24998 грн. рішення суду першої інстанції ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не оскаржувалося.

8.65.2. Виходячи з положень статті 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегією суддів не переглядається оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача 2 - 24 998, 00грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем 2 у зв`язку із розглядом даного позов у господарському суді.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі №902/555/24 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 гривень, згідно платіжної інструкції №84 від 07.10.2024.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

10.5. Як уже зазначалося відповідач 2 у відзиві просив стягнути з позивача на користь відповідача 2 судові витрати, звіт щодо яких буде наданий у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги згідно приписів ст. 129 ГПК України. Зазначив що попередній розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу складає 107551,00 грн.

10.5.1. Аналогічну заяву було зроблено представником відповідача і в судовому засіданні 13.11.2024.

10.5.2. На час виготовлення повної постанови у даній справі, апеляційним судом 18.11.2024 через систему "Електронний суд" отримано від представника відповідача 2 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №902/555/24.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 22.09.24р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 20 серпня 2024 року у справі №902/555/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду к у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/555/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.