Рішення

від 30.08.2024 по справі 910/8688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2024Справа № 910/8688/24

За позовомДержавного підприємства "Спецагро"доМіністерства аграрної політики та продовольства Українипростягнення 61019,26 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Спецагро" звернулося до суду з позовом про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України 61019,26 грн, з яких 40844,00 грн основного боргу, 16497,64 грн інфляційних втрат, 3677,62 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг №29 від 23.04.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 судом відкрито провадження у справі №910/8688/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

31.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти заявлених позовних вимог заперечив.

Серед іншого відповідач зазначив, що у нього відсутні зобов`язання щодо сплати коштів позивачу, оскільки з 03.09.2019 відповідача було приєднано до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України. При цьому, акти приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2019 №156 та від 03.12.2019 №166, які долучені позивачем до позовної заяви, підписанні вже після приєднання Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України, а обсяг бюджетних асигнувань, які були надані Міністерству аграрної політики та продовольства України на 2019 рік були перерозподілені шляхом направлення таких бюджетних асигнувань у розпорядження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України, у зв`язку з чим послуги, які надані позивачем за актами приймання-передачі наданих послуг повинно оплачувати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства як правонаступник Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Також, як вказав відповідач, оскільки згідно положень Господарського процесуального кодексу України та умов укладеного між сторонами договору сторони зобов`язані вжити заходи досудового врегулювання спору, звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним.

02.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 між Державним підприємством "Спецагро", як виконавцем, та Міністерством аграрної політики та продовольства України, як замовником, укладено договір №29 про закупівлю послуг (договір) за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з транспортного обслуговування (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 60170000-0 Прокат пасажирських транспортних засобів із водієм) (далі - послуги), згідно з калькуляцією послуг (додаток 2 до договору, що є його невід`ємною частиною). Послуги надаються автомобілем марки Skoda Oktavia, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Послуги вважаються наданими з моменту підписання уповноваженими представниками cторін акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт). Виконавець надає послуги з використанням власних витратних матеріалів (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору ціна договору складає 199932,00 грн, у т.ч. ПДВ. Вартість наданих послуг визначається відповідно до калькуляції послуг та підтверджується актами.

За змістом п.4.1 договору оплата проводиться у безготівковій формі з рахунку замовника, що відкритий у Державній казначейські службі України на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акту.

Замовник здійснює оплату за надані послуги тільки після надходження з Державного бюджету України коштів на його реєстраційний рахунок на цілі, визначені договором (п.4.3 Договору).

Згідно з п.п.5.1, 5.4 договору строк надання послуг січень-грудень 2019 року, обсяг наданих послуг підтверджується актами.

У п.10.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

На виконання умов зазначеного договору виконавцем надано, а замовником прийнято послуги за договором на суму 40844,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору та скріпленими печатками без зауважень та заперечень актами приймання-передачі наданих послуг №156 від 08.11.2019 за жовтень 2019 року на суму 31853,98 грн та №166 від 03.12.2019 за листопад 2019 року на суму 8990,02 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги на загальну суму 40844,00 грн, однак відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла відповідна заборгованість.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавцем надано, а замовником прийнято послуги за договором на суму 40844,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг підписаними сторонами на зазначену суму, а отже, з огляду на положення п.4.1 договору відповідач був зобов`язаний оплатити за надані позивачем послуги за актом №156 від 08.11.2019 на суму 31853,98 грн до 15.11.2019, а за актом №166 від 03.12.2019 на суму 8990,02 грн до 10.12.2019.

Доказів виконання вказаного зобов`язання матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів ненадходження бюджетних коштів до моменту настання строку виконання зобов`язань за актами №156 та №166, а отже посилання відповідача у відзиві на позов на те, що обсяг бюджетних асигнувань, які були надані Міністерству аграрної політики та продовольства України на 2019 рік були перерозподілені шляхом направлення таких бюджетних асигнувань у розпорядження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України суд відхиляє.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) від 08.11.2005 державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (п.26).

При цьому, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" ЄСПЛ вказав, що відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов`язання (п.48 та п.40 рішень відповідно).

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача про те, що права і обов`язки за договором перейшли до правонаступника (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) у зв`язку з правонаступництвом з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" вирішено реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Пунктом 7 вищевказаної постанови вказано, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є правонаступником майна, прав та обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до положень ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 №1344 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (п.1), визнано таким, що втратив чинність, абзац другий п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".

Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідчать про те, що станом на дату розгляду справи відповідач не перебуває в процесі припинення, запису про припинення юридичної особи відповідача внесено до реєстру не було.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40844,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3677,62 грн, нарахованих за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 04.07.2021 по 03.07.2024 та 16497,64 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з липня 2021 року по травень 2024 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 37471967) на користь Державного підприємства "Спецагро" (01001, м.Київ, вул.Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код 38516592) заборгованість в розмірі 40844 (сорок тисяч вісімсот сорок чотири) грн 00 коп., 16497 (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 00 коп. інфляційних втрат, 3677 (три тисячі шістсот сімдесят сім) грн 00 коп. 3% річних та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова