Ухвала

від 15.08.2024 по справі 910/3390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/3390/19

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс»на бездіяльністьдержавного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)у справі 910/3390/19за позовомТовариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Білогірьє Груп»простягнення 90759,87 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача (скаржник) (в режимі відеоконференції)Грищенко О.М.від ВДВСне з`явилисявід відповідачане з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірьє Груп» 90759,87 грн, з яких: 81309,20 грн основного боргу, 8746,51 грн пені та 704,16 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі №910/3390/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірьє Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» заборгованість у розмірі 81309,20 грн, пеню у розмірі 8746,51 грн, 3% річних у розмірі 704,16 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

14.06.2019 Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного рішення видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 за заявою Товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс» замінено позивача та стягувача у справі №910/3390/19 Товариство з обмеженого відповідальністю «Сайнеко» (змінене повне та скорочене найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

21.06.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 по справі №910/3390/19, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі №910/3390/19 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі №910/3390/19 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Також 21.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про участь у всіх судових засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 призначено судове засідання для розгляду скарги на 22.07.2024, зобов`язано Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №5957841 та письмові пояснення щодо поданої стягувачем скарги.

У судовому засіданні 22.07.2024 суд відклав розгляд скарги до 15.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання.

29.07.2024 від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшли пояснення щодо поданої стягувачем скарги, в яких Відділ просив у задоволенні скарги відмовити.

Також 29.07.2024 від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №59578419.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 надано можливість Товариству з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс» брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом».

Представник скаржника у судове засідання 15.08.2024 з`явилася в режимі відеоконференції та скаргу підтримав.

Відповідач та Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання 15.08.2024 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс», суд дійшов висновку про її задоволення, зважаючи на таке.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 59578419 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3390/19 від 14.06.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірьє Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» заборгованості у розмірі 81309,20 грн, пені у розмірі 8746,51 грн, 3% річних у розмірі 704,16 грн та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

18.07.2019 головним державним виконавцем Пилипчуком К.Р. відкрито виконавче провадження №59578419 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019.

Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пилипчуком К.Р. від 18.07.2019, виконавче провадження №59578419 про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірьє Груп» приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59481684.

21.02.2022 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанцем Р.В. винесено постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №59578419 з Товариства з обмеженого відповідальністю «Сайнеко» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

21.02.2022 в межах виконавчого провадження № 59578419 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанцем Р.В. винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

21.02.2022 головним державним виконавцем зроблено запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржника, а також рахунки, відкриті боржником.

21.02.2022 від Державної фіскальної служби України отримано інформацію про наявні рахунки боржника в Головному управлінні по АТ «Ощадбанк» у м. Києві, АТ КБ «ПриватБанк», Державне казначейство України.

08.04.2022 від Міністерства внутрішніх справ України надійшла відповідь на запит, відповідно до якої дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби в МВС відсутні.

У виконавчому провадженні №59578419 державним виконавцем направлялись також запити до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК», Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Акціонерного товариства «ТАСкомбанк», Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Акціонерне товариство «Банк 3/4», Акціонерного товариства «СКАЙ БАНК», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», на отримання інформації щодо стану рахунків боржника. Також виконавцем до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та Акціонерного товариства «Універсал Банк» направлялася вимога на отримання такої інформації.

26.03.2022 стягувач звернувся до державного виконавця з клопотанням вих. №26-3/03 про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі №910/3390/19. У цьому клопотанні стягувач навів детальний перелік дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, направлення запитів, встановлення особи керівника боржника та вжиття щодо нього заходів, спрямованих на обмеження його в праві виїзду за кордон.

Зазначене клопотання було отримане виконавцем 18.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0314303781573, проте доказів належного вчинення державним виконавцем відповідних дій з виконання судового рішення до матеріалів справи не надано. Як і не надано відомостей щодо здійснення у період з 21.02.2022 року по 19.06.2024 (день, що передував поданню скарги) державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3390/19 від 14.06.2019 у виконавчому провадженні № 59578419.

Одночасно, суд зауважує, що решта наданих державною виконавчою службою документів, як доказів на підтвердження вчинення заходів з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3390/19 від 14.06.2019, хоча і вчинені з метою примусового виконання наказу у даній справі, однак датовані вже після звернення стягувача до суду із розглядуваною скаргою.

Отже, органом державної виконавчої служби не надано належних та допустимих доказів того, що ним, за вказаний у скарзі період, вживалися передбачені спеціальним законодавством заходи з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3390/19 від 14.06.2019 та належним чином було дотримано відповідні терміни на здійснення таких дій.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»)

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Зазначена норма є імперативною щодо визначення строків, вона є обов`язковою для виконання і не підлягає коригуванню державним виконавцем на власний розсуд.

Тобто, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника із метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання.

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

При цьому, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.03.2019 року у справі № 21/303-08.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

Однак, з матеріалів виконавчого провадження випливає, що державним виконавцем не були вжиті всі передбачені Законом заходи для розшуку майна боржника. Здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 № 910/3390/19 не є вичерпними, оскільки останнім не застосовано усі можливі передбачені Законом заходи для досягнення необхідного позитивного результату фактичного виконання судового рішення. Докази на спростування зазначених висновків у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, несвоєчасне та неповне вчинення державним виконавцем передбачених законом виконавчих дій свідчить про наявність правових підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 1291 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, беручи до уваги ненадання органом ДВС доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання рішення суду у справі №910/3390/19, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги Товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ніко-Тайс».

З урахуванням наведеного вище, скарга Товариства з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у справі №910/3390/19 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 по справі № 910/3390/19, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 по справі № 910/3390/19 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59578419 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі № 910/3390/19 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

4.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.М. Смирнова

Повний текст ухвали складено: 30.08.2024