Рішення

від 19.08.2024 по справі 908/1047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/48/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 908/1047/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний буд. 206)

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 10, кв. 126)

про стягнення 2 757 504,51 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Крат А.С., на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, службове посвідчення № 1439 від 04.12.2023;

від відповідача не з`явився;

08.04.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/00885 від 02.04.2024 (вх. № 1142/08-07/24 від 08.04.2024) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ», м. Запоріжжя про стягнення 2 757 504,51 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справу № 908/1047/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1047/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/48/24, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1047/24 до 15.07.2024, підготовче засідання відкладено на 03.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1047/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 17.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 розгляд справи відкладався до 19.08.2024

В судове засідання 19.08.2024 з`явився представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/1047/24 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1047/24 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації (а також на адресу реєстрації керівника ТОВ «ТРІФТ» Гребенчука О.В. направлялися копії ухвал суду по справі від 13.05.2024 і від 03.07.2024) та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42625243) є: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 10, кв. 126, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1047/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 19.08.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 19.08.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст., ст. 79-1, 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.125 ст. 14, пп. 14.1.136 ст. 14, пп. 14.1.54 ст. 14, пп. 14.1.147 ст. 14, ст. 265, пп. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 368272538 від 04.03.2024) ТОВ «ТРІФТ» з 29.11.2018 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: вбиральня літ У, площею 163,7 кв.м., склад літ. С, площею 789,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0084. Договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне на праві власності ТОВ «ТРІФТ» нерухоме майно, між позивачем та відповідачем не укладений, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:003:0084 в Державному реєстрі речових прав не зареєстрована. Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач безоплатно і безпідставно користується земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2310100000:05:003:0084, без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання земель. Згідно Витягу від 02.11.2023 № НВ-2300091442023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, кадастровий номер 2310100000:05:003:0084 становить 22 535 084,16 грн. З наданої ГУ ДПС у Запорізькій області інформації від 26.12.2024 № 12559/5/08-01-04-07 вбачається, що ТОВ «ТРІФТ» не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, кадастровий номер 2310100000:05:003:0084. Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ТРІФТ» земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 29.11.2018 по 31.10.2023, згідно якого загальний розмір недоотриманих доходів за наведений період становить 2 757 504,51 грн. Таким чином, позивач вважає, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного її правового оформлення з 29.11.2018 по 31.10.2023 позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду. У зв`язку із цим має місце наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому відповідно до положень ст., ст. 1212, 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 29.11.2018 по 31.10.2023 в розмірі 2 757 504,51 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.03.2024 № 368272538, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ» (відповідачу у справі) належить на праві власності з 29.11.2018 нерухоме майно, а саме: вбиральня літ У, площею 163,7 кв.м., склад літ. С, площею 789,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72.

Вбиральня літ У та склад літ. С, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, розташована на земельній на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0084, площею 0,4412 га.

Власником земельної ділянки загальною площею 0,4412 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0084, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада.

Згідно Витягу № НВ-2300091442023 від 02.11.2023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0084 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 22 535 084,16 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.12.2023 вих. № 12559/5/08-01-04-07 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ» не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, кадастровий номер 2310100000:05:003:0084.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3). В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для інших земельних ділянок міста Запоріжжя розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить 3.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за інші земельні ділянки м. Запоріжжя становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Запорізькою міською радою (позивачем у справі) складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період часу з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з такого.

Згідно ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік - 1.15.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача недоотриманий дохід за фактичне користування земельною ділянкою починаючи з 29.11.2018 по 31.10.2023, тому сума доходу відповідача, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді земельної ділянки, розрахована наступним чином.

За 2023 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023 року становила 22 535 084,16 грн. Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку визначено: 22 535 084,16 грн. х 3 % = 676 052,52 грн. Розмір орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 (10 місяців 2023 року) 563 377,10 грн.

Нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік розраховано від нормативної грошової оцінки в цінах 2023 року (22 535 084,16 грн.), зменшеної на 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік) = 19 595 725,36 грн. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 19 595 725,36 грн. х 3 % = 587 871,76 грн.

За 2021 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 17 814 295,78 грн. визначена шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2022 року (19 595 725,36 грн.) на коефіцієнт індексації 2021 року 1,1. Звідси розраховано річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2021 рік: 17 814 295,78 грн. х 3 % = 534 428,87 грн.

За 2020 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 17 814 295,78 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2021 року (17 814 295,78 грн.) на коефіцієнт індексації 2020 року 1,0. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 17 814 295,78 грн. х 3 % = 489 893,13 грн. При цьому, при розрахунку розміру річної орендної плати за 2020 рік враховано положення Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020, згідно якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

За 2019 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 17 814 295,78 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2020 року (17 814 295,78 грн.) на коефіцієнт індексації 2019 року (1,0). Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку визначено позивачем за 2019 рік: 17 814 295,78 грн. х 3 % = 534 428,87 грн.

За 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 17 814 295,78 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2019 року (17 814 295,78 грн.) на коефіцієнт індексації 2018 року (1,0). Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку визначено позивачем за 2018 рік: 17 814 295,78 грн. х 3 % = 534 428,87 грн. Розмір орендної плати за період з 29.11.2018 по 31.12.2018 47 504,78 грн.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області (від 26.12.2023 вих. № 12559/5/08-01-04-07) відповідач за період з 2018 року по момент надання відповіді не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, кадастровий номер 2310100000:05:003:0084.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 29.11.2018 по 31.10.2023 за розрахунком позивача склав: 47 504,78 грн. (2018 рік) + 534 428,87 грн. (2019 рік) + 489 893,13 грн. (2020 рік) + 534 428,87 грн. (2021 рік) + 587 871,76 грн. (2022 рік) + 563 377,10 грн. (2023 рік) = 2 757 504,51 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача як власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст., ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, без належних на те правових підстав за період з 29.11.2018 по 31.10.2023 у розмірі 2 757 504,51 грн.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі за текстом ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, у зв`яжу з розміщенням на земельній ділянці об`єкту нерухомості відповідача, у відповідача існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про те, що в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ «ТРІФТ» (відповідач у цій справі) користується земельною ділянкою з площею 0,4412 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0084, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою (з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості по теперішній час).

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачу.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і орендар за договором оренди.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими нормативними актами; в) вартість безпідставного збагачення.

Єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п., п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.

Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно п.п.14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

Згідно з п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).

Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки землі до позову позивачем було додано електронний Витяг № НВ-2300091442023 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.11.2023.

Крім того, відповідно до ст., ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тобто, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Для розрахунку плати за землю позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку землі в цінах 2023 року.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 29.11.2018 по 31.10.2023, становить 2 757 504,51 грн.

Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи і письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим.

Суд зауважує, що за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 74 ГПК України обов`язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.

Отже, незгода відповідача з викладеними в позові обставинами не звільняє його від обов`язку доведення зворотнього.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано Витяг № НВ-2300091442023 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.11.2023, отриманий у встановленому порядку.

Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування (02.11.2023).

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Враховуючи викладене, оскільки платником судового збору за розгляд даного позову є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 41 362,57 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ», м. Запоріжжя про стягнення 2 757 504,51 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 29.11.2018 по 31.10.2023 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 10, кв. 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42625243) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 29.11.2018 по 31.10.2023 в розмірі 2 757 504 (два мільйони сімсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот чотири) грн. 51 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІФТ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 10, кв. 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42625243) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 41 362 (сорок одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 57 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 29» серпня 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.